Рішення

від 28.02.2018 по справі 810/1031/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року № 810/1031/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградовою О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" до Білоцерківської об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

28 березня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2015 р. № 0001342200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 р. скасовано названі постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р., а справу направлено новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Арарат Трейд" (далі - ТОВ "Арарат Трейд") і товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (далі - ТОВ "Амстор Трейд") та неправомірно нарахував грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у його задоволенні відмовити, оскільки оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог законодавства. Зазначив, що в ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Арарат Трейд" і ТОВ Амстор-Трейд" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Стверджував, що документи, які були надані до перевірки, не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

20 лютого 2018 р. представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без участі учасників справи.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

9 вересня 2006 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 13), та здійснює господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів борошно-круп'яної промисловості, виробництвом цукру, оптовою торгівлею цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, неспеціалізованою оптовою торгівлею, пакуванням.

У період з 14 по 20 квітня 2015 р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Амстор-Трейд" (код ЄДРПОУ 39015208) за період з 1 по 30 вересня 2014 р. і ТОВ "Арарат Трейд" (код ЄДРПОУ 38916893) за період з 1 по 31 жовтня 2014 р., за результатами якої складено акт від 27 квітня 2015 р. №67/220/34514827 (т. 1 а.с. 17-38).

У розділі Висновок названого акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено вимоги п.п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту при отриманні послуг від підприємств-постачальників по операціях, які не мають реального матеріального характеру, у сумі 233 110 грн 00 коп., в тому числі: за вересень 2014 р. - 97 775 грн 00 коп., за жовтень 2014 р. - 135 335 грн 00 коп

13 травня 2015 р. на підставі висновків названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 349 666 грн 00 коп., з яких: 233 110 грн 00 коп. - за основним платежем; 116 556 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001342200) (т. 1 а.с. 38).

У зв'язку з тим, що позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, він звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з вимогами п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як убачається з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до вимог п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Як убачається з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

У перевіряємому періоді податковий кредит позивачем було сформовано за рахунок господарських відносин з контрагентами позивача ТОВ "Амстор Трейд" і ТОВ "Арарат Трейд".

І. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ "Амстор-Трейд", судом встановлено таке.

18 серпня 2014 р. між позивачем (замовник) і ТОВ "Амстор-Трейд" (виконавець) укладено договір № 112 (далі - договір № 112) (т. 1 а.с. 39 - 42).

Згідно з п. 1.1 названого договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику інформаційні та консультаційні послуги у сфері законодавства по організації виробництва та збуту продукції замовника (послуги) (т. 1 а.с. 39).

За наслідком виконання договору № 112 сторонами складено акт здачі-прийняття послуг від 30 вересня 2014 р. (т. 1 а.с. 43), а ТОВ "Амстор-Трейд" оформлено на користь позивача податкову накладну від 30 вересня 2014 р. № 104 на загальну суму 343 475 грн 00 коп., з яких ПДВ - 68 695 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 44).

Крім того, 29 серпня 2014 р. позивачем (замовник) і ТОВ "Амстор-Трейд" (виконавець) укладено договір № 38 (т. 1 а.с. 45 - 46) (далі - договір № 38).

Згідно з п. 2.1 названого договору виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки товару замовника:

- послуги з сортування, групового упакування, пакетування та стікерування товару;

- послуги з підготовки товару замовника до відвантаження (т. 1 а.с. 45).

За наслідками виконання договору № 38 сторонами складено акт здачі-прийняття послуг від 30 вересня 2014 р. (т. 1 а.с. 47), а ТОВ "Амстор-Трейд" оформлено на користь позивача податкову накладну від 30 вересня 2014 р. № 105 на загальну суму 145 400 грн 00 коп., з яких ПДВ - 29 080 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 48).

Суд, дослідивши названі документи, дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки акт складено з порушенням норм п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, так як не містить даних щодо обсягів наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати на надання вказаних послуг .

Крім того, у податкових накладних в графі "кількість (об'єм, обсяг)" вказано 1,00, а в актах здачі-прийняття послуг від 30 вересня 2014 р. відображено дві (в акті до договору № 38) та вісім (в акті до договору №112) різних за своїм змістом видів послуг.

До того ж згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ "Амстор-Трейд" відноситься: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; Код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 58.19 Інші види видавничої діяльності; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Також судом встановлено, що згідно умов п. 4.1 договору № 38 замовник оплачує послуги виконавця згідно виставлених рахунків на основі актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Проте, позивачем не було надано суду доказів наявності таких рахунків.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що позивачем не надано суду документів:

- наявності у позивача товару, для укладення договорів №№ 112, 38;

- на підтвердження зміни його майнового стану, зокрема, щодо оплати ТОВ "Амстор-Трейд" послуг за договорами №№ 112, 38;

- можливості ТОВ "Амстор-Трейд" виконання вказаних договорів.

Водночас, суд не приймає до уваги подані позивачем звіти по реалізованій продукції за вересень, жовтень 2014 р., оскільки вони не містять будь-яких реквізитів, які б підтвердили складання таких звітів саме ТОВ "Амстор-Трейд" (т. 1 а.с. 110 - 114).

Крім цього, посилання позивача на доданий на обґрунтування реальності виконання договору № 112 Аналіз організації виробництва та збуту продукції замовника (т. 1 а.с. 116 - 142) суд вважає необґрунтованим, оскільки в акті здачі-прийняття послуг від 30 вересня 2014 р. та податковій накладній від 30 вересня 2014 р. № 104 (т. 1 а.с. 43, 44) не відображено передачу даного документу замовнику - позивачу.

Крім того, позивачем не надано суду доказів використання у власній господарській діяльності послуг, наданих ТОВ "Амстор-Трейд" з дослідження ринку у вересні, жовтні 2014 року, а саме - збільшення обсягів реалізованої продукції на таких територіях та, відповідно, настання економічного ефекту для підприємства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду документів на підтвердження реальності укладення та виконання договору № 112, 38.

ІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ "Арарат Трейд", судом встановлено таке .

1 жовтня 2014 р. між позиваечм (замовник) і ТОВ "Арарат Трейд" (виконавець) укладено договір №10/14 (далі - договір № 10/14) (т. 1 а.с. 49 - 50).

Згідно з п. 2.1 названого договору виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки товару замовника (що включає в себе, але не обмежується):

- послуг з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару;

- послуг з підготовки товару до відвантаження.

За наслідками виконання договору № 10/14 сторонами складено акти здачі-прийняття послуг: від 2, 6, 8, 10, 13,14, 16, 18, 20, 22, 24, 28, 30 та 31 жовтня 2014 р. (т. 1 а.с. 51 - 64).

Крім того, ТОВ "Арарат Трейд" було оформлено на користь позивача податкові накладні від: 2 жовтня 2014 р. №161, 6 жовтня 2014 р. №264, 8 жовтня 2014 р. № 271, 10 жовтня 2014 р. № 276, 13 жовтня 2014 р. №281, 14 жовтня 2014 р. №285, 16 жовтня 2014 р. №290, 18 жовтня 2014 р. №295, 20 жовтня 2014 р. № 298, 22 жовтня 2014 р. №302, 24 жовтня 2014 р. №307, 28 жовтня 2014 р. №332, 30 жовтня 2014 р. №355, 31 жовтня 2014 р. № 435 (т. 1 а.с. 65 - 78).

Дослідивши вказані документи, суд приходить до висновку, що вони також не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки акти складено з порушенням норм п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, так як вони не містять даних щодо обсягів наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати на надання вказаних послуг.

Крім того, у податкових накладних в графі "кількість (об'єм, обсяг)" вказано 1,00, а в актах здачі-прийняття послуг відображено два різних за своїм змістом види послуг.

Так, відсутність у первинних документах за результатами виконання договору про надання послуг інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості перевірити та підтвердити фактичне надання послуг, їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ "Арарат Трейд" відноситься: Код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Отже, діяльність з надання послуг сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару, послуг з підготовки товару до відвантаження не відноситься до видів діяльності ТОВ "Арарат Трейд".

Також судом встановлено, що згідно умов п. 4.1 договору № 10/14 замовник оплачує послуги виконавця згідно виставлених рахунків на основі актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Проте, позивачем не було надано суду доказів наявності таких рахунків.

Крім того, представником позивача на вимогу суду не було надано оригіналів вказаних вище договорів для дослідження в ході розгляду даної адміністративної справи.

До того ж при вирішенні справи судом враховано, що позивачем не надано суду документів:

- наявності у позивача товару, для укладення договорів № 10/14;

- на підтвердження зміни його майнового стану, зокрема, щодо оплати ТОВ "Арарат Трейд" послуг за договором № 10/14;

- можливості ТОВ "Арарат Трейд" виконання вказаного договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду документів на підтвердження реальності укладення та виконання договору № 10/14.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 р. у даній адміністративній справі, з-поміж іншого, зазначено, що судами необхідно проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав у позивача в результаті здійснення ним господарських операцій з придбання спірних послуг (т. 2 а.с. 160).

На виконанняцих вимог, судом було витребувано у позивача докази на підтвердження перелічених обставин.

Проте, позивачем не було надано суду жодного документа на підтвердження кінцевого економічного ефекту у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав у позивача в результаті здійснення ним господарських операцій з придбання спірних послуг.

Водночас, представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що усі наявні в розпорядженні позивача докази були передані суду, а інші докази позивач подати не може у зв'язку з їх відсутністю.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 р. також зазначено про необхідність дослідження статутів ТОВ "Амстор Трейд" та ТОВ "Арарат Трейд" (т. 2 а.с. 161).

Київським окружним адміністративним судом на виконання вимог було витребувано статути товариства з обмеженою відповідальністю "Арарат Трейд (код ЄДРПОУ: 38916893, 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, оф.3/25)" та товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-Трейд" (код ЄДРПОУ: 39015208, 71108, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А, кімната 17) (т. 2 а.с. 231).

Суд, дослідивши вказані статути встановив, що названими статутами не передбачено таких видів діяльності ТОВ "Амстор-Трейд" та ТОВ "Арарат Трейд", які передбачені договорами, укладеними з позивачем, а саме: надання інформаційних та консультаційних послуг у сфері законодавства по організації виробництва та збуту продукції та надання послуг з передпродажної підготовки товару відповідно.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

До того ж правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Дана правова позиція викладена постановою Верховоного суду від 30 січня 2018 р. № К/9901/3191/18 (№826/2747/13-а).

Проте, позивачем не було надано суду документів на підтвердження:

- фактичного вчинення господарських операцій з придбання послуг, що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу;

- того, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами;

- матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, технічних та технологічних можливостей щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Водночас позивач всупереч наведеним вимогам не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності оскаржуваного рішення.

Крім того, судом не може бути взято до уваги твердження позивача, викладені у позовній заяві, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.