Постанова

від 19.06.2018 по справі 810/1031/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1031/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Фабрика бакалейних продуктів звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.05.2015 № 0001342200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2017 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що суди попередніх інстанцій, вирішували спір у даній ситуації без дослідження Статутів контрагентів позивача, а також керуючись виключно даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дійшли передчасного висновку про надання ТОВ Амстор Трейд та ТОВ Арарат Трейд послуг, які не відносяться до видів їх діяльності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2006 позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 13) та здійснює господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продуктів борошно-круп'яної промисловості, виробництвом цукру, оптовою торгівлею цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, неспеціалізованою оптовою торгівлею, пакуванням.

У період з 14.04.2015 по 20.04.2015 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ Амстор-Трейд (код ЄДРПОУ 39015208) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 і ТОВ Арарат Трейд (код ЄДРПОУ 38916893) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 № 67/220/34514827 (т. 1 а.с. 17-38).

У розділі Висновок вказаного акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено вимоги п.п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту при отриманні послуг від підприємств-постачальників по операціях, які не мають реального матеріального характеру, у сумі 233 110, 00 грн., в тому числі: за вересень 2014 року - 97 775, 00 грн., за жовтень 2014 року - 135 335, 00 грн.

13.05.2015 на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 349 666, 00 грн., з яких: 233 110, 00 грн. - за основним платежем; 116 556, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 38).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 № № 0001342200 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

18.08.2014 між позивачем (замовник) і ТОВ Амстор-Трейд (виконавець) укладено договір № 112 (далі - договір № 112) (т. 1 а.с. 39 - 42).

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору ТОВ Амстор Трейд , як виконавець, бере на себе зобов'язання по наданню ТОВ Фабрика бакалейних продуктів , як замовнику, інформаційних та консультаційних послуг у сфері питань вимог законодавства по організації виробництва та збуту продукції замовника.

Підтвердженням реальності виконання зазначеного договору свідчать: акт здачі-приймання послуг від 30.09.2014; податкова накладна № 104 від 30.09.2014 на загальну суму 343 475 грн 00 коп., з яких ПДВ - 68 695, 00 грн.

29.08.2014 позивачем (замовник) і ТОВ Амстор-Трейд (виконавець) укладено договір № 38 (т. 1 а.с. 45 - 46) (далі - договір № 38).

Згідно з п. 2.1 названого договору виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки товару замовника:

- послуги з сортування, групового упакування, пакетування та стікерування товару;

- послуги з підготовки товару замовника до відвантаження (т. 1 а.с. 45).

За наслідками виконання договору № 38 сторонами складено акт здачі-прийняття послуг від 30.09.2014 (т. 1 а.с. 47), а ТОВ Амстор-Трейд оформлено на користь позивача податкову накладну від 30.09.2014 № 105 на загальну суму 145 400 грн 00 коп., з яких ПДВ - 29 080 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 48).

Колегія суддів звертає увагу, що з акта від 27.04.2015 № 67/220/34514827 не вбачається чи перевірялись взаємовідносини ТОВ Амстор Трейд з іншими контрагентами, які могли виступати субпідрядниками в наданні послуг.

01.10.2014 між позивачем (замовник) і ТОВ Арарат Трейд (виконавець) укладено договір № 10/14 (далі - договір № 10/14) (т. 1 а.с. 49 - 50).

Згідно з п. 2.1 договору № 10/14 виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки товару замовника (що включає в себе, але не обмежується):

- послуг з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару;

- послуг з підготовки товару до відвантаження.

За наслідками виконання договору № 10/14 сторонами складено акти здачі-прийняття послуг: від 2, 6, 8, 10, 13,14, 16, 18, 20, 22, 24, 28, 30 та 31.10.2014 (т. 1 а.с. 51 - 64).

Крім того, ТОВ Арарат Трейд було складено на користь позивача податкові накладні від: 02.10.2014 № 161, 06.10.2014 № 264, 08.10.2014 № 271, 10.10.2014 № 276, 13.10.2014 № 281, 14.10.2014 № 285, 16.10.2014 № 290, 18.10.2014 № 295, 20.10.2014 № 298, 22.10.2014 № 302, 24.10.2014 № 307, 28.10.2014 № 332, 30.10.2014 № 355, 31.10.2014 № 435 (т. 1 а.с. 65 - 78).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з вимогами п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до вимог п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Як вбачається з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ Амстор Трейд та ТОВ Арарат Трейд .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ Арарат Трейд та ТОВ Амстор-Трейд на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали наявне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та не перебували в стані банкрутства, припинення, ліквідації, а тому вони були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції було зазначено, що акти здачі-приймання послуг та податкові накладні, складені за наслідками виконання вищенаведених договорів № 112, № 38 та № 10/14, не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки акти складені з порушенням норм пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, так як не містять даних щодо обсягів наданих послуг, інформації про фактично понесені витрати на надання послуг.

Разом з тим, відповідно до вимог пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 вказаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наведені пункти за своїм змістом є тотожними) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформаційні та консультаційні послуги за договором № 112, послуги з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару, послуги з підготовки товару до відвантаження за договорами № 38 і №10/14 за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, будівельні роботи), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, а тому найменування наданих послуг в актах здачі-приймання послуг як, наприклад: послуги з інформації розміщення товарів , послуги з поліпшення асортименту та пакування товарів , послуги зі стимулювання збуту товарів ти Інші консультаційні, інформаційні послуги за договором № 112, а також послуги з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару, послуги з підготовки товару до відвантаження за договорами № 38 і № 10/14, - є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Висновки суду першої інстанції, що акти здачі-приймання послуг не містять інформації про фактично понесені витрати на надання послуг є безпідставними, оскільки у кожному акті здачі-приймання послуг міститься сума понесених ТОВ Фабрика бакалейних продуктів витрат за наданні контрагентами послуги.

Разом з цим, такого обов'язкового реквізиту первинних документів - інформація про фактично понесені витрати на надання послуг, - пункт 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункт 2.4 указаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять, у зв'язку із чим висновки суду першої інстанці ї у цій частині не відповідають обставинам справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення інформаційних та консультаційних послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних послуг, що включаються до їх структури.

Також, підставою для відмови у задоволенні позову було те, що у податкових накладних в графі кількість (об'єм, обсяг) вказано 1,00, а в актах здачі-прийняття послуг відображено дві (в актах до договорів № 38, № 10/14) та вісім (в акті до договору № 112) різних за своїм змістом видів послуг.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в актах здачі-прийняття послуг до договорів № 38, № 10/14 вказано про надання послуг з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару, а також послуг з підготовки товару до відвантаження, що цілком узгоджується з послугами, що є предметом договорів № 38, № 10/14 і які зазначені в пункті 2.1. договорів.

При цьому, у податкових накладних до договорів № 38, № 10/14 зазначено про передпродажну підготовку товару, що вказано в пунктах 2.1. вказаних договорів, і передпродажна підготовка товару є ширшим поняттям і включає в себе послуги з сортування, групового упакування, палетування та стікерування товару та послуги з підготовки товару до відвантаження.

Щодо акту здачі-прийняття послуг до договору № 112, то колегія суддів зазначає, що в ньому міститься розширений і конкретизований перелік послуг, як, наприклад: послуги з інформації розміщення товарів , послуги з поліпшення асортименту та пакування товарів , послуги зі стимулювання збуту товарів , але які за своєю суттю є інформаційними та консультаційними послугами за договором № 112.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у вказаній частині судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно та неповно дослідженні докази і надано їм оцінку, а тому висновки суду першої інстанції про те, що акти здачі-приймання послуг та податкові накладні, складені за наслідками виконання договорів № 112, № 38 та № 10/14, не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є помилковими.

Щодо статутів товариства з обмеженою відповідальністю Арарат Трейд (код ЄДРПОУ: 38916893, 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, оф.3/25) та товариства з обмеженою відповідальністю Амстор-Трейд (код ЄДРПОУ: 39015208, 71108, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, 80-А, кімната 17), колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаними статутами не передбачено таких видів діяльності ТОВ Амстор-Трейд , як: надання інформаційних та консультаційних послуг у сфері законодавства по організації виробництва та збуту продукції та ТОВ Арарат Трейд , як: надання послуг з передпродажної підготовки товару.

Однак, колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, у статуті ТОВ Амстор-Трейд передбачено, такі види діяльності, як:

- діяльність у сфері права та бухгалтерського обліку й аудиту: консультування з питань оподаткування;

-дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Вказані види діяльності відповідають змісту послуг, передбачених у п. 1.1. договору № 112 від 18.09.2014;

Крім того, у статуті ТОВ Амстор-Трейд передбачено, такі види діяльності, як: складське господарство та допоміжна діяльність у сфері транспорту; пакування;

Вказані види діяльності відповідають змісту послуг передбачених, у п. 2.1. договору № 38 від 29.09.2014;

У статуті ТОВ Арарат Трейд передбачено, такі види діяльності, як:

- складське господарство;

- транспортне оброблення вантажів та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

- пакування;

- надання інших допоміжних комерційних послуг;

Вказані види діяльності відповідають змісту послуг, передбачених у п. 2.1. договору № 10/14 від 01.10.2014;

Враховуючи вищевикладене та те, що господарські операції із контрагентами ТОВ Амстор-Трейд та ТОВ Арарат Трейд виконувались згідно з належним чином укладеними договорами, що підтверджується вказаними вище доказами, висновок про фактичне невиконання договорів є безпідставним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.05.2015 № 0001342200 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З платіжного доручення від 24.03.2016 № 426, від 23.06.2016 № 529, від 29.08.2016 № 585 та від 27.04.2018 № 789 вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів сплачено судовий збір в сумі 25 175, 99 грн., які слід стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів .

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.05.2015 № 0001342200.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика бакалейних продуктів судовий збір в сумі 25 175, 99 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 21.06.2018.