Постанова

від 27.02.2018 по справі 826/818/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №826/818/16

адміністративне провадження №К/9901/13601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві (Північний офіс Держаудитслужби)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.А., судді - Арсірій Р.О., Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Грибан І.О., Файдюк В.В.)

у справі № 826/818/16

за адміністративним позовом ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтранслогістик"

до Державної фінансової інспекції в місті Києві

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне слідче управління Служби безпеки України

про визнання незаконними дій, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтранслогістик" (далі - ТОВ "Інтранслогістик", позивач 2) звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в місті Києві (далі - відповідач), в якому просять визнати незаконними дії Державної фінансової інспекції в місті Києві щодо проведення у грудні 2015 року - січні 2016 року перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інтранслогістик", код ЄДРПОУ 36558211 (питань правомірності (законності) надання вказаним підприємством митно-брокерських послуг) в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29.09.2015 за №22015000000000287, що розслідується Головним слідчим управлінням Служби безпеки України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівники Державної фінансової інспекції в місті Києві під час проведення в грудні 2015 року - січні 2016 року перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інтранслогістик" діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, адміністративний позов задовольнив.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що відповідач не довів правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що Порядок взаємодії між органами прокуратури, внутрішніх справ і СБУ, затверджений спільним наказом від 19.10.2006 №346/1025/685/53, не суперечить приписам Законів України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", "Про Службу безпеки України" та Кримінального процесуального кодексу України, а відтак відповідач діяв у відповідності з чинним законодавством та ні в якій мірі не порушив своїми діями прав позивачів.

ТОВ "Інтранслогістик" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на доводи, викладені в оскаржених судових рішеннях.

01.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20.02.2018 від Державної фінансової інспекції в місті Києві надійшло клопотання про заміну відповідача належним правонаступником у зв'язку з реорганізацією Державної фінансової інспекції в місті Києві шляхом приєднання її до Північного офісу Держаудитслужби на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" від 06.04.2016 №266.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку щодо можливості задоволення клопотання про заміну Державної фінансової інспекції в місті Києві її правонаступником Північним офісом Держаудитслужби.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача та його представника, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є керівником ТОВ "Інтранслогістик", на майно якого накладено арешт в рамках кримінального провадження № 22015000000000287, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29.09.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191 (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) та частиною третьою статті 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу України, щодо службових осіб УДП "Укрінтеравтосервіс" та ТОВ "Інтранслогістик".

Головне слідче управління Служби безпеки України звернулось до відповідача з листом "Щодо залучення спеціаліста" від 17.11.2015 №6/15354, в якому з метою визначення розміру матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки) УДП "Укрінтеравтосервіс", просило з 01.12.2015 виділити спеціаліста для участі у перевірці у кримінальному провадженні №22015000000000287.

Відповідач листом від 01.12.2015 №26-09-17-17/12407 повідомив Головне слідче управління Служби безпеки України, що для участі в перевірці УДП "Укрінтеравтосервіс" в якості спеціаліста виділено головного державного фінансового інспектора Юсюка Олега Петровича з 01.12.2015.

Головним державним фінансовим інспектором Юсюком О.П. 15.01.2016 складено довідку про участь у перевірці УДП "Укрінтеравтосервіс" та ТОВ "Інтранслогістик" щодо надання митно-брокерських послуг у 2014-2015 роках в якості залученого спеціаліста.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що Порядок взаємодії між органами державної контроль-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затверджений наказом Головного контроль-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України 19.10.2016 № 346/1025/685/53 (далі - Порядок №346/1025/685/53), яким керувався відповідач, суперечить приписам Законів України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", "Про Службу безпеки України" та Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні; державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Одним із видів державного фінансового контролю, згідно із Законом №2939-XII, є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (стаття 4 Закону №2939-XII).

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку № 346/1025/685/53 працівники органів державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах (з питань, визначених в абзаці першому пункту 2.2 цього Порядку), та на інших об'єктах контролю (з питань, визначених в абзаці другому пункту 2.2 цього Порядку), - як спеціалісти.

Працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу ДКРС. У ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).

Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, в якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу - ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі ДКРС. Права та обов'язки посадової особи служби, яка залучається в якості спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії, визначаються Кримінально-процесуальним кодексом України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавство не ототожнює участь посадової особи Державної фінансової інспекції в якості спеціаліста у перевірках, що проводяться правоохоронними органами, за наслідками яких спеціаліст надає довідкову інформацію, з участю в проведенні ревізій, передбачених ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", результати яких оформлюються актом.

Обставини справи свідчать, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України проведено перевірку ТОВ "Інтранслогістик" у межах кримінального провадження №22015000000000287 від 29.09.2015 за участю посадової особи відповідача, залученої в якості спеціаліста на підставі норм Порядку №346/1025/685/53.

Тобто в даному випадку Державною фінансовою інспекцією в м. Києві жодних заходів фінансового контролю щодо позивача не проводилось, оскільки фактично сама перевірка проводилась Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, у зв'язку з чим Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не може бути застосований у спірних правовідносинах, а відтак висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність Порядку №346/1025/685/53 вказаному Закону є помилковими.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом касаційної інстанції встановлено, що у даній справі спір стосується правомірності дій інспектора Державної фінансової інспекції в м. Києві, залученого Головним слідчим управлінням Служби безпеки України в якості спеціаліста для проведення перевірки позивача в рамках кримінального провадження №22015000000000287 від 29.09.2015.

Правовий статус спеціаліста визначено Кримінальним процесуальним кодексом України, відповідно до якого спеціаліста віднесено до складу учасників кримінального провадження (пункт 25 частини першої статті 3 та стаття 71).

За таких обставин, правомірність дій інспектора Державної фінансової інспекції в м.Києві, залученого в якості спеціаліста для проведення перевірки в рамках кримінального провадження, так само як і безпосередньо правомірність чи протиправність такого залучення Головним слідчим управлінням Служби безпеки України підлягає дослідженню у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. При цьому порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в м. Києві підлягає частковому задоволенню: рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати із закриттям провадження у справі, оскільки з огляду на предмет спору та обставини якої, дану справу не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 349, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві (Північний офіс Держаудитслужби) задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 скасувати, а провадження у справі №826/818/16 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова