Рішення

від 27.02.2018 по справі 609/450/17

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 609/450/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Ящук Т.М.

з участю секретаря Кравчук Л.М.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Шумськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного агропромислового підприємства ЗАГРЕБЛЯ про визнання недійсним договору оренди землі.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відповідача приватного агропромислового підприємства ЗАГРЕБЛЯ про визнання недійсним договору оренди землі.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали її позовні вимоги та пояснили, що позивачка протягом останніх кількох років перебуває на території Італії, зокрема , вибула туди в листопаді 2013 році та прибула додому в березні 2015 року. Позивачка успадкувала після смерті свого батька земельну ділянку , площею 1.52 га, яка розташована на території Бриківської сільської Ради із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 12 січня 2010 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом в Шумській державній нотаріальній конторі.

Оскільки за свого життя покійний батько уклав із відповідачем договір оренди землі, строк якого закінчувався 02 лютого 2015 року, позивачка не розривала вказаний договір і він продовжував діяти.

Прибувши в березні 2015 року на територію України із Італії , позивачка та її дочка, представник по справі ОСОБА_2 вирішили укласти новий договір оренди із ПП Беріжок , куди звернулися , письмово оформили договір оренди, однак, як пояснив керівник цього ПП, договір оренди не зареєстрований, оскільки відповідач зареєстрував інший договір оренди від 03 лютого 2015 року, як такий, що був укладений із позивачкою на 10 років.

Оскільки станом на 03 лютого 2015 року позивачка перебувала за кордоном і прибула на України лише 25 березня 2015 року , вона та ОСОБА_2 звернулися до відповідача із проханням видати копію договору оренди, який тривалий час відповідач не видавав, а коли видав, то вони встановили, що такий договір позивачка не укладала і не могла укласти, оскільки була відсутня за місцем проживання та навіть на території України.

У зв язку із тим, що такий договір позивачка із відповідачем не укладала, представники просять визнати його недійсним та скасувати його державну реєстрацію, повернувши у власність позивачки земельну ділянку із 03 лютого 2015 року- часу закінчення строку дії договору, укладеного померлим батьком позивачки за свого життя.

Представник відповідача позовних вимог не визнав , пояснив, що дійсно договір між сторонами 03 лютого 2015 року не укладався так, як позивачка в цей час перебувала за кордоном , однак в 2014 році перед тим, як виїхати за кордон, вона сама звернулася до відповідача в особі його керівника з проханням надати їй можливість підписати договір оренди наперед , а після того, як підійде строк його укладення оформити договір оренди без неї.

Представнику невідомо, як могла в 2014 році позивачка, будучи в Італії, прийти до керівника ПАП Загребля і укласти таку угоду.

З яких причин договір оренди від 03.02.2015 року був зареєстрований в 2016 році представнику невідомо.

Просить не приймати до уваги висновок почеркознавчої експертизи, на який посилаються представники позивача, у зв язку із тим, що в ньому відсутні попередження експерта, який проводив експертизу про кримінальну відповідальність.

Просить в позові відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до ч .1, 2, 8, 9,11 ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 21 січня 2003 року Бриківською сільською Радою Шумського району, гр. ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, площею 1.74 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Бриківської сільської Ради Шумського району Тернопільської області , яка складається із 2 земельних ділянок: площами 0.22 га / пасовища/ та 1.52 га/ рілля/.

За свого життя гр. ОСОБА_5, як власник земельної ділянки, площею 1.52 га, 02 лютого 2005 року уклав із відповідачем ПАП Загребля договір оренди землі на строк 10 років, що стверджується договором оренди від 02.02.2005 року.

Згідно цього договору, сторони договори визначили, що після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмового орендодавця про намір продовжити його дію/п.8/.

Відповідно до п. 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані , не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Як стверджується записом державного нотаріуса Шумської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, проведений на Державному акті на право приватної власності на землю, виданому 21 січня 2003 року Бриківською сільською Радою Шумського району ОСОБА_5, 10 січня 2010 року видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, на підставі якого право власності на земельну ділянку переходить до позивачки ОСОБА_4

Як ствердили представники позивача, проти чого не заперечив представник відповідача, після переходу права власності на земельну ділянку до позивачки в порядку спадкування після смерті попереднього власника ОСОБА_5, позивачка не ставила питання про розірвання договору оренди, договір оренди продовжувався і позивачка вчасно отримувала оренду плату.

Відповідно до записів про прибуття на територію України та прибуття на територію Італія, які містяться в паспорті ЕН 421724 , КОРЗУНЕЦЬКА ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.11.2013 року прибула на територію Італії та 25.03.2015 року повернулася на територію України.

Вказане свідчить про те, що позивачка, як така, що перебувала на території іншої держави, не могла укласти договір оренди землі 03.02.2015 року , як і в 2014 році, оскільки вибула з України в листопада 2013 року та прибула 25 березня 2015 року.

Згідно договору оренди землі від 03.02.2015 року він рахується укладеним між сторонами по справі , об єктом оренди є земельна ділянка, площею 1.52 га, рілля, кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, в графі орендодавець є підпис від імені ОСОБА_4, в графі орендар є підпис ОСОБА_7 та печатка ПАП Загребля .

Як стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об єктів нерухомого майна щодо суб єкта, номер 66015733 , дата формування 17.08.2016 року , виданої відділом з організації діяльності центру надання адміністративних послуг Шумської районної державної адміністрації , реєстраційний номер об єкта нерухомого майна 932568861258 , земельна ділянка , кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, площа 1.5182, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса Бриківська сільська Рада Шумського району, власник ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину , виданого 12.01.2010 року Шумською державною нотаріальною конторою , 27 травня 2016 року проведено державну реєстрацію державним реєстратором ОСОБА_8 відділу державної реєстрації Кременецької районної державної адміністрації договору оренди землі від 03.02.2015 року між ОСОБА_4 та ПАП Загребля , строк дії договору 10 років.

Вказане суд розцінює як те, що відповідач , скориставшись тимчасовою відсутністю власника земельної ділянки позивачки ОСОБА_4, маючи відомості про її паспортні дані , про те, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку , 03 лютого 2015 року, коли закінчився строк дії попереднього договору , укладеного із попереднім власником ОСОБА_5, вписав в договір оренди анкетні дані позивачки та підписав його від її імені , після чого подав такий договір на державну реєстрацію.

Як ствердила представник позивачки ОСОБА_2, вона отримала від відповідача для позивачки за 2015-2016 р.р. не орендну плату за земельну ділянку , а плату за використання земельної ділянки відповідачем, який засіяв її пшеницею, незважаючи на те, що закінчився договір оренди і не повернув позивачці вчасно земельну ділянку у власність.

Вказана особа не є власником земельної ділянки, із нею не укладався договір оренди ні попередній , ні спірний , а тому відповідач самостійно повинен був вирішувати видавати плату за земельну ділянку ОСОБА_2 , чи ні, а також, що це за плата.

Суд не приймає до уваги, як доказ дійсності договору оренди від 03.02.2015 року подані представником відповідача докази про те , що ПАП Загребля за 2015-2017 р.р. сплатив податок державі за дохід, який отримав від обробітку земельної ділянки , належної на праві приватної власності позивачці, оскільки , подавши договір оренди на реєстрацію, зареєструвавши його, він автоматично став орендарем і ніс обов язок перед державою сплачувати такі податки.

Разом із тим суд не приймає , як доказ того, що позивачка не підписувала договір оренди від 03.02.2015 року висновок почеркознавчої експертизи , який хоч і підтвердив той факт, що підпис в договорі оренди не належить позивачці , та погоджується із представником відповідача , що при його складенні експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність , передбачену ст. 384, 385 КК України, а також підписи позивача не відбрилася в судовому засіданні та не надавалися експерту особисто, а він лише за основу взяв її підписи, виконані кілька років назад , що викликає сумнів в його достовірності і вважає, що є достатньо доказів, які свідчать, що станом на 03.02.2015 року позивачка фізично не могла укласти договір оренди та підписати його, оскільки перебувала на території Італії безвиїзно до 25.03.2015 року, проти чого не заперечує і представник відповідача, посилаючись на те, що договір був укладений в 2014 році , а дата проставлена 03.02.2015 року. Що також не може бути прийнято, як доказ дійсності договору, оскільки і в 2014 році позивачка перебувала на території Італії, оскільки вибула туди в листопаді 2013 року, а повернулася 25.03.2015 року , про що є відмітка в її закордонному паспорті.

У відповідності до ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

У відповідност до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

2. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК УКраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 218. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину

1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

2. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

За вказаних обставин суд вважає за доцільне визнати договір оренди від 03.02.2015 року, згідно якого він укладений між ОСОБА_4 та приватним агропромисловим підприємством ЗАГРЕБЛЯ , с. Бриків Шумського району Тернопільської області про те, що ОСОБА_4, як орендодавець передала в оренду ПАП ЗАГРЕБЛЯ земельну ділянку, загальною площею 1.52 га , яка знаходиться на території Бриківської сільської Ради Шумського району Тернопільської області , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 6125880900:01:001:0098 , оскільки , як було встановлено в судовому засіданні такий договір між сторонами у письмовій формі 03.02.2015 року не укладався, волевиявлення позивача на укладення такого договору не встановлено, за місяць до закінчення строку дії договору, як це було передбачено в договорі оренди від 02.02.2005 року , де орендодавецем виступав ОСОБА_5, спадщину після смерті якого на спірну земельну ділянку прийняла позивачка, відповідач не повідомив позивачку письмово про намір укласти договір оренди на наступний строк, не отримав від неї такої згоди, оформив в односторонньому порядку договір оренди 03.02.2005 року, здійснивши підпис за позивачу та у зв язку із цим скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 1.5182 га , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, проведену відділом державної реєстрації Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області 27 травня 2016 року , реєстраційний номер об єкта нерухомоого майна 932568861258 , номер щапису про право власності 14696375, державний реєстратор ОСОБА_8.

Крім того, враховуючи, що договором оренди від 02.02.2005 року , який був укладений між ОСОБА_5 та відповідачем на строк 10 років, який продовжував діяти після його смерті, проти чого не заперечувала позивачка, як спадкоємиця померлого, передбачено, що після закінчення договору оренди орендар , а саме відповідач ПАП Загребля , зобов язаний був повернути орендодавцю- позивачу орендовану земельну ділянку, однак не повернув , а продовжив використувати на підставі недійсного договору , суд вважає за доцільне повернути земельну ділянку, площею 1. 5182 га , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, розташовану на території Бриківської сільської Ради Шумського району Тернопільської області у приватну власність ОСОБА_4 із 03 лютого 2015 року.

Крім того, необхідно стягнути із відповідача в користь позивача понесені судові витрати, що буде складати 640 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись Законом України Про оренду землі , ст.ст. 203,207,208,215 ,216, 218 ЦК України , ст.ст. 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 03 лютого 2015 року, згідно якого він укладений між ОСОБА_4 та приватним агропромисловим підприємством ЗАГРЕБЛЯ , с. Бриків Шумського району Тернопільської області про те, що ОСОБА_4, як орендодавець передала в оренду ПАП ЗАГРЕБЛЯ земельну ділянку, загальною площею 1.52 га , яка знаходиться на території Бриківської сільської Ради Шумського району Тернопільської області , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 6125880900:01:001:0098 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 1.5182 га , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, проведену відділом державної реєстрації Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області 27 травня 2016 року , реєстраційний номер об єкта нерухомоого майна 932568861258 , номер щапису про право власності 14696375, державний реєстратор ОСОБА_8.

Повернути земельну ділянку, площею 1. 5182 га , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125880900:01:001:0098, розташовану на території Бриківської сільської Ради Шумського району Тернопільської

області у приватну власність ОСОБА_4 із 03 лютого 2015 року.

Учасники справи: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася і проживає в с. Бриків Шумського райоену Тернопільської області, паспорт громадянина України МС 278375, виданий 11 березня 1998 року Шумським РВ УМВСУ в Тернопільській області, і.к. НОМЕР_1.

Приватне агропромислове підприємство Загребля , с. Бриків Шумського району Тернопільської області , і.к. 30749268.

Рішення вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Тернопільської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 01 березня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_9