Рішення

від 01.03.2018 по справі 826/15760/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2018 року № 826/15760/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у місті Києві проскасування податкового повідомлення - рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 квітня 2017 року № 1453695-1305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15760/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16 січня 2018 року, яке відкладалось на 31 січня 2018 року.

31 січня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 31 січня 2018 року представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позову. Відзив на позов мотивований тим, що згідно Договору купівлі-продажу від 14 вересня 2009 року, позивач є власником частини нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,236253 га.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 не є власником частини нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,236253 га., а тому не є суб'єктом справляння земельного податку.

На підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 26 квітня 2017 року № 1453695-1305, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статі 54 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано земельний податок у розмірі 87874,77 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарга позивача від 02 серпня 2017 року залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 26 квітня 2017 року № 1453695-1305 - без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач зазначає, що не є власником частини нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,236253 га., а тому не є суб'єктом справляння земельного податку.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Так, статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведених правових норм слідує, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення статті 120 Земельного кодексу України, яка регулює питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов'язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №21-3517а15 та від 07 липня 2015 року у справі №21-775а15.

Враховуючи викладене, суду слід встановити чи є позивач суб'єктом справляння земельного податку.

Матеріали справи свідчать, що згідно Договору купівлі-продажу від 14 вересня 2009 року, позивачем придбано частину нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці загальною площею 0,236253 га.

Втім, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежилі приміщення (в літ.А): з № 1 по № 23, вітрини (групи приміщень №1); з № 1по № 14 (групи приміщень № 2), з №1 по № 24, вітрини (групи приміщень №3), з № 1 по № 18 (групи приміщень №4), з №1 по №7 (групи приміщень №5), об'єкт житлової нерухомості, загальною площа (кв.м.): 1144,2, за адресою: АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності 1/1 Товариству з обмеженою відповідальністю Альдиба (код ЄДРПОУ 40662917).

Відповідно до протоколу № 01/06 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Альдиба від 15 липня 2016 року (яким засновано Товариство з обмеженою відповідальністю Альдиба встановлено статутний капітал у розмірі 9 388 253 грн) ОСОБА_1 володіє часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Альдиба , що складається з нерухомого майна: нежилі приміщення (в літ.А): з № 1 по № 23, вітрини (групи приміщень №1); з № 1по № 14 (групи приміщень № 2), з №1 по № 24, вітрини (групи приміщень №3), з № 1 по № 18 (групи приміщень №4), з №1 по №7 (групи приміщень №5), об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м.): 1144,2, за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до акту прийому - передачі нерухомого майна від 18 липня 2016 року ОСОБА_1 передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Альдиба вищезазначені нежитлові приміщення.

З наведеного вбачається, що позивачем передано нерухоме майно (нежилі приміщення (в літ.А): з № 1 по № 23, вітрини (групи приміщень №1); з № 1по № 14 (групи приміщень № 2), з №1 по № 24, вітрини (групи приміщень №3), з № 1 по № 18 (групи приміщень №4), з №1 по №7 (групи приміщень №5), об'єкт житлової нерухомості, загальною площа (кв.м.): 1144,2, за адресою: АДРЕСА_2) у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Альдиба .

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина 1 статті 114 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, з огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Альдиба є власником нерухомого майна (нежилі приміщення (в літ.А): з № 1 по № 23, вітрини (групи приміщень №1); з № 1по № 14 (групи приміщень № 2), з №1 по № 24, вітрини (групи приміщень №3), з № 1 по № 18 (групи приміщень №4), з №1 по №7 (групи приміщень №5), об'єкт житлової нерухомості, загальною площа (кв.м.): 1144,2, за адресою: АДРЕСА_2), відтак і суб'єктом справляння земельного податку є Товариство з обмеженою відповідальністю Альдиба .

Таким чином, нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за вищезазначені нежитлові приміщення є необґрунтованим, а податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 26 квітня 2017 року № 1453695-1305 - таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 03115, АДРЕСА_1) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19) від 26 квітня 2017 року № 1453695-1305.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 03115, АДРЕСА_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 878,75 грн (вісімсот сімдесят вісім гривень 75 копійок) сплачених згідно квитанції від 30 листопада 2017 року № 12А3471СF4.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова