Постанова

від 27.02.2018 по справі 810/4625/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4625/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Епель О.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Саб-Арматура до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Саб-Арматура звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0000012202 та № 0000022202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Саб-Арматура відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Саб-Арматура задоволено частково; постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №810/4625/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Саб-Арматура зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією 26.01.2010 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

У період з 17.01.2013 по 18.01.2013 Броварською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Саб-Арматура з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Берніс Продакт за період з 01.06.2011 по 30.09.2011.

На підставі перевірки відповідачем складено акт від 21.01.2013 № 83/222/37495729 (т. 1, а.с. 11-20), яким виявлені порушення ТОВ Саб-Арматура вимог:

- пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 92583 грн.;

- пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 74673 грн., у тому числі за липень 2011 року на 18333,00 грн., за вересень 2011 року на 56340,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000012202 від 11.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 92 584, 00 грн., у тому числі на 92 583, 00 грн. за основним платежем та на 1, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 24);

- № 0000022202 від 11.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93 341, 25 грн., у тому числі на 74 673 грн. за основним платежем та на 18 668, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 25).

Позивач, вважаючи, що вказані рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Берніс Продакт , на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, судом встановлено наступне.

30.08.2011 між ТОВ Саб-Арматура (покупець) та ТОВ Берніс Продакт (постачальник) укладено договір поставки, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставляти та передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти й оплатити її вартість (т.1 а.с.164-168).

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2011 року на виконання умов договору поставки від 30.08.2011 ТОВ Берніс Продакт поставило позивачу товари, а саме, вироби з металу, що використовуються при улаштуванні водопроводів (крани, клапани, гайки, муфти тощо) на загальну суму 338 040, 00 грн. у тому числі ПДВ - 56 340, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 01.09.2011 на суму 338 040, 00 грн. у тому числі ПДВ - 56 340, 00 грн. (т.1 а.с. 27-30).

За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ Берніс Продакт податкову накладну № 6 від 01.09.2011 на загальну суму 338 040, 00 грн. у тому числі ПДВ - 56 340, 00 грн.

Також, 15.06.2011 між ТОВ Саб-Арматура (замовник) та ТОВ Берніс Продакт (виконавець) укладено договір про надання послуг, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги з емалювання та гальванопокриття.

Судом першої інстанції встановлено, що у червні 2011 року на виконання умов договору про надання послуг від 15.06.2011 ТОВ Берніс Продакт надало позивачу послуги з емалювання та гальванопокриття на загальну суму 110 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 18 333, 33 грн., що підтверджується актом прийнмання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2011.

За фактом надання послуг, позивач отримав від ТОВ Берніс Продакт податкову накладну № 841 від 30.06.2011 на загальну суму 110 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 18 333, 33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ Берніс Продакт , була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, а вартість придбаних товарів і послуг була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2011 рік.

Платники податків, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

У силу положень підпункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та витрати за результатом здійснених господарських операцій з ТОВ Берніс Продакт були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

При цьому, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Берніс Продакт спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів.

Висновки відповідача про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ Берніс Продакт фактично повністю ґрунтуються на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел, де містяться твердження про здійснення вказаним підприємством діяльності, пов'язаної з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

Щодо цього колегія суддів зазначає наступне, що інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Зокрема, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 09.12.2014 №21-511а14, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не створює для платника податків будь-яких правових наслідків.

Вирішуючи питання щодо юридичних наслідків одержання контролюючим органом податкової інформації про протиправний характер діяльності окремого платника податків, колегія суддів бере до уваги, що 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 № 655-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків .

Згідно з абзацом 5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 17.07.2015 № 655-VIII, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичної поставки товарів (робіт, послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

При цьому, посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ Берніс Продакт без конкретизації фактів вчинення вказаним підприємством податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладених обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В свою чергу, як було встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ТОВ Саб-Арматура є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві на праві оренди згідно з договором від 18.02.2010 №18/01/10 належать офісні та складські приміщення площею 12,5 кв.м. та 155,5 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 2 (т.1, а.с. 187-192).

З приводу мети укладення вказаних господарських договорів представник позивача пояснив, що ТОВ Саб-Арматура здійснює оптову торгівлю залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням. При цьому, підприємство не є виробником зазначених товарів та здійснює їх придбання у інших суб'єктів господарської діяльності, у тому числі у ТОВ Берніс Продакт .

Як вбачається з матеріалів справи товари, придбані у ТОВ Берніс Продакт , поставлялись транспортом та за рахунок контрагента до складських приміщень ТОВ Саб-Арматура , що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 2 та були прийняті уповноваженою особою ТОВ Саб-Арматура - маркетологом Мацібурою О.Ю.

При цьому, факт отримання товарів згідно видаткової накладної №6 від 01.09.2011 на суму 338 040, 00 грн. маркетологом Мацібурою О.Ю. підтверджується довіреністю № 20 від 01.09.2011 (т.1, а.с. 193-196).

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, товари, що були придбані у ТОВ Берніс Продакт , були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими накладними №СА-0001632 від 20.10.2011, №СА-0001678 від 31.10.2011, №СА-0001622 від 19.10.2011, №СА-0001762 від 10.11.2011, № СА-0001783 від 16.11.2011, №СА0001786 від 17.11.2011, №СА-0001800 від 21.11.2011, №СА-0001326 від 02.09.2011, №СА-0001360 від 07.09.2011, №СА-0001365 від 07.09.2011, №СА-0001369 від 07.09.2011, №СА-0001373 від 08.09.2011, №СА-0001386 від 09.09.2011, №СА-0001389 від 09.09.2011, №СА-0001403 від 13.09.2011, №СА 0001421 від 15.09.2011, №СА 0001436 від 19.09.2011, №СА-0001457 від 21.09.2011, №СА-0001493 від 26.09.2011, №СА0001501 від 27.09.2011, №СА-0001515 від 29.09.2011 №СА-0000410 від 28.03.2012, №СА0000381 від 26.03.2012, №СА 0000325 від 16.03.2012, №СА 000396 від 27.03.2012, №СА-000379 від 26.03.2012, №СА-0000308 від 14.03.2012, №СА-000314 від 15.03.2012, №СА-0000359 від 21.03.2012, №СА-0000314 від 15.03.2012, №СА 0000359 від 21.03.2012, №СА-000344 від 19.03.2012, №СА-0000266 від 05.03.2012, №СА-0000301 від 14.03.2012, №СА-0000259 від 03.03.2012, №СА0001989 від 20.12.2011, №СА 0001983 від 19.12.2011, №СА-0001875 від 01.12.2011, №СА-0001882 від 02.12.2011, №СА-0000135 від 10.02.2012, №СА-0000134 від 10.02.2012, №СА-0002005 від 22.12.2011, СА-0000241 від 29.02.2012, №СА-0001942 від 14.12.2011, №СА- 0001991 від 21.12.2011, №СА-0001926 від 12.12.2011, №СА-0001928 від 13.12.2011, №СА-0000202 від 22.02.2012, №СА000171 від 17.02.2012, №СА-0002045 від 29.12.2011, №СА-0000130 від 08.02.2012, №СА-0000123 від 06.02.2012, №СА-0000077 від 25.01.2012, №СА 0000064 від 23.01.2012, №СА-0002002 від 22.12.2011, №СА0001974 від 16.12.2011, №СА -0000079 від 26.01.2012, №СА-0000054 від 20.01.2012, №СА-0000041 від 18.01.2012, №САК-0001952 від 15.12.2011, №СА-0001935 від 13.12.2011, №СА-0001934 від 13.12.2011, №СА 0000007 від 15.12.2012, №СА0001925 від 12.12.2011, №СА0001799 від 21.11.2011, №СА-0001912 від 08.12.2011, №СА-0001810 від 22.11.2011, №СА0001799 від 21.11.2011, №СА001844 від 29.11.2011, №СА-0001744 від 10.11.2011, №СА 0001670 від 27.10.2011, №СА-0001628 від 19.10.2011, №СА-0001624 від 19.10.2011, №СА 0001615 від 18.10.2011, №СА-0001583 від 13.10.2011, №СА-0001549 від 05.10.2011, №СА-0001538 від 04.10.2011, №СА 0001537 від 04.10.2011, №СА-0001526 від 03.10.2011, №СА-0000394 від 27.03.2012, №СА-0000376 від 23.03.2012, №СА-0001496 від 03.10.2011, №СА- 0000351 від 20.03.2012 (т.1 а.с 32-120); довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с. 198-242).

Щодо послуг з емалювання та гальванопокриття, то суть вказаних послуг полягає у нанесенні захисного шару на окремі деталі з метою попередження виникнення корозії та механічних пошкоджень.

Колегія суддів зазначає, що статус позивача та його контрагента, як платника податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Берніс Продакт були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Щодо доводів апелянта про відсутність ТОВ Берніс Продакт за податковою адресою, колегія суддів звертає увагу, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність ТОВ Берніс Продакт за адресою: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 7 (т.1, а.с. 171-176).

Натомість з вказаного витягу слідує, що 18.04.2011, 07.09.2011 та 03.11.2011 (проміжок часу у який вчинялись спірні фінансово-господарські операції) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вносились записи про підтвердження відомостей про ТОВ Берніс Продакт .

Щодо посилань апелянта на кримінальне провадження, у рамках якого встановлений факт фіктивності ТОВ Берніс Продакт , колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи - постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд в ухвалі від 12.07.2017 також зазначив про необхідність дослідження викладених в акті перевірки доводів контролюючого органу про наявність порушеного кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва ТОВ Берніс Продакт .

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду першої інстанції від 24.07.2017 у відповідача були витребувані письмові пояснення щодо наявності або відсутності кримінальних проваджень та вироків суду відносно посадових осіб ТОВ Берніс Продакт за обвинуваченням у фіктивному підприємництві, ухиленні від сплати податків, підробці документів тощо.

Протокольною ухвалою суду від 27.09.2017 судом першої інстанції також було витребувано у відповідача письмову інформацію про наявність у ТОВ Берніс Продакт основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1-ДФ; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ Берніс Продакт щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Однак, вимог вказаних ухвал відповідач не виконав та лише повідомив, що у частині, що стосується наявності кримінальних проваджень або вироків суду за фактами фіктивного підприємництва ТОВ Берніс Продакт , у контролюючого органу відсутня будь-яка інформація щодо таких кримінальних проваджень, вироків судів або ж зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ Берніс Продакт , у яких останні заперечували б факт складання первинних документів, чи свою причетність до господарської діяльності очолюваного ними підприємства. У частині, що стосується інших доказів, представник відповідача не зазначив причин, з яких надання відповідних доказів є неможливим.

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Берніс Продакт .

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що укладені між позивачем та ТОВ Берніс Продакт правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.8, статті 138 та пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованим, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000012202 та №0000022202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Епель О.В.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Епель О.В.

Кузьменко В. В.