Постанова від 12.06.2007 по справі 11/70-07

11/70-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2007                                                                                   Справа № 11/70-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Смирний О.С., довіреність від 09 січня 2007 року №01-59;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  27 лютого 2007 року  у справі № 11/70-07

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер”, с.м.т.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг

про стягнення 50 201,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2007 року у справі № 11/70-07 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер” 43 058 грн. суму боргу, 1 209,93 грн. інфляції грошових коштів, 852,90 грн. річних, 2 263,79 грн. пені, 473,38 грн. держмита, 110,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 43 058 грн., яка стягнута з відповідача з урахуванням індексу інфляції і річних та нарахування пені.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не були виставлені рахунки, тому строк оплати спірного товару ще не настав, а отже права позивача на дату подачі позову порушено не було. Крім того відповідач, з посиланням положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначає про дію мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, а також вказує, що у зв'язку з введенням мораторію він повинен виконувати лише зобов'язання перед конкурсними кредиторами, а розрахунки з конкурсними кредиторами здійснюються в порядку черговості в межах справи про банкрутство.

Позивач –ТОВ “Лідер”, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача.

В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладався з 10 травня 2007 року до 12 червня 2007 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 листопада 2005 року між сторонами –ТОВ “Лідер” (постачальник) та ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” (покупець) укладений договір № 224 /а.с.10-13/, відповідно до умов якого постачальник  зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, номенклатура, якість, кількість, ціна і умови поставки товару визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар (п.1.1 договору).

В п.2.2 договору сторонами обумовлено, що покупець здійснює оплату товару, зазначеного в специфікації, згідно рахунку, виставленого постачальником на протязі 20-ти (двадцяти) банківських днів з моменту надходження товару на склад покупця.

Умови поставки сторонами обумовлені в п.4.1 договору –поставка товару здійснюється на умовах FCA –склад постачальника в редакції Інкотермс –2000. Відповідно до п.4.6 договору датою поставки вважається дата отримання товару, зазначеного в товарно-супровідній накладній.

На виконання умов договору, згідно специфікації від 09 листопада 2005 року №1 /а.с.13/ за накладною від 27 січня 2006 року № 4 /а.с.14/ на підставі довіреності від 26 січня 2006 року серії ЯЛЗ № 039237 /а.с.15/, позивач –ТОВ “Лідер” поставив на адресу відповідача нікель первичний Н-1у у кількості 466 кг. на загальну суму 43 058 грн., в тому числі ПДВ –7176,40 грн.

Факт отримання товарну і його вартість відповідачем не заперечується.

Проте, відповідач –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” обов'язок по оплаті вартості за отриманий товар на передбачених в договорі умовах не виконав, внаслідок чого склалася заборгованість в розмірі вартості отриманого товару в сумі 43058,40 грн. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що в порушення вищезазначених положень закону та договору від 09 листопада 2004 року № 224 відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

При цьому судова колегія визнає безпідставними заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо ненаправлення йому продавцем рахунків на оплату отриманого товару та ненастання строку оплати цього товару.

Як зазначалось вище, за умовами договору поставки від 09 листопада 2004 року № 224 (п.2.2) покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару протягом двадцяти банківських днів з моменту отримання товару. При цьому строк оплати не пов'язаний із строком отримання покупцем рахунку.

Більш того, в п.4.8 договору сторонами передбачено передачу продавцем одночасно з відвантаженням партії товару оригіналів документів, а саме: рахунку-фактури, транспортних накладних, податкових накладних, сертифікату якості.

Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов'язку щодо передачі разом з товаром товаросупровідних документів, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору щодо передання разом із товаром рахунку і його отримання відповідачем.

Також, судова колегія відхиляє як неспроможні посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та наявність і розмір заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті вартості отриманого товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній також зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1209,93 грн. та річних в розмірі 852,90 грн. згідно розрахунку позивача /а.с.2-4/, який судова колегія вважає вірним.

Судова колегія визнає неспроможними викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження щодо звільнення його від виконання зобов'язань перед конкурсними кредиторами та недопустимості нарахування інфляційних і річних у зв'язку з введенням мораторію у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Проте, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 вищеназваного Закону. Введення мораторію в процедурі банкрутства не звільняє боржника від виконання договірних зобов'язань та сплаті виниклого боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьома процентами річних.

В п.5.4 договору поставки від 09 листопада 2005 року № 224 сторонами обумовлено, що у випадку порушення строків оплати покупець виплачує неустойку в розмірі 0,4% за кожен день прострочення оплати товару, але не більше 8% від вартості товару.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, останній зобов'язаний сплатити постачальнику передбачену договором неустойку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи /а.с.28/, господарським судом Дніпропетровської області 06 квітня 2006 року порушено справу №Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені з урахуванням дії мораторію, протягом якого, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неустойка (штраф, пеня) не нараховуються.

Разом з тим судом допущено помилку при визначенні розміру стягнення.

З урахуванням введення мораторію 06 квітня 2006 року, відповідно до позовних вимог пеня підлягає стягненню за період з 25 лютого 2006 року до 05 квітня 2006 року.

Відповідно до постанови правління НБУ від 09 серпня 2005 року № 275 з 10 серпня 2005 року розмір облікової ставки НБУ встановлено на рівні 9,5 %, тому сума пені складає: 43058,00 грн. х (2х9,5) : 100 : 365 х 40 = 896,55 грн.

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, підлягає зміні із зменшенням розміру пені. В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Господарські  витрати підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2007 року  у справі № 11/70-07 змінити, зменшивши розмір стягнення пені до 896,55 грн., витрат по сплаті держмита до 460,17 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до 108,16 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий                                                                                                       О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

                                                                                                                 І.М.Науменко