Рішення

від 21.02.2018 по справі 910/10584/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2018Справа № 910/10584/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл

До Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосфера

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Центршина

Про відшкодування 200 000,00 грн.

Без участі представників учасників справи у зв'язку із їх неявкою

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл (далі - позивач, ТОВ Еккон-стілл ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосфера (далі - відповідач, ТОВ Торговий дім Автосфера ) про відшкодування 200 000,00 грн. майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено оплату отриманого товару за Договором реалізації № 01/2406 від 24.06.2014 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Центршина (далі - третя особа, ТОВ Центршина ). В свою чергу, позивач набув права вимоги за вказаним Договором реалізації № 01/2406 від 24.06.2014 року на підставі Договору відступлення права вимоги № 07/07-14 від 07.07.2014 року.

При цьому, позивач у позовні заяві стверджував, що у зв'язку з наявністю у нього підстав вважати, що відповідач не може повернути товар, що, на його думку, заподіює йому шкоду просив відшкодувати майнову шкоду.

В процесі розгляду справи, позивач подавав заяви про зміну предмету позову. З урахуванням останньої заяви, поданої до суду 12.09.2017 року, вимоги позивача зводяться до стягнення 200 000,00 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, набутого відповідачем за Договором реалізації № 01/2406 від 24.06.2014 року.

03.10.2017 ухвалою суду позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 910/10584/17 скасовано та справу № 910/10584/17 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/3235 від 21.12.2017 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №910/10584/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Судами попередніх інстанцій справа №910/10584/17 розглядалась за правилами Господарського процесуального кодексу, що діяв у редакції, яка передувала редакції названого Кодексу, запровадженої із набранням чинності 15.12.2017 Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

Так, приписи п.9 ч.1 Розділу Х Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) визначають, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що справу №910/10584/17 порушено до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р., зазначена справа має розглядатись за правилами названої редакції Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Оскільки справа №910/10584/17 вже розглядалась господарським судом, вона підлягає прийняттю до провадження та розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.01.2018 прийнято справу №910/10584/17 до свого провадження та розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2018

Ухвалою суду від 07.02.2018 відладено підготовче засідання на 21.02.2018.

У судовому засіданні 21.02.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосфера (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центршина (Постачальник) було укладено договір реалізації №01/2406.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник передає на реалізацію автошини для автомобілів згідно Видаткової накладної , на умовах визначених цим Договором.

Загалом, згідно Видаткової накладної № 250601 від 25.06.2014 року, яка є Додатком № 1 до Основного договору, відповідач отримав від ТОВ Центршина Товар у кількості 2849 штук загальною ціною 174408,17 умовних одиниць (грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США), що за курсом НБУ на момент укладення Основного договору (11,7845 грн.) було еквівалентно 2 055 313,08 гривень.

07.07.2014 між ТОВ Центршина та TOB ЕКС , згідно статей 203, 512 -519 ЦК України, був укладений Договір № 07/07-14 про відступлення права вимоги (цесії) (надалі - Договір цесії), за умовами якого ТОВ ЕКС , як цесіонарій, набувало усіх прав ТОВ Центршина , як цедента, за Основним договором. Про Договір цесії відповідач був повідомлений засобами електронного зв'язку.

З моменту укладення Основного договору, відповідач не повідомив про жодний вчинений ним з Товаром правочин, про збереження Товару та його цілісність, не надав жодного звіту, не провів на користь ТОВ Центршина чи ТОВ ЕКС жодного платежу, не повернув Товар та не відшкодував його вартість, уникав спілкування з представниками вказаних товариств.

За публічними даними щодо державних тендерів, відповідач був їх активним учасником у 2015 - 2016 роках, та уклав щонайменше 4 договори на продаж автомобільних покришек на суму більш ніж 4 млн. гривень.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ ЕКС , через кур'єрську службу доставки КСД , направило відповідачу претензію, зразок звіту та інші документи.

Проте, відповідач, в особі його керівника згідно статуту - ОСОБА_1., відмовився від їх отримання, що підтверджується листом вищезгаданої служби.

На дату звернення з цим позовом зобов'язання Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 200 000 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором реалізації №01/2406 від 24.06.2014, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості в сумі 200 000 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір реалізації №01/2406 від 24.06.2014, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1014 ЦК України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1021 ЦК України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів (частина 2).

Згідно приписів частини 1 статті 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Якщо розмір винагороди в договорі комісії не зазначено, то вона виплачується комісіонеру після виконання доручення у розмірі звичайних цін за виконання такої послуги. На момент укладання Основного договору його сторони обумовили винагороду відповідача у розмірі 7 (сім) процентів.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосфера про стягнення 200 000 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підляганню стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 000 грн.

Окрім того, ТОВ ЕКС просить суд застосувати приписи пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України, якщо це буде відповідати інтересам ТОВ ЕКС , у тому числі з врахуванням розміру сплаченого судового збору за виключеною позовною вимогою.

Разом з тим суд зазначає, 15.12.2017 Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів набрали чиновності зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, приписи п.9 ч.1 Розділу Х Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) визначають, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.. 237 Господарського процесуального кодексу України При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд відмовляє в заяві позивача про вихід за межі позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл .

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Автосфера (76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Дудаєва, будинок 13; ідентифікаційний номер: 36628477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еккон-стілл (84206, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Театральна, будинок 5; ідентифікаційний код 35146999) 200 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 3 000 грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 02.03.2018 року.

Суддя М.О. Лиськов