Рішення

від 23.02.2018 по справі 910/19576/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа № 910/19576/17

За позовом приватного підприємства "Дніпротранс"

до приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення 244 579,94 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Короленко О.М. - за дов.

від відповідача: Галушка Н.О. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом приватного підприємства "Дніпротранс" до публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 244 579,94 грн. за простій судна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договори на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги. Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг перевезення, допущено простій судна в порту під час розвантаження, в зв'язку з чим позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату демереджу. Позивач зазначає, що в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договорами позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних, інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати за послуги перевезення, 3 % річних, нараховані на суму інфляційних втрат за порушення строку оплати інфляційних втрат, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на суму несплаченого демереджу.

Відповідачем 04.12.2017 року через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що умовами укладених договорів ставка фрахту визначалася в доларах США та підлягала оплаті в гривні за курсом української гривні до долара США, в той час як індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору індексації не підлягає. Відповідач заперечив щодо нарахування 3 % річних та індексу інфляції на суму демереджу, нарахованих за договором фрахтування №28/02-2017 від 28.02.2017р., №07/03-2017 від 07.03.2017, №20/04-2017 від 20.04.2017 р., в зв'язку з тим, що демередж за своїм правовим характером є штрафною санкцією, яка сплачується відправником або одержувачем вантажу на користь судновласника, оскільки стягнення штрафу є самостійною мірою господарської відповідальності, на суму неустойки не нараховуються проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Відповідач заперечив щодо нарахування 3 % річних на суму інфляційних втрат, оскільки інфляційні втрати не входять до складу суми основного боргу. Відповідач зазначає, що сума демереджу, нарахована за договором фрахтування №20/04-2017 від 20.04.2017р. завищена позивачем та має становити 539,58 дол.США. Відповідач зазначив, що за договором фрахтування №07/03-2017 від 07.03.2017 вина відповідача у простої судна відсутня, оскільки простій судна виник в зв'язку з неподанням капітаном/судновласником щоденних нотісів, що спричинило неможливість забезпечення готовності вільного причалу. Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 року визначено розгляд справи № 910/19576/17 проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 25.01.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 23.02.18 року.

У судовому засіданні 23.02.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1) 04 листопада 2015 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір № 04/11-2015 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія), про що було складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 95 від 21 листопада 2015 року. Прийняття наданих послуг засвідчується підписом представника фрахтувальника та печаткою ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ в Акті № 95 від 21.11.2015 р.

Відповідно статті 26 Договору, фрахтувальник зобов'язався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 08.11.2015 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 94 від 08 листопада 2015 р. складає 1260908,00 грн.

Враховуючи вищенаведене відповідач повинен був оплатити надані послуги не пізніше 11.11.2015р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату № 94 від 08 листопада 2015 р. відповідачем сплачено наступним чином: 12.11.2015р. - 500000,00 грн.; 13.11.2015 року - 500000,00 грн.; 17.11.2015 року - 260908,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 5218,16 грн - інфляційні втрати за листопад 2015 року; 355,59 грн - 3 % річних за період з 11.11.2015 року по 17.11.2015 року, нараховані на суму боргу по сплаті фрахту та 286,93 грн - 3 % річних, нараховані на суму інфляційних втрат в розмірі 5218,16 грн.

Відповідно до ст.133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором № 04/11-2015 від 04.11.2015 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.388 ЦК України термін позовної давності до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу обчислюється з дня настання події, що стала підставою для заявлення вимоги.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором № 04/11-2015 від 04.11.2015 року мало місце з 12.11.2015р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 5218,16 грн - інфляційних втрат за листопад 2015 року та 355,59 грн - 3 % річних, нарахованих на суму вартості послуг перевезення вантажу, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вимоги про стягнення з відповідача 286,93 грн - 3 % річних, нарахованих на суму інфляційних втрат в розмірі 5218,16 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою та економічним змістом 3% річних є платнею боржника за грошовим зобов'язанням за користування грошовими коштами кредитора. Це пояснюється тим, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, здійснює утримання у себе коштів, які належать до сплати кредитору, здійснюючи таким чином користування такими грошовими коштами. Формулювання норми ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення. Обчислення 3% річних саме від простроченої суми відповідає їх правовій та економічній природі та узгоджується із положеннями ЦК України щодо оплатності користування чужими грошовими коштами, встановленими ст. 536 ЦК України, згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

2) 12 листопада 2015 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник укладено Договір № 12/11-2015 на послуги з перевезення

вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання

здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити

надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія), про що було складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 96 від 04 грудня 2015 року на суму 1 489 950, 00 грн, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно статті 26 Договору, фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 20.11.2015 року. Вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату №95 від 20.11.2015р. складає 1489950,00 грн. Враховуючи наведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахту не пізніше 25.11.2015р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №95 від 20.11.2015р. відповідачем сплачено наступним чином: 26.11.2015р. - 259 950,00 грн.; 27.11.2015 р. - 730000,00 грн. ; 30.11.2015 р. - 500000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 469,31 грн - 3 % річних за період з 25.11.2015 року по 30.11.2015 року.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором № 12/11-2015 від 12.11.2015 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором № 12/11-2015 від 12.11.2015 року мало місце з 26.11.2015р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 469,31 грн - 3 % річних за період з 25.11.2015 року по 30.11.2015 року, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

3) 20 листопада 2015 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №20/11-2015 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

За вищевказаним договором ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія), про що було складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 97 від 13 грудня 2015 року на суму 1 492 800,00 грн. Прийняття наданих послуг засвідчується підписом представника Фрахтувальника та печаткою ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ в Акті № 97 від 13.12.2015 р.

Відповідно статті 26 Договору, фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 30.11.2015 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 96 від 30 листопада 2015 р. склала 1492800,00 грн. Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги фрахтування не пізніше 03.12.2015р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №96 від 30 листопада 2015р. відповідачем сплачено наступним чином: 09.12.2015р. - 300 000,00 грн.; 10.12.2015 р. - 600 000,00 грн.; 11.12.2015 р. - 592 800,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 1005,63 грн - 3 % річних за період з 03.12.2015 року по 11.12.2015 року.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №20/11-2015 від 20.11.2015 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором № 12/11-2015 від 12.11.2015 року мало місце з 04.12.2015р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 1005,63 грн - 3 % річних за період з 03.12.2015 року по 11.12.2015 року, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

4) 21 грудня 2015 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №21/12-2015 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) та Херсонський річковий порт (Україна) - порт Лом (Болгарія), про що було складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 25 січня 2016 року на суму 1 438 086,92 грн. Прийняття наданих послуг засвідчується підписом представника фрахтувальника та печаткою ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ в Акті № 1 від 25.01.2016 р.

Відповідно статті 26 Договору, фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 28.12.2015р. Загальна вартість наданих послуг відповідно до виставленого рахунку на оплату №99 від 28 грудня 2015 року складає 1 173 399,81 грн. Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги фрахтування не пізніше 31.12.2015 року.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №99 від 28 грудня 2015 року відповідачем сплачено наступним чином: 11.01.2016р. - 400000,00 грн., 12.01.2016 р. - 300000,00 грн., 13.01.2016р. - 400 000,00 грн., 14.01.2016 р. - 73399,81 грн.

Коносамент на перевезення вантажу за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Лом (Болгарія) підписаний 31.12.2015 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату №101 від 31 грудня 2015 р. складає 264 687,11грн. Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити послуги фрахтування згідно рахунку №101 від 31 грудня 2015 р. не пізніше 06.01.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №101 від 31 грудня 2015 р. відповідачем сплачено наступним чином: 14.01.2016р. - 122 371,15 грн., 18.01.2016 р. - 142 315,96 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 1280,84 грн - інфляційні втрати за січень 2016 року; 1508,41 грн - 3 % річних за період з 31.12.2015 року по 18.01.2016р.; 63,90 грн - 3 % річних, нарахованих на суму інфляційних втрат 1280,84 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №21/12-2015 від 21 грудня 2015 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати по рахунку на оплату №99 від 28 грудня 2015 року та коносаменту мало місце з 01.01.2016 р. та по рахунку на оплату №101 від 31 грудня 2015 р. та коносаменту прострочення мало місце з 07.01.2016р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 1280,84 грн - інфляційні втрати за січень 2016 року; 1508,41 грн - 3 % річних за період з 31.12.2015 року по 18.01.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 63,90 грн - 3 % річних, нарахованих на суму інфляційних втрат 1280,84 грн., задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою та економічним змістом 3% річних є платнею боржника за грошовим зобов'язанням за користування грошовими коштами кредитора. Це пояснюється тим, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, здійснює утримання у себе коштів, які належать до сплати кредитору, здійснюючи таким чином користування такими грошовими коштами. Формулювання норми ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення. Обчислення 3% річних саме від простроченої суми відповідає їх правовій та економічній природі та узгоджується із положеннями ЦК України щодо оплатності користування чужими грошовими коштами, встановленими ст. 536 ЦК України, згідно з якою за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

5) 09 лютого 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фахтувальник) укладено Договір № 09/02-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печаткою сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3 від 28 лютого 2016 року на суму 1 307 375,00 грн

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язався сплатити фрахт шляхом 100% перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 15.02.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку №1 на оплату від 15 лютого 2016р. складає 1 307 375,00 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був сплатити послуги фрахтування за вказаним рахунком не пізніше 18.02.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №1 на оплату від 15 лютого 2016р. відповідачем сплачено наступним чином: 19.02.2016р. - 300 000,00 грн; 24.02.2016р. - 500 000,00 грн; 25.02.2016р. - 200 000,00 грн; 29.02.2016р. - 307 375,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 771,66 грн - 3 % річних за період з 18.02.2016р. по 29.02.2016р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором № 09/02-2016 від 09 лютого 2016 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором № 09/02-2016 від 09 лютого 2016 року мало місце з 19.02.2016 року, суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 771,66 грн - 3 % річних за період з 18.02.2016р. по 29.02.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

6) 15 березня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №15/03-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печаткою сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 31 березня 2016 року на суму 1 361 700,00 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 18.03.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 3 від 18 березня 2016 р. складає 1 361 700,00 грн. Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 3 від 18 березня 2016 р. не пізніше 23.03.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату № 3 від 18 березня 2016р. відповідачем сплачено наступним чином: 24.03.2016 р. - 200 000,00 грн; 25.03.2016р. - 450 000,00 грн; 28.03.2016р. - 511 700,00 грн; 29.03.2016р. - 200 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 511,26 грн - 3 % річних за період з 23.03.2016р. по 29.03.2016р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №15/03-2016 від 15 березня 2016 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором №15/03-2016 від 15 березня 2016 року мало місце з 24.03. 2016 р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 511,26 грн - 3 % річних за період з 23.03.2016р. по 29.03.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

7) 01 квітня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №01/04-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 20 квітня 2016 року на суму 1 721 020,50 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 07.04.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 5 від 07 квітня 2016 р. складає 1 721 020,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 5 від 07 квітня 2016 р. не пізніше 12.04.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги фрахту згідно виставленого рахунку на оплату №5 від 07 квітня 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 14.04.2016 р. - 200 000,00 грн; 15.04.2016р. - 600 000,00 грн; 19.04.2016р. - 221 020,50 грн; 20.04.2016р. - 225 000,00 грн.; 21.04.2016р. - 100 000,00 грн; 25.04.2016р. - 200 000,00 грн; 26.04.2016р. - 175 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 53 235,72 грн - інфляційні втрати за квітень 2016р.; 1086,00 грн - 3 % річних за період з 12.04.2016р. по 26.04.2016р.; 2252,11 грн - 3 % річних за період з 15.04.2016р. по 15.09.2017р., нарахованих на суму інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №01/04-2016 від 01.04. 2016 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором №01/04-2016 від 01 квітня 2016 року мало місце з 13.04.2016р, суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 53 235,72 грн - інфляційні втрати за квітень 2016р.; 1086,00 грн - 3 % річних за період з 12.04.2016р. по 26.04.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позовні вимоги в частині стягнення 2252,11 грн - 3 % річних за період з 15.04.2016р. по 15.09.2017р., нарахованих на суму інфляційних втрат, задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

8) 22 квітня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір № 22/04-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 15 травня 2016 року на суму 1 575 313,50 грн

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100% перерахування в банк судновласника протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносамент підписаний 28.04.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату №6 від 28 квітня 2016 р. складає 1 575 313,50 грн. Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату №6 від 28 квітня 2016 р. не пізніше 05.05.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату №6 від 28 квітня 2016р. відповідачем сплачено наступним чином: 11.05.2016 р. - 475 313,50 грн; 12.05.2016р. - 483 000,00 грн; 13.05.2016р. - 617 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 1047,47 грн - 3 % річних за період з 05.05.2016р. по 13.05.2016р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором № 22/04-2016 від 22 квітня 2016 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором № 22/04-2016 від 22 квітня 2016 року мало місце з 06.05.2016 р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 1047,47 грн - 3 % річних за період з 05.05.2016р. по 13.05.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

9) 12 серпня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №12/08-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим уповноваженими представниками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 17 від 03 вересня 2016 року.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 17.08.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 14 від 17 серпня 2016 р. складає 1 661 427,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 14 від 17 серпня 2016 р. не пізніше 15.09.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 14 від 17 серпня 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 15.09.2016 р. - 1 311 427,00 грн; 16.09.2016р. - 150 000,00 грн; 19.09.2016р. - 100 000,00 грн.; 20.09.2016р. - 100 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 6300,00 грн - інфляційні втрати за вересень 2016р.; 115,08 грн - 3 % річних за період з 15.09.2016р. по 20.09.2016р.; 187,97 грн - 3 % річних за період з 16.09.2016р. по 15.09.2017р., нараховані на суму інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №12/08-2016 від 12.08.2016р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором №12/08-2016 від 12.08.2016р. мало місце з 16.09.2016 р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 6300,00 грн - інфляційних втрат за вересень 2016р.; 115,08 грн - 3 % річних за період з 15.09.2016р. по 20.09.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 187,97 грн - 3 % річних за період з 16.09.2016р. по 15.09.2017р., нарахованих на суму інфляційних втрат, задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

10) 01 вересня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №01/09-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 05 жовтня 2016 року на суму 1 764 625,50 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 04.09.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 16 від 04 вересня 2016 р. складає 1 764 625,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 16 від 04 вересня 2016 р. не пізніше 30.09.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 16 від 04 вересня 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 30.09.2016р. - 1164625,50 грн; 03.10.2016р. - 600000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 197,26 грн - 3 % річних за період з 30.09.2016р. по 03.10.2016р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №01/09-2016 від 01.09.2016р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором №01/09-2016 від 01.09.2016р. мало місце з 01.10.2016 р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 197,26 грн - 3 % річних за період з 30.09.2016р. по 03.10.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні даних вимог слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

11) 30 вересня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №30/09-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №21 від 25 жовтня 2016 року на суму 1719618,00 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 03.10.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 19 від 03 жовтня 2016 р. складає 1719618,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 19 від 03 жовтня 2016 р. не пізніше 01.11.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 19 від 03 жовтня 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 01.11.2016 р. - 519618,00 грн.; 02.11.2016р. - 100000,00 грн.; 07.11.2016 р. - 100000,00 грн.; 08.11.2016р. - 100000,00 грн.; 09.11.2016р. - 500000,00 грн.; 11.11.2016р. - 400000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 871,22 грн - 3 % річних за період з 01.11.2016р. по 11.11.2016р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №30/09-2016 від 30.09.2016р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

04.12.2017 року відповідачем через канцелярію суду подано заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Відповідно до ст.388 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договору морського перевезення вантажу, застосовується річний строк позовної давності незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордонному сполученнях.

Згідно з п.4 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 03.11.2017р., що підтверджується штампом на конверті, в якому до Господарського суду міста Києва надійшла дана позовна заява.

З огляду на те, що прострочення оплати за Договором №30/09-2016 від 30.09.2016р. мало місце з 02.11.2016 р., суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду 03.11.2017р. позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений Кодексом торговельного мореплавства України, для звернення із позовними вимогами про стягнення 871,22 грн - 3 % річних за період з 01.11.2016р. по 02.11.2016р., нарахованих на суму простроченої вартості послуг перевезення, а відтак у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних за вказаний період слід відмовити, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В той же час, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % нарахованих за період з 03.11.2016 року по 11.11.2016р., в зв'язку з чим, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, суд, здійснивши перерахунок вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення 3 % річних за Договором №30/09-2016 від 30.09.2016р. частково в розмірі 295,89 грн.

12) 17 листопада 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №17/11-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 25 від 10 грудня 2016 року на суму 1 696 489,50 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 25.11.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 23 від 25 листопада 2016 р. складає 1696489,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 23 від 25 листопада 2016 р. не пізніше 23.12.2016 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 23 від 25 листопада 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 23.12.2016 р. - 596489,50 грн.; 27.12.2016 р. - 50000,00 грн.; 28.12.2016р. - 150000,00 грн.; 29.12.2016р. - 100000,00 грн.; 05.01.2017 р. - 100000,00 грн; 06.01.2017р. - 150 000,00 грн; 10.01.2017р. - 100 000,00 грн; 11.01.2017р. - 100 000,00 грн; 12.01.2017р. - 150 000,00 грн; 17.01.2017р. - 100 000,00 грн; 18.01.2017р. - 100 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 2200,00 грн - інфляційні втрати за січень 2017р., 1467,11 грн - 3 % річних за період з 23.12.2016р. по 18.01.2017р., 43,67 грн - 3 % річних на суму прострочених інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №17/11-2016 від 17.11.2016р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за січень 2017 року з суми боргу 200 000,00 грн, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2200,00 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування заборгованості, оскільки останнім днем сплати заборгованості було 23.12.2016 р., а відтак прострочення має місце з 24.12.2016р., одночасно з цим, в день часткової сплати боргу сума боргу, з якої здійснюється нарахування 3 % річних зменшується та не включається в період нарахування. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 1286,32 грн, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 43,67 грн - 3 % річних на суму прострочених інфляційних втрат задоволенню не підлягають, задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

Посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності до вимог за даним Договором необґрунтовані, оскільки період прострочення заборгованості не виходить за межі річного періоду з дня звернення позивача з даним позовом до суду 03.11.2017 року.

13) 12 грудня 2016 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №12/12-2016 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 18 лютого 2017 року на суму 1 508 886,00 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 18.12.2016 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату №24 від 18 грудня 2016 р. складає 1 508 886,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату №24 від 18 грудня 2016 р. не пізніше 17.01.2017 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату №24 від 18 грудня 2016 р. відповідачем сплачено наступним чином: 02.02.2017р. - 88 886,00 грн; 17.02.2017р. - 280 000,00 грн; 22.02.2017р. - 150 000,00 грн; 28.02.2017р. - 200 000,00 грн; 03.03.2017р. - 500 000,00 грн; 09.03.2017р. - 60 000,00 грн; 10.03.2017р. - 40 000,00 грн; 13.03.2017р. - 150 000,00 грн; 15.03.2017р. - 40 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 14 927,20 грн - інфляційні втрати за лютий 2017р., 5 225,84 грн - 3 % річних за період з 17.01.2017р. по 15.03.2017р., 243,66 грн - 3 % річних, нарахованих на суму прострочених інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №12/12-2016 від 12.12.2016р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за лютий 2017 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 14 927,20 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування заборгованості, оскільки останнім днем сплати заборгованості було 17.01.2017 р., а відтак прострочення має місце з 18.01.2017р., одночасно з цим, в день часткової сплати боргу сума боргу, з якої здійснюється нарахування 3 % річних зменшується та не включається в період нарахування. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 4 977,81 грн, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 243,66 грн - 3 % річних на суму прострочених інфляційних втрат задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

Таким чином, доведеними є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 14 927,20 грн. та 3 % річних в розмірі 4 977,81 грн.

Посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності до вимог за даним Договором необґрунтовані, оскільки період прострочення заборгованості не виходить за межі річного періоду з дня звернення позивача з даним позовом до суду 03.11.2017 року.

14) 28 лютого 2017 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №28/02-2017 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 25 березня 2017 року на суму 1633810,50 грн.

Відповідно статті 26 Договору фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 04.03.2017 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 2 від 04 березня 2017 р. складає 1 633 810,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 2 від 04 березня 2017 р. не пізніше 24.03.2017 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 2 від 04 березня 2017 р. відповідачем сплачено наступним чином: 24.03.2017р. - 100 000,00 грн; 28.03.2017р. - 153 810,50 грн; 30.03.2017р. - 100 000,00 грн; 04.04.2017р. - 500 000,00 грн; 06.04.2017р. - 500 000,00 грн; 10.04.2017р. - 200 000,00 грн; 11.04.2017р. - 80 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 1610,05 грн - 3 % річних за період з 24.03.2017р. по 11.04.2017р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №28/02-2017 від 28 лютого 2017 року, в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування заборгованості, оскільки останнім днем сплати заборгованості було 24.03.2017 р., а відтак прострочення має місце з 25.03.2017р., одночасно з цим, в день часткової сплати боргу сума боргу, з якої здійснюється нарахування 3 % річних зменшується та не включається в період нарахування. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 1357,93 грн, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності до вимог за даним Договором необґрунтовані, оскільки період прострочення заборгованості не виходить за межі річного періоду з дня звернення позивача з даним позовом до суду 03.11.2017 року.

15) 07 березня 2017 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) було укладено Договір № 07/03-2017 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом. За вищевказаним договором ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30 березня 2017 року на суму 1621953,00 грн.

Відповідно статті 26 Договору, Фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк Судновласника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Херсонський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 14.03.2017 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 3 від 14 березня 2017 р. складає 1 621 953,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 3 від 14 березня 2017 р. не пізніше 04.04.2017 р.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату №3 від 14 березня 2017 р. відповідачем сплачено наступним чином: 11.04.2017 р. - 121953.00 грн.; 13.04.2017 р. - 450000,00 грн.; 14.04.2017 р. - 550000,00 грн.; 18.04.2017 р. - 500000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 4500,00 грн - інфляційні втрати за квітень 2017р.; 1563,75 грн - 3 % річних за період з 04.04.2017р. по 18.04.2017р.; 55,85 грн - 3 % річних від простроченої суми інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором № 07/03-2017 від 07.03.2017р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за квітень 2017 року, в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4500,00 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування заборгованості, оскільки в день часткової сплати боргу сума боргу, з якої здійснюється нарахування 3 % річних зменшується та не включається в період нарахування. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 1430,43 грн, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 55,85 грн - 3 % річних на суму прострочених інфляційних втрат задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

Посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності до вимог за даним Договором необґрунтовані, оскільки період прострочення заборгованості не виходить за межі річного періоду з дня звернення позивача з даним позовом до суду 03.11.2017 року.

Позивач зазначає, що за перевищення часу обробки судна в порту вивантаження за Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 22 407,03 грн.

За Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року здійснювалось перевезення вантажу т/х Лімба за маршрутом Херсонський річковий порт

(Україна) - порт Русе (Болгарія)/ порт Лом (Болгарія) та було допущено перевищення часу обробки судна в порту вивантаження.

В порт Лом т/х Лімба прибув 27.03.2017 р. та в 08:45 годин був поданий нотіс про готовність судна до вантажних операцій. Стадійний час на розвантаження розпочався 27.03.2017 р. з 15:00 годин. Відповідно статті 20 Договору № 07/03-2017, Фрахтувальник зобов'язувався забезпечити за свій рахунок розвантаження судна в порту Лом зі швидкістю 600 мт за 24 послідовні години. В даному випадку стальна продукція в кількості 1369,495 тон повинна була бути вивантажена з судна за 54 години 47 хвилин. Але фактично затрачений час на очікування судном закінчення вантажних робіт склав 68 годин. Час простою судна в порту Русе склав 13 годин 13 хвилин.

Час простою судна в порту розвантаження за Договором №07/03-2017 склав 13 годин 13 хвилин. За перевищення часу обробки судна, згідно положень ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України та на підставі статті 41 Договору № 07/03-2017 був нарахований демередж в розмірі 22 407,03 грн. На суму демереджу був виставлений рахунок № 7 від 05.04.2017 р. та разом з розрахунком демереджу, копіями нотісу та таймшиту був направлений Фрахтувальнику для оплати.

У відповідності зі статтею 41 Договору №07/03-2017, демередж сплачується Фрахтувальником протягом 10 банківських днів після отримання рахунку.

Відповідачем доказів оплати демереджу за Договором №07/03-2017 суду не надано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 407,03 грн. демереджу за Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року.

Відповідач заперечуючи проти нарахування демереджу за Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року посилається на неподання щоденних нотісів капітаном судна, в зв'язку з чим причал не був звільнений для прибуття в порт судна.

Вказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується надання відповідачу інформації щодо здійснення завантаження вантажу, здійснення вивантаження першої партії вантажу в порту Русе 23.03.2017р. та відносно очікуваної дати підходу судна в порт Лом 27.03.2017р., що підтверджується електронними повідомленнями. Одночасно з цим, як вбачається з листа ПАТ Запоріжсталь (відправником вантажу) від 08.12.2017 р. простій судна в порту Лом (Болгарія) виник з підстав несвоєчасного надання вагонів, в які повинно бути вивантажено вантаж з судна,а не з підстав зайнятості причалу, вантажовідправник був обізнаний про затримку вивантаження судна та визнав правомірність нарахування демереджу.

Відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для звільнення від відповідальності за перевищення часу обробки судна в порту вивантаження за Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року.

16) 29 березня 2017 року між ПП ДНІПРОТРАНС (судновласник) та ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ (фрахтувальник) укладено Договір №29/03-2017 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого судновласник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу для фрахтувальника, а фрахтувальник прийняти та сплатити надані послуги.

ПП Дніпротранс виконало для ПАТ СК УКРРІЧФЛОТ перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізський річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 19 квітня 2017 року на суму 1 891 692,00 грн.

Відповідно статті 26 Договору, фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату. Коносаменти на перевезення вантажу за маршрутом Запорізький річковий порт (Україна) - порт Русе (Болгарія) / порт Лом (Болгарія) підписані 02.04.2017 р. Загальна вартість наданих послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 6 від 02 квітня 2017 р. складає 1891692,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач повинен був оплатити надані послуги фрахтування згідно рахунку на оплату № 6 від 02 квітня 2017 р. не пізніше 22.04.2017 року.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи банківських виписок надані послуги перевезення згідно виставленого рахунку на оплату № 6 від 02 квітня 2017 р. відповідачем сплачено наступним чином: 28.04.2017 р. - 191692,00 грн.; 10.05.2017р. - 200000,00 грн.; 12.05.2017 року - 300000,00 грн.; 13.05.2017 р. - 1200000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим нараховує відповідачу 3110,29 грн - 3 % річних за період з 22.04.2017р. по 12.05.2017р.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення оплати за Договором №29/03-2017 від 29.03.2017р., в зв'язку з чим позивач має право на нарахування 3 % річних на суму простроченого зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування заборгованості, оскільки останнім днем сплати заборгованості було 24.04.2017 р., а відтак прострочення має місце з 25.04.2017р., одночасно з цим, в день часткової сплати боргу сума боргу, з якої здійснюється нарахування 3 % річних зменшується та не включається в період нарахування. За перерахунком суду розмір 3 % річних склав 2488,37 грн, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності до вимог за даним Договором необґрунтовані, оскільки період прострочення заборгованості не виходить за межі річного періоду з дня звернення позивача з даним позовом до суду 03.11.2017 року.

17) Позивач зазначає, що за перевищення часу обробки судна в порту вивантаження, за Договором №20/04-2017 від 20 квітня 2017 року позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 100 337,64 грн.

За Договором №20/04-2017 від 20 квітня 2017 р. здійснювалось перевезення вантажу т/х Медногорск за маршрутом Запорізький річковий порт Україна - порт Русе (Болгарія)/ порт Лом (Болгарія) та було допущено перевищення часу обробки судна в порту вивантаження.

В порт Лом т/х Медногорск прибув 10.05.2017 р. та в 09:00 годин був поданий нотіс про готовність судна до вантажних операцій. Сталійний час на розвантаження розпочався 10.05.2017 р. з 13:00 годин. Відповідно статті 20 Договору № 20/04-2017, Фрахтувальник зобов'язувався забезпечити за свій рахунок розвантаження судна в порту Лом зі швидкістю 600 мт за 24 послідовні години. В даному випадку стальна продукція в кількості 1609,045 тон повинна була бути вивантажена з судна за 64 години 22 хвилини. Але фактично затрачений час на очікування судном закінчення вантажних робіт склав 125 годин. Час простою судна в порту Русе склав 60 годин 38 хвилин.

Час простою судна в порту розвантаження за Договором № 20/04-2017 склав 60 годин 38 хвилин.

За перевищення часу обробки судна, згідно положень ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України та на підставі статті 41 Договору № 20/04-2017 від 20.04.2017 р. був нарахований демередж в розмірі 100 337,64 грн. На суму демереджу був виставлений рахунок №12 від 15.05.2017 р. та разом з розрахунком демереджу, копіями нотісу та таймшиту був направлений Фрахтувальнику для оплати.

У відповідності зі статтею 41 Договору №20/04-2017, демередж сплачується Фрахтувальником протягом 10 банківських днів після отримання рахунку.

Відповідач наявність порушення строку розвантаження судна в порту Лом не заперечував, натомість зазначив, що період часу з 10.05.2017р. по 15.05.2017р. не може зараховуватися до періоду сталійного часу, оскільки судновласником було заборонено вивантаження вантажу в зв'язку з несвоєчасною оплатою фрахту за договором та застосовано право притримання вантажу.

Позивач зазначив, що ним було застосовано право притримання вантажу, в зв'язку з неоплатою фрахту.

За змістом ст.148, 149 Кодексу торговельного мореплавства сталійний час це термін, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений із судна, а контрсталійний час - додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт, за який передбачено сплату демереджу.

Згідно ст.163 Кодексу торговельного мореплавства після видачі вантажу одержувачу перевізник втрачає право вимоги від відправника чи фрахтувальника платежів, не внесених одержувачем, за винятком випадків, коли перевізник не зміг здійснити право притримання вантажу з незалежних від нього причин.

Таким чином, позивач за змістом ст.163 Кодексу торговельного мореплавства правомірно застосував право притримання вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено суму фрахту в суботу 13.05.2017р.

Передбачено можливість виключення із сталійного часу перерви у навантаженні або розвантаженні, якщо вони є наслідком причин, настання яких залежить від перевізника. В цьому випадку відправник або одержувач звільняється від відповідальності за простій судна, який міг би мати місце внаслідок цих обставин. Навпаки, у випадку, коли обставини, що перешкоджають навантаженню, відносяться до сфери діяльності відправника або одержувача (наприклад, несвоєчасна оплата фрахту та застосування судновласником права притримання вантажу), перебіг сталійного часу продовжується незважаючи на фактичне припинення робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами в порт Лом т/х Медногорск прибув 10.05.2017 р. та в 09:00 годин був поданий нотіс про готовність судна до вантажних операцій. Сталійний час на розвантаження розпочався 10.05.2017 р. з 13:00 год., при цьому переривання сталійного часу не відбулося, в зв'язку з тим, що позивач скористався правом притримання вантажу внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо оплати фрахту, а відтак посилання відповідача на те, що період з 10.05.17 р. по 13.05.17 р. не має враховуватися до сталійного часу необґрунтовані.

Практикою торговельного мореплавства встановлено застосування умов, які визначають характерний порядок нарахування сталійного часу в тому чи іншому випадку. До таких умов належать: 1) умова про те, що вантаж має бути навантажений або розвантажений у "поточні дні", тобто у всі календарні дні за винятком неділі і святкових днів тривалістю 24 години кожний; 2) умова про навантаження або розвантаження у "послідовні дні за винятком неділі і свят", тобто у сталію входять всі послідовні календарні дні крім недільних і звичайних або місцевих святкових днів, з 0 до 24 годин; 3) умова про навантаження або розвантаження у "робочі дні" (як правило, порти мають восьмигодинний робочий день, однак робота може проводитися і у кілька змін).

При цьому такі правила стосуються лише періоду нарахування сталійного часу.

Контрсталія - це час, протягом якого судно після перебігу сталії, тобто строку, призначеного для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, затримується для завершення вантажних операцій.

За своєю правовою природою перехід судна на контрсталію є порушенням обов'язку відправника або одержувача виконати вантажні операції у визначений строк.

Нарахування часу знаходження судна під навантаженням (розвантаженням) після закінчення сталії здійснюється за іншими правилами, ніж розрахунок сталії, і має свої особливості. Контрсталія уявляє собою обмежений у часі період, початок якого співпадає з перебігом сталії, а закінчення - з переходом у надконтрсталію. По-друге, перебіг контрсталії починається з моменту закінчення сталії без повідомлення про це відправника або одержувача. Контрсталія нараховується, на відміну від сталії, в календарних днях, включаючи не тільки робочі, але й недільні і святкові дні, а також інший час, який оголошено неробочим в даному порту. До контрсталійного часу зараховуються перерви, які є наслідком дії непереборної сили або гідрометереологічних умов, які створюють загрозу вантажу або перешкоджають його небезпечному навантаженню (розвантаженню). Крім того, перебіг контрсталії, як правило, не може бути припинено внаслідок обставин, які фактично перешкоджають виконанню вантажних робіт. Цей принцип на практиці знаходить вираз у формулі "оскільки на демереджі, то завжди на демереджі"

Враховуючи вищевикладене суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на невірне нарахування позивачем розміру демереджу за контрсталійний час перебування судна у порту, оскільки період з 10.05.2017р. по 15.05.2017р. не виключається зі стадійного часу та порядок нарахування часу знаходження судна на сталії та контрсталії є різним та в останньому випадку враховуються всі календарні дні.

Відповідачем доказів оплати демереджу за Договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 р. суду не надано, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 337,64 грн. демереджу за Договором № 20/04-2017 від 20.04.2017 р.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що Договір № 20/04-2017 від 20.04.2017 р., наданий в сканкопії, містить іншу редакцію, оскільки такий договір суд розцінює як належний доказ його укладення, враховуючи те, що доказів на підтвердження його не укладення чи укладення в іншій редакції відповідач не надав, наявність договірних відносин підтверджується також фактом виконання морського перевезення.

Відповідач у поданому ним відзиві заперечував проти вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму фрахту з мотивів того, що ставка фрахту згідно з умовами договорів визначена в іноземній валюті - доларів США, натомість індекс інфляції підлягає застосуванню до зобов'язань в національній валюті.

Суд не бере до уваги зазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Частинами 1,2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, за загальним правилом законодавство дозволяє використовувати іноземну валюту у якості грошового еквівалента зобов'язання в національній валюті.

За умовами договорів фрахтувальник зобов'язувався сплатити фрахт шляхом 100 % перерахування в банк судновласника протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання Коносаменту та виставлення рахунку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, в рахунках та актах здачі-приймання робіт (надання послуг) були зазначені суми грошового зобов'язання у гривні. При цьому виставлення рахунку за умовами договорів є однією з умов для початку відліку строку на виконання зобов'язання з оплати вартості послуг.

Суд звертає увагу, що еквівалент в доларах США використовувався сторонами договорів саме для розрахунку вартості фрахту, при цьому сама сума грошового зобов'язання була визначена сторонами в гривні.

Таким чином, у відповідача на підставі договорів виникли грошові зобов'язання саме в національній валюті - у гривні. Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати на суму прострочених грошових зобов'язань відповідача за договорами.

Позивачем за Договорами № 07/03-2017 від 07 березня 2017 року; №28/02-2017 від 28 лютого 2017 року; №20/04-2017 від 20 квітня 2017 року судновласником було нараховано та пред'явлено Фрахтувальнику до сплати штраф за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж).

За Договором № 07/03-2017 від 07 березня 2017 року позивач нарахував відповідачу штраф за простій судна в розмірі 125 653,04 грн, який був сплачений відповідачем 11.09.2017 р., що підтверджується банківською випискою.

За Договором №07/03-2017 від 07 березня 2017 року позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 22 407,03 грн та за Договором №20/04-2017 від 20 квітня 2017 року позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 100 337,64 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем штраф за Договором № 07/03-2017 від 07 березня 2017 року та №20/04-2017 від 20 квітня 2017 не сплачено.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачем демередж за Договором № 07/03-2017 від 07 березня 2017 року та за Договором №20/04-2017 від 20 квітня 2017 у встановлений договорами строк не сплачений, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача за Договором №07/03-2017 від 07.03.2017 року 677,48 грн - інфляційні втрати за період з травня 2017 року по серпень 2017 року, 274,41 грн - 3 % річних за період з 20.04.2017 року по 15.09.2017р.; за Договором №28/02-2017 від 28 лютого 2017 року інфляційні втрати за квітень 2017т. по серпень 2017 року в розмірі 4 964,21 грн; 1590,46 грн - 3 % річних за період з 11.04.2017р. по 11.09.2017р.; 2,04 грн - 3 % річних, нарахованих на суму інфляційних втрат; за Договором №20/04-2017 від 20.04.2017р. 1707,14 грн - інфляційні втрати за період з червня 2017 року по серпень 2017 року та 907,16 грн - 3 % річних.

Суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму демереджу за вищезазначеними договорами задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов'язання . Даною статтею передбачено: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту вищенаведених положень законодавства слідує, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Демередж не є платою за використання судна, оскільки в цей час судно стоїть на простої, тобто не використовується за його цільовим призначенням - переміщенням вантажу. Демередж не можна також поєднувати з фрахтом, тобто провізною платою, оскільки він сплачується не за переміщення вантажу, а за додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. Помилковим є і розуміння демереджу як відшкодування заздалегідь оцінених збитків, тому що ніяких збитків в цьому випадку не існує - сторони заздалегідь передбачають контрсталію і домовляються про додаткові зобов'язання у зв'язку з цим.

Згідно з п. 4.13 Загальних правил перевезення вантажів морем, затверджених Міністерством морського флоту СССР, за простій судна відправник або одержувач сплачують перевізнику штраф.

За змістом ст.183 Кодексу торговельного мореплавства штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу.

Таким чином, сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу. Стягнення демереджу виключає можливість перевізника відшкодувати збитки, спричинені простоєм судна, тому демередж є виключною неустойкою.

Отже, здійснюючи аналіз норм чинного законодавства законодавець визначає демередж як плату за простій судна, при цьому зазначаючи, що за юридичною природою така плата є мірою відповідальністю за простій судна та є неустойкою (штрафом).

Згідно з ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Грошовим договірним зобов'язанням відповідача, яке виникло на підставі договорів фрахтування №28/02-2017 від 28 лютого 2017 року, №07/03-2017 від 07 березня 2017, №20/04- 2017 від 20 квітня 2017 року, був обов'язок Відповідача оплатити Судновласнику фрахт в розмірі та в порядку, визначених договорами. Сума демереджу, нарахована позивачем у зв'язку із простоєм судна протягом контрсталійного часу є видом відповідальності фрахтувальника - штрафною санкцією, яка застосовується на вимогу Судновласника. Отже, на суми демереджу позивач не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати.

Одночасно з цим, вимоги в частині стягнення з відповідача 2,04 грн - 3 % річних на суму прострочених інфляційних втрат задоволенню не підлягають, виходячи з того, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо вказує на те, що 3 % річних обчислюються від простроченої суми грошового зобов'язання, без врахування інфляційної складової, та не допускає двозначного тлумачення.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 122 744, 67 грн демереджу, 3 % річних за Договором №30/09-2016 від 30.09.2016р. в розмірі 295,89 грн.; інфляційних втрат в розмірі 2200,00 грн. та 3 % річних в розмірі 1286,32 грн за Договором №17/11-2016 від 17.11.2016р.; інфляційних втрат в розмірі 14 927,20 грн та 4 977,81 грн - 3 % річних за Договором №12/12-2016 від 12.12.2016р.; 3 % річних в розмірі 1357,93 грн за Договором №28/02-2017 від 28 лютого 2017 року; інфляційних втрат в розмірі 4500,00 грн. та 3 % річних в розмірі 1430,43 грн за Договором № 07/03-2017 від 07.03.2017р.; 3 % річних в розмірі 2488,37 грн за Договором №29/03-2017 від 29.03.2017р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м.Київ, вул.Електриків, будинок 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь приватного підприємства "Дніпротранс" (73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул.Шолом Алейхема, будинок 14, код ЄДРПОУ 32391983) 122 744 (сто двадцять дві тисячі сімсот сорок чотири) грн 67 коп - суму боргу, 11836 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн 75 коп - 3 % річних, 21 627 (двадцять одну тисячу шістсот двадцять сім) грн 20 коп - інфляційні втрати, та 2343 (дві тисячі триста сорок три) грн 13 коп - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного судового рішення: 01.03.2018