Рішення

від 21.02.2018 по справі 910/22874/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 21.02.2018Справа №  910/22874/17 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О. при секретарі судового засідання Бородиня В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом:                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім                                                             “ЕНЕРГОІНВЕСТ” (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 34-а, код ЄДРПОУ 38903313) до відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДМАРКЕТ” (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, 12, офіс 213, код ЄДРПОУ 31531111) про                               стягнення 272      161,30 грн, - За участю представників сторін згідно протоколу ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЕНЕРГОІНВЕСТ” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДМАРКЕТ” (далі - відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 275  161,30 грн., з яких: 194   802,84 грн. штрафу та 80  358,46 грн. відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором на поставку продукції №17/11/16-1 від 17.11.2016. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22874/17 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження на 17.01.2017 року. У судове засідання 17.01.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився. Господарським судом у судовому засіданні було роз'яснено, що 15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким, у тому числі, викладено Господарський процесуальний кодексу України в новій редакції. Згідно з п.9 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. В судовому засіданні судом протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання та ухвалено викликати відповідача у наступне судове засідання, що призначене на 07.02.2018. В судове засідання, призначене на 07.02.2018 з'явився представник позивача, надав пояснення. Представник відповідача, в судове засідання, призначене на 07.02.2018,  не з'явився.  В судовому засіданні судом протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання та ухвалено викликати відповідача у наступне судове засідання, що призначене на 21.02.2018 В судове засідання, призначене на 21.02.2018 з'явився представник позивача, надав пояснення щодо всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Представник позивача зазначив суду, про те, що заяв і клопотань не має і те, що ним вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просив суд розглянути справу по суті. Під час судового засідання, призначеного на 21.02.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/22874/17 до розгляду по суті після закриття підготовчого засідання. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.02.2018, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044523420, згідно якого ухвала суду  про відкриття провадження у справі від 20.12.2017 вручена 28.12.2017 представнику відповідача за довіреністю. Згідно з ч. 1, 3     ст. 202  ГПК України     неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на     офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.12.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору  може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 21.02.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» та ТОВ «МЕДМАРКЕТ» укладено договір № 17/11/16-1 від 17.11.2016р. на поставку палива (далі - Договір). Копія Договору до позовної заяви додається (додаток № 1). На виконання умов Договору Позивачем була оплачена, а Відповідачем поставлена наступна продукція: - Дизельне паливо на суму 292 716,36 грн., в т.ч. ПДВ 48 786,06 грн., масою 11 799,25 кг, об'ємом 14 290 л, згідно видаткової накладної № 68 від 09.12.2016р. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0912-4 від 09.12.2016 р. (дата оплати 06.12.2016р. згідно платіжного доручення № 809 від 06.12.2016р., дата поставки 09.12.2016р.); - Дизельне паливо на суму 291 692,16 грн., в т.ч. ПДВ 48 615,36 грн., масою 12 096,88 кг, об'ємом 14 240 л, згідно видаткової накладної № 51 від 06.12.2016р. та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0612-2 від 06.12.2016 р. (дата оплати 12.12.2016р. згідно платіжного доручення № 822 від 12.12.2016р., дата поставки 06.12.2016р.). Копії зазначених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень містяться у матеріалах справи. Згідно п. 2.6. Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити складання в електронному вигляді і реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виникнення зобов'язань з ПДВ, і в разі ненадання Позивачу і не реєстрації податкових накладних в зазначений термін (що призвело до неможливості нарахування Позивачем податкового кредиту), сплатити штраф відповідно до умов Договору. З огляду на викладене, граничним терміном реєстрації вищевказаних податкових накладних була дата 21.12.2016р. Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Договору до дати звернення позивачем із позовною заявою до суду дані податкові накладні Відповідачем не зареєстровані. Таким чином, згідно з п. 2.6. Договору, у зв'язку з перевищенням терміну надання та реєстрації податкових накладних більш, ніж на 180 календарних днів від дати виникнення зобов'язання по їх складанню, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача штраф у роз Відповідно до  ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а саме: -  з постачання згідно видаткової накладної № 68 від 09.12.2016р.: 48 786,06 грн. х 2 = 97 572,12 грн. -  з постачання згідно видаткової накладної № 51 від 06.12.2016р.: 48 615,36 грн. х 2 = 97230,72 грн., що разом становить 194 802,84 грн. Крім того, поставлена за Договором продукція є підакцизною і дані операції згідно зі ст. 213 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) є об'єктами оподаткування акцизним податком. Згідно п. 231.1 ст. 231 ПКУ платник податків при реалізації палива зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого палива та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Відповідно до п.п. 231.3, 231.6 ст. 231 ПКУ, акцизна накладна складається платником податку в день реалізації палива при кожній повній або частковій операції з реалізації палива. Реєстрація акцизних накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання. Таким чином, граничним терміном реєстрації Відповідачем акцизних накладних за цими операціями була дата 21.12.2016р. (дата реалізації 06.12.2016р.) і 24.12.2016р. (дата реалізації 09.12.2016р.). Слід зазначити, що акцизні накладні за операціями поставки палива згідно Договору не були складені Відповідачем в момент реалізації (поставки) палива, відповідно не була здійснена і їх реєстрація. Акцизні накладні не складені і не зареєстровані Відповідачем до дати звернення до суду з позовною заявою.. Згідно з п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів палива понад обсяги, які отримані від інших платників акцизного податку, підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Внаслідок того, що Відповідачем при поставці палива за Договором не були складені і зареєстровані акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних, при подальшій реалізації обсягів купленого у Відповідача палива, Позивач був змушений скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні без можливості нарахування вхідного кредиту, що призвело до зменшення реєстраційного ліміту СЕА РП. Згідно п. 232.1 ст. 232 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), одиницею обліку обсягів палива в системі електронного адміністрування реалізації палива є літри, наведені до температури 15°С. Отже, при реалізації придбаного у Відповідача палива масою 12 096,88 кг 06.12.2016р., обсяг реалізованого палива для обліку у СЕА, наведеного до температури 15 °С у відповідності до паспорту продукції № 265, наданого Відповідачем на дану партію продукції, становить 14 916,00л., а при реалізації придбаного у Відповідача палива в обсязі 11 799,25 кг 09.12.2016р., обсяг реалізованого палива для обліку у СЕА, наведеного до температури 15°С у відповідності до паспорту продукції № 332, наданого Відповідачем, становить 14 486,49 л. Копії зазначених паспортів продукції, а також декларації про відповідність від 16.12.2014 р. містяться в матеріалах справи. Таким чином, сума акцизного податку (витрат Позивача) склала: 14 916,00л. (06.12.2016р.) + 14 486,49л. (09.12.2016р.) = 29 402,48л. х 0,095 Євро (ставка акцизного податку, що діяла на момент реалізації палива згідно пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ) = 2 793,24 Євро х 28,768908 (курс Євро, діючий на момент реалізації) = 80 358,46 грн. З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача надіслана претензія № 17/11/17-1 від 17.11.2017р. (отримана Відповідачем 20.11.2017р.) з вимогою оплатити штраф у розмірі 194 802,84 грн., а також відшкодувати збитки у розмірі 80 358,46 грн., ВСЬОГО 275 161,30 грн. Копія претензії та повідомлення про отримання її Відповідачем містяться в матеріалах справи. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем було надано відповідь на претензію , окрім того штраф і збитки Позивачу не сплачені. Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 2  статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної у визначеному чинним законодавством порядку несе безпосередньо відповідач. За п.  201.10  ст.201 ПК України  при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Відповідно до п.201.10  ст.201 Податкового кодексу України ( в редакції до 01.01.2017 року) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. В абзаці 7 цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру. Відповідно до п.  201.4  ст.  201 Податкового кодексу України  податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Слід також зазначити, що згідно зі  ст. 201 ПК України  обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру. Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив оплату поставленої продукції на суму 292  716,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №809 від 06.12.2016 року та суму 291  692,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №822 від 12.12.2016 року Однак, відповідач, в порушення  ст. 201 ПКУ  не оформив податкову накладну  та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим порушив вимоги п.2.6 Договору. Відповідно до  ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків. Згідно з ч. 4  ст. 47 ГК України, збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього  Кодексу  та інших законів. За змістом  ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог  ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, збитки, завдані фізичній або юридичній особі, відшкодовуються в повному обсязі. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЕНЕРГОІНВЕСТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДМАРКЕТ”  про стягнення штрафу у розмірі 194 802,84 грн., а також суму відшкодування збитків у розмірі 80 358,46 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129,  233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЕНЕРГОІНВЕСТ”  задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕДМАРКЕТ” (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, оф. 213; код ЄДРПОУ 31531111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “ЕНЕРГОІНВЕСТ”  (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-а; код ЄДРПОУ 38903313) штраф у розмірі 194 802,84 грн., а також суму відшкодування збитків у розмірі 80 358,46 грн., та 4127,43 грн. - витрати по сплаті судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 02.03.2018 року. Суддя                                                                                          М.О. Лиськов