Рішення

від 23.02.2018 по справі 910/16039/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа № 910/16039/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство

Побутрембудматеріали

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл

2. Товариство з обмеженою відповідальністю НБК-2015

про визнання правочинів недійсним та застосування наслідків недійсності

правочину

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Токменко В.В. - по дов.

від відповідача 1: Томчишин А.І. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: Сахошко М.О. - по дов.

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/16039/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл та Товариства з обмеженою відповідальністю НБК-2015 про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Господарського суду Волинської області від 05.04.2016р. по справі №903/34/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016р., за позивачем визнано право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, та витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння відповідача 2. Не зважаючи на це, 22.07.2016р. комплекс обслуговування автотранспорту був відчужений на підставі договору купівлі-продажу відповідачем 2 на користь відповідача 1, а відповідачем 1 переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , а також в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю НБК-2015 .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем 1 наголошено на правомірності набуття права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, а отже, наявність права подавати вказане нерухоме майно в оренду та іпотеку.

Відповідачем 2 проти задоволення позовних вимог також було висловлено заперечення, з огляду на виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали майнових прав (права власності) на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Лучуком Т.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, 29.08.2015р. за реєстраційним номером 191, реєстрацію речових прав у визначеному законодавством порядку, а отже, і наявність права розпорядження означеним об'єктом.

Третіми особами під час розгляду справи проти задоволення позову також надавались заперечення з підстав, аналогічних висловлених відповідачами 1 та 2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2016р. у справі № 910/17803/16 позов задоволено повністю:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту від 22.07.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. зареєстрований в реєстрі за № 909, та скасувати реєстраційний запис № 15528794 від 22.07.2016р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнано недійсним договір оренди від 22.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918, та скасувати реєстраційний запис №15541513 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнано недійсним договір іпотеки від 22.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910, та скасувати реєстраційний запис №15531082 від 22.07.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна 4 134,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням учасники судового процесу звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

18.11.2016р. Господарським судом міста Києва було видано наказ.

22.11.2016р. учасниками судового процесу було повторно подано апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. у справі № 910/16039/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. у справі № 910/16039/16, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. у справі № 910/16039/16 залишено без задоволення, а вищезазначене рішення - без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. у справі № 910/16039/16, Товариство з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл повернуто скаржнику без розгляду.

06.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл повторно звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016р. у справі № 910/16039/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. у зазначеній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року скасовано, справу № 910/16039/16 постановлено передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Згідно автоматичного розподілу справ, справу №910/16039/16 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 27.12.2017р. постановлено здійснювати розгляд справи №910/16039/16 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.01.2018р.

Ухвалою від 27.12.2017р. повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл .

У судовому засіданні 17.01.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл про колегіальний розгляд справи, з огляду на відсутність підстав, що передбачені ст.33 Господарського процесуального кодексу України, для призначення розгляду справи судом у складі колегії суддів.

17.01.2018р. судом також було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, як таку, що відповідає ст.46 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням означеної заяви, судом розглядаються вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. за реєстровим №909, на підставі якого прийнято рішення №30586015 від 22.07.2016р. про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл права власності на комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, та застосування до нього наслідків недійсного правочину шляхом скасування реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл права власності на зазначений комплекс;

- визнання недійсним договору оренди від 22.07.2016р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І., та зареєстрованого в реєстрі за №918, на підставі якого прийнято рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами та застосування до нього наслідки недійсного правочину шляхом скасування реєстрації права;

- визнання недійсним договору іпотеки від 22.07.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №910, на підставі якого прийнято рішення №30588072 від 22.07.2016р. про реєстрацію іпотеки та застосування до нього наслідки недійсного правочину шляхом скасування реєстрації іпотеки.

17.01.2018р. судом було постановлено відкласти підготовче засідання по справі на 02.02.2018р.

У судовому засіданні 02.02.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл про зупинення провадження по справі до розгляду Господарським судом Волинської області справи №903/38/18. При цьому, суд виходив з того, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Проте, у даному випадку, за висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даному спорі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами.

Ухвалою від 02.02.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 16.02.2018р.

У судовому засіданні 16.02.2018р. судом було оголошено перерву до 23.02.2018р.

Представником позивача у судовому засіданні 23.02.2018р. було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представником третьої особи 1 було надано усні пояснення по справі.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання 23.02.2018р. не з'явились, проте, у заявах №26/12/1 від 26.12.2017р. та №15/01/18-2 від 15.01.2018р. вказані учасники судового процесу просили здійснювати розгляд справи без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариства з обмеженою відповідальністю НБК-2015 .

Отже, за висновками суду, неявка представників відповідача 2 та третьої особи 2 не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 23.02.2018р.

В судовому засіданні 23.02.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вірго-Україна ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, згідно п.1.1 якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) об'єкт нерухомого майна, який є малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, та сплачує визначену цим договором ціну.

Як вбачається з представлених суду документів, рішенням від 05.04.2016р. по справі №910/34/16 Господарського суду Волинської області визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А; витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали .

01.06.2016р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду від 05.04.2016р. залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.07.2016р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. та рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016р. у справі №903/34/16 залишено без змін.

22.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №909, згідно п.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно, а саме: малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, (комплекс) і зобов'язується сплатити за неї обумовлену грошову суму. Відчужуваний комплекс розташований на земельній ділянці загальною площею 1, 0000 гектарів, кадастровий №0723384900:03:002:0066.

У п.3 вказаного правочину зазначено, що комплекс належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Лучуком Т.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, 29.08.2015р. за реєстраційним номером 191. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42998051 від 29.08.2015р., виданого Личуком Т.В., право власності на відчужуваний комплекс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №100020207233, номер запису про право власності 10973889.

Пунктом 6 договору від 22.07.2016р. передбачено, що за домовленістю сторін продаж комплексу вчинено за 1 440 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 240 000 грн., які покупець зобов'язується внести в день підписання цього договору на банківський рахунок продавця.

Договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на комплекс у покупця виникає з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.14 договору від 22.07.2016р.).

Як зазначалось вище, договір купівлі-продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2649.

Одночасно, з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016р. на підставі вказаного вище правочину згідно рішення №30586015 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А.

22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл (орендар) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918, згідно п.1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає за плату на визначений строк у користування частину нерухомого майна, що входить до складу малого комплексу обслуговування автотранспорту а саме: автозаправний комплекс (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, що складається з операторської АЗС та магазину загальною площею 187,60 кв.м, інших допоміжних приміщень (кімнат для відпочинку, санвузлів, душових кімнат, кладочок, пральних кімнат та інше), загальна площа яких складає 346,1 кв.м, навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінове табло, та інше допоміжне обладнання, яке відображене у специфікації та акті приймання-передачі.

Згідно п.1.2 означеного правочину об'єкт оренди розташований на земельній ділянці загальною площею 1, 0000 гектарів, кадастровий 0723384900:03:002:0066.

У п.1.3 договору від 22.07.2016р. сторони погодили, що об'єкт оренди може використовуватись орендарем як автозаправочна станція та з метою організації орендарем магазину роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, виробництва напівфабрикатів продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції, упаковки товарів, організації підприємств громадського харчування, а також під розміщення підсобних, офісних і складських приміщень.

За умовами п.2.1 вказаного правочину строк дії договору (строк оренди) встановлюється до 30.05.2020р.

Розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить 9000 грн., крім того податок на додану вартість 1800 грн., разом з податком на додану вартість в сумі 10800 грн. за місяць (п.3.1 договору від 22.07.2016р.).

Вказаний договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 918. Одночасно, зі змісту наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №64290869 від 25.07.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що 22.07.2016р. було зареєстровано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл об'єктом оренди згідно договору від 22.07.2016р. (рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права користування (найму (оренди).

22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910, згідно п.1.1 якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з договору про надання поворотної фінансової допомоги №22/7, укладеного 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , за яким Товариство з обмеженою відповідальністю НБК-2015 надає Товариству з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл грошову суму в розмірі 1 440 000 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл зобов'язується повернути Товариству з обмеженою відповідальністю НБК-2015 вищевказану суму фінансової допомоги не пізніше 22.10.2016р. включно, на умовах та в порядку, встановлених вищевказаним договором фінансової допомоги.

Згідно п.1.2 іпотечного договору від 22.07.2016р. в іпотеку передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, розташований на земельній ділянці загальною площею 1, 0000 гектарів, кадастровий 0723384900:03:002:0066.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником та позикодавцем зобов'язань за договором фінансової допомоги та всім договорам про внесення змін до нього (п.5.1 іпотечного договору від 22.07.2016р.).

Згідно змісту інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016р. на підставі вказаного вище правочину згідно рішення індексний номер №30588072 від 22.07.2016р. було внесено запис про державну реєстрацію іпотеки.

Наразі, за твердженнями позивача, вказані вище договір купівлі-продажу, оренди та іпотечний договір суперечать приписам чинного законодавства та підлягають визнанню судом недійсними. При цьому, обґрунтовуючи недійсність означених правочинів Товариство з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна (з урахуванням додаткового обґрунтування позовних вимог, яке викладено у поясненнях №245-18 від 16.01.2018р.) посилалось на те, що у відповідача 2 станом на момент укладання договору купівлі-продажу з відповідачем 1 було відсутнім право продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту. Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна також вказано, що з огляду на те, що власником предмету купівлі-продажу, об'єкту оренди та предмету іпотеки за спірними правочинами на момент їх укладання був саме позивач, що підтверджено судовим рішенням, яке набуло законної сили, по справі №910/34/16, у відповідачів було відсутнім право їм розпоряджатись. Одночасно, позивачем також зазначалось, що договори, укладені між відповідачами порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними в силу приписів ст.228 Цивільного кодексу України. Означені обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Як зазначалось вище обґрунтовуючи недійсність означених правочинів Товариство з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна посилалось на те, що у відповідача 2 станом на момент укладання договору купівлі-продажу з відповідачем 1 було відсутнім право продажу малого комплексу обслуговування автотранспорту. Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна також вказано, що з огляду на те, що власником предмету купівлі-продажу, об'єкту оренди та предмету іпотеки за спірними правочинами на момент їх укладання був саме позивач, що підтверджено судовим рішенням, яке набуло законної сили, по справі №910/34/16, у відповідачів не було права розпоряджатись ним. Одночасно, позивачем також зазначалось, що договори, укладені між відповідачами порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними в силу приписів ст.228 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.657 Цивільного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст.793 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено вище, 22.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №909, згідно п.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно, а саме: малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, (комплекс) і зобов'язується сплатити за неї обумовлену грошову суму. Відчужуваний комплекс розташований на земельній ділянці загальною площею 1, 0000 гектарів, кадастровий 0723384900:03:002:0066.

22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл (орендар) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 918, згідно п.1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає за плату на визначений строк у користування частину нерухомого майна, що входить до складу малого комплексу обслуговування автотранспорту а саме: автозаправний комплекс (АЗС), що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, що складається з операторської АЗС та магазину загальною площею 187,60 кв.м, інших допоміжних приміщень (кімнат для відпочинку, санвузлів, душових кімнат, кладочок, пральних кімнат та інше), загальна площа яких складає 346,1 кв.м, навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінове табло, та інше допоміжне обладнання, яке відображене у специфікації та акті приймання-передачі.

22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 910, згідно п.1.1 якого іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з договору про надання поворотної фінансової допомоги №22/7, укладеного 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , за яким Товариство з обмеженою відповідальністю НБК-2015 надає Товариству з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл грошову суму в розмірі 1 440 000 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл зобов'язується повернути Товариству з обмеженою відповідальністю НБК-2015 вищевказану суму фінансової допомоги не пізніше 22.10.2016р. включно, на умовах та в порядку, встановлених вищевказаним договором фінансової допомоги.

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 22.07.2016р., іпотечного договору від 22.07.2016р. та договору оренди від 22.07.2016р., керуючись приписами чинного на момент укладання договорів цивільного та господарського законодавства України, виходячи зі змісту оспорюваних правочинів, господарським судом було встановлено, що контрагентами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов відповідних договорів, здійснено їх нотаріальне посвідчення та держану реєстрацію, а отже, такі правочини було вчинено.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ст.5 Закону України Про іпотеки вбачається, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Отже, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи, переданих в користування (оренду)чи іпотеку, законодавець пов'язує безпосередньо з наявністю право розпорядження річчу, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

Наразі, суд зазначає, що Господарським судом Волинської області розглядалась справа №903/34/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-сервіс плюс про визнання за права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордрнників, буд. 7-А; витребування комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул.. Прикордрнників, буд. 7-А, з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна .

Рішенням від 05.04.2016р. по справі №910/34/16 Господарського суду Волинської області визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А; витребувано вказане нерухоме майно з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали .

01.06.2016р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду від 05.04.2016р. залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.07.2016р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. та рішення Господарського суду Волинської області від 05.04.2016р. у справі №903/34/16 залишено без змін.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Отже, виходячи з наведеного вище, рішення від 05.04.2016р. по справі №910/34/16 Господарського суду Волинської області має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

При цьому, у даному випадку суд зауважує, що рішення суду по означеній справі не є підставою для виникнення у позивача права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, а є лише підтвердженням обставин наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна майнових прав на об'єкт нерухомого майна.

Тобто, виходячи з того, що рішенням від 05.04.2016р. по справі №910/34/16 Господарського суду Волинської області, яке набуло законної сили 01.06.2016р., було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна право власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, саме позивач є особою, якій у відповідності до ст.317 Цивільного кодексу України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а отже, і вчинення правочинів щодо його відчуження.

Одночасно, посилання відповідачів на обставини, які було встановлено у межах господарської справи №903/134/13-г, не спростовують наявності у позивача права власності на комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А.

Отже, виходячи з викладеного вище, з огляду на те, що станом на момент укладання оспорюваних правочинів власником малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, було саме Товариство з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна , суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача 2 права на продаж вказаного майна відповідачу 1, що вказує на наявність достатніх підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. за реєстровим №909.

Наразі, суд зазначає, що згідно ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, з огляду на визначені чинним законодавством наслідки недійсності правочину, суд дійшов висновку щодо не виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , як покупця за договором купівлі-продажу від 22.07.2016р., повноважень власника щодо означеного нерухомого майна, необхідних для передання останнього в оренду та іпотеку.

Отже, з огляду на вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що договір іпотеки від 22.07.2016р. та договір оренди від 22.07.2016р., також мають дефекти суб'єктного складу, а саме укладені Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , яке не набуло повноважень власника і, як наслідок, прав на передання речі у користування та іпотеку.

При цьому, наявність станом на момент укладання договорів оренди та іпотеки запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл на нерухоме майно, не нівелюють висновків суду щодо недійсності означених правочинів.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п.2.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

В контексті означеного суд вважає за доцільне зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування судового захисту саме у випадках порушення чи невизнання прав позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За висновками суду звернення позивача до суду за судовим захистом у даному випадку є обґрунтованим, з огляду на порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна , як власника нерухомого майна, внаслідок укладання відповідачами та третіми особами оспорюваних правочинів. При цьому, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV Про міжнародні договори України застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Тобто, у даному випадку застосування обраного позивачем способу захисту своїх прав, як власника комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 м.кв., розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, направлено саме на відновлення його прав, які гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, виходячи з наведеного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Портман Тим Україна в частині визнання недійсними: договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. за реєстровим №909, договору оренди від 22.07.2016р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №918, договору іпотеки від 22.07.2016р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №910, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, посилання позивача в якості підстави позову на приписи ст.228 Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У п.3.7 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вказано, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Наразі, суд зазначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

В свою чергу, обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, всупереч наведеного вище, незважаючи на передбачений господарським процесуальним кодексом України обов'язок з доказування, позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами обставин того, що спірні правочини було укладено відповідачами саме за наявності дійсного наміру до порушення інтересів держави і суспільства, його моральним засадам.

Тобто, у даному випадку, посилання позивача в якості обґрунтування позову на приписи ст.228 Цивільного кодексу України є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, однак, не нівелюють висновків суду щодо наявності підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача в частині скасування реєстраційних дій, а саме реєстрації права власності, іпотеки та оренди, вчинених на підставі оспорюваних правочинів. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.5 Господарського процесуального кодексу Україниз правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Як зазначалось вище, згідно 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Судом було встановлено, що відповідно до інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.07.2016р. між відповідачами, згідно рішення №30586015 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл на малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А.

Згідно інформаційної довідки №64290869 від 25.07.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.07.2016р. на підставі договору оренди, укладеного між відповідачем 1 та третьою особою 1, було зареєстровано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл об'єктом оренди згідно договору від 22.07.2016р. (рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права користування (найму (оренди).

Зі змісту інформаційної довідки №65806499 від 15.08.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 22.07.2016р. на підставі іпотечного договору від 22.07.2016р., укладеного між відповідачем 1 та третьою особою 2, згідно рішення індексний номер №30588072 від 22.07.2016р. було внесено запис про державну реєстрацію іпотеки.

З огляду на висновки суду щодо недійсності договорів, які стали підставою для вчинення означених реєстраційних дій, приймаючи до уваги приписи ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , з метою належного виконання завдань господарського судочинства та дійсного відновлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна , як власника малого комплексу обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, який розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7-А, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування реєстраційних записів, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного майна, які було вчинено на підставі правочинів, що не створюють юридичних наслідків, та задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, з метою забезпечення дійсності можливості виконання судового рішення по справі, суд вважає за доцільне зазначити в резолютивній частині судового акту окремо про скасування кожного реєстраційного запису із наведенням індексного номеру рішення державного реєстратора, на підставі якого відповідний запис було внесено.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позову до суду, витрати на апеляційне та касаційне оскарження рішення від 01.12.2016р. у справі № 910/17803/16 покладаються на відповідача 2, з огляду на те, що спір у справі виник, насамперед, внаслідок неправомірних дій саме Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали щодо відчуження нерухомого майна позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу малого комплексу обслуговування автотраспорту, укладений 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали та Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. зареєстрований за реєстровим №909, на підставі якого прийнято рішення №30586015 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл права власності на майновий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7а.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (рішення №30586015 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію прав) на майновий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м, розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, буд.7а.

4. Визнати недійсним договір оренди, укладений 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. зареєстрований за реєстровим №918, на підставі якого прийнято рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами.

5. Скасувати державну реєстрацію права користування (найму (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл (рішення №30597985 від 22.07.2016р. про реєстрацію права) будівлею або іншими капітальними спорудами.

6. Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 22.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл та Товариством з обмеженою відповідальністю НБК-2015 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. зареєстрований за реєстровим №910, на підставі якого прийнято рішення №30588072 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію іпотеки.

7. Скасувати державну реєстрацію іпотеки (рішення №30588072 від 22.07.2016р. про державну реєстрацію обтяження), іпотекодержателем, за якою є Товариство з обмеженою відповідальністю НБК-2015 .

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (08835, Київська обл., Миронівський район, село Росава, вул.Бібліотечна, будинок 21А, ЄДРПОУ 24888504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРТМАН ТИМ Україна (01032, м.Київ, вул.Старовокзальна, будинок 13, офіс 2, ЄДРПОУ 36125097) судовий збір в сумі 4134 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (08835, Київська обл., Миронівський район, село Росава, вул.Бібліотечна, будинок 21А, ЄДРПОУ 24888504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стейт Оіл (08700, Київська обл., місто Обухів, вул.Київська, будинок 25, ЄДРПОУ 39436796) судовий збір в сумі 4547,40 грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (08835, Київська обл., Миронівський район, село Росава, вул.Бібліотечна, будинок 21А, ЄДРПОУ 24888504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НБК-2015 (02105, м.Київ, проспект Миру, будинок 4, офіс 510, ЄДРПОУ 40085954) судовий збір в сумі 4547,40 грн.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Побутрембудматеріали (08835, Київська обл., Миронівський район, село Росава, вул.Бібліотечна, будинок 21А, ЄДРПОУ 24888504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Айрен Дейл (04080, м.Київ, вул.Юрківська, будинок 40/5, офіс 3, ЄДРПОУ 37341954) судовий збір в розмірі 9507,48 грн.

12. Видати накази після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2018

Суддя Спичак О.М.