Постанова

від 28.02.2018 по справі 915/866/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 915/866/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Жекова В.І.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 року (суддя Коваль Ю.М.) вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні з 12:00 до 13:00 у м. Миколаїв, вул. Адміральська вул., 22. Повний текст складено 26.10.2017 р.

у справі №915/866/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010"

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний-ЖЕК";

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ

У серпні 2017 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" (далі - ОСББ "Сонячний-2010") завернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний-ЖЕК" (далі - ТОВ "Сонячний-ЖЕК") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" (далі - ТОВ "Приват-Житло-Юг"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк") в якому просило визнати недійсним правочин щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК нежитлових приміщень за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року, а саме: нежитлових приміщень верхнього та нижнього паркінгів, загальних проїздів верхнього та нижнього паркінгів, сходових (сходинкових) клітин, сходових майданчиків, шахт ліфтів, сміттєпроводів з 1 по 9 поверх та у верхньому і нижньому паркінгах та у надбудові, приміщень котелень, тамбурів та машинного відділення та стягнути з ТОВ Сонячний-ЖЕК та ТОВ Приват-Житло-Юг на користь ОСББ "Сонячний-2010" судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді, у розмірі 1 600,00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 року (суддя Коваль Ю.М.) у задоволені позову ОСББ "Сонячний-2010" відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України зазначив, що , спірні нежитлові приміщення у багатоквартирного будинку № 17 по вул. Мостобудівників у м. Миколаєві належать на праві спільної сумісної власності співвласникам цього будинку. Посилаючись на ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України та ст.ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України та постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 3-65гс12 та від 29.04.2015 у справі № 3-62гс15 суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним правочину щодо передання ТОВ "Приват-Житло-Юг" в статутний капітал ТОВ "Сонячний-ЖЕК" спірних нежитлових приміщень - є неналежним. Місцевим господарським судом визначено, що підстав для задоволення позову немає, а тому в його задоволенні належить відмовити повністю.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ОСББ "Сонячний-2010" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017р. по справі №915/866/17 повністю і прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСББ "Сонячний-2010" до ТОВ Сонячний-ЖЕК та ТОВ Приват-Житло-Юг про визнання недійсним правочину щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК нежитлових приміщень за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року, а саме: нежитлових приміщень верхнього та нижнього паркінгів, загальних проїздів верхнього та нижнього паркінгів, сходових (сходинкових) клітин, сходових майданчиків, шахт ліфтів, сміттєпроводів з 1 по 9 поверх та у верхньому і нижньому паркінгах та у надбудові, приміщень котелень, тамбурів та машинного відділення, задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що полягає у наступному.

Так апелянт зазначає, що дізнавшись про те, що ТОВ Приват-Житло-Юг передало нежитлові приміщення до статутного капіталу ТОВ Сонячний-ЖЕК , ОСББ Сонячний-2010 звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання вказаного правочину недійсним як такого, що не відповідає вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (правочин грубо порушує І вимоги статті 321, частині 2 статті 382 Цивільного кодексу України, статтям 10 та 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ); частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки фактично ТОВ Сонячний-ЖЕК не набуло і не могло набути прав володіння, користування та розпоряджання нежитловими приміщеннями загального користування багатоквартирного будинку). Таким чином, за твердженням скаржника, в позовній заяві і в подальшому в судовому засіданні ОСББ Сонячний-2010 особливо зазначав, що фактично вказані нежитлові приміщення загального користування весь час залишались та залишаються у володінні і користуванні співвласників багатоквартирного будинку та мешканців належних ним квартир. За таких обставин, як стверджує апелянт, захист прав співвласників багатоквартирного будинку шляхом подання віндикаційного позову є неможливим, оскільки фактично нежитлові приміщення загального користування ніколи на знаходились і не знаходяться у володінні і користуванні ТОВ Сонячний-ЖЕК , а, продовжують знаходитися у володінні і користуванні співвласників багатоквартирного будинку та мешканців належних ним квартир. Витребування майна від особи, яка ним не володіє є неможливим.

Апелянт вважає, що посилання господарського суду Миколаївської області на постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №3-65гс12 та від 29.04.2015 у справі №3-62гс15 є безпідставним, оскільки у вказаних справах майно, яке було предметом оспорюваних правочинів, було передано відповідачам та фактично знаходилось у них, а отже і могло бути витребуване від відповідачів.

На підставі викладеного скаржник вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017р. по справі №915/866/17 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, оскільки зазначаючи про необхідність застосування захисту прав шляхом подання віндикаційного позову суд не взяв до уваги, що майно, яке є предметом оспорюваного правочину, продовжує знаходитись у володінні і користуванні співвласників багатоквартирного будинку, а ТОВ Сонячний-ЖЕК ніколи не отримував, не володів та не користувався ним. Таким чином, вказане майно не може бути витребуване від ТОВ Сонячний-ЖЕК .

Крім того апелянт стверджує, що висновок суду про обрання ОСББ Сонячний-2010 неналежного способу захисту порушених прав порушує норми статті 55 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 15, 16, 182, 203, 204, 215, 321, 328, 346, 386 Цивільного кодексу України, статей 2 і 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що полягає у наступному.

Яке стверджує апелянт, нежитлові приміщення загального користування, які є предметом оспорюваного правочину, фактично знаходяться у володінні і користуванні співвласників багатоквартирного будинку, проте право власності на них зареєстровано за ТОВ Сонячний-ЖЕК , який, таким чином, є титульним власником вказаних приміщень. Права ТОВ Сонячний-ЖЕК , доки він залишається титульним власником Нежитлових приміщень, захищаються чинним законодавством, зокрема статтею 386 Цивільного кодексу, статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктом 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу

Скаржник відзначає, що підставою для набуття ТОВ Сонячний-ЖЕК титулу власника і реєстрації за ним права власності на нежитлові приміщення загального користування став саме оспорюваний правочин. Посилаючись на приписи ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України скаржник зазначає, що оспорюваний правочин щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року суперечить статті 321, частині 2 статті 382 Цивільного кодексу України, статтям 10 та 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , чим грубо порушуються права співвласників багатоквартирного будинку, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За твердженням апелянта, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК та ст. 55 Конституції України ОСББ Сонячний-2010 звернулось до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним. Вказаний спосіб захисту цілком відповідає положенням статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу.

На думку апелянта, враховуючи, що оспорюваний правочин не створив жодних юридичних наслідків, крім формальної реєстрації за ТОВ Сонячний-ЖЕК права власності на нежитлові приміщення, застосування наслідків недійсності правочину, встановлених статтею 216 Цивільного кодексу (реституція), в даному випадку не вимагається, а отже вирішуючи спір, суд мав лише оцінити відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства (частини 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу) і за результатами такої оцінки прийняти відповідне рішення. За таких обставин апелянт вважає, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним правочину, який суперечить положенням чинного законодавства, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і грубо порушує права співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того апелянт відзначає, що оскаржуване рішення суду, в якому зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, порушує норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположні свободи.

Скаржник відзначає, що захист прав співвласників багатоквартирного будинку шляхом визнання недійсним правочину щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року є законним та найбільш ефективним способом захисту, оскільки частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів. на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав . Таким чином, апелянт вважає, що на підставі рішення суду про визнання недійсним правочину щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до Державного реєстру прав буде внесено відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ТОВ Сонячний-ЖЕК .

В той же час, як стверджує апелянт, зазначені в оскаржуваному рішенні суду засоби захисту є або неможливими (віндикаційний позов), або вкрай неефективними (визнання права власності). Так, за твердженням апелянта, засіб захисту шляхом визнання права власності не забезпечує поновлення порушеного права, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав. Таким чином, апелянт вважає, що на підставі рішення суду про визнання права власності порушені права співвласників багатоквартирного будинку не можуть бути поновлені. Враховуючи положення статті 204 Цивільного кодексу ( правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ) необхідною умовою для поновлення прав є визнання оспорюваного правочину недійсним у судовому порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 р. справу №915/866/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Жекова В.І., Мишкіної М.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. у зв'язку із перебування головуючого судді Туренко В.Б. у відпустці з 21.12.2017 року перенесено розгляд апеляційної скарги на 04.01.2018 року об 11:00 год.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ "Перехідні положення" ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному господарському суді, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Туренко В.Б. та судді Мишкіної М.А. у відпустці, розпорядженням В.о. керівника апарату суду №7 від 03.01.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/866/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018 р. для розгляду апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 року по справі №915/866/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2018 р. апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 року по справі №915/866/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2018 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 Враховуючи знаходження головуючого судді Аленіна О.Ю. у відрядженні з 03.02.2018 р. по 05.02.2018 р., у відпустці з 06.02.2018 р. по 20.02.2018 р. та у відрядженні з 21.02.2018 р. по 23.02.2018 р., колегія суддів апеляційної інстанції визнала за необхідне призначити розгляд апеляційної скарги на іншу дату - 28.02.2018 р. о 14:30 год. про що повідомлено учасників справи.

У судове засідання від 28.02.2018 представники учасників справи не з'явились.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСББ "Сонячний-2010" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2008 року рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1078 було затверджено акт державної приймальної комісії від 14.05.2008 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 9-ти поверхового житлового будинку (корп.1) з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Мостобудів ників, 17.

Як вбачається з Статуту ОСББ Сонячний-2010 02 лютого 2010 року власниками квартир будинку №17 по вул. Мостобудівників для утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний-2010 .

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2139 від 27 листопада 2009 року за ТОВ Приват-Житло-Юг було оформлено право власності на нежитлові приміщення площею 3 826,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку за Літ. А-9 по вул. Мостобудівників, 17.

На підставі вказаного рішення, 9 грудня 2009 року ТОВ Приват-Житло-Юг було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.12.2009р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24725743 у відповідності до якого нежитлові приміщення складаються з нежитлових приміщень верхнього та нижнього паркінгів, загальних проїздів верхнього та нижнього паркінгів, сходових клітин, сходових майданчиків, шахт ліфтів, сміттєпроводів з 1 по 9 поверх та у верхньому і нижньому паркінгах та у надбудові, приміщень котелень, тамбурів та машинного відділення.

У відповідності до Акту приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року ТОВ Приват-Житло-Юг передало нежитлові приміщення в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК . Так, згідно з вказаним Актом в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК було передано нежитлові приміщення верхнього та нижнього паркінгів, загальні проїзди верхнього та нижнього паркінгів, сходинкові Клітини, сходові майданчики, шахти ліфтів, сміттєпроводи з 1 по 9 поверх та у верхньому і нижньому паркінгах та у надбудові, приміщення котелень, тамбурів та машинного відділення.

6 лютого 2014 року державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Зосімовою І.О. було прийнято рішення про держану реєстрацію за ТОВ Сонячний-ЖЕК права власності на нежитлові приміщення (індексний номер 10697322) та видано свідоцтво про право власності №17437167, що підтверджується інформаційною довідкою №88368195 від 30.05.2017 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

03 червня 2014 р. між ТОВ Сонячний-ЖЕК та ПАТ "КБ "Приватбанк" було укладено договір купівлі-продажу майна у відповідності до умов якого ПАТ "КБ "Приватбанк" було придбано 11/1000 часток нежитлових приміщень, а саме: 41,00 кв.м. в житловому будинку літ. А-9 (надбудова), та обладнання дахової модульної котельні №2, яке встановлено у нежитлових приміщеннях загальною площею 41,00 кв.м.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2015 року по справі №490/6296/14-а рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1728 від 26 серпня 2009 року та №2139 від 27 листопада 2009 року, в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення за ТОВ Приват-Житло-Юг , було визнано протиправними та скасовано. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.12.2009 р., що видане ТОВ "Приват Житло Юг" згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради №2139 від 27.11.2009 р. на нежитлові приміщення в будинку №17 по вул. Мостобудівників в м.Миколаїв Миколаївської області визнано протиправним та скасовано.

З наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.05.2017 вбачається, що нежитлові приміщення загальною площею 3826,8 кв.м. за адресою м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17 знаходять у власності ПАТ "КБ "Приватбанк" (11/1000 на підставі договору купівлі-продажу майна від 03.06.2014) та ТОВ Сонячний-ЖЕК (989/1000 на підставі свідоцтва про право власності від 06.02.2014).

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що правочин щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за Актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року суперечить статті 321, частині 2 статті 382 Цивільного кодексу України, статтям 10 та 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , а тому він має бути визнаний недійсним.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на неналежно обраний позивачем спосіб захисту свого права.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується зі таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ч. 2 статті 382 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 15.06.2010 р.) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Статтею 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (у редакції станом на 15.06.2010р.) визначено, що неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню, власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

Відповідно до статті 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Статтею 10 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що питання про використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів об'єднання, та визначення обмежень на користування об'єктами, які перебувають у спільній власності об'єднання, відносяться до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання.

У відповідності до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази нежитлові приміщення загального користування, що були передані ТОВ Сонячний-ЖЕК за актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010 року фактично знаходяться у володінні та користуванні ОСББ Сонячний-2010 , разом з цим право власності на дані приміщення зареєстровано за ТОВ Сонячний-ЖЕК та підставою для набуття останнім права власності на дані приміщення став саме оспорюваний правочин.

Разом з цим правочин щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за актом приймання-передачі майна від 15.06.2010 р. суперечить вищенаведеним приписам ст.ст. 321, 382 ЦК України та ст.ст. 10, 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та порушує права позивача, який є власником та користувачем майна, що було передано за спірним правочином.

Таким чином, враховуючи недотримання в момент вчинення правочину щодо передання ТОВ Приват-Житло-Юг нежитлових приміщень в статутний капітал ТОВ Сонячний-ЖЕК за актом приймання-передачі майна від 15.06.2010 р. наведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що означений правочин підлягає визнанню недійсним.

Судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо невірно обраного позивачем способу захисту, оскільки як вже було зазначено вище оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленим ним, оскільки фактично ТОВ Сонячний-ЖЕК не набуло і не могло набути прав володіння, користування нежитловими приміщеннями загального користування багатоквартирного будинку та фактично означені нежитлові приміщення знаходяться у володінні та користуванні співвласників багатоквартирного будинку та мешканців належних ним квартир.

Отже, з урахуванням наведеного захист прав співвласників багатоквартирного будинку шляхом подання віндикаційного позову (ст. 387 ЦК України) є невірним.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

З урахуванням наведених положень, колегія суддів вважає, що ОСББ Сонячний-2010 звертаючись до суду першої інстанції із позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним обрало вірний спосіб захисту свого майнового інтересу та означений спосіб захисту цілком відповідає положенням статей 15, 16, 203, 215 ЦК України.

З урахуванням того, що оспорюваний правочин не створив жодних юридичних наслідків, крім формальної реєстрації за ТОВ Сонячний-ЖЕК права власності на нежитлові приміщення, застосування наслідків недійсності правочину, встановлених статтею 216 Цивільного кодексу (реституція), в даному випадку не вимагається, а отже вирішуючи спір, суд мав лише оцінити відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства (частини 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу) і за результатами такої оцінки прийняти відповідне рішення.

З урахуванням приписів ст. 204 Цивільного кодексу необхідною умовою для поновлення прав є визнання оспорюваного правочину недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 р. у справі №915/866/17 скасуванню, із задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017 року у справі №915/866/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним правочин щодо передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний-ЖЕК" нежитлових приміщень за актом приймання-передачі майна від 15 червня 2010, а саме: нежитлових приміщень верхнього та нижнього паркінгів, загальних проїздів верхнього та нижнього паркінгів, сходових (сходинкових) клітин, сходових майданчиків, шахт ліфтів, сміттєпроводів з 1 по 9 поверх та верхньому та нижньому паркінгах та у надбудові, приміщень котелень, тамбурів та машинного відділення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний-ЖЕК" 800 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" 800 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний-ЖЕК" 880 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" 880 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28.02.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.