Постанова

від 27.02.2018 по справі 903/918/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Справа № 903/918/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська рітейлерська компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/918/17 (суддя Дем'як В.М.), повний текст рішення складено 14.12.2017 року

за позовом Фізичної особи - підприємця Терещука Георгія Афанасійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська рітейлерська компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна фармацевтична компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бджілка"

про стягнення збитків та розірвання договору оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року

за участю представників:

позивач - ФОП Терещук Г.А.,

відповідача - Проскуровський В.В., за договором,

третіх осіб - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Терещук Г.А. звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" про стягнення збитків та розірвання договору оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року.

08.12.2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зменшення позовних вимог та просив викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: розірвати договір оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року; залучити до участі у справі третіх осіб суборендарів ФОП Горбачука Б.П. та ТзОВ "Західна фармацевтична компанія". Вказана заява прийнята судом першої інстанції.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.11.2017 року, серед іншого, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Західна фармацевтична компанія", залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ФОП Горбачука Б.П.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ФОП Горбачука Б.П. на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Бджілка". Позов задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року, укладений між гр. Терещуком Г.А. та ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 02.01.2018 року до Рівненського апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" на рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/918/17.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" та об'єднано апеляційні скарги ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" на рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі №903/918/17 в одне апеляційне провадження.

15.12.2017 року набрав чинності новий Господарський процесуальний кодекс України. Згідно підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (редакція від 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, розгляд апеляційної скарги ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/918/17 здійснюється за правилами ГПК України в редакції від 15.12.2017 року.

У надісланому на адресу апеляційного господарського суду письмовому відзиві позивач доводи апеляційних скарг заперечив з підстав, зазначених у останньому. Апеляційні скарги просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Разом з тим, позивач у відзиві просить суд долучити до матеріалів справи Обмірювальні креслення нерухомого майна, а саме приміщення "Кулінарії"/магазин-бар/ А-1 загальною площею 147,6 кв.м., що розташоване в м. Ківерці, вул. Визволителів, 16 (один "б") в підтвердження факту зміни геометричних розмірів об'єкта оренди внаслідок неправомірних дій відповідача.

В обгрунтування причин ненадання вказаного доказу до суду першої інстанції позивач зазначив про те, що вказані виміри були виготовлені 18.12.2017 року (після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції 11.12.2017 року), однак, договір з виконавцем ФОП Музичук О.М. на проведення вказаних Обмірювальних креслень був укладений 04.12.2017 року, про що свідчать долучені позивачем до відзиву копії Акту здачі - прийомки № 23 по договору від 04.12.2017 року, складеного 18.12.2017 та Обмірювальних креслень приміщення "Кулінарії"/магазин-бар/ А-1 загальною площею 147,6 кв.м., що розташоване в м. Ківерці, вул. Визволителів, 16 (один "б") виконаних ФОП Музичук О.М.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Дослідивши вказаний доказ та оцінивши причину неподачі останнього позивачем до суду першої інстанції, колегія дійшла висновку, що причини є поважними, відтак, вказаний доказ, з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 ГПК приймається судом до уваги.

Від третьої особи позивача на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому ТзОВ "Західна фармацевтична компанія" надало свої пояснення по справі.

13.02.2018 року від відповідача на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про призначення будівельно - технічної експертизи, яке останній обгрунтував необхідністю залучення спеціалістів у сфері судових експертиз для вирішення питання наявності чи відсутності реконструкції предмету оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, зокрема, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу"судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в даному випадку суд не вбачає правових підстав, при наявності яких суд призначає судову експертизу по справі.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав та просив останню задовольнити, а оскаржене рішення скасувати.

Позивач вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві. Апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату засідання суду були належним чином повідомлені.

Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2013 року між гр. Терещуком Г.А. (орендодавець) та ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" укладений договір оренди нерухомого майна, згідно п. 1 якого орендодавець зобов'язася передати орендарю у платне строкове користування нежитлове приміщення, а саме: приміщення "Кулінарії"/магазин-бар/ А-1 загальною площею 147,6 кв.м., що розташоване в м. Ківерці, вул. Визволителів, 16 (один "б") Волинської області. Відповідно до п. 1.3 договору схема, технічна характеристика та опис предмета оренди містяться в Технічному паспорті КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації". Мета оренди - розміщення закладу торгівлі та громадські харчування. Договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє 82 календарних місці з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 3.2 договору орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору, а також стягнення з орендаря сум прямих збитків, у випадках коли: - орендар користується предметом оренди всупереч договору або не за цільовим призначенням; - орендар не сплатив орендну плату протягом трьох місяців, незалежно від послідовності; - порушення орендарем умов цього договору.

Згідно п. 4.1 договору за користування предметом оренди встановлюється орендна плата в наступному розмірі: - 8420 грн. за один календарний місяць; - орендна плата нараховується орендарем з 15.01.2014 року. Орендна плата відповідно до статтей 796, 797 ЦК України включає в себе плату за користування Предметом оренди та земельною ділянкою, на якій він розташований і яка відведена для його обслуговування.

Згідно п.6.2.5. - 6.2.7. договору орендар має право здавати предмет оренди в суборенду виключно з письмового повідомлення орендодавцю, третім особам на термін, що не перевищує термін дії даного договору. До договору суборенди застосовуються усі положення (вимоги) цього договору. Здійснювати реконструкцію предмета оренди для ведення господарської діяльності у відповідності до вимог ДБН України, тільки з письмового дозволу орендодавця та у випадках, передбачених вимогами чинного законодавства України, при наявності погодження органів місцевої влади. Виконання орендарем таких робіт повинно здійснюватися у порядку, що виключає порушення режиму діяльності орендодавця, а також інших орендарів, а також без заподіяння шкоди діючим інженерним мережам і комунікаціям. За письмовим погодженням з орендодавцем виготовляти та погоджувати у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, необхідну для проведення перепланування або поліпшення предмета оренди, та отримувати відповідні дозволи, необхідні для виконання таких робіт.

Судами встановлено, що 24.12.2013 року сторони підписали договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року, яким доповнили п.4.7 зазначеного договору абзацом другим такого змісту: "Одночасно орендар має право самостійно укладати договори з організаціями (їх філіями, структурними підрозділами), що надають (забезпечують) послуги опалення, водопостачання, водовідведення та інші комунальні послуги, в тому числі, договори на постачання електроенергії з організацією, що забезпечує таке постачання".

11.10.2013 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору оренди у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов договору, а саме: - відсутності будь-яких письмових повідомлень про передачу в суборенду третім особам предмета оренди; - здійсненні реконструкції предмета оренди без письмового дозволу всупереч встановленим нормам ДБН України та погоджень органів місцевої влади; - виготовленні та погодженні проектно-кошторисно документації, а також проведення перепланування предмета оренди за відсутності письмового погодження. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Зважаючи на вказані обставини, ФОП Терещук Г.А. звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" про стягнення збитків та розірвання договору оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року.

Разом з тим, позивач заявою від 08.12.2017 року просив суд зменшити позовні вимоги та розірвати договір оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року; залучити до участі у справі третіх осіб суборендарів ФОП Горбачука Б.П. та ТзОВ "Західна фармацевтична компанія".

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги обгрунтованими та рішенням від 11.12.2017 року останні задоволив, розірвав договір оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року, укладений між гр. Терещуком Г.А. та ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія". Разом з тим, вказаним рішенням замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ФОП Горбачука Б.П. на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача ТзОВ "Бджілка".

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Разом з тим, законом не заборонено форми пред'явлення такої вимоги та позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було незаконно проведено реконструкцію приміщення в порушення пунктів 6.1.3, 6.1.4, 6.2.6 укладеного сторонами договору оренди, що є безумовною підставою для його розірвання згідно п. 3.2. договору в судовому порядку. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи заявами суборендарів до позивача від 01.11.2017 року, технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.11.2013 року, кадастровим планом земельної ділянки, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.06.2013 року, звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приміщення "Кулінарії"), письмовими поясненнями ТзОВ "Бджілка" та ТзОВ "Західна фармацевтична компанія". Разом з тим, вказана реконструкція спричинила пошкодження несучих стін та стелі приміщення оренди, що зокрема підтверджено в суді першої інстанції представниками третіх осіб.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, яке останній обгрунтував тим, що справа за вказаним спором, на думку відповідача, непідвідомча господарському суду, оскільки договір оренди нерухомого майна від 11.10.2017 року було укладено між громадянином Терещуком Г.А. та ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія" і кошти по сплаті орендної плати протягом усього періоду перераховувались на картковий рахунок фізичної особи не суб'єкта господарювання.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий осподарському суду, зокрема, за таких умов, як участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК України , ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства та наявністю спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із тексту договору оренди від 11.10.2013 року, останній укладений зі сторони орендодавця гр. Терещуком Г.А. та зі сторони орендаря ТзОВ "Волинська рітейлерська компанія". Предметом вказаного договору є оренда нежитлового приміщення, а саме: приміщення "Кулінарії"/магазин-бар/ А-1 загальною площею 147,6 кв.м., що розташоване в м. Ківерці, вул. Визволителів, 16 (один "б") Волинської області. Мета оренди - розміщення закладу торгівлі та громадські харчування - тобто здійснення господарської діяльності.

Сторонами у даному спорі є фізична особа - підприємець та юридичні особи, предмет - розірвання договору оренди приміщення, що має комерційне призначення, тобто спір стосується виключно господарської діяльності як позивача, так і відповідача.

Більше того, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним та єдиним видом діяльності ФОП Терещука Г.А. є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність, позивач отримує дохід тільки від оренди приміщень комерційного призначення.

Відтак, правовідносини зі спору, що є предметом даного судового розгляду мають господарсько-правовий характер.

Крім того, п. 10.5 договору оренди від 11.10.2013 року сторонами письмово передбачене звернення саме до господарського суду у разі виникнення спорів пов'язаних із даним договором.

В обгрунтування неправомірності відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про припиненя провадження у справі, скаржник у апеляційній скарзі посилається на п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (у редакції від 15.12.2017 року) відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як вказано вище, орендодавцем за договором оренди є Терещук Г.А. як фізична особа. Водночас, колегія суддів зазначає, що на момент порушення господарським судом Волинської області провадження у справі (29.11.2017 року) та її розгляду до моменту винесення оскаржуваного рішення (11.12.2017 року), діяли норми ГПК в редакції до 15.12.2017 року, а саме ст. 1 ГПК згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Щодо твердження скаржника про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю вирішення питання про призначення судової експертизи (формулювання питань, які необхідно поставити на розгляд експерта), з метою визначення факту незаконного перепланування нерухомого майна, а також вивчення додатково наданих документів і узгодження правової позиції по справі, колегія суддів вважає вказані твердженні безпідставними, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даній справі відсутні правовові підстави, при наявності яких суд призначає судову експертизу по справі, згідно ст. 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскарженого рішення).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що як вказано вище, незаконне перепланування предмета оренди було не єдиною підставою для звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна від 11.10.2013 року, враховуючи те, що підставою такого позову була також відсутність будь-яких письмових повідомлень останнього відповідачем про передачу в суборенду третім особам предмета оренди.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, а відтак, рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року винесене без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська рітейлерська компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/918/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст.287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи № 903/918/17 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.