Постанова

від 01.03.2018 по справі 455/869/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 р.

м. Київ

Справа № 455/869/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/783/600/17

Провадження № 51 1026 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув в судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «ОВІС ЛЕНД» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

Ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 липня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 і надано дозвіл Головному управлінню Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області на проведення позапланової перевірки дотримання земельного законодавства щодо користування земельними ділянками жителів с. Биличі Старосамбірського району орендарем ТОВ «ОВІС-ЛЕНД», юридична адреса: м. Добромиль, пл. Ринок, 18, Старосамбірський район, ЄРДПОУ 39191982.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року на підставі положень ст. 399 ч. 4 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «ОВІС ЛЕНД» - адвоката ОСОБА_6 на зазначену ухвалу слідчого судді та надіслано апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що за відсутності в чинному КПК України норми, яка безпосередньо передбачає можливість звернення слідчого і розгляду слідчим суддею клопотань про призначення позапланової перевірки та норми, що передбачає оскарження стороною кримінального провадження такого рішення в апеляційному порядку, апеляційному суду належало керуватися положеннями Конституції України, загальними засадами КПК України та практикою Європейського суду з прав людини й розглянути його апеляційну скаргу.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив в її задоволенні відмовити.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Положення частин першої та другої статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження за скаргою по ній.

За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже законодавець визначив саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 липня 2017 року про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не підлягає оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «ОВІС ЛЕНД».

Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (ст. 7 ч. 1 п. 17, ст. 24 КПК України), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скаргу.

Також колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Таким чином порушень прав ТОВ «ОВІС ЛЕНД» на доступ до правосуддя колегія суддів не констатує, в зв`язку з чим вважає ухвалу апеляційного суду законною, обґрунтованою, вмотивованою й такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ТОВ «ОВІС ЛЕНД» - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3