Постанова

від 20.02.2018 по справі 925/1381/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 925/1381/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників :

прокуратури - Клюге Л.М.

позивача - Лещинського О.Й. - адвокат

відповідача: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі

за позовом Приватного підприємства "Тетяна"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

за участю Заступника прокурора Черкаської області,

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 Приватне підприємство "Тетяна" (далі - ПП "Тетяна") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Управління) про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською районною державною адміністрацією (далі - Драбівська РДА) на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором, у такій редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 25 березня 2011 року

м. Черкаси

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890) - далі по тексту - "Орендодавець", в особі в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Харченка Володимира Григоровича, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02. 2015 за № 177/26622, та

Приватне підприємство "Тетяна" (19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764) - далі по тексту "Орендар", в особі керівника Удовика Миколи Леонідовича, який діє на підставі Статуту, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі", домовилися поновити договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна", та уклали цю додаткову угоду (далі - Угода) про таке:

1. Поновити на 5 (п'ять) років на тих самих умовах Договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна" (далі - Договір).

2. Інші умови Договору залишаються без змін.

3. Дана угода набирає чинності з дня укладення.

4. Усі спори, пов'язані з виконанням цієї додаткової угоди, вирішуються судами України, при неможливості врегулювання досудового спору.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та складена в двох примірниках, по одному примірнику для Орендодавця та Орендаря.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890.

ОРЕНДАР: Приватне підприємство "Тетяна", 19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764.

Позовні вимоги з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України № 161-XIV) обґрунтовані тим, що протягом місяця після закінчення дії договору оренди землі, тобто після 25.03.2016, орендодавець лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі на новий строк позивачеві не надіслав, а орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі та належно виконує його умови.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Управління зазначило, що позивач не замовляв будь-якої документації із землеустрою і земельну ділянку площею 123,8 га, в тому числі рілля 119,6004 га, було передано в оренду без розроблення документації із землеустрою, а за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району, проведеної ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" встановлено, що площа спірної земельної ділянки (рілля) змінилася і складає 116,6064 га, а отже змінилися і межі ділянки, у зв'язку з чим поновлення договору оренди землі має здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. При цьому, з 25.03.2011 до 11.12.2015 позивач без державної реєстрації свого права оренди на ділянку використовував земельну ділянку площею 123,8 га, яка йому не передавалася, а зміна істотних умов договору - кадастровий номер і розмір земельної ділянки унеможливлює поновлення договору на новий термін.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю, визнано укладеною між Управлінням та ПП "Тетяна" додаткову угоду до договору оренди землі від 25.03.2011, укладеного між Драбівською РДА і ПП "Тетяна", у редакції запропонованій позивачем та викладеній судом у резолютивній частині.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив, що після закінчення строку договору - 24.03.2016 позивач продовжує користуватися визначеною у договорі оренди землі від 25.03.2011 земельною ділянкою, заборгованості зі сплати орендної плати немає, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки, звітами, листом Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області та не спростовано і не заперечено відповідачем, Управлінням протягом місяця після закінчення строку заперечення позивачеві не надіслані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку що договір оренди землі є поновленим в силу частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) за результатами розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями, у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову вважаючи, що судові рішення прийнято з порушенням, зокрема, статей 18, 20, 33, 34 Закону України № 161-XIV, статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та залишенням поза увагою, що державна реєстрація договору оренди землі від 25.03.2011 була вчинена у Державному реєстрі речових прав лише 11.12.2015, тобто право оренди земельної ділянки виникло у ПП "Тетяна" лише 11.12.2015, а отже відлік п'ятирічного строку починається саме з цієї дати, що свідчить про відсутність порушених прав позивача на момент звернення до суду.

ПП "Тетяна" у відзиві на касаційну скаргу не погоджуючись із доводами, наведеними прокурором, просить залишити судові рішення без змін зазначаючи про здійснення державної реєстрації договору оренди землі від 25.03.2011 лише 11.12.2015, що свідчить про початок відліку строку оренди саме з цієї дати, прокурором не взято до уваги, що вимога про обов'язкову державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з'явилася у Законі України від 01.07.2004 № 1953- ІV лише з 01.01.2013. Одночасно з цим, із Закону України 161-ХІV виключено вимогу про державну реєстрацію договору оренди землі. ПП "Тетяна" зазначає, що у даному випадку реєстрація права оренди 11.12.2015 вказує на виникнення у орендаря з цієї дати права оренди, але не впливає на зміст договору та строк оренди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога ПП "Тетяна" про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором на підставі частини 6 статті 33 Закону України 161-ХІV.

За приписами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 Кодексу).

Частиною 1 статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За приписами частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України № 161-XIV визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 18 Закону України № 161-XIV (у редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", тобто чинній на момент укладення між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА договору оренди землі від 25.03.2011) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону України № 161-XIV).

Відповідно до пункту 39 договору оренди землі від 25.03.2011 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом № 161-XIV та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).

16.03.2010 набрав чинності Закон України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", яким статті 18 та 20 Закону України № 161-XIV виключено, а статтю 6 доповнено частиною 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1878-VI встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів. 09.12.2011 дію вказаної норми продовжено до 01.01.2013.

За змістом статті 2 Закону України № 1952-IV (у редакції Закону України № 1878-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України № 1952-IV).

Проте здійснюючи судовий розгляд справи, зважаючи на приписи чинного на час укладення договору оренди землі від 25.03.2011 законодавства, судами помилково ототожнені поняття державна реєстрація договору та державна реєстрація речового права і задовольняючи позовні вимоги про поновлення договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України № 161-XIV не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку, а отже і наявність, чи навпаки, відсутність правових підставі для задоволення таких позовних вимог про поновлення договору оренди землі, за відсутності відомостей щодо набрання ним чинності у порядку, передбаченому законодавством на час його укладення.

За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України (в редакції після 15.12.2017, чинній на час здійснення касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів та доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 у справі № 925/1381/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак