Постанова

від 02.03.2018 по справі 916/336/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року

м. Київ

справа № 916/336/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін заяву Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області

про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Петренко Н.Д.

від 21.04.2017 року,

постанови Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. - головуючий, Лавриненко Л.В., Лашина В.В.

від 18.07.2017 року

та постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Вовка І.В. - головуючий, Грека Б.М., Могил С.К.

від 23.11.2017 року

за позовом Кілійського районного центру зайнятості

до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Кілійський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю в сумі 10 209,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені кошти були виплачені Кілійським районним центром зайнятості громадянину ОСОБА_8 безпідставно, в порушення пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та є збитками позивача, які він поніс внаслідок незаконних дій відповідача щодо відмови громадянину ОСОБА_8 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах і факт незаконних дій Управління було встановлено судовими рішеннями. Відповідно до статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України зазначені збитки підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем, як особою, яка має нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року, позов задоволено та стягнуто з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Кілійського районного центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 10 209,85 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що обставини неправомірних дій відповідача, що полягали у винесенні незаконних рішень про відмову громадянину ОСОБА_8 у призначенні пенсії на пільгових умовах, були встановлені в судових рішеннях і внаслідок цих неправомірних дій позивач безпідставно здійснив громадянину ОСОБА_8 виплату допомоги з безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і такі виплачені центром зайнятості кошти є збитками позивача, які відповідач відповідно до статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодувати позивачу.

Відповідач - Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подав до Верховного суду України заяву про перегляд судових рішень у даній справі № 916/336/17 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року

15.12.2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції зазначеного Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На виконання підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України заява Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у справі № 916/336/17 була передана з Верховного Суду України та надійшла до Касаційного господарського суду 09.01.2018 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 09.01.2018 року для розгляду заяви Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 16.01.2018 року справу № 916/336/17 допущено до провадження Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Відкрито провадження за заявою Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у справі № 916/336/17. В порядку здійснення підготовчих дій витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/336/17 за позовом Кілійського районного центру зайнятості до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди.

У зв'язку з надходженням 05.02.2018 року з Господарського суду Одеської області до Касаційного господарського суду справи № 916/336/17 ухвалою Касаційного господарського суду від 08.02.2018 року справу № 916/336/17 за заявою Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року та постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у справі № 916/336/17 призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

У заяві про перегляд судових рішень Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року та постанову Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у справі № 916/336/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права по різним справам у подібних правовідносинах, а саме: статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником додано до заяви копію постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2017 року у справі № 916/2081/16, а також здійснено посилання на постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2017 року у справі № 902/1094/16 без долучення копії постанови до заяви.

Колегія суддів Касаційного господарського суду заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, перевіривши застосування судом касаційної інстанції положень статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у різних справах у подібних правовідносинах, вважає, що заява Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перегляд судових рішень у даній справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, господарськими судами встановлено, що у липні 2008 року громадянин ОСОБА_8 звернувся до Управління пенсійного фонду України у Кілійському районі Одеської області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, оформленим протоколом засідання технічної ради відділу пенсійного забезпечення Управління ПФУ в Кілійському районі Одеської області № 59 від 03.10.2008 року, громадянину ОСОБА_8 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з огляду на відсутність документів, які б підтверджували обставини трудової діяльності громадянина ОСОБА_8 на роботах зі шкідливими умовами праці, зокрема електрогазозварювальником ручного зварювання, та обставини зайнятості протягом повного робочого дня.

Громадянин ОСОБА_8 оскаржив зазначене рішення Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області до Кілійського районного суду Одеської області.

Разом з цим господарськими судами встановлено, що громадянин ОСОБА_8 протягом періодів з 28.01.2008 року по 28.05.2008 року, з 09.12.2008 року по 14.05.2009 року, з 16.11.2010 року по 03.06.2011 року та з 09.12.2011 року по 10.04.2012 року, тобто чотири рази, перебував на обліку як безробітний в Кілійському районному центрі зайнятості. На підставі поданих громадянином ОСОБА_8 заяв йому було надано статус безробітного та призначено і виплачено допомогу по безробіттю за періоди:

- з 28.01.2008 року по 28.05.2008 року в сумі 90,00 грн.,

- з 16.12.2008 року по 13.05.2009 року в сумі 2 467,76 грн.,

з 23.11.2010 року по 02.06.2011 року в сумі 4 531,50 грн.,

з 16.12.2011 року по 09.04.2012 року в сумі 3 120,59 грн., що загалом становить 10 209,85 грн.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 01.10.2014 року по справі № 502/3539/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року, позов ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області задоволено частково. Рішення Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області № 59 від 03.10.2008 року про відмову у призначенні ОСОБА_8 пенсії на пільгових умовах визнано протиправним та скасовано, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області призначити ОСОБА_8 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, а в решті позову відмовлено.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області № 2722/02 від 26.10.2016 року громадянину ОСОБА_8 на підставі рішення суду призначено та виплачено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 19.05.2008 року по 30.06.2012 року.

05.12.2016 року Кілійський районний центр зайнятості направив до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області претензію № 2001/05/13, яка була отримана управлінням 06.12.2016 року, в якій просив добровільно повернути на розрахунковий рахунок центру зайнятості допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_8 за період його перебування на обліку в центрі зайнятості на загальну суму 10 209,85 грн. протягом 15 календарних днів з моменту отримання претензії.

Однак, Управління ПФУ в Кілійському районі Одеської області вимоги претензії не виконав, грошові кошти на розрахунковий рахунок центру зайнятості не перерахував, у зв'язку з чим Кілійський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення матеріальної шкоди у розмірі виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю в сумі 10 209,85 грн.

Вищий господарський суд України в оскаржуваній постанові від 23.11.2017 року у даній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, оскільки факт неправомірних дій відповідача, що полягали у винесенні незаконних рішень про відмову громадянину ОСОБА_8 у призначенні пенсії на пільгових умовах, був встановлений судовими рішеннями, і внаслідок цих незаконних дій позивач безпідставно здійснив громадянину ОСОБА_8 виплату допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і такі виплачені центром зайнятості кошти є збитками позивача, які відповідач відповідно до статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодувати позивачу.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2017 року у справі № 916/2081/16, правовідносини в якій є подібними з даною справою, копію якої надано позивачем в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку у спірних правовідносинах. За висновком суду підстави для задоволення позовних вимог відсутні з огляду на недоведення позивачем (центром зайнятості) наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача (управління ПФУ) та шкодою, завданою позивачу, як обов'язкової умови для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України. За висновком суду заявлені позивачем до стягнення грошові кошти не є його матеріальною шкодою, завданою відповідачем, оскільки такі кошти були виплачені позивачем добровільно як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням фізичній особі, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості, статусу безробітної.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної відповідачем постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у даній справі та наданої заявником в обґрунтування наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2017 року у справі № 916/2081/16, судом касаційної інстанції були по різному застосовані норми статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, в яких подібним є і суб'єктний склад сторін (позивачами у справах є відповідні районні центри зайнятості, а відповідачем - Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду), і предмет та підстави позову (стягнення матеріальної шкоди у розмірі виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю внаслідок незаконний дій управління пенсійного фонду, який відмовив фізичній особі у призначенні пенсії). Подібними у справах є і встановлені судами фактичні обставини справи, зокрема обставини того, що незаконність дій пенсійного фонду була встановлення в судових рішеннях та рішення управління пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії були скасовані в судовому порядку.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

За пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене відповідач у справі - Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Господарськими судами у даній справі встановлено, що постановою Кілійського районного суду Одеської області від 01.10.2014 року у справі № 502/3539/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року, рішення Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області № 59 від 03.10.2008 року про відмову у призначенні ОСОБА_8 пенсії на пільгових умовах визнано протиправним та скасовано, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області призначити ОСОБА_8 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, а в решті позову відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом до дату прийняття господарськими судами оскаржуваних судових рішень у даній справі, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких приймають участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні громадянину ОСОБА_8 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.

Частинами 1 і 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України. Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії громадянину ОСОБА_8

Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянин ОСОБА_8 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Кілійський районний центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_8, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями управління пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Встановивши зазначені вище обставини, господарські суди у даній справі дійшли правильного висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України

Аналогічна правова позиція щодо застосування статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17.

Відповідно до частини першої статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Оскільки суд касаційної інстанції в оскаржуваній постанові у даній справі правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки суду є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону, у задоволенні заяви Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області слід відмовити.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги посилання відповідача в заяві на постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2017 року у справі № 902/1094/16, оскільки її копію не додано заявником до заяви та зазначеною постановою було скасовано рішення та постанову судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату подання заяви (до 15.12.2017 року).

Керуючись статтями статями 111-14, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2017 року у справі № 916/336/17.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець