Рішення

від 26.02.2018 по справі 328/2549/17

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2549/17

26.02.2018

2/328/132/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Гончарук В.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 328/2549/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія-87 про стягнення заборгованості із заробітної плати

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог на загальну суму 9600 грн.. В обґрунтування зазначає, що 02.03.2016 року між ним та відповідачем укладено трудовий договір та видано наказ № 3 про прийняття позивача на роботу. 01.07.2017 року позивача звільнено на підставі його заяви.

Відповідно до умов трудового договору позивач безпосередньо (або з дозволу ОСББ Мрія-87 ) шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам приміщень з правління неподільним та загальним майном житлового комплексу забезпечував належну його експлуатацію, якісну та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечував відповідні умови користування неподільним та загальним майном ОСББ Мрія-87 .

Згідно з п. 4.2.1. Трудового договору відповідач зобов'язувався оплачувати працю позивача не нижче мінімальної заробітної плати.

Протягом 2016 року відповідач належним чином виконував свої зобов'язання по оплаті праці позивача не нижче мінімальної заробітної плати, однак з 2017 року відповідач почав здійснювати оплату праці позивача в розмірі, яким є нижчим мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік .

Так, за період з 01.01.2017 року по 01.07.2017 року відповідачем виплачено заробітну плату відповідачу в розмірі 8060 грн. 60 коп..

Таким чином, заборгованість відповідача по виплаті позивачу заробітної плати складає (19200 грн. - 9600 грн.) 9600 грн..

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та додатково зазначили, що відповідно до умов трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язувався оплачувати працю позивача в розмірі не меншому мінімальної заробітної плати, а тому, у зв'язку зі збільшенням з 2017 року мінімальної заробітної плати до 3200 грн., то саме таку заробітну плату був зобов'язаний сплачувати відповідач, однак, сплачував йому в значно меншому розмірі.

Представник відповідача заявляв клопотання про визнання письмових доказів не належними, оскільки, подані копії, які не завірені належним чином.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмові пояснення де зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки, позивач працював в ОСББ Мрія-87 на посаді управителя за сумісництвом неповний робочий день, а тому, відповідно до вимог законодавства йому виплачувалась заробітна плата відповідно до відпрацьованого часу. Вважали позовні вимоги не обґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідача додатково пояснили, що зборами членів ОСББ Мрія-87, які проведені в січні 2017 року на та яких також був присутній позивач, розглядалось питання затвердження кошторису на 2017 рік, в тому числі, розмір заробітної плати позивача, бухгалтера та інших працівників. У зв'язку зі збільшенням з 2017 року розміру мінімальної заробітної плати до 3200 грн., зборами було вирішено встановити працівникам зменшений робочий час та здійснювати виплату заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу. Крім цього, позивач був ознайомлений з умовами оплати праці, оскільки, особисто ознайомлювався з табелями робочого часу та підписував розрахунково-платіжні відомості протягом 2017 року.

За клопотанням представників відповідача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представників відповідача, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 квітня 2016 року між ОСББ Мрія-87 в особі голови правління ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (управитель) укладено трудовий договір (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору позивач безпосередньо (або з дозволу ОСББ Мрія-87 ) шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам приміщень з правління неподільним та загальним майном житлового комплексу забезпечує належну його експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном ОСББ Мрія-87 .

Згідно з п. 4.2.1. Договору ОСББ Мрія-87 зобов'язується оплачувати працю управителя не нижче мінімальної заробітної плати.

02.04.2016 року головою правління ОСББ Мрія-87 ОСОБА_10 видано наказ № 3 про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 02.04.2016 року на посаду управителя, за сумісництвом з відпрацюванням неповного робочого часу (4 години) та оплатою праці згідно штатного розпису з надання права першого підпису.

З вказаним наказом позивач ознайомлений 02.04.2016 року, що підтверджується його особистим підписом в наказі.

Відповідно до довідки від 15.11.2017 року № 26, виданої головою правління ОСББ Мрія-87 ОСОБА_3 позивачу протягом квітня-грудня 2016 року нарахована заробітна плата на суму 13128 грн. та фактично виплачено з врахуванням обов'язкових платежів та зборів на загальну суму 10568 грн. 04 коп.. Протягом січня-червня 2017 року позивачу нарахована заробітна плата на загальну суму 9840 грн. (щомісячно 1640 грн.) та фактично виплачено з врахуванням обов'язкових платежів та зборів на загальну суму 7921 грн. 20 коп. (1320 грн. 20 коп.). Дані щодо нарахованої та виплаченої позивачу протягом 2017 року заробітної плати додатково підтверджуються копіями розрахунково-платіжних відомостей за період січень-червень 2017 року.

Згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22.01.2017 року № 1-2017 розглянуто під номером 4 питання затвердження кошторису на утримання ОСББ у 2017 році.

Як зазначається в протоколі зборів з питання № 4 виступив ОСОБА_11 з доповіддю про затвердження кошторису на 2017 рік, запропонував роботу управляючого, бухгалтера - за сумісництвом, двірник - відповідно до укладеного договору. Довів до відома, що з 2017 року зросла мінімальна заробітна плата до 3200 грн., а тому необхідно встановити для працівників неповний робочий день шляхом зменшення робочого часу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, який головував на зборах співвласників від 22.10.2017 року, та ОСОБА_7, яка була секретарем зборів співвласників від 22.01.2017 року, підтвердили те, що 22.01.2017 року на зборах співвласників був присутній та виступав ОСОБА_11 з приводу затвердження кошторису ОСББ Мрія-87 на 2017 рік. Також, позивач повідомляв про збільшення з 2017 року мінімальної заробітної плати до 3200 грн., що потребує збільшення виплати йому заробітної плати, однак, через відсутність коштів збори його пропозицію не підтримали та вирішили зменшити тривалість робочого дня управителя та інших осіб з січня 2017 року.

За результатами голосування присутніх на зборах та шляхом письмового опитування затверджено кошторис ОСББ Мрія-87 , а також, штатний розклад ОСББ Мрія-87 на 2017 рік відповідно якому управителю встановлено посадовий оклад в розмірі 4100 грн., час роботи в день - 3,2 год., та визначено місячний фонд оплати праці в розмірі 1640 грн..

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за січень-березень, травень 2017 року позивач працював в ОСББ Мрія-87 неповний робочий день зі зниженням робочого часу до 3,2 год. на день, що також підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за період січня-травня 2017 року та не заперечуються ані позивачем та його представником, ані представниками відповідача.

01.07.2017 року позивач подав заяву про звільнення його з посади управителя у зв'язку з порушенням ОСББ Мрія-87 умов трудового договору.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 1 Закону України Про заробітну плату заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне за суттю визначення міститься в ст. 94 КЗпП України.

Статтею 3 Закону України Про оплату праці визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці

Згідно з ст. 8 Закону України Про оплату праці держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оплату праці розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною ОСОБА_2 України за поданням Кабінету ОСОБА_12 України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Згідно з ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Таким чином, в разі виконання працівником норм тривалості робочого дня за графіком відповідно п'яти- або шестиденного робочого тижня, йому нараховується заробітна плата, яка не може бути меншою за мінімальну заробітну плату в місячному розмірі, яка встановлена законом. При цьому, при нарахуванні заробітної плати не враховуються обов'язкові платежі та збори, які в подальшому будуть утримані із заробітної плати працівника.

Статтею 8 Закону України Про державний бюджет на 2017 рік встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 19,34 гривні.

Як встановлено судом, у 2017 році позивачу штатним розкладом визначено посадовий оклад у розмірі 4100 грн., а тому жодних порушень вимог законодавства в частині нарахування позивачу заробітної плати в розмірі меншому ніж розмір мінімальної заробітної плати та укладеного трудового договору від 02.03.2016 року, судом не встановлено.

Посилання позивача та його представника про необхідність у відповідності до трудового договору виплачути йому заробітну плату в розмірі не меншому мінімальної заробітної плати є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оплату праці , працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, що також передбачено ст. 102-1 КЗпП України.

Як зазначено вище позивач відповідно до наказу від 02.04.2016 року № 3 прийнятий на посаду управителя за сумісництвом з відпрацюванням неповного робочого часу (4 години) та оплатою праці згідно штатного розпису. З вказаними умовами позивач погодився, про що свідчить його особистий підпис у вказаному наказі про ознайомлення.

Таким чином, протягом січня-червня 2017 року відповідач був зобов'язаний здійснювати оплату праці позивача з врахуванням посадового окладу (4100 грн.), затвердженого рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22.01.2017 року та відповідно до умов праці - неповного робочого часу (4 години), що визначено наказом від 02.04.2016 року № 3.

В той же час, рішенням зборів від 22.01.2017 року зменшено робочий час позивача з 4 год. на день до 3,2 год. починаючи з січня 2017 року.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Зменшення тривалості робочого часу позивача, не переконання суду, є суттєвою зміною умови оплати праці, яка безпосередньо впливає на розмір заробітної плати позивача, а тому відповідач був зобов'язаний повідомити позивача не пізніш як за два місяці до таких змін. В той же час, позивач дізнався про такі зміни лише 22.01.2017 року.

Отже, відповідач був зобов'язаний здійснювати нарахування позивачу на попередніх умовах продовж 2 місяців після 22.01.2017 року, а також протягом січня 2017 року, заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу 4100 грн. та кількість відпрацьованого часу 4 години на день, що складає - 2050 грн. (4100 х 4 / 8), в той же час здійснював нарахування в розмірі 1640 грн..

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена заробітна плата в розмірі 1230 грн., яка є різницею між фактично нарахованою протягом січня-березня 2017 року позивачу заробітною платою та розміром заробітної плати, який відповідно до вимог законодавства був зобов'язаний нараховувати та сплачувати відповідач за період січня-березня 2017 року.

Згідно з п 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє сторонам в отриманні та поданні суду доказів, на обґрунтування своїх вимог чи заперечень

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_12 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини, оцінивши всі надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження представника позивача щодо визнання доказів недопустимими так як до матеріалів справи в порушення ст. 95 ЦПК України представниками відповідача подано копії письмових доказів, які не завірені у встановленому законом порядку є необґрунтовано в силу того, письмові докази представниками позивача подано до суду 17.11.2017 року, тобто, до 15.12.2017 року коли набрали чинність зміни до ЦПК України, які передбачають обов'язковість подання оригіналів чи завірених належним чином копії письмових доказів.

Також, твердження позивача про те, що в розрахунково-платіжних відомостях міститься не його підпис не підтверджується жодними доказами, які досліджені судом, в той же час, позивач на пропозицію суду заявити клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи своїм право не скористався.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вказано в п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 Про застосування судами законодавства пр. осудові витрати у цивільних справах згідно зі статтею 5 визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позов.

Отже, звільненню від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати позивачі звільняються лише при подачі позову та, в разі ухвалення рішення не на користь позивача він несе загальний обов'язок щодо судових витрат, в тому числі щодо сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги ціну позову, розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання позову, розмір задоволених та відхилених позовних вимог позивача, з позивача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 556 грн. 80 коп., а з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 83 грн. 20 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 80, 81, 141, 259, 264-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія-87 про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія-87 (юридична адреса: Запорізька область, м. Токмак, вул. Володимирська, 35-В, код ЄДРПОУ 40198504) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати в сумі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) грн..

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія-87 (юридична адреса: Запорізька область, м. Токмак, вул. Володимирська, 35-В, код ЄДРПОУ 40198504) на користь держави судовий збір в розмірі 83 грн. 20 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 556 грн. 80 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.03.2018 року.

Суддя