Постанова

від 31.07.2018 по справі 328/2549/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 328/2549/17Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко О.Ю. Пр. № 22-ц/778/1930/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді - доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія-87 (далі - ОСББ Мрія-87 ) про стягнення заборгованості із заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому із урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 27), просив стягнути з відповідача ОСББ Мрія-87 заборгованість по заробітній платі в розмірі - 9600,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 02.03.2016 року між ним та відповідачем укладено трудовий договір та видано наказ № 3 про прийняття його на роботу. 01.07.2017 року його звільнено на підставі його заяви. Відповідно до умов трудового договору він безпосередньо (або з дозволу ОСББ Мрія-87 ) шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам приміщень з правління неподільним та загальним майном житлового комплексу забезпечував належну його експлуатацію, якісну та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечував відповідні умови користування неподільним та загальним майном ОСББ Мрія-87 . Згідно із п. 4.2.1 вищезазначеного трудового договору відповідач зобов'язувався оплачувати працю йому не нижче мінімальної заробітної плати. Протягом 2016 року відповідач належним чином виконував свої зобов'язання по оплаті його праці не нижче мінімальної заробітної плати, однак з 2017 року відповідач почав здійснювати оплату праці його в розмірі, яким є нижчим мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік . Так, за період з 01.01.2017 року по 01.07.2017 року відповідачем виплачено йому заробітну плату в розмірі 8060,60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача по виплаті йому заробітної плати складає (19200,00 грн. - 9600,00 грн.) 9600,00 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року (а.с. 133-136) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ Мрія-87 на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в сумі 1230,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСББ Мрія-87 на користь держави судовий збір в розмірі 83,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 556,80 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З 15.12.2017 року набрала законної сили нова редакція ЦПК України, саме нею керувався суд першої інстанції при розгляді цієї справи та ухваленні рішення у цій справі, саме нею має керуватись апеляційний суд при перегляді законності та обґрунтованості останнього в оскаржуємій частині .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині (фактично в частині відмови у задоволенні позовних вимог та стягнення з нього судового збору на користь держави ), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі (а.с. 141-144) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення , яким стягнути з відповідача ОСББ Мрія-87 заборгованість по заробітній платі в розмірі 9600,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 147), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 155).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач у встановлений апеляційним судом строк на адресу апеляційного суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі не подав.

За змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За змістом ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, у період з 04.06.2018 року по 13.07.2018 року суддя - доповідач перебувала у відпустці (довідка а.с. 164).

Крім того, має місце навантаження судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад, (в Апеляційному суді Запорізької області замість 71 судді за штатом фактично працює 20 суддів, з яких 13 суддів у судовій палаті з розгляду цивільних справ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСББ Мрія-87 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодилось, останнє в апеляційному порядку не оскаржувало.

Таким чином, перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі здійснюється апеляційним судом лише в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 і лише в оскаржуємій частині.

Згідно із ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

- залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1);

- скасувати судове рішення … (п. 2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення , постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі на суму 8370,00 грн.(розрахунок: заявлено на суму 9600,00 грн. - задоволено вимог на суму 1230,00 грн.) та стягуючи з останнього судовий збір 556,80 грн. на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог, керувався ст. ст. 76, 80, 81, 141, 259, 264-265 ЦПК України, та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій частині.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись можна лише частково з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, з урахуванням рішення загальних зборів членів ОСББ Мрія-87 від 22.01.2017 року № 1-2017 (а.с. 53-55), яке не визнано незаконним та не скасовано до теперішнього часу (належні допустимі докази протилежного у цій справі відсутні ), та яким було встановлено для позивача ОСОБА_2, якій працював на посаді управителя за сумісництвом з відпрацюванням неповного робочого часу у відповідача ОСББ Мрія-87 за трудовим договором (а.с. 3-5), час роботи в день - 3,2 год., та визначено місячний фонд оплати праці в розмірі 1640,00 грн., правильно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог у цій справі на суму стягнення заборгованості за 2017 рік по заробітній платі, що перевищує 1230,00 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, в частині вищезазначених позовних вимог позивача є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуємій частині, а лише відображають позицію позивача, висловлену у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

ОСОБА_2 мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Проте, в силу вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права … фізичних осіб …у спосіб, визначений законами України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Випадки, встановлені ст. 82 ЦПК України, для звільнення позивача ОСОБА_2 від доказування, та зокрема в частині відмови судом першої інстанції у задоволенні його позовних вимог, у цій справі відсутні.

Позивач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі в частині його відмови.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуємій частині повно, всебічно та з дотриманням вимог ст. ст. 12-13, 76-82, 89 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог позивачів та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Крім того, встановлено, що на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи та реалізації прав сторін.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційних скарги позивача у цій справі.

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема позивачем апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України в редакції лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Проте, встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуємій частині в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті у цій частині.

Описки в оскаржуємому рішенні суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі не можуть бути підставою для скасування останнього апеляційним судом в незмінній частині, а можуть бути виправлені у подальшому судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Разом із тим, суд першої інстанції допустився помилки в частині вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, зокрема в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 556,80 грн., а тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.

Оскільки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Позивачем у цій справі було заявлено позовні вимоги саме про стягнення заробітної плати.

Судом першої інстанції було правильно розраховано суму судового збору пропорційно до відхиленої частини вимог позивача у цій справі, а саме: 556,80 грн.

Проте, ця сума судового збору не повинна була стягуватись за рішенням суду в оскаржуємій частині на користь держави з позивача у цій справі, а підлягала компенсації за рахунок держави в силу вимог ст. 141 ч. 6 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у цій справі.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 556,80 грн. скасувати, в решті рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині залишити без змін.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Також в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги при вищевикладених обставинах на рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСББ Мрія-87 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі в силу вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384, п. п. 8,9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року у цій справі в оскаржуємій частині в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 556,80 грн. скасувати.

В решті рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині залишити без змін.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 31.07.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.