Рішення

від 20.02.2018 по справі 152/913/17

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/913/17

2/152/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2018 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Палій М.Д.,

позивача - ОСОБА_1,

представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Довжок МД про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

В червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Агрофірма Довжок МД (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 вересня 2013 року йому належить земельна ділянка, площею 2,9169 га, розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

В 2016 році позивач вирішив самостійно обробляти свою земельну ділянку. Для цього звернувся до Відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, щоб отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для встановлення межових знаків в натурі на місцевості. Тоді він дізнався про те, що його земельна ділянка перебуває в оренді в ПП Агрофірма Довжок МД з 12 листопада 2012 року. Позивач вважає укладений договір недійсним, посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_4, якому належала земельна ділянка на час укладання договору оренди, був частково паралізований, а саме ліва частина його тіла, а тому він не міг підписати вказаний договір та не давав нікому доручень, для вчинення дій від його імені. Окрім того, позивач посилається на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором, оскільки не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у ньому, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача, зазначив, що договір оренди землі був укладений безпосередньо між його підприємством та ОСОБА_4, орендну плату за користування земельною ділянкою він сплачував, про що подав до суду відповідні відомості про виплату орендної плати та фіскальні чеки про переказ коштів.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, неупередженості та своєчасності розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 вересня 2013 року посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_1, яке складається з земельної ділянки площею 2,9168 гектара, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, кадастровий номер 0525381200:01:001:0059 (а.с. 7).

Відповідно до договору оренди землі від 19 листопада 2012 року ОСОБА_4 передав ПП Агрофірма Довжок МД строком на п'ятнадцять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,9168 га, кадастровий номер 0525381200:01:001:0059, що розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Договір зареєстровано у Відділі Держгеокадастру у Шаргородському районі про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 17 грудня 2012 року № 052530004006691 (а.с. 15, 16).

За клопотанням позивача судом 21 червня 2017 року призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 ним самим чи іншою особою під договором оренди землі від 19 листопада 2012 року (а.с. 52, 53).

Із висновку експерта № 5465/5466/17-21 від 13 грудня 2017 року вбачається, що відповісти на питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 ним самим чи іншою особою під договором оренди землі від 19 листопада 2012 року - не вбачається за можливе (а.с. 103-107).

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що відповідач належним чином не виконує умови договору, щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою належною позивачу. На спростування доводів позивача та його представника, представником відповідача надано докази належного виконання ним умов договору, а саме, відомості на виплату орендної плати за землю за 2014-2016 роки (а.с. 123-125), а також квитанції про поштовий переказ коштів позивачу за 2017 рік (а.с. 126-129). Одночасно, представник відповідача повідомив суд, що позивач свідомо відмовляється отримувати орендну плату за землю, з метою в подальшому визнати договір оренди землі недійсним з цих підстав, в зв'язку з чим орендну плату за 2017 рік, у вигляді коштів, відповідач направив позивачу поштовим відправленням. З приводу відмови від отримання орендної плати, позивач в судовому засіданні пояснив, що він її не отримував в зв'язку з бажанням забрати належну йому земельну ділянку для власного обробітку, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно зі ст. ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 та відповідач, узгодивши усі істотні умови щодо оренди земельної ділянки 19 листопада 2012 року підписали договір оренди землі.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації права оренди земельної ділянки регулювався на час укладення договору Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України 02 липня 2003 р. N 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962 (далі - Тимчасовий порядок), та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43.

Згідно визначеному на той час порядку, повноваження щодо реєстрації договорів оренди землі до 01 січня 2011 року покладались на Центр Державного земельного кадастру та його структурні підрозділи.

Тимчасовим порядком передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п. 4.2). Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі (п. 2.8).

Як вбачається з договору оренди землі від 19 листопада 2012 року, який досліджений в судовому засіданні та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 052530004006691 від 07 грудня 2012 року.

Таким чином, сторони договору оренди виконали вимоги закону щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, надавши його уповноваженому державою органу та отримали підтвердження проведення державної реєстрації - відмітку реєстратора із зазначенням номеру такої реєстрації, що свідчить про те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки відбулася.

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналізуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження обставини викладені в позовній заяві щодо не підписання ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки з ПП Агрофірма Довжок МД та невиконання останніми своїх обов'язків за договором оренди землі, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-80, 83, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Довжок МД про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області апеляційної скарги через Шаргородський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Войнаровський