Рішення

від 27.02.2018 по справі 826/12871/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 лютого 2018 року                      № 826/12871/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нанекс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними висновків перевірки та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), з урахуванням уточнення позовних вимог, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нанекс», (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган), про визнання недійсними висновків перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 р. №0007742100, (далі - оскаржуване рішення). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято воно на підставі висновків перевірки, які не відповідають фактичним обставинам. У діях позивача відсутні ознаки порушення, оскільки відсутній факт не оприбуткування готівкових коштів. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржуване позивачем рішення є правомірним та не підлягає скасуванню у судовому порядку, адже у ході фактичної перевірки встановлено, що  позивачем допущено порушення, яка полягало у не оприбуткуванні готівки. Присутні у відповідному судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. Контролюючим органом, на підставі наказу від 28.01.2016 р. №237 та направлень від 08.02.2016 р. №620/26-15-13-04-06, №621/26-15-13-04-06, у період із 15.02.2016 р. по 17.02.2016 р. проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої 17.02.2016 р. складено, а 18.02.2016 р. зареєстровано акт (довідку) фактичної перевірки №0185/26/15/13/37177442, (далі - акт). Згідно з висновками акту, позивачем порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, (далі - Положення №637 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). На підставі акту, 03.03.2016 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292800, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 66672,50 грн. За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафних санкцій на суму 29965,00 грн., в іншій частині залишено без змін. У зв'язку зі скасуванням податкового повідомлення-рішення №0000292800, керуючись нормами Податкового кодексу України, відповідачем 10.08.2016 р. прийнято оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 36707,50 грн. Вважаючи висновки фактичної перевірки протиправними, а спірне повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. У ході судового розгляду справи з'ясовано, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт не оприбуткування готівки у загальному розмірі 13334,50 грн., а саме: - 23.02.2015 р. позивач не забезпечив здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО №2656006983 р/ч від 05.02.2015 р. у сумі 5993,00 грн. на підставі фіскального звітного чеку №0948 від 23.02.2015 р.; - 18.02.2015 р. позивач не забезпечив здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО №2656006983 р/ч від 05.02.2015 р. у сумі 2860,50 грн. на підставі фіскального звітного чеку №0943 від 18.02.2015 р.; - 16.02.2015 р. позивач не забезпечив здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО №2656006983 р/ч від 05.02.2015 р. у сумі 4481,00 грн. на підставі фіскального звітного чеку №0940 від 16.02.2015 р. Як вже зазначено вище, на підставі вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 66672,50 грн. Водночас, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 20.05.2016 р. №11284/10/26-15-10-02-16 таке повідомлення-рішення скасовано в частині штрафної санкції у сумі 29965,00 грн. внаслідок встановлення безпідставності застосування штрафних санкцій у вказаній сумі (5993,00*5) за несвоєчасне оприбуткування готівки за 22.02.2015 р., оскільки позивачем підтверджено, що Z-звіт за 22.02.2015 р. роздруковано 23.02.2015 р. через збій програмного забезпечення. Зважаючи на викладене, у ході розгляду справи суду необхідно встановити чи правомірно до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 36707,50 грн. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням №637, відповідно до п. 1.2 якого, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до      законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»   випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. Пунктами 3.1-3.3 Положення №637 визначено, що   касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до   Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього   Закону. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Згідно з п.п. 4.1-4.3 Положення №637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Пунктом 7.15 Положення №637   передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в п. 2.6 цього Положення. Згідно з п.2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України видано   Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95,   (далі - Указ №436/95 зі змінами та доповненнями), згідно зі ст. 1 якого, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 Положення №637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. Якщо готівку проведено через РРО і в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведено по касовій книзі, таку готівку оприбутковано в касі підприємства несвоєчасно. У разі якщо готівку проведено через РРО, зроблено відповідний запис у касовій книзі в день надходження готівки, однак не проведено в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, такий випадок може кваліфікуватися як неповне оприбуткування. Невиконання будь-якої з вищеозначених дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке абз. 3 ст. 1   Указу №436/95   передбачена відповідальність. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах      від 01.04.2014 р. №21-54а14, від 04.11.2015 р. №21-3680а15. Згідно з твердженнями представника відповідача, в порушення п. 2.6 Положення №637, у графі 5 КОРО «Загальна сума розрахунків» за 16.02.2015 р. та 18.02.2015 р. не зазначені суми готівки згідно з Z-звітами від 16.02.2015 р. №0940 та від 18.02.2015 р. №0943. Представник позивача, у свою чергу, наполягав на тому, що відсутній факт не оприбуткування готівки. Зокрема, 16.02.2015 р. та 18.02.2015 р. надходження грошових коштів фіксувалося двома фіскальними звітними чеками у зв'язку із перепрограмуванням РРО. 16.02.2015 р. було сформовано два фіскальних звітних чеки №0940 та №0941. У першому з них зафіксовано загальний обсяг розрахункових операцій на суму 5984,00 грн., у тому числі готівки на суму 4481,00 грн., у другому обсяг загальних розрахункових операцій становив 21776,50 грн., з них готівкою - 11803,50 грн. Загальна сума готівки за цей день становила 16284,50 грн. Касиром підприємства була допущена технічна помилка при записі в КОРО за стовпцем 5 «Сума розрахунків: загальна» загального обсягу розрахункових операцій: замість суми 27760,50 грн. було зазначено 21776,50 грн. Проте, за стовпцем 4 «Сума готівки: службова видача» була вірно вказана сума отриманої готівки в розмірі 16284,50 грн., що була видана з РРО та оприбуткована в касі підприємства, про що зроблено відповідний запис в касовій книзі. Відповідно до підпункту «б» п. 5.1 Положення №637, ця сума готівки була здана в банк наступного дня за днем надходження готівкової виручки до каси підприємства, тобто 17.02.2015 р. Аналогічна ситуація мала місце 18.02.2015 р. В цей день кошти було отримано за двома фіскальними звітними чеками №0943 та №0944, відповідно на суми 2860,50 грн. та 13149,90 грн., всього на суму 16010,40 грн. Вказана сума готівки була видана з РРО і оприбуткована в касі підприємства та 19.02.2015 р. в повному розмірі здана в банк. Проте, загальний обсяг розрахункових операцій за 18.02.2015 р. в КОРО був записаний з помилкою: замість суми 22030,90 грн. було зазначено 18504,40 грн. За переконання позивача, помилковий запис загального обсягу розрахункових операцій в КОРО не може вважатися доказом не оприбуткування готівки. Помилка, що була допущена касиром при заповненні КОРО має технічний характер, стосувалася лише запису обсягу розрахункових операцій, які були сплачені клієнтами з використанням електронних платіжних засобів, а не готівкових коштів. При оплаті послуг електронними платіжними засобами кошти надходять безпосередньо на банківські рахунки підприємства з використанням операції еквайрингу. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, серед іншого, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Відповідно до ст. 9 цього Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. У ході судового розгляду на підставі матеріалів справи встановлено, що 16.02.2015 р. позивачем роздруковано Z-звіти №0940, №0941, згідно з якими, загальна сума готівки склала 16284,50 грн. (Z-звіт №0940 - готівка у сумі 4481,00 грн., Z-звіт №0941 - готівка у сумі 11803,50 грн.). Вказана сума готівки зазначена у КОРО за 16.02.2015 р. у розділі 2 «Облік руху готівки»: «Сума готівки». 18.02.2015 р. позивачем роздруковано Z-звіти №0943, №0944, згідно з якими, загальна сума готівки склала 16010,40 грн. (Z-звіт №0943 - готівка у сумі 2860,50 грн., Z-звіт №0944 - готівка у сумі 13149,90 грн). Вказана сума готівки зазначена у КОРО за 18.02.2015 р. у розділі 2 «Облік руху готівки»: «Сума готівки». Готівка у сумі 16284,50 грн. передана до банківської установи згідно з прибутковим касовим ордером від 16.02.2015 р. №47 та видатковим касовим ордером від 17.02.2015 р. У матеріалах справи містяться копії таких ордерів та супровідної відомості до суми з готівкою від 17.02.2015 р. №2. Готівка у сумі 16010,40 грн. передана до банківської установи згідно з прибутковим касовим ордером від 18.02.2015 р. №49 та видатковим касовим ордером від 19.02.2015 р. У матеріалах справи містяться копії таких ордерів та супровідної відомості до суми з готівкою від 19.02.2015 р. №1. Тобто, сума готівкових коштів проведена позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому порядку РРО, що підтверджується фіскальними звітними чеками. Матеріалами справи підтверджується факт ведення позивачем КОРО, зареєстрованої на РРО. Позивачем щодня робляться записи про рух готівкових коштів у суми розрахунків. З урахуванням викладеного суд робить висновок, що факт не оприбуткування готівки відсутній. Допущення помилок при внесенні записів до КОРО не вплинули на процес оприбуткування готівкових коштів. Отже, у діях позивача відсутні ознаки порушення п. 2.6 Положення №637, а тому контролюючий орган не мав підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого п. 1 Указу №436/95. Таким чином, заявлена позивачем вимога про скасування оскаржуваного рішення є такою, що підлягає задоволенню. При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акту є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Стосовно вимоги про визнання недійсними висновків акту суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню, адже не зможе призвести до відновлення порушеного права позивача. Акт, складений за результатами перевірки, є тільки службовим документом, у якому зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення. Сам по собі акт та його висновки не можуть призвести до порушення прав платника податків. Тільки податкове повідомлення-рішення, прийняте на основі таких висновків, є тим рішенням, яке порушує права та інтереси платника податків у разі, якщо воно складено безпідставно. А тому, вважаючи висновки контролюючого органу помилковими, відновити свої права та інтереси платник податків може шляхом оскарження у судовому порядку саме відповідного повідомлення-рішення, що і було зроблено позивачем. Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що  позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нанекс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними висновків перевірки та скасування рішення є таким, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нанекс» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28-Б; код ЄДРПОУ 37177442) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12; код ЄДРПОУ 39467012) задовольнити частково. 2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2016 р. №0007742100. 3. Позов в іншій частині залишити без задоволення. 4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нанекс» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28-Б; код ЄДРПОУ 37177442) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12; код ЄДРПОУ 39467012). Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко