Рішення

від 20.02.2018 по справі 826/15378/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року 14:35 № 826/15378/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Прокопенко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,-

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Тарантюк Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2017 року №0046951310, №0047031310, №0047001310, №0046901310, вимогу про сплату боргу від 25 вересня 2017 року №Ф-5526154203 та рішення від 28 вересня 2017 року №0010141310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичною перевіркою взагалі не встановлено торгівлю саме спиртними напоями чи будь-чим іншим ФОП ОСОБА_1 у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Водночас, на думку позивача, посиланнями на відповідні належні докази, вказані контролюючим органом факти порушень, не підтверджено та не зазначено. Також позивач стверджує, що акт залишків у приміщенні коштів у сумі 3063 грн. та залишків спиртного, не можуть однозначно підтверджувати ані торгівлю, ані здійснення такої торгівлі ФОП ОСОБА_1

Крім того, позивач стверджує, що пояснення ОСОБА_4, в присутності якої здійснено проведення фактичної перевірки, надані нею під тиском та спростовуються постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 15 січня 2018 року.

Судове засідання, призначене на 15 січня 2018 року, судом відкладалось на 20 лютого 2018 року в зв'язку із задоволенням клопотання позивача про виклик свідків.

В ході судового розгляду даної справи позивач та представник позивача позов підтримали повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також вимога та рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх фактичних обставин справи. При цьому, факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України підтверджується висновками перевірки Головного управління Держпраці у Київській області.

Також, в ході судового розгляду справи 20 лютого 2018 року у якості свідка була допитана головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві Люта О.М., яка повідомила суд про те, що під час здійснення фактичної перевірки господарської одиниці - магазину суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1, останній був відкритий, з нього виходили люди, а особа, яка перебувала у магазині здійснювала розрахункові операції та представилась продавцем.

ОСОБА_4, яка також була допитана у якості свідка, повідомила суд про те, що під час проведення фактичної перевірки вона перебувала в магазині ОСОБА_1 та, в зв'язку з хвилюванням, сказала перевіряючим, що працює продавцем з квітня 2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 5000 грн. Свідок також зазначила, що насправді вона лише домовлялась з ОСОБА_1 про відповідну роботу, а всі письмові пояснення були надані нею під диктовку перевіряючого.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 27 червня 2017 року по 01 липня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі направлення №634/26-15-13-10 та №632/26-15-13-10 від 01 липня 2017 року проведено перевірку господарської одиниці магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 суб'єкта господарської одиниці ОСОБА_1 (ІПНФО НОМЕР_1) юридична адреса: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт перевірки №16/26-15-13-10/НОМЕР_1 від 03 липня 2017 року (далі - акт перевірки).

В ході перевірки встановлено, що 27 червня 2017 року магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адересою: АДРЕСА_3 працював. На момент перевірки в приміщенні даного магазину знаходилась продавець ОСОБА_4, яка здійснювала готівкові розрахунки зі споживачами у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами без застосування РРО. За вказаною адресою на момент перевірки в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення, який не надано до перевірки. ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом, сидром та без застосування РРО. Також, в ході перевірки встановлено, що продавець ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_1 з 11 квітня 2017 року по теперішній час та отримує заробітну плату у розмірі 5200,00 грн. на місяць, пояснення гр. ОСОБА_4 додається до акту перевірки, трудова угода укладена з ФОП ОСОБА_1 відсутня, книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), угоди та накладні на вказаний товар, який знаходиться в продажу, відсутні. На місці розрахунків зі споживачами у вказаному магазині, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, встановлено відсутність РРО, книги КОРО. В ході перевірки також встановлена сума готівкових коштів на місці розрахунків зі споживачами, а саме виручка за вказаний товар у сумі 3063,00 грн. 30 червня 2017 року ФОП ОСОБА_1 надано пояснення щодо здійснення підприємницької діяльності за вказаною адресою. Станом на 01 липня 2017 року ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки опис діяльності та завірені належним чином документи, які підтверджують господарську діяльність за вищевказаною адресою.

Перевіркою встановлено порушення: статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (зі змінами та доповненнями); підпунктів 164.2.1 та 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями); пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями); підпунктів 2.2 та 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (із змінами та доповненнями); статей 24 та 26 Кодексу законів про працю України (зі змінами та доповненнями); пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0046951310 від 28 липня 2017 року, яким за порушення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 34 000,00 грн.;

- №0047031310 від 28 липня 2017 року, яким за порушення підпунктів 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 510,00 грн.;

- №0047001310 від 28 липня 2017 року, яким за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 1.4 пункту 16-1 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 292,50 грн.;

- №0046901310 від 28 липня 2017 року, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг , до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1,00 грн.

25 вересня 2017 року податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-592615-42-03 про сплату недоїмки у розмірі 2 288,00 грн., а також рішення №0010141310 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,80 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, а також рішенням, зумовила його звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.

Функції контролюючих органів визначені статтею 191 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 191.1 статті 191, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема:

- здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 191.1.1);

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 191.1.4);

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 191.1.14.);

- здійснюють інші функції, визначені законом (підпункт 191.1.48).

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок врегульовано правовими нормами статті 81 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (пункт 81.1 статті 81 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими до початку проведення перевірки 27 червня 2017 року було пред'явлено направлення на проведення такої перевірки та службові посвідчення, а також вручена копія наказу про проведення перевірки, що підтверджується підписом ОСОБА_4 на направленнях на проведення перевірки та не спростовується позивачем (а.с.78-79).

Водночас, відповідно до статті 81 Податкового кодексу України такі документи вручаються платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції). В даному випадку підписання ОСОБА_4 направлень є підтвердженням того, що станом на момент проведення перевірки остання була відповідальною особою за здійснення розрахункових операцій, про що зазначено в акті перевірки.

При цьому, з пояснень, які надані ОСОБА_4 під час проведення перевірки вбачається, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця пива на розлив та супутніх товарів у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 з 11 квітня 2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 5200 грн.

Також, суд звертає увагу, що в зазначених поясненнях вказано про те, що написані вони власноруч та за відсутності тиску працівників Головного управління ДФС у м. Києві, що спростовує доводи гр. ОСОБА_4, які надані 24 липня 2017 року та під час допиту її у якості свідка.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що посилання позивача на нездійснення ним господарської діяльності у зв'язку з аварійністю будинку не підтверджена жодними доказами. Вказані твердження ставляться під сумнів судом з огляду й на те, що під час проведення перевірки у магазині перебувала гр. ОСОБА_4, а також були допущені перевіряючі.

Також, в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року зазначено, що в день початку перевірки (27 червня 2017 року) ФОП ОСОБА_1 чекав на майстрів, що додатково підтверджує можливість перебування в магазині, як і здійснення господарської діяльності в період проведення перевірки.

Стосовно посилання позивача на вказану постанову Святошинського районного суду м. Києва як на доказ відсутності порушень з боку позивача вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 закрите у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу. Тобто, судом наявність/відсутність складу правопорушення не досліджувалось.

Додатково суд звертає увагу на те, що в наданих поясненнях під час перевірки та поясненнях, наданих суду в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, містяться розбіжності стосовно дати початку переговорів позивача із гр. ОСОБА_4 стосовно її працевлаштування продавцем у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, а саме, в поясненнях - квітень 2017 року, в постанові суду - 27 червня 2017 року, що також ставить під сумнів їх достовірність.

Стосовно виявлених в ході перевірки порушень, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас, трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.

Так, статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 97 Кодексу законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Порядок здійснення оплати праці врегульовано розділом 7 Кодексу законів про працю України, а також Законом України Про оплату праці .

Статтею 1 Закону України Про оплату праці , яка кореспондується із статтею 94 Кодексу законів про працю України, визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

При цьому, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до підпункту 16-1.1.1 підпункту 16-1.1 статті 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

При цьому, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Зважаючи, що в ході проведення перевірки, а також під час розгляду даної справи, належними доказами не спростовано висновків перевірки про порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, не надано обґрунтованих пояснень та доказів щодо перебування гр. ОСОБА_4 27 червня 2017 року в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, як того вимагають положення статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, а також допуску нею перевіряючих до здійснення перевірки, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0047031310 та №0047001310 від 28 липня 2017 року.

Також суд зазначає, що в ході перевірки встановлено здійснення позивачем підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії та без застосування РРО.

Так, відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Статтею 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

При цьому, відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 зазначеного Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше17000 гривень.

Оскільки позивачем не спростовано, а навпаки, підтверджено висновки перевірки щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії та без застосування РРО, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0046951310 та №0046901310 від 28 липня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Водночас, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , є недоїмкою та стягується з урахуванням пені та застосуванням штрафів.

Статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Оскільки позивачем не спростовано, а наявними матеріалами справи підтверджується порушення останнім вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальну суму 2 288,00 грн, суд приходить до висновку про правомірність прийняття вимоги про сплату боргу від 25 вересня 2017 року №Ф-5526154203 та рішення від 28 вересня 2017 року №0010141310.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваних рішень, в зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко