Постанова

від 26.06.2018 по справі 826/15378/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15378/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2017 року №0046951310, №0047031310, №0047001310, №0046901310, вимогу про сплату боргу від 25 вересня 2017 року №Ф-5526154203 та рішення від 28 вересня 2017 року №0010141310.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що під час розгляду даної справи позивачем належними доказами не було спростовано висновків перевірки про порушення позивачем вимог відповідного законодавства, викладених в Акті, як того вимагають положення статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, тому правомірними є оскаржувані рішення відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що фактичною перевіркою не встановлено торгівлю саме спиртними напоями чи будь-чим іншим ФОП ОСОБА_3 у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2; посилання на відповідні докази, вказані контролюючим органом, факти порушень не підтверджують. Також позивач стверджує, що акт залишків у приміщенні коштів у сумі 3063 грн. та залишків спиртного не можуть однозначно підтверджувати ані торгівлю, ані здійснення такої торгівлі ФОП ОСОБА_3 Крім того, гр. ОСОБА_4 не перебуває з ним у трудових відносинах.

25 червня 2018 року представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про перенесення судового розгляду на іншу дату. Дане клопотання мотивоване тим, що представник апелянта приймає участь у процесуальних діях в рамках кримінального провадження, які були призначені раніше та які не можливо відкласти, тому він не може з'явитися у судове засідання, призначене на 26 червня 2018 року.

Дослідивши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки доводи, викладені в ньому не підтверджується жодними доказами. Крім того, участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 27 червня 2017 року по 01 липня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі направлення №634/26-15-13-10 та №632/26-15-13-10 від 01 липня 2017 року проведено перевірку господарської одиниці магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 суб'єкта господарської одиниці ОСОБА_3 (ІПНФО НОМЕР_1) юридична адреса: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт перевірки №16/26-15-13-10/НОМЕР_1 від 03 липня 2017 року (далі - акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено, що 27 червня 2017 року магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 працював. На момент перевірки в приміщенні даного магазину знаходилась продавець ОСОБА_4, яка здійснювала готівкові розрахунки зі споживачами у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами без застосування РРО. За вказаною адресою на момент перевірки в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди нежитлового приміщення, який не надано до перевірки. ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом, сидром та без застосування РРО. Також, в ході перевірки встановлено, що продавець ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_3 з 11 квітня 2017 року по теперішній час та отримує заробітну плату у розмірі 5200,00 грн. на місяць, трудова угода, укладена з ФОП ОСОБА_3 відсутня, книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), угоди та накладні на вказаний товар, який знаходиться в продажу, відсутні. На місці розрахунків зі споживачами у вказаному магазині, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, встановлено відсутність РРО, книги КОРО. В ході перевірки також встановлена сума готівкових коштів на місці розрахунків зі споживачами, а саме виручка за вказаний товар у сумі 3063,00 грн.

Перевіркою встановлено такі порушення: статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ; підпунктів 164.2.1 та 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України; пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг ; підпунктів 2.2 та 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637; статей 24 та 26 Кодексу законів про працю України; пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2017 року:

- №0046951310 , яким за порушення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 34 000,00 грн.;

- №0047031310 , яким за порушення підпунктів 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 510,00 грн.;

- №0047001310 , яким за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 1.4 пункту 16-1 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 292,50 грн.;

- №0046901310 , яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг , до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 1,00 грн.

25 вересня 2017 року податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки ) №Ф-592615-42-03 про сплату недоїмки у розмірі 2 288,00 грн., а також рішення №0010141310 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 228,80 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи позов та скаргу, ОСОБА_3 зазначив, що безпосередньо його не було повідомлено про проведення та перевірки та не було вручено відповідні документа, тому така перевірка є протиправною та не може тягнути за собою жодних наслідків.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.

Згідно підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки. службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції ) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (пункт 81.1 статті 81 Кодексу).

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що перевіряючими до початку проведення перевірки 27 червня 2017 року було пред'явлено направлення на проведення такої перевірки та службові посвідчення, а також вручена копія наказу про проведення перевірки, що підтверджується підписом ОСОБА_4

Зазначаємо, що з пояснень, які надані ОСОБА_4 під час проведення перевірки вбачається, що вона працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді продавця пива на розлив та супутніх товарів у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2-А з 11 квітня 2017 року та отримує заробітну плату у розмірі 5200 грн. У зазначених поясненнях також вказано про те, що вони написані власноруч та за відсутності тиску працівників Головного управління ДФС у м. Києві. Посилання ж ОСОБА_3 на те, що дані пояснення надано ОСОБА_4 саме в результаті здійснення на неї тиску перевіряючи ми жодним чином, окрім суперечливих один одному пояснень самої ОСОБА_4, не доведено, тому до уваги судом не приймається.

Отже, в даному випадку підписання ОСОБА_4 направлень є підтвердженням того, що станом на момент проведення перевірки остання була відповідальною особою за здійснення розрахункових операцій, про що зазначено в акті перевірки, тому перевірку проведено представниками податкової інспекції без порушення вимог законодавства.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання позивача на нездійснення ним господарської діяльності у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2-А у зв'язку з аварійністю будинку, позаяк це не підтверджено взагалі ніякими доказами. Відповідно, це є лише власні припущення апелянта, що не можуть бути основою для скасування оскаржуваних рішень відповідача. Крім того, сумнівним твердження є й через те, що у так званому аварійному приміщенні знаходилися люди та товар, що само по собі викликає питання до позивача стосовно нездійснення заходів щодо дотримання безпеки.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

При цьому, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до підпункту 16-1.1.1 підпункту 16-1.1 статті 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

При цьому, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем в ході розгляду справи не доведено, що ОСОБА_4 не є його найманим працівником, перебувала у приміщенні, що належить ОСОБА_3 за його відсутності випадково та не здійснювала функцій, що характерні для продавця, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_3 порушив трудове та податкове законодавство, не влаштувавши офіційно на роботу найманого працівника. Відповідно, правомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0047031310 та №0047001310 від 28 липня 2017 року.

Згідно статті 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій .

Згідно частини 1 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції.

Оскільки апелянтом не спростовано висновки перевірки щодо здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії та без застосування РРО , суд вірно дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0046951310 та №0046901310 від 28 липня 2017 року.

При цьому, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що після закінчення строку дії ліцензії він не здійснює торгівлю відповідною групою товарів, оскільки ним, зокрема, не було надано жодних доказів на підтвердження існування такої ліцензії в минулому. Відповідно, незрозумілим є звідки в приміщенні магазину, що належить апелянту, взялися товари, що мають реалізовуватися лише за наявності ліцензії.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Водночас, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , є недоїмкою та стягується з урахуванням пені та застосуванням штрафів.

Статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Оскільки позивачем не спростовано порушення ним вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальну суму 2 288,00 грн, то колегія суддів вважає правомірною вимогу відповідача про сплату боргу від 25 вересня 2017 року №Ф-5526154203 та рішення від 28 вересня 2017 року №0010141310.

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.