Рішення

від 22.02.2018 по справі 911/3714/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2018Справа № 911/3714/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства "Джерело"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія консалдінг-інвест"

про стягнення 67305 грн.

за участі представників:

від позивача - Свириденко А.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Ковальов С.С. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Джерело" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія консалдінг-інвест" про стягнення 67305 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав на прохання відповідача роботи із монтажу системи краплинного зрошення на його земельній ділянці, однак відповідач оплату за виконані роботи не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 67305 грн.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись у відзиві зокрема на те, що позивач роботи не виконав, про що свідчить не підписаний між сторонами акт надання послуг, та внаслідок чого відповідач звертався до позивача з претензією про відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту надання послуг від 30.05.2017 № 204, позивач виконав шеф-монтажні роботи по системі мікрозрошення на суму 67305 грн. Даний акт підписаний та скріплений печаткою лише позивача, та в ньому міститься посилання, як на підставу виконання робіт, на Договір від 03.07.2017 № 03.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Водночас, наявна в матеріалах справи копія вищезазначеного Договору не містить підпису з боку повноважного представника відповідача, а підписана тільки зі сторони позивача та скріплена його печаткою.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами Договору від 03.07.2017 № 03 та вчинення відповідачем акцепту щодо його укладення, суд дійшов висновку про те, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з виконання робіт.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення на надання послуг, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв відповідачу для підписання Договір від 07.04.2017 № 03, акт виконаних робіт та рахунок на оплату, однак останній вказаних документів не підписав. Також, позивач звертався до відповідача з претензією від 19.06.2017 № 11 щодо їх підписання та акту звірки взаємних розрахунків.

Поряд із цим, відповідач звернувся до позивача з претензією від 18.07.2017 № 148 про відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди, пославшись на те, що 07.04.2017 між сторонами було укладено Договір № 03 та після здійснення позивачем монтажної установки система краплинного зрошення вийшла з ладу, що призвело до втрати урожайності та завдало відповідачу збитків.

Однак, жодних доказів щодо неналежного виконання позивачем робіт відповідачем не подано та посилання відповідача щодо поставки позивачем обладнання системи краплинного зрошення, проте не проведення останнім монтажу вказаної системи, не є обґрунтованими. Також, суд вважає за необхідне зауважити, що введення в експлуатацію вказаного обладнання чинним законодавством не передбачено та доказів окремого погодження такого введення сторонами матеріали справи також не містять.

Враховуючи те, що сума основного боргу за виконані роботи, яка складає 67305 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Ураховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія консалдінг-інвест" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф.38-Б; ідентифікаційний код 39220431) на користь Приватного підприємства "Джерело" (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Юрівка, вул. Набережна, 24-Б; ідентифікаційний код 31495828) 67305 (шістдесят сім тисяч триста п'ять) грн. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.03.2018

Суддя Я.В. Маринченко