Постанова

від 16.05.2018 по справі 911/3714/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/3714/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 (повний текст складено 03.03.2018)

у справі №911/3714/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного підприємства "Джерело"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест"

про стягнення 67305,00 грн.

В судовому засіданні 16.05.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 Приватне підприємство "Джерело" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" про стягнення 67305,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав на прохання відповідача роботи із монтажу системи краплинного зрошення на його земельній ділянці, однак відповідач оплату за виконані роботи не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 67305,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у справі №911/3714/17 позовну заяву та додані до неї документи скеровано за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що замовник не одноразово наголошував на тому, що реальні роботи згідно укладеному договору виконавцем проведено не було. Відповідач наголошує, що позивач не дотримався господарських зобов'язань по договору, та не здійснив монтаж системи краплинного зрощення на площі 19,5 га, що призвело до збитків замовнику у вигляді упущеної вигоди. Зазначає, що фактичних даних щодо підтвердження позовних вимог позивачем суду не надано. Вказує, що для врегулювання спірного питання 18.07.2017 замовник направив на адресу виконавця претензію (вимогу) № 148 від 18.07.2017 про відшкодування завданих збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі №911/3714/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" на користь Приватного підприємства "Джерело" 67305,00 грн. заборгованості, 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд під час вирішення спору у даній справі визнав копію складеного та підписаного лише позивачем акту надання послуг №204 від 30.05.2017 належним, допустимим та достовірним доказом.

На думку апелянта, судом не було досліджено копії претензій, які були додані до заперечень проти позову, причиною надсилання яких стало невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору № 3 від 07.04.2017.

Апелянт вказує, що судом не досліджено належним чином надані відповідачем докази, а тому суд дійшов помилкових висновків.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача зазначає про збір позивачем доказів виконання робіт, вартість яких не сплатив відповідач, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 29.03.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест", встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №911/3714/17 розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 16.05.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі №911/3714/17 апеляційну скаргу відповідача колегією суддів у визначеному складі прийнято до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.01.2017 Приватне підприємство "Джерело" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" уклали договір поставки № 1, відповідно до якого відповідачу було поставлені комплектуючі для краплинного зрощення на суму 300 000,00 грн. Як зазначає позивач, відповідач оплатив зазначену продукцію та просив виконати роботи з монтажу системи зрошення.

Відповідно до листа б/н від 10.04.2017 відповідач у зв'язку з весняно-польовими роботами просив позивача прискорити монтаж системи зрошення та виконати роботи без попередньої оплати (авансу) та зазначив, що оплата буде здійсненна після виконання робіт.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту надання послуг №204 від 30.05.2017, позивач виконав шеф-монтажні роботи по системі мікрозрошення на суму 67305,00 грн. Даний акт підписаний та скріплений печаткою лише позивача, та в ньому міститься посилання, як на підставу виконання робіт, на Договір № 03 від 07.04.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направляв відповідачу для підписання Договір № 03 від 07.04.2017, акт виконаних робіт та рахунок на оплату, однак останній вказаних документів не підписав. Також позивач звертався до відповідача з претензією від 19.06.2017 № 11 щодо їх підписання та акту звірки взаємних розрахунків.

Поряд з цим, відповідач звернувся до позивача з претензією від 18.07.2017 № 148 про відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди, пославшись на те, що 07.04.2017 між сторонами було укладено Договір № 03 та після здійснення позивачем монтажної установки система краплинного зрошення вийшла з ладу, що призвело до втрати урожайності та завдало відповідачу збитків. Зазначено, що загальна сума претензії складає 4 609 964,00 грн. в додатках зазначено засвідчена належним чином копія акту б/н від 01.06.2017.

Представник позивача зазначену претензію отримав 12.09.2017, що підтверджується рукописним написом на її копії від 12.09.2017, та підписом представника позивача Башинським В.Л. також зазначено про відсутність додатків до зазначеної претензії, що підтверджується підписами директора, головного інженера, головного спеціаліста та бухгалтера позивача. Крім того, позивачем було направлено відповідачу лист, в якому зазначено, що для надання повної відповіді на претензію позивач просить доправити на адресу останнього відсутні додатки.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявна в матеріалах справи копія вищезазначеного Договору не містить підпису з боку повноважного представника відповідача, а підписана тільки зі сторони позивача та скріплена його печаткою.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами Договору № 03 від 07.04.2017 та вчинення відповідачем акцепту щодо його укладення, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з виконання робіт.

Як вже зазначалось, на підтвердження виконання робіт позивачем надано копію акта про надання послуг № 204 від 30.05.2017 про виконання шеф - монтажних робіт на суму 67 305,00 грн.

Також позивачем до суду першої інстанції було надано акт б/н від 01.06.2017 обстеження системи краплинного зрощення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" площею 19,5 га у м. Буча Київської області.

Відповідно до зазначеного акту на даній земельній ділянці змонтована система крапельного зрощення під цибулю, у кількості дев'яти кліток, на всіх клітках за допомогою системи зрощення зволожується ґрунт. У висновках зазначено про перезволоження ґрунту, яке виникло з причини неправильних режимів зрошення системи краплинного зрошення та необхідність відкоригування норми поливу земельної ділянки.

Даний акт підписаний директором ТОВ Джерело , головним інженером ПП Джерело , директором ТОВ Полів сервіс , також в акті зазначено, що обстеження проходило у присутності комерційного директора ТОВ "Компанія Консалдінг-Інвест" Завгороднюка К.С. та агронома ОСОБА_4, зазначено, що останні від підписання даного акту відмовились.

Крім того позивачем було надано акт б/н від 31.08.2017 обстеження збирання урожаю цибулі на полі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" площею 19,5 га у м. Буча Київської області, в якому зазначено, що на даній земельній ділянці зібрано врожай цибулі, плоди мають гарний зовнішній вигляд масою в середньому від 90 до 105 грам, за врожайністю орієнтовно складає 55-60 тон з 1 га.

Даний акт підписано директором ТОВ Джерело , головним інженером ПП Джерело , директором ТОВ Когорта , директором ПСП Шевченківське .

З претензії відповідача №148 від 18.07.2017 вбачається, що 07.04.2017 між сторонами укладено договір монтажу № 3, а відповідно до узгоджених умов зазначеного договору виконавець бере на себе зобов'язання провести наступні роботи: монтаж системи краплинного зрощення на площі 19,5 га, термін здачі робіт зазначено до 15.04.2017.

Також відповідач зазначає, що після здійснення виконавцем монтажної установки автоматизованого комплекту фільтрів, вся система краплинного зрошення вийшла з ладу, та не здійснювала свого функціонального обов'язку щодо зрошення поля.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення на надання послуг, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Договором, відповідно до статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Частинами другою, третьою, сьомою статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо сторони у передбаченому законом порядку та формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до приписів частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно частини восьмої статті 181 цього Кодексу у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що виконання позивачем спірних робіт та їх вартість в розмірі 67305,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав доказів на підтвердження їх оплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Відповідачем жодних доказів щодо неналежного виконання позивачем робіт не подано, посилання відповідача щодо поставки позивачем обладнання системи краплинного зрошення, проте не проведення останнім монтажу вказаної системи, не узгоджується з матеріалами справи.

Суд вважає за необхідне зауважити, що введення в експлуатацію вказаного обладнання чинним законодавством не передбачено та доказів окремого погодження сторонами такого введення матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання судом першої інстанції копії складеного та підписаного лише позивачем акту № 204 від 30.05.2017 належним та допустимим доказом у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами при досліджені матеріалів справи була надана змістовна та повна оцінка матеріалам справи, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано виконання позивачем на полі відповідача шеф-монтажних робіт по системі мікрозрошення вартістю 67 305, 00 грн.

Щодо не дослідження судом першої інстанції доказів, наданих відповідачем, колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції було надано заперечення проти позову, до яких було додано копію листа № 188 від 17.11.2017, в якому викладено вимогу надати ТОВ "Компанія Консалдінг-Інвест" фактичні дані, що підтверджують реальне проведення позивачем монтажних робіт системи краплинного зрощення на площі 19,5 га по договору № 3 від 07.04.2017, копію претензії № 148 від 18.07.2017 про відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин до суду першої інстанції, не було їх надано і до апеляційного суду.

В матеріалах справи відсутня копія акту б/н від 01.06.2017 про виявлення несправності системи краплинного зрошення, що зазначена в додатках до вказаної претензії, будь - яких інших доказів відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Доводи позивача, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Також колегією суддів прийнято до уваги усні пояснення представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2018 про те, що сума вказана у позовній заяві є вартістю виконаних робіт, що вбачається з матеріалів справи, а не сумою збитків, як помилково останнім було вказано при поданні позову.

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі №911/3714/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі №911/3714/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі №911/3714/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3714/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 18.05.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров