Рішення

від 26.12.2017 по справі 481/921/17

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/921/17

Провадж.№ 2/481/419/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2017 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Вжещ С.І.,

при секретарі - Юхименко Т.М.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2017 року позивач звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 74995 грн. 50 коп. та здійснити розподіл судових витрат .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в період з 12 червня 2008 року до 31 травня 2013 року він працював у Новобузькому виправному центрі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 на посаді юрисконсульта юридичної групи.

Наказом т.в.о. начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області від 27 лютого 2012 року № 6 о/с його призначено тимчасово виконувати обов'язки заступника начальника установи з виробництва директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) (до укомплектування посади), яке у вказаний період було структурним виробничим підрозділом Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№103), а з липня 2012 року перейменоване у Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) .

Виконання обов'язків заступника начальника установи з виробництва директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) позивач продовжував до 01.10.2012 року, тобто суміщав посади юрисконсульта юридичної групи Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 та тимчасового виконувача обов'язки заступника начальника установи з виробництва, директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103).

Колективним договором на 2011-2012 роки, прийнятим 15 березня 2011 року на загальних зборах трудового колективу підприємства Новобузького виправного центру (№ 103), серед іншого, встановлено розміри доплат до посадових окладів працівників за суміщення посад до 50 % посадового окладу , а також, що посада заступника начальника установи з виробництва директора підприємства, утримується з джерел виробництва, тобто за рахунок відповідача.

Оскільки при звільненні з посади юристконсульта юридичної групи Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№103), 31.05.2013 року вищевказана доплата йому не була виплачена, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.01.2017 року по цивільній справі № 481/1608/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) , з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість по заробітній платі в сумі 5250 гривень.

14.02.2017 року державним виконавцем Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі Новобузький РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області) за його заявою, як стягувача, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 481/1608/15-ц про стягнення заборгованості по заробітній платі, а 03.08.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з перерахуванням 31.07.2017 року боргу позивачу у повному обсязі.

Періодом, за який позивач просить стягнути середній заробіток в сумі 74995 гривень 50 копійок складає 50 місяців, а саме з 31.05.2013 року - дати його звільнення з посади юрисконсульта Новобузькому виправному центрі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 до 31.07.2017 року - дати повного розрахунку з ним по заробітній платі Державним підприємством Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України ( № 103) .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, з підстав, зазначених в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, визнавши його частково, посилаючись на те, що позивач з 12 червня 2008 року до 31 травня 2013 року працював у Новобузькому виправному центрі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 на посаді юрисконсульта юридичної групи. За наказом начальника Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 від 16 травня 2013 року № 37 о/с позивач звільнений з посади юрисконсульта з 1 червня 2013 року на підставі п. 5 ч. 1 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням, за його згодою, на роботу до ДП СП Новобузького ВЦ УДПС України в Миколаївській області (№ 103) на посаду юрисконсульта юридичної групи вказаного підприємства, за наказом директора підприємства 17 травня 2013 року № 113. З підприємства позивач був звільнений за прогули без поважних причин 06.05.2014 року та до часу звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, не пред'являв до підприємства вимог, що стосуються такого боргу. Виходячи з того, що рішенням апеляційного суду від 12.01.2017 року по цивільній справі № 481/1608/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) , позов задоволено частково, на суму 5250 гривень, що складає 53 % від заявлених позивачем вимог, на думку представника відповідача, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 12.01.2017 року - дня набрання чинності рішення апеляційного суду до 13.04.2017 року дня добровільного перерахування на депозитний рахунок Новобузького районного відділу ДВС суми боргу відповідачу - тобто за 3 місяці, з якої до сплати підлягає сума 2385 гривень, що складає 53% від нарахованої за цей період суми середнього заробітку.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч.1, 5, 6 ст..81 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст..82 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12 червня 2008 року до 31 травня 2013 року ОСОБА_1 працював у Новобузькому виправному центрі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 на посаді юрисконсульта юридичної групи, а з 01 червня 2013 року до 06 травня 2014 року - юрисконсультом юридичної групи Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) ( копія трудової книжки серії АВ № 558222 від 12.06.2008 року) ( а.с.46)

Наказом т.в.о. начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області від 27 лютого 2012 року № 6 о/с ОСОБА_1 призначений тимчасово виконувати обов'язки заступника начальника установи з виробництва директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) (до укомплектування посади).

Дана посада укомплектована в установленому порядку за наказом голови ДПС України від 21 березня 2013 року № 18/ОС-13.

Наказом начальника Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 від 16 травня 2013 року № 37 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта з 1 червня 2013 року на підставі п. 5 ч. 1 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переведенням, за його згодою, на роботу до Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького ВЦ УДПС України в Миколаївській області (№ 103) на посаду юрисконсульта юридичної групи вказаного підприємства, про що також свідчить наказ директора відповідного підприємства від 17 травня 2013 року № 113.

06.05.2014 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького ВЦ УДПС України в Миколаївській області (№ 103) за прогули без поважної причини, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України( а.с.94-100).

06.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького ВЦ УДПС України в Миколаївській області (№ 103) про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9750 гривень( а.с.08)

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.01.2017 року по справі № 481/1608/15-ц позов ОСОБА_1 до ДП Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) про стягнення заборгованості по заробітній платі, задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнено суму 5250 гривень заборгованості в рахунок доплати за суміщення посад за період з 27 лютого 2012 року до 1 жовтня 2012 року. Це рішенням апеляційного суду набрало чинності та залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 року (а.с.8-10,48,49).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 суміщав посаду юрисконсульта юридичної групи Новобузькому виправному центрі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області № 103 з посадою тимчасово виконувача обов'язки заступника начальника установи з виробництва, директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103), з 27 лютого 2012 року до 1 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягала стягненню додаткова заробітна плата (доплата) у розмірі 5250 грн. ( 7 міс. х 750)( а.с.8-10).

14.02.2017 року державним виконавцем Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі Новобузький РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області) за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 481/1608/15-ц про стягнення додаткової заробітної плати( а.с.14).

Платіжним дорученням № 863 від 13.04.2017 року ДП Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) перерахувало на депозитний рахунок Новобузького відділу ДВС суму 5988 гривень 08 копійок, до якої входила сума 5250 гривень заробітної плати на користь ОСОБА_1В.( а.с.31)

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі заяви представника ДП Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління ДПС України в Миколаївській області (№103) від 14 квітня 2017 року здійснення виконавчих дій було зупинене.

Постановою начальника Новобузького відділу ДВС ОСОБА_3 від 31.07.2017 року, постанова державного виконавця про зупинення проведення виконавчих дій скасована та виконавче провадження відновлене( а.с.101-103).

03.08.2017 року головним державним виконавцем Станкевичем В.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з перерахуванням 31.07.2017 року боргу по заробітній платі ОСОБА_1 у повному обсязі( а.с.15)

Відповідно до ст.ст. 47,116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст..117 КЗпП України відповідальність.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України, на Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області , яке не сплатило позивачу доплату за суміщення посад при розрахунку при звільненні,що було встановлене рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.01.2017 року по справі № 481/1608/15-ц, зобов'язане сплатити йому середній заробіток за час затримки такого розрахунку.

Визначаючи початкову дату, з якої у позивача виникло право на стягнення середнього заробітку , суд приходить до наступного.

Як видно з трудової книжки позивача, його трудова діяльність почалась з 12.06.2008 року в Новобузькому виправному центрі № 103 УДДУПВП у Миколаївській області на посаді юрисконсульта юридичної групи, а з 01.06.2013 року, продовжилась в структурному підрозділі Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) на посаді юрисконсульта юридичної групи Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, яке здійснювало нарахування та виплату позивачу заробітної плати , як до 01.06.2013 року, так і після цієї дати( а.с.46).

Зазначене також підтверджено індивідуальними відомостями на застраховану особу ОСОБА_1, з яких вбачається, що позивач, починаючи з 2008 року до вересня 2013 року отримував заробітну плату від страхувальника з кодом ЕДРПОУ 08680566 , яким є Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області, яке в подальшому реорганізовано в Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області( № 103) , яке, згідно детальної інформації про юридичну особу має також назву Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 103)( а.с.18-22,88-89).

З 23 липня 2012 року управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області перейменовано в Управління Державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області, а наказом Державної пенітенціарної служби України від 24 липня 2012 року № 516 затверджено нову редакцію Статуту, де змінена назва з Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області на Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області( а.с.50-59).

Відповідно п. 4.2 до Статуту Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України № 516 від 24.07.2012 року , управління Підприємством здійснює його керівник (директор), який призначається на посаду та звільняється з посади ДПтС України і є його підзвітним. Директор Підприємства є за посадою заступником начальника установи.

Зазначені положення Статуту, який діяв на час суміщення посад ОСОБА_1В.( липень - вересень 2012 року, а, в подальшому, на час переведення його на посаду юрисконсульта підприємства (червень 2013 року), вказують на те, що Державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) було структурним підрозділом Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області № 103 (після перейменування з липня 2012 року Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області № 103).

Зазначене спростовує посилання позивача на те, що початковим строком нарахування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку є 01.06.2013 року -дата його звільнення з Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області № 103, так як 01.06.2013 року ОСОБА_1, був звільнений у зв'язку з переведенням, за його згодою, до структурного підрозділу центру - державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) , з якого був звільнений за прогули без поважної причини, на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішення Новобузького районного суду від 15.08.2014 року по справі № 481/253/14ц за позовом ОСОБА_1 до Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№103), Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№103) , Первинної профспілкової організації Новобузького виправного центру №103 Миколаївської обласної об'єднаної організації Всеукраїнської профспілки персоналу органів та установ пенітенціарної служби, про відміну наказів та поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії з метою створення належних умов для праці, зобов'язання нарахувати і виплатити заробітну плату та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відміну рішення виборного органу первинної профспілкової організації, відшкодування моральної шкоди, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, а апеляційною та касаційною інстанціями залишене без змін і набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 02 грудня 2013 року і аж до його звільнення - 06.05.2014 року так і не вийшов на роботу ( а.с.94-100).

Позивачем суду не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про розрахунок з ним за суміщення посад, до та після 06.05.2014 року- часу його звільнення з Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№103), а тому, відповідно до вимог 2 речення частини 1 статті 116 КЗпП України, у зв'язку з тим, що він у день свого звільнення ( 06.05.2014 року) не працював, початковим строком нарахування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає наступний день після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, а саме звернення до суду з позовом( 06.10.2015 року) - це дата 07.10.2015 року

Кінцевим строком, по який належить стягнути середній заробіток є дата отримання позивачем повного розрахунку по заробітній платі за суміщення посад з Новобузького районного відділу ДВС - 31.07.2017 року.

Вирішуючи питання щодо розміру суми, що підлягає стягненню суд зазначає, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем , встановлена рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.01.2017 року, виникла за період з 27.02.2012 року по 01.10.2012 року та складала 5250 гривень з розрахунку 750 гривень за один місяць.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, яка регулює Порядком обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст..27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком.

Заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням з посади виконувача обов'язки заступника начальника установи з виробництва директора підприємства Новобузького виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області (№ 103) становила: за серпень 2012 року - 750 грн., за вересень 2012 року - 750 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача буде становити 35 грн. 71 коп. (750 грн. + 750 грн.) : 42 робочі дні.

Відповідач прострочив виплату позивачеві заробітної плати на 459 днів, тому розмір, середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 16390 грн. 89 коп.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені в ряді винесених ним постанов по справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в яких зазначено , що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП УКраїни, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

З урахуванням викладених правових позицій, виходячи з того, що спір про розмір заробітної плати, що підлягала стягненню на користь ОСОБА_1, розглядався судами протягом тривалого часу з винесенням рішень про відмову в задоволенні позову, які в подальшому скасовувались касаційним судом та винесенням остаточного рішення апеляційним судом Миколаївської області від 12.01.2017 року, яким позовні вимоги позивача про стягнення боргу по заробітній платі з відповідача в сумі 9750 гривень, задоволені частково на суму 5250 гривень, тобто на 53,85 %, з урахуванням того, що з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду більше ніж через рік після звільнення (06.05.2014 - 06.10.2015 року), суд вважає, що сумою, співмірною та справедливою, яка повинна бути стягнена з відповідача на користь позивача є сума, яка складає 53,85 % від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку 16390 грн. 89 коп. та становить 8830 гривень 17 копійок.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.10.2015 року по 31.07.2017р. у розмірі 8830 гривень 17 копійок.

Відповідно до вимог ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що судом задоволені вимоги позивача на 11.77 % до заявлених, з відповідача на його користь підлягає стягненню сума судових витрат в розмірі 88 гривень 27 копійок ( 8830 грн.17 коп : 74995 грн.50 коп х 100 %)

Керуючись ст..141, 258-259,263-265,268, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) , на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8830 ( вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 17 копійок.

Стягнути з Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області( № 103) , на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в сумі 88( вісімдесят вісім) гривень 27 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складений до 02.01.2018 року.

Суддя