Рішення

від 23.02.2018 по справі 907/681/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/681/17

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом приватного підприємства «Магнат Ойл» , м. Ужгород

до господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Флекстронікс ТЗОВ» , м. Мукачево

про стягнення 76534,80 грн.

представники сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого у період з червня по липень 2017 товару за накладними № 214, 242, 262 на суму 74284,80 грн. та оплати вартості наданих послуг з його доставки на суму 2250,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 76534,80 грн., що становить предмет позовних вимог у даній справі. Представники позивача у ході судового розгляду справи наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечують проти позову, стверджують про те, що відповідач не замовляв та не отримував товар, про який йдеться у позові, та послуги з його доставки. Підтвердженням наведеного вважає відсутність договору на поставку товару, довіреності від імені відповідача на одержання товарних цінностей від позивача, завірення накладних, на яких ґрунтуються вимоги позивача не основною печаткою підприємства відповідача, а спеціальною печаткою відповідача, яка призначена для проставляння на товарно-транспортних накладних.

Провадження у даній справі після 15.12.17 здійснювалося за правилами Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), що діють після набрання чинності його в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, як справи загального позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на протязі червня-липня 2017р. поставив відповідачеві згідно видаткових накладних № 214 від 02.06.17, № 242 від 19.06.17, № 262 від 04.07.17 оливу кількістю 2120 літрів по ціні 35,04 грн./л - всього на суму 74284,80 коп. та надав послуги з її доставки на суму 2250,00 грн., що оформлено актами надання послуг відповідно № 215 від 2.06.17, № 243 від 19.06.17, № 263 від 04.07.17, що в загальному складає суму 76534,80 грн. Зазначені накладні та акти містять короткий підпис особи, яка від імені замовника отримала товар та послуги, та відбиток печатки підприємства відповідача для товарно-транспортних накладних

4.08.17 позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих. № 15), за змістом якої просив на протязі трьох банківських днів здійснити оплату суми боргу - 76534,80 грн.

Відповідач відповіді на претензію позивачеві не надав та не здійснив розрахунку за поставлені товари та послуги з їх доставки.

Наведені обставини передували пред'явленню даного позову та слугують його підставою.

Суд, аналізуючи зміст та предмет спірних правовідносин сторін як суб'єктів господарювання, дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо поставки товару та їх прийняття засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків.

При цьому, суд керується приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), згідно яких господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, відповідно до ст. 205 ЦК України може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд, оцінюючі докази надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій поставки товару відповідачеві та вирішуючи спір по суті, виходив з наступного.

Приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон) (в редакції, що діяла на час здійснення сторонами спірних господарських операцій), сфера дії якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, встановлено, що документ, який містить відомості про господарську операцію, є первинним документом, який, у свою чергу, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій підприємства (ст.ст. 1, 2, 9 Закону).

Відповідно до приписів ст. 9 Закону для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових

регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

При цьому, відповідно до основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (ст. 4 Закону) операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (принцип превалювання сутності над формою).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що видаткові накладні та акти надання послуг у даній справі є первинними бухгалтерськими документами, оскільки містять відомості про господарські операції поставки товарів та надання послуг з їх доставки, мають встановлені законом обов'язкові реквізити, за винятком посади особи замовника - відповідача у справі - яка брала участь у здійсненні операції, що є підставою заперечень відповідачем факту здійснення цих господарських операцій.

У зв'язку із наведеними запереченнями відповідача за клопотанням позивача судом порядку ст. 38 ГПК України було витребувано від органів державної фіскальної служби (ухвали суду у справі від 05.12.2017, 19.12.17) інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних про зареєстровані податкові накладні щодо спірних поставок із зазначенням контрагентів цих поставок.

22.01.18 Львівським управлінням офісу великих платників податків ДФС України суду надіслана інформація з Єдиного реєстру податкових накладних щодо ТОВ "Флекстронікс ТЗОВ" - відповідача у справі - з реєстром податкових накладних у додатку, згідно якого спірні у даній справі суми поставок позивача відображені відповідачем при поданні податкової звітності за відповідний період (реєстрові №№ у Єдиному реєстрі податкових накладних НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6), що, в тому числі, свідчить про отримання відповідачем від позивача товару та послуг на загальну суму 76534,80 грн.

Крім того, суд приймає до уваги, що у ході судового розгляду справи позивачем доведено, а відповідачем не заперечується наявність тривалих господарських відносин сторін щонайраніше з лютого 2015р. до травня 2017р., під час яких здійснювалися аналогічні господарські операції з поставки позивачем відповідачеві оливи, надання послуг з її доставки з аналогічним оформленням видаткових накладних та актів надання послуг з коротким підписом особи, яка від імені відповідача отримала товар та послуги, та відбитком печатки підприємства відповідача для товарно-транспортних накладних , які були оплачені відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд констатує про доведеність позивачем долученими до матеріалів справи видатковими накладними, актами надання послуг, а також одержаними судом в порядку витребування доказів від органів державної фіскальної служби податковими накладними, що в сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами обставин здійснення сторонами у червні-липні 2017р. господарських операцій - поставки товару та надання послуг позивачем на суму 76534,80 грн. та прийняття відповідачем цих товарів та послуг.

Відповідачем не спростовано обставини одержання товариством товарів та послуг від позивача на суму 76534,80 грн. з огляду на відображення у бухгалтерському та податковому обліках товариства цих операцій відповідно до їх сутності, не дивлячись на похибки оформлення первинних документів в частині зазначення конкретної особи відповідача, яка від його імені отримала матеріальні цінності. Посилання відповідача на те, що первинні документи у справі завірені не основною печаткою підприємства відповідача, а спеціальною печаткою відповідача, яка призначена для проставляння на товарно-транспортних накладних, не є визначальними та не спростовують факту одержання товариством товарів та послуг від позивача.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність письмового договору сторін на поставку товару, судом не приймається з огляду на наведені вище приписи закону щодо можливості укладення господарських договорів у спрощений спосіб, що і мало місце у даних правовідносинах сторін.

Відповідачем доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем по оплаті вартості отриманих товарів та послуг суду не надано.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

За змістом ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 76534,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1600,00 грн. та витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі - гонорар адвоката на суму 5500,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача. Позивачем на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги у межах цієї справи, надано договір про надання професійної правничої допомоги № Б/Н від 08.09.2017, укладений позивачем та адвокатом ОСОБА_1, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, видатковий касовий ордер від 08.09.2017 року на суму 5500,00 грн. на професійну правничу допомогу. Суд, вирішуючи дане питання, враховує ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовлені ним документи по справі, та вважає, розумним та співмірним заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 73-79, 81, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Флекстронікс ТЗОВ» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська бічна, буд. 4, ідентифікаційний код 32221224) на користь приватного підприємства «Магнат Ойл (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, буд. 30/3, ідентифікаційний код 32746866) заборгованість на суму 76534,80 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 80 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 7100,00 грн. (сім тисяч сто грн. 0 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.03. 2018 року.

Суддя Ушак І.Г.