Постанова

від 28.02.2018 по справі 904/7487/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Дніпро Справа № 904/7487/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.,

секретар: Логвіненко І.Г.

за участю:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, паспорт серія №490209 від 16.05.2008 р., керівник; ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги б/н від 09.01.2018 р., адвокат;

представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року (головуючий суддя - Загинайко Т.В., судді - Мельниченко І.Ф., Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2017 року)

у справі № 904/7487/17

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма", с. Луб'янка Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення 326 862,04 грн.

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма", с. Луб'янка Синельниківського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп", м. Запоріжжя

про стягнення 34 999,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

24.07.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" (далі ТОВ "Євроком Груп") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма" (далі ТОВ Птахоферма") про стягнення заборгованості за договором поставки № 0007к від 01.02.2017 року в сумі 326 862 грн. 04 коп., із яких: 258 299,74 грн. - заборгованість за товар, 51 659,94 грн. - штрафу, 12 111,84 грн. - пені, 3 357,89 грн. - інфляційних втрат та 1 432,63 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 0007к від 01.02.2017 року, укладеного між сторонами, в частині вчасної та повної оплати поставленого товару, що є підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій (пені та штрафу), передбачених п.9.4 договору.

15.09.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Птахоферма" до ТОВ "Євроком Груп" про стягнення грошових коштів у сумі 34999,90 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава отримання таких коштів згодом відпала.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що сторонами поставки здійснювались у позадоговірний спосіб, на підставі замовлення покупця, оформленого відповідним рахунком-фактурою; у період з лютого по квітень ТОВ "Євроком Груп" здійснено декілька поставок продукції (дев`ять), які оплачені покупцем (відповідачем); 22.06.2017 року ТОВ "Птахоферма" платіжним дорученням № 197 передплачені ТОВ "Євроком Груп" кошти з посиланням - "оплата за товар згідно рахунку-фактури № СФ 0000036", проте, товару на вказану суму відповідач не отримав, в зв`язку з чим звернувся до позивача з письмовою вимогою щодо повернення сплачених грошових коштів, які останній не повернув.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року у справі № 904/7487/17 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" 258 299,74 грн. заборгованості, 51 659,94 грн. штрафу, 12 111,84 грн. пені, 3357,89 грн. інфляційних нарахувань, 1432,63 грн. річних та 4902,93 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову. Судові витрати за зустрічним позовом покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахоферма".

Оскаржуване рішення в частині первісного позову мотивовано тим, що:

- відповідачем неналежним чином виконано свої договірні зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого товару, в зв`язку з чим позивачем обґрунтовано нараховані штрафні санкції, передбачені п.9.2 договору, ст.625 Цивільного кодексу України;

- посилання на поставку товару в позадовоговірний спосіб є безпідставним з огляду на прийняття товару за видатковими накладними та оплату товару на підставі рахунків-фактур, які містили посилання на договір № 0007к від 01.02.2017 року та заперечень у відповідача таке посилання не викликало.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що кошти, сплачені на підставі укладеного між сторонами договору та виставленим на оплату цього договору рахунку, не можуть бути безпідставно отриманими.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення:

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахоферма" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" у позовних вимогах в повному обсязі і задовольнити вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма", стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" грошові кошти в сумі 34 999,90 грн. у зв'язку з тим, що підстава, відповідно до якої отримані ці кошти згодом відпала, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" суму судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що:

- судом неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, а ті обставини, які суд визнав встановленими, ґрунтуються на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи;

- суд дійшов хибного висновку, що між сторонами укладений договір № 0007к від 01.02.2017 року, оскільки скаржник заперечує підписання вказаного договору директором підприємства відповідача або будь-якою уповноваженою особою відповідача, а також проставлення на ньому печатки товариства відповідача, якої останній не має; крім того, з огляду на посилання позивача, що саме відповідач став ініціатором укладення договору, місцем укладення договору зазначене м.Запоріжжя, а не місцезнаходження відповідача - с.Луб`янка Синельниківського району Дніпропетровської області;

- судом не враховані пояснення відповідача, що укладений договір не виконувався, оскільки замовлення товару жодного разу не здійснювалось в електронному вигляді, а завжди у телефонному режимі, крім того, оплата за товар, здійснювалась не з відстрочкою на п`ять днів, як передбачено п.3.5 договору, а з відстрочкою від семи до тридцяти днів, при цьому позивач жодного разу не звертався з претензіями до відповідача; крім того, додатковим доказом, на думку скаржника, щодо не існування між сторонами договору, є невиконання сторонами п.6.4 договору, оскільки матеріали справи не містять довіреностей на отримання товару;

- також скаржник не поділяє думки суду, що підтвердженням поставки товару є податкові накладні, зареєстровані позивачем у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оскільки первинним є факт здійснення господарської операції, яка надає право на оформлення податкового кредиту за податковими накладними, крім того, відповідачем до органу державної фіскальної служби направлялись дані щодо коригування у податкових накладних;

- у зв`язку з не укладенням договору скаржник вважає безпідставним нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних;

- оскільки судом безпідставно визнано договір між сторонами укладеним, то, відповідно, безпідставно не задоволено зустрічний позов відповідача;

- судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення судових експертиз.

Одночасно, скаржником заявлені клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та інженерно-транспортної авто-технічної експертиз. В клопотаннях скаржник просить:

- призначити у справі судову інженерно-транспортну авто-технічну експертизу, проведення якої доручити державній експертній установі, на вирішення якої поставити наступні запитання: чи можливо автомобілем НОМЕР_1 перевезти вказаний у товарно-транспортній накладній № 000045 від 04.05.2017 року вантаж в кількості 3,025 т на відстань 82 км? Чи достатньо об'єму кузова автомобіля НОМЕР_1 для розміщення з метою перевезення товару вказаного за переліком в товарно-транспортній накладній № 000045 від 04.05.2017 року?

- призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи належать підписи генеральному директору ТОВ "Птахоферма" ОСОБА_3 у видатковій накладній РН № 0000036 від 13.04.2017 року (т. 1, а. с. 24); товарно-транспортній накладній № 0000036 від 13.04.2017 року (т. 1, а. с. 19); видатковій накладній РН № 0000039 від 19.04.2017 року (т. 1, а. с. 25); товарно-транспортній накладній № 0000039 від 19.04.2017 року (т. 1, а. с. 20); видатковій накладній РН № 0000042 від 24.04.2017 року (т. 1, а. с. 26); товарно-транспортній накладній № 0000042 від 24.04.2017 року (т. 1, а. с. 21); видатковій накладній РН № 0000043 від 28.04.2017 року (т. 1, а. с. 27); товарно-транспортній накладній № 000043 від 28.04.2017 року (т. 1, а. с. 22); видатковій накладній РН № 0000045 від 04.05.2017 року (т. 1, а. с. 28); товарно-транспортній накладній № 0000045 від 04.05.2017 року (т. 1, а. с. 23); а також договорі № 0007 к від 01.02.2017 року (т. 1, а. с. 13).

Вказані клопотання не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки , встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2014р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз`яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Мотиви призначення експертизи - визначення можливості транспортного засобу перевезти визначену кількість товару та дослідження автентичності підпису директора товариства на договорі, спірних накладних, необґрунтовано наведені відповідачем як належні правові підстави для призначення експертизи та потреби у спеціальних знаннях, оскільки відповідачем без зауважень був прийнятий товар на суму 101103,41 грн. згідно товарно-транспортної накладної від 28.03.2017р. №СФ-0000031 з масою вантажу, навіть більшою (3,500 т), перевезеного тим же автомобілем, а також прийнятий товар на підставі видаткових накладних з посиланням на спірний договір, що в подальшому оплачений за рахунками-фактурами також з посиланням на договір № 0007к від 01.02.2017 року. Крім того, відповідачем здійснена часткова оплата поставленого за оспорюваними накладними товару. Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу первинних документів, які підтверджують заявлені сторонами позовні вимоги.

Узагальнені доводи інших учасників справи:

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду залишити без змін, вказуючи, що договір поставки № 0007к від 01.02.2017 року фактично був укладений між сторонами, при цьому з ініціативи відповідача, про вказане свідчить зазначення у рахунках-фактурах та видаткових накладних номеру договору; в зустрічному позові відповідач не заперечує, що отримував товар від позивача та надає, крім інших, копії товарно-транспортних накладних; позивачем умови договору виконані - товар поставлений, проте, не в повному обсязі оплачений відповідачем; позивач на підставі первинних документів відобразив вказані операції у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з лютого по червень 2017 року; за розшифровками податкових зобов"язань у податкових деклараціях відповідача знайшло своє відображення отримання товару від позивача за накладними від 13.04.2017 № 35, від 19.04.2017 № 38, від 24.04.2017 № 41, від 28.04.2017 № 42, від 04.05.2017 № 44; таким чином, відповідач не тільки прийняв умови договору поставки, а й виконував його, що за ст.241 Цивільного кодексу України створює правові наслідки чинності цього договору для сторін; позивач зазначає, що не відповідають дійсності посилання скаржника на те, що печатка, якою засвідчений договір поставки не використовується відповідачем, оскільки до матеріалів справи залучені докази взаємовідносин ТОВ "Птахоферма" з іншими контрагентами, які свідчать про наявність у відповідача печатки аналогічної тій, якою засвідчений договір поставки; крім того, згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань органами управління відповідача є загальні збори і директор, а особою, уповноваженою на представництво юридичної особи вказаний ОСОБА_3 (керівник), при здійсненні листування з приводу умов договору від 01.02.2017 року ОСОБА_3 зазначав свою посаду як директор підприємства; твердження апелянта, що договір не укладався у м.Запоріжжі є домислом і нічим не підтверджені; договір укладений з дотриманням ст.ст.638, 655, 712 Цивільного кодексу України, а місце укладення договору не є його істотною умовою з якою закон пов`язує визнання такого договору недійсним. Також позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність договірних відносин між сторонами з огляду на невиконання його окремих умов, оскільки за ст.20 ЦК України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом; у зустрічному позові ТОВ "Птахоферма" визнає, що між сторонами існував договір, але не письмовий, а усний, така позиція, на думку позивача, спрямована на ухилення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, сплати інфляційних втрат та відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, оскільки відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним; крім того, за позицією Верховного Суду України господарські договори визнаються дійсними у тих випадках, коли сторона своїми діями фактично схвалила договір; крім того, як доказ, що відповідач не придбавав товар у позивача апелянт посилається на те, що включення сум податку на додану вартість з податкових накладних ТОВ "Євроком Груп" є помилковим і було виправлено поданням до органу ДФС розрахунків коригувань, проте, позивач вважає такі дії спрямованими на ухилення від виконання своїх зобов`язань; при цьому, відповідно до вимог податкового законодавства факт виникнення права на податковий кредит повинен бути належним чином документально підтверджений, отже, наявність видаткових накладних та товарно-транспортних накладних давало відповідачу підстави на податковий кредит, яким воно і скористалось, але ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі скаржник не зазначає в чому суть помилки при включенні сум податку на додану вартість.

Із заявленим скаржником клопотанням про призначення інженерно-транспортної авто-технічної експертизи позивач не погоджується, вказує, що для своєї діяльності орендує автомобіль ГАЗ 3302, державний номер № НОМЕР_2, 2008 року випуску, згідно технічних характеристик якого він передбачений для транспортування вантажів масою 1500 кг, проте, автомобіль обладнаний підвіскою ресорного типу, тентом що дає можливість транспортувати вантажі більшої маси та об`ємом, який перевищує висоту бортів автомобіля; зокрема, відповідачем не заперечувалось отримання товару загальною вагою 2 225 кг за накладною № 0000022 від 07.03.2017 та масою 3500 кг (ТТН № 0000031 від 28.03.2017 року), при цьому проведення експертизи є недоцільним, оскільки протягом 2017 року автомобіль підлягав ремонту, в тому числі, з метою посилення рами, підвіски, ресор, що потягло за собою зміну його технічних характеристик.

Щодо клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач з ним також не погоджується зазначає, що посилання скаржника на підтвердження позивачем у суді першої інстанції особистого передання директору ТОВ "Птахоферма" ОСОБА_3 товару та особистого підписання цією ж особою усіх первинних бухгалтерських документів та договору № 0007к від 01.02.2017 року не відповідають дійсності, оскільки позивачем надавалась відповідь на питання представника відповідача у суді першої інстанції, що товар за спірними накладними передавався особисто директору підприємства ОСОБА_3, а чи саме він підписав особисто договір, товарно-транспортні та видаткові накладні позивачу не відомо; у товарно-транспортних накладних прізвище та посади особи, яка отримала товар не зазначено, як такої інформації не містять і видаткові накладні, оскільки директор відповідача заперечує отримання товару, не називає особу, яка могла підписати документи, потреба у проведенні експертизи відповідності його підпису підписам на перелічених у клопотанні документах відсутня. Проте, виконання договору відповідачем підтверджується замовленням останнім товару, прийняттям до виконання рахунків-фактур за всіма поставками, завіренням вказаних рахунків підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, засвідченням отримання товару у товарно-транспортних накладних підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, відображенням вказаних поставок у податкових деклараціях на підставі видаткових та податкових накладних, підписаннях цих податкових декларацій за допомогою електронних цифрових підписів директора підприємства відповідача та головного бухгалтера.

Відповідач за первісним позовом (скаржник) в судове засідання не з`явився, правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України, не скористався; будь-яких клопотань з цього приводу не заявив; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується витягом із пошукової системи УДППЗ "Укрпошта" про вручення ухвали суду (а.с.196-197, т.2).

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою від 01.02.2018 року відкрите апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначений на 26.02.2018 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроком Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахоферма" (покупець) укладено договір поставки товару №0007К, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, у т.ч., але не виключно комбікорми, кормові додатки, премікси, білкові та вітамінно-мінеральні добавки (надалі - товар) у відповідності до узгодженого між сторонами замовлення покупця на підставі рахунку-фактури постачальника, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити на умовах, зазначених у даному договорі (п.1.1 р.1 договору (а.с.12, т.1)).

Згідно пункту 1.2 р.1 договору поставки асортимент, кількість та ціна товару визначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частинами даного договору.

Відповідно до пункту 2.3 р.2 договору поставки товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, якістю та асортиментом в дату поставки згідно з п.2.4 договору; з цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця; датою переходу права власності на товар у випадку повернення товару покупцем є дата фактичного отримання товарів постачальником.

Пунктом 2.4 р.2 договору встановлено, що датою поставки товару є дата товарно-транспортної накладної.

Пунктами 3.2, 3.3 р.3 договору узгоджено, що ціна на кожну партію товару визначається у рахунках фактурах та/або видаткових накладних постачальника; ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцю в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

За пунктами 3.4, 3.5 р.3 договору розрахунки за цим договором здійснюється шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, що зазначений у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних. Оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 5-ть календарних днів з дати видаткової накладної постачальника.

Пунктом 9.4 р. 9 договору поставки передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції, штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Даний договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2017 (пункт 12.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Євроком Груп" у період з лютого по травень 2017 року було поставлено ТОВ "Птахоферма" товар за видатковими накладними:

- від 03.02.2017р. №РН-0000010 на суму 124 886,00 грн. (товарно-транспортна накладна від 03.02.2017р. № 0000010) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 03.02.2017р. №СФ-0000010 (а.с. 65-67, т.1);

- від 09.02.2017р. №РН-0000012 на суму 48525,50 грн. (товарно-транспортна накладна від 09.02.2017р. №0000012), на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 09.02.2017р. №СФ-0000012 (а.с. 69-71, т.1);

- від 20.02.2017р. №РН-0000015 на суму 42250,00 грн. (товарно-транспортна накладна від 20.02.2017р. № 0000015) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 20.02.2017р. №СФ-0000015 (а.с. 73-75, т.1);

- від 06.03.2017р. №РН-0000021 на суму 20101,50 грн. (товарно-транспортна накладна від 06.03.2017р. № 0000021) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 02.03.2017р. №СФ-0000021 (а.с. 77-79, т.1);

- від 07.03.2017р. №РН-0000022 на суму 97487,00 грн. 00 коп. (товарно-транспортна накладна від 07.03.2017р. № 0000022) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 07.03.2017р. №СФ-0000022 (а.с. 81-83, т.1);

- від 24.03.2017р. №РН-0000030 на суму 20400,00 грн. (товарно-транспортна накладна від 24.03.2017р. № 0000024) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 13.03.2017р. №СФ-0000024 (а.с. 86-88, т.1);

- від 28.03.2017р. №РН-0000031 на суму 101103, 41 грн. (товарно-транспортна накладна від 28.03.2017р. № 0000031) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 27.03.2017р. №СФ-0000029 (а.с. 90-92, т.1);

- від 05.04.2017р. №РН-0000033 на суму 95865,00 грн. (товарно-транспортна накладна від 05.04.2017р. № 0000033) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 28.03.2017р. №СФ-0000032 (а.с. 96-98, т.1);

- від 13.04.2017р. №РН-0000036 на суму 75865,80 грн. (товарно-транспортна накладна від 13.04.2017р. №0000037) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 11.04.2017 № СФ-0000036 (а.с.14, 19, 24, т.1) ;

- від 19.04.2017р. №РН-0000039 на суму 66989,04 грн. (товарно-транспортна накладна від 19.04.2017р. №0000039) на оплату якого був виставлений рахунок № СФ-0000039 (а.с.15, 20, 25, т.1);

- від 24.04.2017р. №РН-0000042 на суму 17911,80 грн. (товарно-транспортна накладна від 24.04.2017р. №0000042) на оплату якого був виставлений рахунок № СФ-0000042 (а.с.16, 21, 26, т.1);

- від 28.04.2017р. №РН-0000043 на суму 24755,10 грн. (товарно-транспортна накладна від 28.04.2017р. № 0000043) на оплату якого був виставлений рахунок-фактура від 27.03.2017р. №СФ-0000030 (а.с. 93-95, т.1);

- від 04.05.2017р. №РН-0000045 на суму 107778,00 грн. (товарно-транспортна накладна від 04.05.2017р. №0000045) на оплату якого був виставлений рахунок № СФ-0000044 (а.с.18, 23, 28, т.1).

За видатковими накладними від 03.02.2017 № РН-0000010, від 09.02.2017 № РН-0000012, від 20.02.2017 № РН-0000015, від 06.03.2017 № РН-0000021, від 07.-03.2017 № РН-0000022, від 24.03.2017 № РН-0000030, від 28.03.2017 № РН-0000031, від 05.04.2017 № РН-0000033 між сторонами спору не існує, вказані накладні оплачені відповідачем.

Спірними є накладні від 13.04.2017 № РН-0000036, від 19.04.2017 № РН-0000039, від 24.04.2017 № РН-0000042, від 28.04.2017 № РН-0000043, від 04.05.2017 № РН-0000045 на загальну суму 293299,74 грн.

Отже, з урахуванням відстрочення в оплаті, товар мав бути оплачений відповідачем:

- за видатковою накладною №РН-0000036 у строк до 18.04.2017р. (включно);

- за видатковою накладною №РН-0000039 у строк до 24.04.2017р. (включно);

- за видатковою накладною №РН-0000042 у строк до 29.04.2017р. (включно);

- за видатковою накладною №РН-0000043 у строк до 03.05.2017р. (включно);

- за видатковою накладною№РН-0000045 у строк до 09.05.2017р. (включно).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково за видатковою накладною № РН-0000036 (рахунок-фактура №СФ-0000036), сплативши за платіжним дорученням від 22.06.2017р. №197 суму 35000,00 грн. (а.с.14, 115, т.1).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 258299,74 грн., яка не сплачена відповідачем, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст.60 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) відповідач подав зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача 34999,90 грн., обґрунтувавши вказану заяву тим, що поставки товару здійснювались у позадоговірний спосіб, за спірними видатковими накладними товар відповідач не отримував взагалі, а передплачена сума коштів має бути повернута в зв`язку тим, що підстава відповідної до якої отримані ці кошти, згодом відпала. Також відповідач зазначив у зустрічній позовній заяві, що не підписував жодного договору з позивачем, а печатка, якою посвідчений договір, підприємство відповідача не має та в роботі не використовує. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову відповідач вказав ст.1212 ЦК України.

Також на відсутності поставок та отримання товару за спірними видатковими накладними відповідачем наголошено у відзиві на позовну заяву.

Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції:

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріалами справи підтверджено, і не спростовується відповідачем, отримання останнім товару за видатковими накладними від 03.02.2017 № РН-0000010, від 09.02.2017 № РН-0000012, від 20.02.2017 № РН-0000015, від 06.03.2017 № РН-0000021, від 07.-03.2017 № РН-0000022, від 24.03.2017 № РН-0000030, від 28.03.2017 № РН-0000031, від 05.04.2017 № РН-0000033. При цьому, вказані видаткові накладні містять посилання на договір № 0007к від 01.02.2017 року, а також таке саме посилання на договір № 0007к від 01.02.2017 року містять рахунки-фактури, виписані на оплату товару поставленого за видатковими накладними, які оплачені відповідачем без будь-яких заперечень.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про не укладення договору між сторонами, здійснення поставок у позадоговірний спосіб.

При цьому доводи скаржника про відсутність на підприємстві печатки, якою засвідчений договір № 0007к від 01.02.2017 року - "для видаткових накладних", спростовуються матеріалами справи, а саме, долученими до матеріалів справи доказами позивача, отриманими на адвокатський запит адвоката ОСОБА_2, яким останній звернувся до контрагентів відповідача та ними надані укладені з ТОВ "Птахоферма" угоди з видатковими накладними, на яких проставлена як звичайна печатка підприємства відповідача, так і така сама печатка підприємства відповідача, як і на спірному договорі ("для видаткових накладних"), що свідчить про існування на підприємстві двох видів печаток (а.с.1-21, т.2). Щодо посилання скаржника на зазначення у договорі не місцезнаходження відповідача (с.Луб`янка Синельниківського району Дніпропетровської області), а м.Запоріжжя, то вказані обставини не відносяться до істотних умов договору та не впливають на його дійсність.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Норма вказаної статті повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що товар був отриманий відповідачем без будь-яких зауважень, відповідно до договору строк оплати товару встановлений з відстрочкою у п"ять днів від дати видаткової накладної, тобто, оплата мала бути здійснена не пізніше 18.04.2017, 24.04.2017, 29.04.2017, 03.05.2017, 09.05.2017, відповідач за товар в повному обсязі не розрахувався до теперішнього часу, господарським судом правомірно задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 258299,74 грн. заборгованості.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивачем відповідно до п.9.4 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 12111,84 грн. (за період з 19.04.2017р. по 07.07.2017р.), штраф - 51659,94 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 1432,63 грн. (з 19.04.2017р. по 07.07.2017р.), інфляційні збитки в розмірі 3357,89 грн. (за травень -червень 2017р.)

Вказані суми перевірені господарським судом з урахуванням вимог, викладених в п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", та в цій частині позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом.

Стосовно не виконання сторонами окремих пунктів договору, зокрема, відсутності заявок на поставку товару в електронній формі, то ці доводи не приймаються колегією суддів, оскільки, як зазначалось сторонами, вказані заявки здійснювалися в телефонному режимі, проте, визначальним за п.2.1 договору є погодження замовлення сторонами після надання рахунку-фактури продавцем покупцю на відповідну кількість та асортимент. Матеріалами справи підтверджено, що всі рахунки-фактури на поставлений товар у відповідача були в наявності, в тому числі і за спірними видатковими накладними, оскільки відображені позивачем у податковій звітності, із позначкою "документ прийнято контрагентом". Стосовно оплати товару з відстрочкою не п"ять днів, як передбачено договором, а з відстрочкою від семи до 30 днів, то вказані обставини мали місце за видатковими накладними, по яким між сторонами спору не існує, тому не впливає на оцінку доказів за спірними накладними. Щодо пункту 3.7 договору, за яким постачальник може не поставляти товар, що також звільняє його за такі дії від відповідальності, до отримання оплати товару від покупця, то вказаним пунктом передбачене право постачальника, а не його обов`язок, і вказані обставини не свідчать про не укладення сторонами спірного договору. Доводи скаржника про неукладеність договору, що підтверджується не зазначенням у видатковій накладній довіреності на отримання товару за п.6.4 договору не приймаються колегією суддів, оскільки не зазначення у видатковій накладній довіреності на отримання товару не свідчить про його не отримання; довіреність на отримання товару має оформлюватись на підприємстві відповідача для особи, яка має отримати товар; матеріалами справи підтверджено, що довіреність на отримання товару відповідачем не оформлювалась за всіма видатковими накладними, і за якими не існує спору між сторонами, і за спірними.

Непогодження скаржника з висновками суду про те, що підтвердженням поставки товару є податкові накладні, зареєстровані позивачем у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, не приймаються колегією суддів, оскільки такі докази, нарівні з первинними документами, дають можливість встановити факт поставки товару (здійснення господарської операції).

Враховуючи, що матеріалами справи встановлений факт укладення між сторонами договору, не приймаються доводи скаржника про безпідставність нарахування пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних втрат.

Стосовно вимог за зустрічним позовом колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015р. № 3-11гс15 по справі № 910/1913/14, і є обов`язковим для застосування всіма судами.

Враховуючи, що господарським судом встановлене існування між сторонами договірних відносин, існує заборгованість за поставлений позивачем товар, то неможливо погодитись, що отримані позивачем кошти в сумі 34 999,90 грн. за рахунком-фактурою від 11.04.2017р. №СФ-0000036 є безпідставно отриманими, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.

За цих обставин не приймаються доводи апеляційної скарги про безпідставне незадоволення господарським судом зустрічного позову.

Стосовно незадоволення місцевим господарським судом клопотань відповідача про призначення експертиз, то зазначені висновки є обґрунтованими, оскільки спеціальних знань для встановлення дійсних обставин матеріали справи не містять, а висновок про неможливість перевезення вантажу у кількості 3,025 тн на відстань 82 км згідно товарно-транспортної накладної від 04.05.2017р. №РН-000045 спростований отриманням відповідачем без зауважень товару на суму 101103,41 грн. згідно товарно-транспортної накладної від 28.03.2017р. №СФ-0000031 із вказаною масою вантажу - 3,500 т, перевезеного тим же автомобілем.

За викладених обставин правові підстави зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, як і відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом. .

Керуючись статтями 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахоферма" с.Луб`янка Синельниківського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2017 року у справі № 904/7487/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.03.2018 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов