Постанова

від 26.02.2018 по справі 909/816/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/816/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.,

при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, вих.№876/11.1-05/14в від 29 листопада 2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року (підписане 22.11.2017 року), суддя Неверовська Л.М.

у справі №909/816/17

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн , м. Івано-Франківськ

про стягнення 11 695,37 грн.

в с т а н о в и в :

18 серпня 2017 року Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн про стягнення 11 695,37 грн. - збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року по справі №909/816/17 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у діях відповідача відсутні складові цивільного правопорушення, а саме: у діях відповідача відсутня безпосередня вина, адже, останній є співвласником частини адміністративно-виробничої будівлі по вул. Левинського, 3а в м. Івано-Франківську та здійснював своє право користування земельною ділянкою, виходячи з принципу цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою. Суд у рішенні зазначив, що відповідач вважав, що до нього перейшло право на земельну ділянку, що станом на 25.02.2014 року існувало у попереднього власника частини будинку - ТзОВ Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД , яке право користування земельною ділянкою під будинком не оформляло, у зв'язку з тим, що будинок розташований на земельній ділянці, яка за актом про право користування земельною ділянкою від 17.08.1995 року перебувала в користуванні ТзОВ Рембудком ЛТД . Разом з тим, місцевий господарський суд у рішенні вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів, спрямованих на встановлення орендних правовідносин з відповідачем, зокрема, таких як, звернення з вимогою про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року по справі №909/816/17 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн на користь Івано-Франківської міської ради 11 695,37 грн. - збитків. Зокрема, зазначає, що з часу переходу частини нежитлового приміщення у власність відповідача (починаючи з 2014 року) останній лише у березні 2017 року звернувся в Центр надання адміністративних послуг із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що свідчить про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення копій ухвали суду від 07 лютого 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 15.01.2018 року) відповідач просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року по справі №909/816/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року по справі №909/1196/13, предметом позову в якій було стягнення з ФОП ОСОБА_3 збитків за користування без правовстановлюючих документів спірною земельною ділянкою за період з 01.07.2008 року по 01.03.2012 року. Разом з цим, наголошує, що позивачем не надано суду доказів односторонньої протиправної поведінки та вини відповідача.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2016 року інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. І. Левинського, 3а в м. Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що підтверджується актом №58 від 05.10.2016 року.

В процесі обстеження встановлено, що спірна земельна ділянка комунальної форми власності, орієнтовна площа ділянки складає 0,027 га. Земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, відповідно відсутні дані на публічній кадастровій карті України. Площа забудови під будинком згідно технічного паспорту становить 0,0271 га. Також інспектором встановлено, що договір оренди земельної ділянки площею 0,0271 га за адресою вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн укладено не було.

Письмовим клопотанням (вих.№1217/34.3-02/186 від 13.10.2016 року) Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради повідомлено ТзОВ Фірманн про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки та здійснення сплати за користування земельною ділянкою протягом попереднього періоду.

У відповідності до акту про визначення збитків власнику землі від 29 листопада 2016 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 12 січня 2017 року, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу становить 11 695,37 грн., яка підтверджується Розрахунком збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства.

Згідно з вказаним розрахунком збитки нараховані відповідачу за період з 25.02.2014 року по 29.11.2016 року.

Повідомленням (вих.№80/01-18/19-6 від 19.01.2017 року) відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати збитки, завдані територіальній громаді м. Івано-Франківська, внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що нерухоме майно - двоповерховий адміністративний будинок, який знаходиться на земельній ділянці по вул. Левинського, 3а належить на праві власності ТзОВ ремонтно-будівельна фірма Рембудком-ЛТД та ТзОВ Фірманн .

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адміністративно-виробничі будівлі належать ТзОВ ремонтно-будівельна фірма Рембудком-ЛТД з 22.05.2007 року, ТзОВ Фірманн - з 25.02.2014 року.

Слід зазначити, що ТзОВ Фірманн в добровільному порядку збитків позивачу не відшкодував, у зв'язку з чим, в серпні 2017 року Івано-Франківська міська рада звернулась до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн 11 695,37 грн. - збитків.

У відзиві на позов (б/н від 25 вересня 2017 року) відповідач заявив про сплив позовної давності щодо частини вимог про стягнення збитків за період з 25 лютого 2014 року по 21 серпня 2014 року (дата прийняття позовної заяви до розгляду).

Як зазначалось вище, рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог відмовлено по суті, проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на наступне:

У п.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова (деліктна) відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків міська рада посилається на те, що відповідачем з 2014 року використовується земельна ділянка площею 0,0271 га за адресою вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську, без правовстановлюючих документів.

Так, згідно з ст.ст.116, 123 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Колегією суддів встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано нерухоме майно - двоповерховий адміністративний будинок.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна адміністративно-виробничі будівлі (236,5 кв. м) по вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірман (дата державної реєстрації - 25 лютого 2014 року).

Зазначене приміщення набуто відповідачем шляхом внесення його учасником (засновником) - ТзОВ Автоком-ЛТД вказаного майна до статутного капіталу ТзОВ Фірманн , що підтверджується протоколом №1/14 установчих зборів засновників ТзОВ Фірманн від 14 лютого 2014 року.

У відповідності до ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а згідно з ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Вказане вище нежитлове приміщення, власником якого є відповідач, знаходиться на земельній ділянці по вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську.

Згідно з п.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року Про вилучення та надання земельних ділянок у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельна фірма Рембудком-ЛТД вилучено за його згодою, частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3а (договір про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ Ремонтно-будівельна фірма Рембудком ЛТД , ТзОВ транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД та ОСОБА_4, від 22.05.2007 року). Вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3а, з передачею її в оренду терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД укласти договір оренди землі. Вказане рішення ТзОВ Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД не виконало, договору оренди з міською радою не уклало.

Беручи до уваги наведені вище обставини, спірна земельна ділянка з 2008 року належить територіальній громаді міста Івано-Франківська, при цьому, відповідач, набувши право власності на нерухоме майно, що знаходиться на такій ділянці, використовує останню без правовстановлюючих документів. Протилежного відповідачем суду не доведено, при цьому, у відзиві на позов останній погоджується з тим, що з моменту набуття права власності на адміністративні приміщення, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій такі приміщення знаходяться.

Згідно з ч.1 ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Позивачем доведено, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,0271 га за адресою: вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську. Між Івано-Франківською міською радою, яка реалізує право власності територіальної громади на вказану земельну ділянку, та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн договір оренди земельної ділянки укладено не було. Відповідачем докази протилежного суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до приписів частин 1, 2 статті 157 ЗК України, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Поряд з тим, згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості) (п.п.2, 4 Порядку).

Згідно з п.3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 5 Порядку передбачалось, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача, настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та зазначеним Порядком.

Так, колегією суддів встановлено, що у відповідності до акту про визначення збитків власнику землі від 29 листопада 2016 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 12 січня 2017 року, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ТзОВ Фірманн площею 0,0271 га за адресою: вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську та становить 11 695,37 грн. Вказаний акт та рішення органу місцевого самоврядування відповідачем не спростовані та є чинними.

У відповідності до Розрахунку збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства, такий розрахунок проведено за період з 25 лютого 2014 року (набуття у власність відповідачем приміщень) по 29 листопада 2016 року та становить 11 695,37 грн., в тому числі: за період з 25.02.2014 року по 01.01.2015 року - 3 148,99 грн.; за період з 01.01.2015 року по 25.10.2015 року - 3 767,58 грн. та за період з 01.01.2016 року по 29.11.2016 року - 4 778,80 грн.

Вказаний розрахунок здійснено з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої розраховано розмір орендної плати за кожен період відповідного року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 11 695,37 грн., спричинених користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, є підставними та обґрунтованими.

Слід зазначити, що відповідачем протилежного не доведено, при цьому, в матеріалах справи міститься договір №02/12-2016 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 02 грудня 2016 року, укладений між ПП Західземпроект (виконавець) та ТзОВ Фірманн (замовник) щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ Фірманн за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3а площею 0,0271 га. При цьому, будь-які докази, які б підтверджували вчинення відповідачем дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою за період з 25.02.2014 року по 29.11.2016 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

Разом з тим, у відзиві на позов (б/н від 25.09.2017 року) відповідач заявив про пропуск позовної давності щодо частини позовних вимог про стягнення збитків за період з 25.02.2014 року по 21.08.2014 року. У розрахунку, поданому до суду першої інстанції, відповідач вказав про сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення збитків в розмірі 1 808,48 грн. за період, що вказаний вище.

У п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року за Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, як зазначено вище, колегією суддів встановлено порушення права позивача, у зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії та від 22.10.1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що позивач - Івано-Франківська міська рада міг довідатись про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ТзОВ Фірманн) з моменту набуття відповідачем у власність об'єктів нерухомого майна адміністративно-виробничих будівель (236,5 кв. м) по вул. Левинського 3а у м. Івано-Франківську - тобто з 25 лютого 2014 року (дата державної реєстрації).

Слід зазначити, що спірна земельна ділянка вилучена у ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельна фірма Рембудком-ЛТД за його згодою рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року, поряд з тим, вказаним рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД з передачею її в оренду терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень. Однак, вказане рішення ТзОВ Транспортно-виробнича фірма АвтоКом-ЛТД не виконало, договору оренди з міською радою не уклало, поряд з тим, нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці передало у власність ТзОВ Фірманн .

Зважаючи на наведене вище, беручи до уваги предмет позову та особу відповідача, колегія суддів вважає, що позовну давність щодо вимог позивача в даній справі слід обчислювати саме з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з відмітки Господарського суду Івано-Франківської області на позовній заяві, Івано-Франківська міська рада звернулась до суду з даним позовом - 18.08 2017 року.

При цьому, колегією суддів враховано, що правопорушення відповідача є триваючим, а збитки нараховані протягом всього періоду порушення, з огляду на що, беручи до уваги положення ч.4 ст.267 ЦК України, суд вважає, що до вимог позивача про стягнення збитків за період з 25.02.2014 року по 17.08.2014 (включно) слід застосувати наслідки спливу позовної давності, а вимоги щодо стягнення збитків за період з 18.08.2014 року по 29.11.2016 року підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок розміру збитків, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача - 9 927,88 грн. збитків за період з 18.08.2014 року по 29.11.2016 року, в тому числі: за період з 18.08.2014 року по 31.12.2014 року - 1 381,50 грн., за період з 01.01.2015 року по 25.10.2015 року - 3 767,58 грн. та за період з 01.01.2016 року по 29.11.2016 року - 4 778,80 грн.

При цьому, в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача збитків за період з 25.02.2014 року по 17.08.2014 року в розмірі 1 767,49 грн. слід відмовити у зв'язку з спливом позовної давності щодо таких вимог.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що земельна ділянка, за використання якої позивачем нараховано збитки, не сформована, їй не присвоєно кадастровий номер, відтак, вона не може бути об'єктом, за використання якого справляється орендна плата, однак, колегія суддів такі твердження скаржника відхиляє, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення саме збитків, спричинених використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що в даному випадку є упущеною вигодою, а не стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди. При цьому, факт того, що земельна ділянка не сформована та їй не присвоєно кадастрового номеру, не спростовує факту користування такою ділянкою без належних на те документів, що і не заперечувалось самим відповідачем.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на лист ДПІ у м. Івано-Франківську від 14.11.2014 року, в якому інспекція зазначила, що юридична особа, яка отримує дохід та сплачує єдиний податок, при передачі в оренду належної їй на праві власності комерційної нерухомості (будівлі) звільняється від сплати земельного податку під такою будівлею, якщо видом господарської діяльності є надання в оренду будівель, оскільки, зазначене у листі не спростовує факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та необхідності оформлення права на земельну ділянку у відповідності до норм чинного законодавства. Одночасно, предмет позову в даній справі стосується виключно збитків, що становлять упущену вигоду для міської ради, та не стосується сплати відповідачем земельного податку.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

З огляду на часткове задоволення позову, беручи до уваги положення ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача (скаржника) слід стягнути 1 494,02 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги та 1 358,20 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Керуючись ст.ст.129, 270, 273, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2017 року по справі №909/816/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн (76018, м. Івано-Франківськ, вул. І. Левинського, 3А, код ЄДРПОУ 39099010) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 9 927,88 грн. збитків.

В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 1 767,49 грн. збитків) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірманн (76018, м. Івано-Франківськ, вул. І. Левинського, 3А, код ЄДРПОУ 39099010) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700) 2 852,22 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1 494,02 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги та 1 358,20 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову).

Місцевому господарському суду - видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/816/17 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Повну постанову складено 02.03.2018 року

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді Бонк Т.Б.

ОСОБА_5