Постанова

від 20.02.2018 по справі 814/1532/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. м. ОдесаСправа № 814/1532/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року задоволено заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ АГРОМОЛПРОМ не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 травня 2017 року по 20 червня 2017 року, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Баштанський сирзавод (правонаступник - ТДВ Баштанський сирзавод ) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агромолпром (код ЄДРПОУ 34181215), за період з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року, за наслідком якої складено акт від 27 червня 2017 року № 58/28-10-49-06/00446500.

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки у перевіряємий період товариством допущено порушення норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 270 244,00 грн., в т.ч. за лютий 2016 року, на суму 135 122,00 грн., за квітень 2016 року, на суму 135 122,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого ПАТ Баштанський сирзавод , в результаті чого товариством занижено зобов'язання з податку на прибуток, на загальну суму 2027,00 грн.

За наслідком виявлених порушень контролюючим органом складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 19 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 270 244,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 135 122,00 грн.; № НОМЕР_2 від 19 липня 2017 року, яким товариству збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 2027,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі, 1013,50 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача у перевіряємий період вплинули його господарські операції, які на думку контролюючого органу не мали реального характеру, з контрагентом ТОВ АГРОМОЛПРОМ .

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначеного контрагента.

В даному випадку, 08 лютого 2016 року між ПАТ Баштанський сирзавод та ТОВ АГРОМОЛПРОМ укладено договір № 09 про постачання обладнання (сепаратор очисник - MRPX-413 АЛЬФА-ЛАВАЛЬ в комплекті), який на думку колегії суддів узгоджуються з господарською діяльністю товариства.

В свою чергу, складені на підставі вищевказаного договору податкові накладні, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні докази: специфікацію на товар (додаток № 1 до договору № 09 від 08 лютого 2016 року); технічне завдання на постачання та введення в експлуатацію сепаратора-очисника (додаток № 2 до договору № 09 08 лютого 2016 року); товарно-транспортну накладну від 01 квітня 2016 року № 16; видаткову накладну від 01 квітня 2016 року № РН-000018; акт введення в експлуатацію обладнання від 22 квітня 2016 року; платіжні доручення; акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 червня 2016 року; подорожній лист водія, який здійснював перевезення обладнання; наказ на відрядження водія; посвідчення про відрядження водія; звіт про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт; табель обліку використаного робочого часу за квітень 2016 року по підрозділу гараж; журнал реєстрації ввозу товарно-матеріальних цінностей на територію ПАТ Баштанський сирзавод ; журнал реєстрації перепусток, у якому відображено виписку перепустки представнику ТОВ Агромолпром на територію ПАТ Баштанький сирзавод ; наказ про відрядження ОСОБА_1 до ТОВ Агромолпром для приймання обладнання; оборотно-сальдову відомість по рахунку 6314 по контрагенту ТОВ Агромолпром ; звіт по проводках по контрагенту ТОВ Агромолпром за 29 квітня 2016 року; акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за 20 травня 2016 року; картку рахунку 1522 (об'єкт Сепаратор Альфа-Лаваль).

В даному випадку, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством товару за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

При цьому, будь-які недоліки в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання товарів та робіт, не є підставою для нарахування йому податкових зобов'язань.

В свою чергу, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо доцільності притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт наявності інформації про ризиковані господарські операції контрагента позивача з третіми особами.

Між тим, зазначена податковим органом інформація щодо можливого порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства не приймається колегією суддів, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, з аналогічних підстав, колегія не приймає посилання податкового органу на факт проведення контрагентами позивача ризикованих господарських операцій з іншими юридичними особами, що не перебували з ним у господарських відносинах у перевіряємий період.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_2