Постанова

від 21.02.2018 по справі 821/1068/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1068/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончаровій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 26.10.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі-відповіді №С-6610/0-2125/6-17 від 22.06.2017 року;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області на земельній ділянці з кадастровим номером 6520383500:00:001:0038.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно та без підстав передбачених чинним законодавством відмовлено йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі-відповіді за №С-6610/0-2125/6-17 від 22.06.2017р. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ОСОБА_1 03.11.2017 року та перший заступник начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 16.11.2017 року подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року та прийняти нову, якою представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача, відповідно, - відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.02.2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, в якому, серед іншого, було заявлено прохання про проведення розгляду справи без участі позивача чи його представника.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції з невідомих причин не прибув, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

При перевірці стану додержання вимог земельного законодавства, згідно припису ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 25.04.2017р. №1/0/92-17-АК/0012ПР/03/01/17, щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності ОСОБА_1 встановлено, що згідно Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №7637 від 06.12.2013р. гр.ОСОБА_1 придбав нерухоме майно - комплекс Свинарник відгодівник , який розташований на земельній ділянці площею 3,0090 га, та складається з нежитлових приміщень, а саме: свинарник (3 шт.); відгодівник; вагова; санпропускник - бойня; будинок тваринників; котельні; кормоцеху.

Земельна ділянка площею 2,3509 га, на якій гр. ОСОБА_1 веде господарську діяльність, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення , угіддя - під господарськими будівлями і дворами.

На день перевірки позивач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, чим порушено ст.125 Земельного кодексу України.

У зв'язку із зазначеним, ОСОБА_1 було придписано вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 2,3509 га, що зайнята під майновим комплексом свинарник відгодівник в термін до 25.05.2017р.

24.05.2017 року за вх.№С-6610/5/0-17-СГ до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надійшла заява ОСОБА_1 від 22.05.2017р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільради Білозерського району Херсонської області (контур 60, угіддя - господарський двір ).

Однак, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області своїм листом від 22.06.2017р. №С-6610/0-2125/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безкоштовно у власність цієї земельної ділянки.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Згідно із приписами ст.ст.3,4 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, Законами України Про землеустрій і Про оренду землі , а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Як слідує з вимог ч.ч.1,2,3 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Так, приписами ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з цим порядком, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб ) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів АР Крим. Верховній Раді АР Крим, Раді міністрів АР Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, ч.7 ст.118 ЗК України також визначено і вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень Закону України Про особисте селянське господарство від 15.05.2003р. №742-IV, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.7 вказаного вище Закону №742-IV, члени особистого селянського господарства мають право, у тому числі:

- реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам;

- самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;

- надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;

- використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;

- вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, відповідач своїм листом від 22.06.2017 року №С-6610/0-2125/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області (контур 60, угіддя - господарський двір ).

Підставою для такої відмови відповідач зазначив, що згідно даних Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка площею 2,3509 га з кадастровим номером 6520383500:02:001:0094 сформована із цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення , без посилань на норми чинного законодавства.

Однак, відповідачем не наведено жодної документації щодо впорядкування земель даної території, затверджену у встановленому законом порядку, яка б свідчила про їх цільове призначення, порядок використання та охорону.

Так, як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 придбав нерухоме майно-комплекс Свинарник відгодівник (Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №7637 від 06.12.2013р .), який розташований на земельній ділянці площею 3,0090 га, та складається з нежитлових приміщень, а саме: свинарник (3 шт.); відгодівник; вагова; санпропускник - бойня; будинок тваринників; котельні; кормоцеху.

Основним завданням свинарських ферм і комплексів - є виробництво м'яса.

Як встановлено матеріалами справи, спірна земельна ділянка площею 2,3509 га, на якій ОСОБА_1 веде свою господарську діяльність, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Музиківської сільської ради Білозерського району Херсонської області, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення, угіддя - під господарськими будівлями і дворами.

Отже, у відповідності до змісту приписів вказаної вище ст.7 Закону України Про особисте селянське господарство , члени особистого селянського господарства мають право утримувати склад для надлишків виготовленої продукції надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.

Крім того, члени особистого селянського господарства можуть самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва: створювати майстерні для ремонту сільськогосподарської техніки та інші приміщення для обслуговування.

Створення майстерні для ремонту техніки, господарських будівель для вирощування КРХ, свиней, овець та надання послуг з її використання не заборонено діючим законодавством.

Таким чином, у зв'язку з вказаними обставинами, судова колегія погоджується з висновками окружного суду, що причина відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 є необґрунтованою та безпідставною.

Що ж стосується інших позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки, то колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно обґрунтував висновок стосовно дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та відсутності у суду права втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та права переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам, у зв'язку з чим, окружним судом цілком правомірно було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га.

Окрім того, необхідно зазначити, що аналогічна правова позиція щодо дискреційних повноважень була викладена і Верховним Судом, зокрема у своїй постанові від 06.02.2018 року по справі №К/9901/4541/17.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст.316 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено _ 26 лютого 2018 _р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_3