Рішення

від 23.02.2018 по справі 802/2341/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/2341/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: Бойка Д.В.

представників відповідача: Пенської О.Ю., Маськової Н.М.

свідка: Вердиша Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод" (далі - ТОВ "Ямпільський маслосирзавод", товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009941401, №0009951401 від 08.11.2017 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що, за наслідком проведеної податковим органом планової виїзної перевірки податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування, складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" занижено податок на прибуток на суму 168 548 грн. та податок на додану вартість на суму 187 276 грн. Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп" фактично не могли поставляти дерев'яні палети, вапно, соду ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" за відсутності матеріальних та трудових ресурсів, а відтак, накладні, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН та відображені у податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання/отримання дерев'яних палет, соди, вапна. Окрім того, податковий орган також вказав, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука встановлено фіктивність ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп".

В подальшому, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи. Позивач зазначає, що не має доступу до конфіденційної інформації своїх контрагентів та вказує на індивідуальний характер відповідальності. Акцентує увагу на тому, що наявність товарно-матеріальних цінностей у позивача, податковим органом не заперечується. Також зазначив, що отримані дерев'яні палети, сода, вапно були оплачені та отримані товариством, що підтверджується платіжними дорученнями. За таких обставин, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 26.12.2017 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 24.01.2018р.

24.01.2018 р. підготовче судове засідання відкладено на 14.012018 р.. а 14.01.2018 р. - на 23.02.2018 р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів та викликом свідка.

23.02.2018 р., закінчено підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті у цей же день на підставі поданих сторонами заяв.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві. Зокрема пояснили, що в ході проведеної перевірки встановлено неможливість фактичної поставки дерев'яних палет, соди, вапна ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп" на адресу ТОВ "Ямпільський маслосирзавод", у зв'язку із фіктивністю перших. Остання підтверджується вироком Крюківського районного суду м. Кременчука, що набрав законної сили. Зазначили, що необхідною умовою для відображення операцій у складі витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, що фактично не відбулось. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до податкового кредиту отриманий товар від ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп".

23.01.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2216) з поясненнями аналогічними за змістом позову. Наполягав на тому, що фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи, яким не надано належно оцінки при перевірці. Відтак, висновки податкового органу є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №1958, №1959, №1960, №1962, №1961 від 27.09.2017 року та наказу від 13.09.2017 року за № 2508 державними ревізорами/інспекторами у період з 27.09.2017 року по 10.10.2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.10.2017 року за № 2183/1401/00444582, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" встановлено, що має місце заниження податку на прибуток на суму 168 548 грн. та податок на додану вартість на суму 187 276 грн.

В акті зазначено, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.03.2017 р. №537/544/17 встановлено, що в період часу з 01.01.2015 р. по 28.07.2016 р. з метою незаконного збагачення, ОСОБА_5 організував діяльність організованої злочинної групи, до складу якої увійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з метою прикриття незаконної фіктивної діяльності із незаконного формування податкового кредиту; одержання готівки та валових витрат з податку на прибуток, без наміру здійснення статутної діяльності підприємства, шляхом створення нових юридичних осіб та придбання раніше створених підприємств ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп".

Згідно документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами установчих документів" від 16.05.2016 та 26.02.2016 , ОСОБА_7 у період часу з 08.05.2015 до 05.08.2015 та з 29..02.2016 по 18.03.2016 був зареєстрований засновником, директором та головним бухгалтером фіктивного підприємства ТОВ "Строй Комплекс Груп".

Також, перевіркою встановлено, що взаєморозрахунки між ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" та ТОВ "Ентерс" відбувались на підставі договору поставки №19/04 від 19.04.2016 р., згідно умов якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар, а саме, дерев'яні палети на умовах даного договору. Операції з отримання даного товару оформлено видатковими накладними.

При цьому, проведеним аналізом бази даних "Аналітична система" інтегрованої інформаційної системи ДФС "Податковий блок" не встановлено придбання ТОВ "Ентерс" дерев'яних палет, тобто у товариства відсутні постачальники палет.

В свою чергу, взаєморозрахунки між ТОВ "Ямпільський маслосирзавод" та ТОВ "Строй Комплекс Груп" здійснювались на підставі договору поставки №21/03 від 21.03.2016 р., згідно умов якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар в асортименті, на умовах даного договору. Операції з отримання даного товару оформлено видатковими накладними.

При цьому, проведеним аналізом бази даних "Аналітична система" інтегрованої інформаційної системи ДФС "Податковий блок" не встановлено придбання ТОВ "Строй Комплекс Груп" товару, отжк, у товариства відсутні постачальники.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 08.11.2017 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0009941401, №0009951401, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - 168 548 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 42 137 та з податку на додану вартість у сумі - 187 276 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 46 819 грн., відповідно.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд вказує на наступне:

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано, як зазначалось вище, статтями 44, 134, 198 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними

Аналогічна позиція викладена в постановах ВС від 31.01.2018 р. справа № 2а/0470/6369/12, від 16.01.2018 р. у справі № 2а-7075/12/2670, від 06.02.2018 р. справа № 826/6986/14.

Так, вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 р. у справі №537/544/17, встановлено, крім іншого, факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп", які здійснювали поставку товару ТОВ "Ямпільський маслосирзавод".

Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що організована злочинна група у складі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у період з 1.01.2015 по 28.07.2016 р. фактично не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп", передбачену статутами товариств, а використовуючи рахунки даних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), умисно надавали послуги суб'єктам реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку, шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконаних робіт, надання послуг. Зазначені дії організованої злочинної групи надали можливість у повному обсязі реалізувати свою злочинну мету, спрямовану на здійснення фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до порушення норм чинного законодавства, незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток суб'єктами підприємницької діяльності (вигодонабувачами). Суд встановив, що обвинувачені, своїми умисними діями, яки виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбані суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб)) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинили кримінальне правопорушення передбачене ст.205 КК України (Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Відтак із урахуванням вищенаведеного, судом не приймаються до уваги первинні документи надані позивачем в підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп", зокрема : договора поставки від 21.03.2016 р., 19.04.2016 р.; рахунки - фактури від 26.06.2015 р., 21.03.2016 р. ., 29.03.2016 р., 20.04.2016р., 22.04.2016р., 25.04.2016р., 27.04.2016р., 29.04.2016р. , 20.05.2016р., 27.05.2016р., 16.06.2016р., 17.06.2016р., 20.06.2016р., 22.06.2016р., 24.06.2016р., 27.06.2016р., 29.06.2016р.; видаткові накладні від 26.06.2015 р., 21.03.2016 р. ., 29.03.2016 р., ., 20.04.2016р., 22.04.2016р., 25.04.2016р., 27.04.2016р., 29.04.2016р. , 20.05.2016р., 27.05.2016р., 16.06.2016р., 17.06.2016р., 20.06.2016р., 22.06.2016р., 24.06.2016р., 27.06.2016р., 29.06.2016р.; податкові накладні 26.06.2015 р., 21.03.2016 р. ., 29.03.2016 р., ., 20.04.2016р., 22.04.2016р., 25.04.2016р., 27.04.2016р., 29.04.2016р. , 20.05.2016р., 27.05.2016р., 16.06.2016р., 17.06.2016р., 22.06.2016р., 24.06.2016р., 27.06.2016р., 29.06.2016р.; товаро-транспортні накладні; подорожні листи; платіжні доручення.

Оцінюючи пояснення позивача згідно яких перевезення товару здійснювалось орендованим товариством транспортним засобом, суд вказує на наступне.

Як видно із товаро- транспортних накладних 26.06.2015 р., 21.03.2016 р., 29.03.2016 р., 20.04.2016р., 22.04.2016р., 25.04.2016р., 27.04.2016р., 29.04.2016р., 20.05.2016р., 27.05.2016р., 16.06.2016р., 17.06.2016р., 20.06.2016р., 22.06.2016р., 24.06.2016р., 27.06.2016р., 29.06.2016р. перевезення товару здійснювалось автомобілем НОМЕР_1.

На підтвердження права користуання вказаним автомобілем (з причіпом) суду надано договір оренди № 10/03-1 від 10.03.2015р, укладений між ОСОБА_9 та ТОВ "Ямпільський маслосир завод" терміном 3 роки та свідоцтва про реєстрацію ТЗ та причіпу НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Проте, судом не беруться до уваги вказані докази, оскільки, по-перше, не надано документів, які підтверджують фактичну передачу ТЗ, проведення оплати за оренду, віднесення до витрат використання ТЗ. По-друге, в порушення вимог частини другої статті 799 ЦК України, вказаний правочин не посвідчений нотаріально.

Щодо показів свідка ОСОБА_10, наданих при розгляді справи по суті, то вони судом до уваги не беруться, оскільки є суперечливими.

Так, при дачі пояснень, свідок декілька раз змінював свої пояснення в частині посади яку обіймає, а саме, спочатку наполягав, що працює водієм на ТОВ Ямпільський маслосирзавод , потім стверджував, що працює механіком. Водночас, згідно наказу по ВАТ Ямпільський маслосирзавод № 167-о від 3.10.2003 р., ОСОБА_10 з 3.10.2003 р. працює водієм.

Щодо факту самого перевезення товару, то свідок пояснив, у 2015-2016 роках, приблизно весною перевозив товар (палети, соду) з м. Кременчуга, які отримував на складах ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй Комплекс Груп". При цьому, не підтвердив, що поставлений на видаткових накладних підпис належить йому. Більш того, дивним чином свідок пам'ятає лише як здійснював перевезення з вказаних товариств у вказаний період і не пам'ятає, чи здійснював він перевезення інших товарів та з інших підприємств у період 2014 - 2018р. р., що не охоплений перевіркою.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність контрагентів позивача, суд доходить висновку, що спірні рішення прийняті за наявності на те правових підстав, а отже, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством - відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський маслосирзавод"(вул. Гоголя, 169 , м. Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 00444582).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 39402165 ).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна