Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2018 р. Справа№805/751/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державну службу України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
01 лютого 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про скасування постанови № 002449 від 10.10.2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 серпня 2017 року при перевірці додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідачем встановлено порушення з боку позивача, як перевізника, а саме не забезпечення водія на транспортному засобі ДАФ/КОГЕЛ (DAF/KOGEL), реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, щоденними реєстраційними листками обліку праці та відпочинку за 17.08.2017 рік. У зв'язку з чим 10.10.2017 року відповідачем прийнято постанову № 002449 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на час виявлення порушення зазначений автомобіль експлуатувався іншою особою - ТОВ Крамінвест , з якою укладено договір оренди вказаного у акті транспортного засобу.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 002449 від 10.10.2017 року про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
16.02.2018 року до суду надійшло клопотання відповідача про заміну первісного відповідача Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Ухвалою суду від 21.02.2018 року, з урахуванням згоди позивача, задоволено клопотання відповідача та замінено первісного відповідача у справі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Також, 16.02.2018 року з боку відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складається на підставі тих документів, які пред'явив водій, зокрема на підставі реєстраційного документа на транспортний засіб, що засвідчує власника транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 Також, відповідач зазначив, що водій транспортного засобу - ОСОБА_3 з актом перевірки ознайомився та погодився без зауважень.
Окрім того, відповідач повідомив, що позивач запрошувався на розгляд справи до управління, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте на засідання комісії з розгляду справи не з'явився, причини неявки не повідомив, заперечень або пояснень щодо порушення не надав. У зв'язку з даними обставинами, а саме відсутності, з боку позивача, спростування фактів, зазначених у акті перевірки та будь-яких пояснень про причини порушення, було прийнято оскаржуване рішення про № 002449 від 10.10.2017 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких доказів, які спростовують встановлені порушення і того, що порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт мали місце, відповідач вважає оскаржувану постанову законною, а позовні вимоги необґрунтованими.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є власником транспортних засобів ДАФ (DAF, сідловий тягач-Е), рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_1 та КОГЕЛЬ (KOGEL, напівпричіп бортовий), реєстраційний номер НОМЕР_2, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, дата реєстрації 16.07.2013 та НОМЕР_4, дата реєстрації 15.07.2011 (а.с. 9, 10).
17 серпня 2017 року посадовими особами Укртрансбезпеки у Донецькій області була проведена перевірка транспортного засобу марки ДАФ (DAF, сідловий тягач-Е), реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності. За результатами перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів (згідно НОМЕР_5 від 16.08.2017 року) без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , в частині того, що перевізник - ОСОБА_5 не забезпечив наявності у водія - ОСОБА_3 щоденних реєстраційних листків обліку праці та відпочинку водія за 17.08.2017 рік (тахокарти), у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт : надання послуг з перевезення вантажів без оформлених документів, перелік яких визначений ст. ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: не оформлено індивідуальний щоденний листок обліку праці та відпочинку водія за 17.08.2017 рік, про що складено акт перевірки від 17.08.2017 року № 051113 (а.с. 8).
У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем було прийнято постанову № 0022449 від 10.10.2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ застосовано штраф у розмірі 1700 грн. (а.с. 7).
Позивач оскаржує вищевказану постанову, як таку, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, без урахування всіх обставин.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
У відповідності до статті 6 Закону Закон № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
У відповідності до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закон № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
Приписами статті 48 Закон № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 Закон № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.
Автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (стаття 1 Закон № 2344-ІІІ).
Судом встановлено, що 18 лютого 2015 року між ТОВ Крамінфест (код ЄДРПОУ 13481188, місцезнаходження 84313, АДРЕСА_1, не перебуває в процесі припинення), як орендатором та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 - позивач у справі, як орендодавцем, укладено договори оренди транспортних засобів: марки ДАФ (DAF), рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_6 та марки КЕГЕЛ (KEGEL, полупричіп бортовий), рік випуску 1998, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать позивачу (а.с. 11, 12).
Факт того, що вказані транспортні засоби, на час проведення перевірки (17.08.2017), перебували у користуванні третіх осіб підтверджується товарно-транспортной накладною № КлН 00262793 від 16.08.2017 року, згідно якої змовник, він же вантажовідправник - ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат перевозить вантаж на адресу ПАТ Виробниче об'єднання Конті - вантажоодержувач (а.с. 13). Така обставина свідчіть про те, що позивач немає ніякого відношення до відповідних автомобільних перевезень.
Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з вимогами частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина 2 статті 207 ЦК України).
Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до зазначених норм законодавства даний договір оренди транспортних засобів укладено між ТОВ Крамінфест та ФОП ОСОБА_6 є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки дані суб'єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону, зокрема позивач, як підприємець. Крім того, документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що даний договір оренди транспортних засобів укладено між суб'єктами господарювання, а саме юридичною особою (ТОВ) та фізичною особою-підприємцем, та прийнято ними до виконання у повному обсязі. Отже, положення частини другої статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року № 14/5025/1982/11.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, які свідчать про перебування автомобіля, що перевірявся, у користуванні третіх осіб, суд вважає, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , а отже відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, передбаченого даним Законом.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на ознаку законності прийнятого рішення, щодо відсутності заперечень з боку позивача та водія в процесі встановлення обставин порушення та розгляду справи на засіданні комісії, з огляду на положення статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державну службу України з безпеки на транспорті про скасування постанови, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державну службу України з безпеки на транспорті про скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Донецькій області № 002449 від 10.10.2017 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державну службу України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: проспект Перемоги, будинок 14, м. Київ, Київська область, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_2) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Лазарєв В.В.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2018 |
Оприлюднено | 05.03.2018 |
Номер документу | 72561591 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Лазарєв В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні