Рішення

від 26.02.2018 по справі 922/4330/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р.Справа № 922/4330/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000", м. Київ до Дочірнього підприємства "Зоря" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", с. Пономаренки про стягнення 313933,79 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Зоря" ПАТ "Агрохолдинг Авангард", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 313933,79 грн., з яких: 236960,00 грн. сума основного боргу, 49015,78 грн. сума пені, 5644,80 грн. сума 3% річних, 22313,21 грн. сума інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №16/09/16 про надання охоронних послуг, укладеного між сторонами 16.09.2016, щодо оплати наданих послуг. В якості правової підстави позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 903 ЦК України. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.12.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.01.2018 о 09:45.

Ухвалою суду від 15.01.2018 підготовче засідання було відкладено до 07.02.2018 до 10:00.

23.01.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема вказує на те, що акт №ОУ-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2017 від 30.04.2017 був направлений позивачем на адресу відповідача лише 12.07.2017 та відповідачем не був прийнятий. 12.07.2017 відповідачем позивачу була направлена претензія про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань по договору. Проте акт за квітень 2017 року був безпідставно включений позивачем до позовних вимог. Крім того, відповідач вказує на те, що передумовою для визнання права позивача на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних є наявність вимоги позивача, яку матеріали справи не містять.

05.02.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач вказує на те, що вважає відзив надуманим, безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, вказує на те, що умови спірного договору не передбачають обов'язків ТОВ «ВЄХ-3000» направлення на адресу відповідача актів про надання охоронних послуг цінними чи рекомендованими листами. Щомісячно такі акти направлялись звичайною кореспонденцією про що свідчить журнал реєстрації вихідних документів ТОВ «ВЄХ-3000» . Як вбачається із зазначеного журналу реєстрації вихідних документів, позивач 28 квітня 2017 року направляв на адресу відповідача акт про надання охоронних послуг за квітень 2017 року. Такий акт не був підписаний відповідачем та не був повернутий на адресу позивача. В той же час на адресу позивача відповідач, протягом 5 (п'яти) робочих днів, не направив своїх заперечень, як то передбачено пунктом 7.5 спірного договору. Таким чином послуги, що надавались позивачем в квітні 2017 року на умовах договору №16/09/16 від 16 вересня 2016 року вважаються наданими належним чином. Позивачем вдруге два примірники акту виконаних робіт за квітень 2017 року передавались нарочним на адресу відповідача та втретє такий акт у двох примірниках відправлявся позивачем цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом поштового відправлення з відміткою почти та фіскальним чеком.

Крім того, позивач вказує на гарантійний лист відповідача, яким відповідач повністю визнає станом на 18 квітня 2017 року несвоєчасно сплачену заборгованість, яка виникла на умовах спірного договору про надання охоронних послуг №16/09/16 від 16 вересня 2016 року та гарантує виплату такої заборгованості у повному обсязі. Отже жодних зауважень з боку відповідача щодо неякісного надання послуг в квітні 2017 року не було, а претензія від 12.07.2017 та акти, які надав представник відповідача до відзиву на позовну заяву, були складені відповідачем в односторонньому порядку вже після припинення дії спірного договору, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Ухвалою суду від 07.02.2018 підготовче провадження у справі було закрите та справу було призначено до судового розгляду по суті на 26.02.2018 о 10:00.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

16 вересня 2016 року між сторонами був укладений договір №16/09/16 про надання охоронних послуг (далі - договір).

Відповідно до умов договору, охоронне агентство (позивач) зобов'язується забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається замовником (відповідач) під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату (п. 2.1 договору).

16.09.2016 між сторонами був підписаний акт прийняття об'єкту під охорону до договору №16/09/16 про надання охоронних послуг від 16.09.2016, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв під охорону приміщення за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Пономаренки, вул. Червоноарміська, 25.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у пункті 7.3 договору та протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта від 16.09.2016, а саме: сторонами досягнута згода щодо розміру вартості послуг з охорони за один календарний місяць, яка складає 30744,00 грн. без ПДВ.

Згідно пункту 7.4 договору, замовник здійснює оплату щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту початку надання послуг з охорони, але не пізніше 10 жовтня 2016 року, а в подальшому оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно п. 10.1 договору, він набирає чинності з 16 вересня 2016 року і діє до 16 вересня 2017 року.

31.05.2017 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання охоронних послуг №16/09/16 від 16.09.2016, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди з 31.05.2017 припинити дію договору про надання охоронних послуг №16/09/16 від 16.09.2016. Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони констатують, що охоронні послуги надавались від моменту укладення договору до моменту зняття постів охорони безперервно.

У п. 8.3 договору сторони погодили, що закінчення дії договору або дострокове її припинення не звільняє сторони від зобов'язань, які виникли під час дії договору.

На умовах договору, охоронні послуги надавались позивачем у період з 16 вересня 2016 року по 31 травня 2017 року включно, на загальну суму 262 080,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 37-45).

Проте, відповідач частково провів розрахунки за фактично отримані послуги з охорони сплативши позивачеві частину заборгованості в сумі 25120,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 236960,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг за договором №16/09/16 від 16.09.2016 на суму 236960,00 грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо включення до суми боргу акту №ОУ-0000040 від 30.04.2017 на суму 30744,00 грн., виходячи з наступного.

У п. 4.4 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний повідомляти охоронне агентство про всі недоліки та порушення в роботі охоронників для прийняття необхідних заходів.

Згідно п. 4.16 договору, замовник зобов'язаний невідкладно повідомляти по телефону уповноваженого представника охоронного агентства (для прийняття невідкладних заходів) про всі недоліки та порушення в роботі охоронників, а також у випадку виявлення будь-яких фактів неналежного виконання працівниками охоронного агентства обов'язків по охороні об'єкту.

У п. 7.5 договору сторони дійшли згоди, що охоронне агентство зобов'язано, за перший місяць надання послуг, надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його, або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання Замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Як вбачається із Журналу реєстрації вихідних документів ТОВ "ВЄХ-3000" (а.с. 112), позивач 28 квітня 2017 року направляв на адресу відповідача акт про надання охоронних послуг за квітень 2017 року - №ОУ-0000040.

Крім того, як зазначалося вище, згідно умов додаткової угоди №1 від 31 травня 2017 року до договору про надання охоронних послуг №16/09/16 від 16.09.2016, сторони дійшли згоди з 31 травня 2017 року припинити дію договору про надання охоронних послуг №16/09/16. Згідно пункту 2 зазначеної додаткової угоди, сторони констатують, що охоронні послуги надавались безперервно від моменту укладення договору до моменту зняття постів охорони. Направлення відповідачем 12.07.2017 на адресу позивача претензії та актів про порушення умов договору з боку позивача, не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення умов спірного договору позивачем, оскільки дані документи складені та направлені відповідачем вже після припинення договором своєї дії. Направлення повідомлень позивачу про недоліки та порушення в роботі охоронників під час дії договору та відповідно до його умов, відповідачем суду не надано.

Отже, відповідачем суду не подано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог законодавства та умов договору, які б свідчили про порушення умов договору позивачем та які б спростовували вимоги позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

У пункті 5.5 договору сторони визначили, що за прострочення терміну розрахунків з охоронним агентством, передбачених цим договором, замовник за весь період прострочки платежів, тобто за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання зі сплати, сплачує охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 49015,78 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5644,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22313,21 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

У п. 5.5.1 договору сторони обумовили, що замовник у разі прострочення строків розрахунків, що встановлені цим договором, зобов'язаний сплатити охоронному агентству суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5644,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22313,21 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач не має права звертатись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат, оскільки такому зверненню не передувало звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою, як безпідставне, оскільки право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Зоря" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (62480, Харківська область, Харківський район, село Пономаренки, вул. Червоноармійська, 25, код 34951143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄХ-3000" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 12, код 36516412) - 236960,00 грн. основного боргу, 49015,78 грн. пені, 5644,80 грн. 3% річних, 22313,21 грн. інфляційних втрат та 4709,01 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 05 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1