Рішення

від 27.02.2018 по справі 913/979/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 лютого 2018 року Справа № 913/979/17

Провадження №26/913/979/17

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В. , розглянувши матеріали позовної заяви № 573/01-03-17 від 15.12.2017

за позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області, (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 93)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради (місцезнаходження: 92730, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру, буд. 30-А)

про стягнення 15642,17 грн.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.12.2017 до Господарського суду Луганської області звернулась Державна екологічна інспекція у Луганській області з позовом до ОСОБА_1 сільської ради, в якому просить суд стягнути суму шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 15642,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 44, 48, 49, 98 Водного Кодексу України, що полягає у самовільному використанні водних ресурсів при відсутності дозвільних документів. Внаслідок порушенням відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів позивачем до стягнення заявлені збитки, заподіяні державі у розмірі 15642,17 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2017 на підставі п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Державної екологічної інспекції у Луганській області від 15.12.2017 № 573/01-03-17 залишено без руху, оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код відповідача та не додано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

03.01.2018 через канцелярію Господарського суду Луганської області від Державної екологічної інспекції у Луганській області надійшла позовна заява від 28.12.2017 № 641/01-03-17 в якій позивач усунув недоліки позовної заяви (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, ухвалу суду від 21.12.2017 позивач отримав 27.12.2017), а саме, вказав ідентифікаційний код відповідача - 21759628 та письмово підтвердив, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 03.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.02.2018. В судовому засіданні 06.02.2018 оголошено перерву до 27.02.2018.

22.01.2018 від відповідача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач у позовній заяві просить стягнути збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 15 642,17 грн. Зазначений розмір збитків розрахований на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за №389. Відповідно до п.1.2. зазначеної Методики, остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Таким чином, вказаним пунктом Методики закріплений перелік порушень, за наявності яких зазначена Методика може бути застосована для визначення розміру збитків, до яких, відноситься і самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). У розрахунку розмірів відшкодування збитків зазначено, що підставою для розрахунку розмірів збитків стала відсутність у ОСОБА_1 сільської ради дозволу на спеціальне водокористування за період з 18.08.2017 по 23.10.2017, що є порушенням ст.ст.44,49 Водного кодексу України та кваліфікується, як самовільне водокористування. Однак, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.10.2017 №000618 голову ОСОБА_1 сільської ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП «Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів» . Таким чином, за період з 18.08.2017 по 23.10.2017 посадових осіб ОСОБА_1 сільської ради не було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне водокористування (ст. 48 КУпАП), а тому відсутні підстави для застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за №389. Крім того, у розрахунку та у позові жодним чином не зазначається факт того, що зазначена шкода заподіяна саме адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 188-5 КУпАП (Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів), натомість стверджується той факт, що відповідач протягом періоду з 18.08.2017 по 23.10.2017 вчинив самовільне використання водних ресурсів, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст.48 КУпАП, хоча ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані постанови про адміністративне стягнення за вказаною статтею не додає. Відповідач зазначає також, що в даному випадку відсутні наступні складові відповідальності: неправомірність поведінки відповідача, оскільки він не притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.48 КУпАП за період з 18.08.2017 по 23.10.2017, та, як наслідок, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім того, відсутня і вина заподіювана шкоди, оскільки ОСОБА_1 сільською радою протягом зазначеного періоду вживались та на даний час продовжують вживатись всі можливі заходи для отримання відповідного дозволу та розглядаються всі можливі шляхи вирішення проблеми, що склалася. 07.11.2017 сільська рада звернулася до Старобільської РДА з проханням надати допомогу у вирішенні даного питання, за результатами розгляду якого були прийняті рішення № 17/03 від 16.11.2017 року «Про надання згоди управління майном» та рішення № 17/04 від 16.11.2017. «Про надання згоди на передачу майна» . В подальшому на розгляд 24 сесії Старобільської районної ради виносилось питання щодо прийняття у спільну власність територіальних громад Старобільського району основних засобів ОСОБА_1 сільської ради, пов'язаних з забезпеченням надання послуг з центрального водопостачання населенню, та їх передачу районному комунальному підприємству «Старобільськвода» на праві господарського відання. На даний час сільська рада разом з органами державної влади та місцевого самоврядування Старобільського району продовжує вживати вичерпних заходів для врегулювання ситуації.

01.02.2018 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній зазначає, що посилання відповідача на те, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 48 КУпАП за порушення ним природоохоронного законодавства у період часу з 18.08.2017 по 23.10.2017, і зв'язку з цим не можливе нарахування збитків - є безпідставним. По перше відповідача 18.08.2017 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст.48,60 КУпАП. По друге факт заподіяння державі шкоди у розмірі 15642,17 грн в наслідок порушення природоохоронного законодавства відповідачем підтверджується матеріалами позапланового заходу державного нагляду (контролю) стану виконання припису відповідачем здійсненого Інспекцією в період часу з 23.10.2017 по 27.10.2017. Також відповідач до часу проведення Інспекцією перевірки дотриманням вимог природоохоронного законодавства не здійснював жодних заходів направлених на отримання ним дозвільних документів, а саме дозволу на спеціальне водокористування. Тобто в даному випадку відповідач повинен відшкодувати шкоду яку він заподіяв державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства, а саме самовільного забору підземної води з артезіанської свердловини № 1 у період часу з 18.08.2017 по 23.10.2017 без дозволу на спеціальне водокористування яка складає 15642,17 грн.

В судове засідання 27.02.2018 представники сторін не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що представники сторін в судове засідання 27.02.2018 не прибули, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу державної екологічної інспекції у Луганській області від 04.10.2017 № 203/01-01-04 та направлення на перевірку від №369/01-03-19 від 05.10.2017 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 сільського голови ОСОБА_3, проведена позапланова перевірка виконання припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 сільською радою Старобільського району Луганської області №205 від 22.08.2017.

За результатами зазначеної перевірки складено акт позапланової перевірки виконання припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_1 сільською радою Старобільського району Луганської області №205 від 22.08.2017, яким встановлено факт невиконання відповідачем вимог припису №205 від 22.08.2017.

Листом №249 від 23.10.2017 відповідач повідомив позивача, що за період з 18.08.2017 по 23.10.2017 включно ОСОБА_1 сільською радою було забрано з артезіанської свердловини та використано 2992 м куб. підземної води для господарського - побутових потреб населення сільської ради, ОСОБА_1 ЗОШ та СФГ Мрія .

24.10.2017 позивачем винесено протокол адміністративне правопорушення №000618, яким засвідчено, що голова ОСОБА_1 сільської ради - ОСОБА_3 не виконав в повному обсязі припис №205 від 22.08.2017.

24.10.2017 позивачем винесено протокол про про накладення адміністративного стягнення №000618, згідно якого голову ОСОБА_1 сільської ради - ОСОБА_3, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, який відповідачем було сплачено в добровільному порядку 01.11.2017.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку розміру збитків, розмір збитків за період з 18.08.2017 по 23.10.2017 становить 15642,17 грн.

За приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно із вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію в Україні, затверджену Указом Президента України від 13.04.2011р. за №454/2011 до повноважень Державної екологічної інспекції, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до статті 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

У ст.49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів здійснюється за формулами, встановленими у "Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783.

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.09.13 у справі №3-26гс13).

Згідно з п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м3).

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) (п.9.2. Методики).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків (шкоди).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі обставини: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Постанови Верховного Суду України у справах 3-383гс15, 3-741гс15, 922/210/15, 3-271гс16). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів необхідно встановити факт такого самовільного використання. Встановлення такого факту може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що під час позапланової перевірки виявлено, що відповідачем не виконано вимоги припису №205 від 22.08.2017 Державної екологічної інспекції у Луганській області, зокрема, п.6 - отримати дозвіл на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.48 Водного кодексу України.

За даним фактом 24.10.2017 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Луганській області складено протокол №000618 про адміністративне правопорушення за ст.188-5 КУпАП за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, відповідно до якого відповідальною особою головою ОСОБА_1 сільської ради - ОСОБА_3, допущено адміністративне правопорушення, а саме встановлено факт невиконання пунктів припису №205 від 22.08.2017, що є порушенням ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Відносно відповідальної особи відповідача 24.10.2017 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Луганській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн., який в установлений законом строк добровільно сплачений відповідачем 01.11.2017.

У п 1.6. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зазначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Проте відповідачем не доведено суду відсутності вини за вчинені порушення, що були виявлені Держекоінспекцією під час перевірки.

Крім того відповідач в листі №249 від 23.10.2017 підтверджує, що за період з 18.08.2017 по 23.10.2017 включно ним було забрано з артезіанської свердловини та використано 2992 м куб. підземної води.

Також суд зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на, те що ним було вжито усіх можливих заходів для отримання відповідного дозволу, однак до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження вжиття цих заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), а саме: 1) протиправна поведінка ОСОБА_1 сільської ради полягає у самовільному водокористуванні (без оформлення спеціального дозволу), відповідно до припису №205 від 22.08.2017; 2) наявна сама шкода, яка визначена в акті, складеному за результатами проведення позапланової перевірки та розмір якої правомірно розраховано відповідно до Методики; 3) причинний зв'язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; 4) вина, яка полягає у неотриманні відповідачем дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст.255.5.2 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод по Луганській області становить 104,56 грн за 100 м3.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру завданої шкоди, та встановлено, що він розрахований позивачем вірно.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача збитків заподіяних державі ОСОБА_1 сільською радою внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 18.08.2017 по 23.10.2017 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю в розмірі 15642,17 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Старобільського району Луганської області (код ЄДРПОУ 21759628, місцезнаходження: 92730, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру), на користь Державної екологічної інспекції у Луганській області, (код ЄДРПОУ 37991372, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 93) збитки в сумі 15642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн 17 коп. , витрати на судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2018

Суддя С.В. Масловський