Рішення

від 05.03.2018 по справі 201/5171/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/5171/17

провадження 2/201/362/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпром В" про стягнення грошових коштів та витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 квітня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ТОВ "Метал", ТОВ "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" і ТОВ "Югпром В" про стягнення грошових коштів та витрат. Позивач в своєму позові, а її представник в ході судового засідання посилаються на те, що після смерті чоловіка - ОСОБА_2 - звернулася до суду про визнання права власності на спадкове майно, в тому числі і частки в підприємствах відповідачів; рішенням суду за нею таке право власності було визнано і це рішення після оскарження набрало законної сили. Після цього вона звернулася до відповідачів з питанням або прийняти її до складу учасників товариства або виплатити належну їй на підставі рішення суду частку, вказаного зроблено відповідачами не було, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідачі не відповіли нічого. Позивачу завдана шкода. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. На теперішній час всі належні позивачу кошти відповідачами так і не виплачені, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Позивач з представником просили стягнути з відповідачів вказані суми згідно їх розрахунку і вказаному рішенню суду, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Вказаним, на думку суду, цей відповідач не погодився з вимогами і фактично не заперечував проти розгляду справи за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Представники відповідачів ТОВ "Метал" і ТОВ "Югпром В" в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали заперечення проти позову і відзив на нього, вказавши, що дійсно було рішення суду, вони готові виконати законні вимоги позивачки, але в передбачений законом спосіб з наданням відповідних документів і в передбачений законом термін. Всі істотні умови домовленостей, Статуту і закону вони виконали, письмове роз'яснення цього позивачу було, порушень відносно позивача допущено не було, ніхто в оману його не вводив. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, будь-якої шкоди позивачу не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і не можливим їх задоволення. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, з'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка - ОСОБА_2 - звернулася до суду про визнання права власності на спадкове майно, в тому числі і частки в підприємствах відповідачів; рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року за нею таке право власності було визнано і це рішення після оскарження набрало законної сили 23 лютого 2017 року. Після цього позивач звернулася до відповідачів з питанням або прийняти її до складу учасників товариства (відповідачів) або виплатити належну їй на підставі рішення суду частку, вказаного зроблено відповідачами не було, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідачі не відповіли нічого. Позивачу завдана шкода і позивач вимушена була звернутися до суду з цим позовом.

Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом в ході засідання з'ясовано, що в своєї заяві позивач зокрема просить: стягнути з ТОВ на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 177180.00 гривень та нараховані дивіденди на ці кошти за період 2012-2016 роки.

Вказане суперечить нормам діючого Законодавства з наступних підстав:

стосовно стягнення частки статутного капіталу в розмірі 177180,00 гривень: на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро по справі № 201/756/16 за ОСОБА_1 та за ОСОБА_3 в порядку спадкування визнано право власності на частку в статутному капіталі TOB Метал . За кожною спадкоємицею закріплено право на 14.2885% статутного капіталу, вартість частки становить 177180.00 гривень. Рішення дійсно набуло законної сили 23 лютого 2017 року. Після набуття права власності на частку в статутному капіталі товариства у спадкоємців виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України "Про господарські товариства", проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі в товаристві.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України закріплено право учасників товариства з обмеженою відповідальністю передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи.

У відповідності до п. 8.3. Статуту Товариства частка у статутному капіталі Товариства переходить до спадкоємця фізичної особи лише за згодою інших учасників Товариства.

Таким чином, прийняття рішення про вступ спадкоємця(ів) до складу учасників Товариства відноситься до компетенції Загальних зборів Учасників Товариства.

Розрахунки із спадкоємцями учасників, які не вступили до Товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України. Статтею 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

При відмові спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю, або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця, йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Якщо спадкоємець відмовився від участі у ТОВ, або йому було відмовлено у прийнятті до товариства, до відносин, пов'язаних з виплатою спадкоємцю вартості частки майна товариства, за аналогією застосовується стаття 54 Закону України "Про господарські товариства".

Статтею 54 Закону України Про господарські товариства передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

В квітні 2017 року від позивача на ім'я Товариства надійшла заява про намір вступити до складу учасників Товариства. Така ж заява надійшла від другої спадкоємиці - ОСОБА_3. В заяві ОСОБА_1 йшлося одночасно про дві вимоги: вступ до складу учасників, або компенсація вартості частки.

Оскільки позивач в своєї заяві до Товариства просить прийняти її до складу учасників товариства, або сплатити їй компенсацію вартості частки - питання щодо сплати коштів виникає, та набуває актуальності для позивача та відповідача лише після прийняття рішення щодо відмови у вступі позивача до складу учасників товариства. Отже ці дві вимоги є взаємовиключні. Тому ставити питання щодо компенсації вартості частки можливо лише або відмовившись від участі в Товаристві, або після отримання такої відмови від інших учасників товариства.

29 травня 2017 року відбулися загальні збори учасників TOB Метал , де зокрема вирішувалося питання щодо вступу спадкоємиць до складу учасників Товариства. В зборах брала участь представник позивача, яка виступила за довіреністю від ім'я позивача, та висловила бажання щодо вступу до складу учасників Товариства.

Рішенням загальних зборів учасників TOB Метал більшістю голосів вирішили: - Відмовити ОСОБА_1 у вступі до складу учасників TOB МЕТАЛ . Після цього представник позивача висловила другу вимогу щодо компенсації вартості частки в статутному капіталі. Розглянувши заяву позивача учасники Товариства вирішили компенсувати ОСОБА_1 вартість частки в розмірі 177180.00 гривень у строки визначені діючим Законодавством України. Таке саме рішення було прийняте у відношенні спадкоємиці ОСОБА_3.

Відповідно до доданих позивачем документів - вимог а щодо компенсації направлена позивачем на адресу відповідача 23 березня 2017 року.

Постановою Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25 лютого 2016 року за № 4 (п. 4.12) зазначене, що встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Питання про закінчення відповідного строку для повідомлення про вихід безпосередньо випливає зі змісту ч. 1 ст. 148 ЦК України, відповідно до якої учасник має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Тому початок перебігу строків, встановлених ст.. 54 Закону України "Про господарські товариства" слід рахувати від 23 червня 2017 року, та відповідно кінцевою датою розрахунків слід приймати 23 червня 2018 року.

Стосовно нарахування та сплати дивідендів на користь позивача за 2012 -2016 роки: згідно п.п. 14.1.49 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 10 Закону У Про господарські товариства - учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно ст. 88 ГК України - учасники господарського товариства мають право брити участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами учасників підприємства (встановлено в статуті підприємства, ст. 59 Закону України Про господарські товариства з урахуванням п. д ч. 5 ст. 41 цього Закону, ст. 88 ГПК України).

Ст. 167 ГПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації.

Тобто нарахування та отримання дивідендів не поривно пов'язано з участю в управлінні товариством. Але спадкодавець ОСОБА_2 помер 03 серпня 2012 року, а спадкоємиці не вступили до складу учасників товариства, натомість отримали право на компенсацію вартості частки. Право власності на частку статутного капіталу та участь особи в управлінні господарською організацією поняття не тотожні.

Отже в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суд України № 7 від 20 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55,69 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства і не підпадає під заборону ну пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. Що в свою чергу унеможливлює нарахування та виплату дивідендів позивачу, який не є учасником товариства.

Таким чином, аналізуючи вимоги викладені в позовній заяві, суд вважає, що позивач, звертаючись до суду зловжив наданими Законодавцем процесуальними правами, отже відповідач TOB Метал не заперечувало та не ухилялося від сплати грошових коштів на користь позивача в якості компенсації вартості частки в статутному капіталі, навіть розглянуло це питання на загальних зборах учасників з запрошенням представника позивача, та прийняло з цього питання рішення. Термін виплати не може передувати затвердженню річного звіту, та не порушує встановленого Законодавством строку 12 місяців з дня виходу зі складу учасників, який в свою чергу розраховується терміном 3 місяці з дати подання відповідної заяви. Тому - а ні на момент звернення позивача до суду, а ні на час надання відповідачем заперечення чи винесення рішення термін розрахунків з позивачем не сплив. Стосовно позовних вимог, щодо сплати на користь позивача ОСОБА_1 дивідендів за 2012-2016 роки на суму 177180.00 гривень, позов є необгрунтованим, таким що суперечить вимогам чинного законодавства

Також стосовно вимог до ТОВ "Югпром В" позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного з урахуванням вищезазначеного. Відповідно до частини 5 статті 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України.

Статтею 148 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Відповідно до статті 55 Закону України Про господарські товариства , у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, спадкоємці мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Наведеними вище нормами передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті учасника TOB спадкоємцем спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України закріплено право учасників TOB або ТДВ передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця до складу учасників TOB чи виплати йому вартості частки належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Якщо спадкоємець відмовився від участі у TOB або йому було відмовлено у прийнятті до товариства, до відносин, пов'язаних з виплатою спадкоємцю вартості частки майна товариства, за аналогією застосовується стаття 54 Закону України "Про господарські товариства".

Статтею 54 Закону України Про господарські товариства передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, правовою підставою для вирішення питання щодо прийняття спадкоємця до Товариства чи виплати йому вартості частки є заява спадкоємця, підпис на якій має бути засвідчено нотаріально.

Рішенням Жовтневого районного суду від 22 грудня 2016 року у справі №201/756/16-ц визнано за позивачем право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Югпром В (ЄДРПОУ 23359057) у розмірі 37.775%, що у грошовому виразі склало 572090.00 гривень.

Згідно п. 4.1 Статут TOB Югпром В затвердженого загальними зборами 27 липня 2011 року та зареєстрованого 29 липня 2011 року, частка у Статутному капіталі ОСОБА_2 склала 1 144 180.00 гривень. Відповідно п.9.6 Статуту, в редакції від 27 липня 2011 року, частка у статутному капіталі Товариства переходить до спадкоємців фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника Товариства лише за згодою інших учасників Товариства. Посилання позивача на перешкоджання у позасудовому порядку на оформлення спадкової справи не заслуговують на увагу, оскільки порядок оформлення спадкової справи чітко визначений нормами чинного законодавства і відповідачі жодним чином не наділені можливістю на це впливати.

Під час розгляду справи №201/756/16-ц у суді першої інстанції, ТОВ Югпром В надало протокол загальних зборів учасників ТОВ Югпром В №05/07-16 від 05 липня 2016 року, відповідно до якого Товариство взяло на себе зобов'язання виплатити спадкоємцям ОСОБА_2 1117 (один мільйон сто сімнадцять тисяч гривень) 16 копійок, а саме вартість чистих активів Товариства на день смерті учасника.

Крім того, зборами було прийнято рішення провести розрахунок із спадкоємцями у строки передбачені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" з моменту пред'явлення останніми вимоги.

До сьогоднішнього дня позивач з заявою про прийняття до складу у часників Товариства чи щодо виплати останній вартості частини майна на адресу Товариства з заявою, підпис на якій має бути засвідчено нотаріально і в передбаченому законом порядку (з наданням відповідних документів про спадщину та інш) не зверталась.

Заява позивача, направлена на адресу Товариства (03124, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 16) 13 січня 2017 року, була направлена особою право на спадщину, якої не було підтверджено в встановлений чинним законодавством спосіб, а саме до належної заяви не додано свідоцтво про право на спадщину та/або рішення суду, що набуло чинності на день звернення з заявою. Заява позивача, яка міститься в матеріалах справи датована 13 березня 2017 року на адресу Товариства (03124, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 16) не надходила, як вбачається з залучених до матеріалів справи квитанцій направлена на адресу Товариства не була. З наданих квитанцій вбачається, що заява була направлена в місто Дніпро за індексом 49005, та м. Кривий Ріг за індексом 50000.

Стосовно виплати дивідендів: Стаття 10 Закону України Про господарські товариства передбачає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно ст. 88, 167 Господарського Кодексу України - учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Відповідно ст. 30, 54 Закону України Про господарські товариства передбачають, що Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Враховуючи ту обставину, що спадкоємець не є учасником Товариства та те, що спадкоємцями спадкується не участь, не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі підстави для виплати дивідендів відсутні. Аналогічний висновок міститься і в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення. Враховуючи результат вирішення даної справи судові витрати повинні бути покладені на відповідача.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, позивач повинна довести, що її дiями не було порушено її права або права відповідачів. Однак, жодних доказiв позивачем до суду не надано. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-якi домовленості i зобов'язання стосовно позивача (крім передбачених законом) відносно суми позову, предмета спору, а позивач не довів незаконність дій відповідачів. Твердження можливе позивача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги наполягання представника позивача на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Метал", ТОВ "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" і ТОВ "Югпром В" про стягнення грошових коштів та витрат відмовити.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, позовна заява не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 147, 148 ЦК України, ст. 30, 54, 55 Закону України Про господарські товариства ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпром В" про стягнення грошових коштів та витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -