Постанова

від 14.06.2007 по справі 35/520-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/520-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2007 р.                                                           Справа № 35/520-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Білої Т.П. (дов. №06/237 від 07.02.2007р.)

відповідача -  Русінова М.В. (директор), Синєпольської О.В. (дов. б/н від 15.05.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут",  м. Харків (вх. № 1439 Х/3) та Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області (вх. № 1526 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.07 р. по справі № 35/520-06

за позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут", м. Харків

про стягнення 22447,58 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут", м. Харків

до Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про стягнення 10362,75 грн. ,-

встановила:

У жовтні 2006 року Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" про стягнення   суми основного боргу в розмірі 22447,58 грн., а також суми витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" звернулось до господарського суду Харківської області в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, із зустрічною позовною заявою про стягнення з Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" штрафних санкцій за договором № 174 від 10.12.04 р. в сумі 10362,75 грн., суми судових витрат, а також витрат на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.07р. по справі № 35/520-06 (суддя Швед Е.Ю.) первісні позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут" на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Дніпрвагонмаш"   13889,69 грн. заборгованості, 138,90 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісних позовних вимог - відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовлено.

Відповідач по первісному позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Позивач по первісному позову, Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" також з рішенням господарського суду  не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач просить в частині первісного позову прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 22447,58 грн., а в іншій частині залишити рішення без змін.  

Відповідач по первісному позову у відзиві на апеляційну скаргу позивача, з її вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розгляду первісного позову просить залишити без змін.   

Позивач по первісному позову у своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, як необґрунтовану.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 10 грудня 2004 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір-купівлі продажу за № 174 (далі - Договір), відповідно до умов якого за взаємною домовленістю та на умовах Положення про поставку продукції позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений у Договорі, найменування, кількість, ціна якого обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.3 даного Договору відповідач по первісному позову  зобов'язався здійснити попередню оплату в розмірі 100% вартості товару.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 239290,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 10.05.06 р., № 58 від 18.05.06 р., № 63 від 24.05.06 р., № 66 від 20.06.06 р., № 68 від 20.06.06 р.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві товар відповідно до накладних № 286 від 12.05.06 р., № 305 від 09.05.06 р., № 404 від 22.06.06 р. на загальну суму 261737,86 грн.

Господарським судом також встановлено, що відповідач платіжним дорученням № 161 від 27.05.05 р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача 21000,00 грн. в якості попередньої оплати. Відповідно до наказів-накладних позивач поставив відповідачеві лиття "водило" у кількості 219 шт. При проведенні механічної обробки лиття було виявлено їх не відповідність вимогам стандартів, в зв'язку з чим  позивачеві було повернуто 216 шт. лиття "Водило" на загальну суму 36814,76 грн., про що свідчить накладна № 2709 від 27.09.05р. Окрім того, відповідачем у 2006 році на виконання умов спірного Договору № 174 від 10.12.04р. платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, було перераховано грошових коштів, на загальну суму 494359,28 грн., тоді як позивач поставив продукції на загальну суму 516806,85 грн. При цьому, факт отримання продукції на вищенаведену суму не заперечується відповідачем та підтверджується документально матеріалами справи.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, а також з огляду на те, що факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства доведений позивачем у повному обсязі та належним чином і підтверджується матеріалами справи, а заборгованість не погашена та її наявність не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим позовні вимоги в сумі 13889,69 грн. визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті первісних позовних вимог відмовлено, як безпідставно заявленим.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач за первісним позовом у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд неправомірно дійшов висновку стосовно визначення розміру заборгованості в сумі 13888,69 грн., оскільки фактично її сума складає 22447,58 грн. В обґрунтування цих доводів позивач вказує, що всього ним було відвантажено продукції на суму 261737,86 грн., а відповідачем проведено розрахунки на суму 239290,28 грн.

Проте вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на їх підтвердження позивач не надав жодного належного доказу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставинам, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Матеріалами справи підтверджується, що обґрунтованою є сума позову в розмірі 13888,69 грн., а позивач згідно з нормами чинного законодавства  документально не обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача в сумі 22447,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 13888,69 грн.   господарський суд виходив з оцінки доказів, наданих сторонами, зокрема первинних бухгалтерських документів  (накладних), платіжних доручень.    

В процесі вирішення спору і здійснення перевірки законності оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були розглянуті надані сторонами в обґрунтування їх доводів щодо фактичної суми заборгованості акти звірок.

Так, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.07р. про відкладення розгляду справи зобов'язано сторони провести розширену звірку розрахунків по спірному Договору; надати суду апеляційної інстанції повний розшифрований двосторонній акт звірки розрахунків з посиланням на конкретні платіжні документи, накладні, а у разі виникнення розбіжностей при складанні двостороннього акту звірки по тим чи іншим питанням сторони зобов'язано вказати свої пояснення або мотивовані заперечення по кожному питанню окремо, з правовим обґрунтуванням та посиланням на відповідні документи.

На виконання зазначеної ухвали сторонами надано суду два акти звірки взаємних розрахунків від 01.01.06р. (в редакції позивача за первісним позовом) та від 07.06.07р. (в редакції відповідача за первісним позовом).

Дослідивши надані сторонами акти звірок, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача по первісному позову та вважає обґрунтованою суму позову саме в розмірі 13888,69 грн., а рішення в частині задоволення первісного позову частково - правомірним, з огляду на наступне.

Акт звірки від 01.01.06р., наданий позивачем в обґрунтування суми заборгованості в розмірі 22447,58 грн., містить наявні розбіжності та неточності, а уповноважений представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції  12.06.07р. не зміг надати жодних пояснень з цього приводу. Чіткої бухгалтерської документації в підтвердження суми заборгованості в розмірі 22447,58  грн. позивачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надано.

Разом з цим, первісні документи, на які є посилання в акті звірки від 07.06.07р. в редакції відповідача за первісним позовом, наявні у матеріалах справи та підтверджують суму боргу саме в розмірі 13888,69 грн.

Крім того, колегія суддів вважає також необхідним зауважити, що надані позивачем за первісним позовом в обґрунтування його вимог платіжні документи не містять чіткого посилання на продукцію, вартість якої сплачується, а тому вважає, що оплата проводилась відповідачем по найменуванням виробів взагалі, а не по якимось конкретним накладним. За таких обставин, колегія суддів приймає до уваги загальну поставку та загальну сплату вартості відповідачем отриманої від позивача продукції по спірному Договору, в результаті якої у відповідача утворилась заборгованість в сумі 13888,69 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, господарський суд Харківської області виходив з того, що прийом продукції здійснювався в порушення п. 4.2, п. 4.3 Договору та п.16  Інструкції "Про прийомку продукції виробничо-технічного призначення за якістю П-7", оскільки представник постачальника не був викликаний для складення двостороннього акту взагалі та не був повідомлений про прийом продукції неналежної якості.

Господарський суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову, проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зустрічний позов про застосування до відповідача штрафних санкцій за спірним Договором, не підлягає задоволенню за іншими підставами, а саме в зв'язку зі спливом строку позовної давності.  

В силу ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. ст.  256,  257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою   про   захист  свого  права.  Перебіг  позовної  давності починається від дня,  коли особа довідалась або  могла  довідатись про порушення  свого  права  або  про  особу,  яка  його  порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позивач за зустрічною позовною заявою в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача на свою користь штрафних санкцій за договором № 174 від   10.11.04 р. в сумі 10362,75 грн., витрат на сплату держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрат на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн., послався на те, що у 2005 році відповідачем було поставлено 406 шт. лиття "водило". При проведенні механічної обробки отриманої позивачем по зустрічному позову продукції було виявлено, що вона не відповідає вимогам стандартів та є браком.

Факт дефектної продукції підтверджений наявними у справі належним чином оформленими актами, підписаними посадовими особами підприємств позивача та відповідача.  

Пунктом 4.5. спірного Договору передбачено, що в разі, якщо кількість бракованої продукції перевищує 7% постачальник повинен оплатити покупцеві штрафні санкції в розмірі 20% вартості дефектного лиття, від перевищення.

Отже, факт браку підтверджений належними та допустимими доказами, штрафні санкції нараховані позивачем за зустрічним позовом правомірно з урахуванням вимог спірного Договору та об'єму бракованої продукції, їх розмір відповідач не спростував. Разом з цим, посилання господарського суду на порушення відповідачем умов Договору та вимог чинного законодавства як на підставу для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, не впливають на суть прийнятого у справі рішення та не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки бракованої продукції.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів надсилання цих актів на адресу відповідача за зустрічним позовом та доказів їх отримання іншою стороною, право на захист у судовому порядку для ТОВ "Промкабельсбут" відліковується з дня складання вищезазначених актів, тобто перебіг строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій за дефектну продукцію на момент звернення позивача за зустрічним позовом вже сплинув.

Отже, враховуючи те, що ТОВ "Промкабельсбут" своєчасно, в межах строку позовної давності, не звернулося до суду за його захистом, обґрунтованого  клопотання  про відновлення пропущеного строку позовної давності ним не надано, відповідач по первісному позову у своєму відзиві на позов просив вжити строк позовної давності, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, тому колегія суддів приходить до  висновку, що господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову .

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача  позбавлені  фактичного та правового обґрунтування на їх підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 20.03.07 р. по справі № 35/520-06  прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача та відповідача, з яких подані апеляційні скарги про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабельсбут",  м. Харків (вх. № 1439 Х/3) та Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод" Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровагонмаш", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області (вх. № 1526 Х/3) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.07 р. по справі № 35/520-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.