Постанова

від 20.02.2018 по справі 759/4224/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 759/4224/17 Головуючий у 1-ій інстанції - Сенько М.Ф.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/241/2018 Доповідач - Музичко С.Г.

20 лютого 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року у складі судді Сенько М.Ф. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Експрес-1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Хайгер Лізінг про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Експрес-1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Хайгер Лізінг про відшкодування збитків, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки у розмірі 1 669 300,00 грн., стягнути з ТОВ Київ-Експрес-1 на його користь збитки в розмірі 2 347 600,00 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Експрес-1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Хайгер Лізінг про відшкодування збитків задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 669 300,00 грн. у відшкодування збитків.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Експрес-1 на користь ОСОБА_3 2 347 600,00 грн. у відшкодування збитків.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, розподілити судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивачем не доведено причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та понесеними позивачем збитками. Зазначає, що він передав всі автобуси до статутного капіталу третьої особи, а відтак перестав бути їх власником. При цьому рішення суду про визнання біржових угод недійсними не зобов'язувало його до вчинення будь-яких дій стосовно транспортних засобів.

Також посилається на те, що кримінальна справа про ухилення третьої особи від виконання рішення суду не вирішена, особи, винні в утриманні автобусів не встановлені.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначив, що незаконність набуття відповідачами права власності на спірні автобуси встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2011 року. Вказано, що ОСОБА_2 незаконно набув спірне майно з 25.05.2010 року.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи заочне рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судове засідання представник відповідача ТОВ Київ-Експрес-1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно набуте відповідачем ОСОБА_2 без відповідної на те правової підстави.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2011 року, яке залишене в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ТОВ Київ-Експрес-1 , ОСОБА_3, ТОВ Укрресурс , Української товарної біржі, ТОВ Полісервіс-В про визнання біржових угод недійсними задоволено. Біржові угоди, відповідно до яких спірні автобуси були продані ОСОБА_2 та ТОВ Київ-Експрес-1 громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, на підставі довіреностей наданих позивачем, визнані недійсними, сторони за всіма угодами повернуті в первісне становище.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 в період з 04.08.09 року до 14.01.2010 року надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довіреності з правом користуватися та розпоряджатися автобусами марки KING LONG BUSES з номерами шасі № LKLR1DS987B082636, № LKLR1DS947 B082634, № LKLR1DS997В082628, № LKLR1DS917В082624, № LKLR1DS997В082627.

На підставі цих довіреностей 25.05.2010 року ОСОБА_6 уклав дві біржові угоди на товарній біржі Укрресурс щодо продажу гр. ОСОБА_2 двох автобусів марки KING LONG BUSES з номерами шасі № LKLR1DS977В082627, № LKLR1DS917В082624.

02.10.2009 року ОСОБА_5 уклав біржові угоди на Українській товарній біржі , за якими продав автобуси марки KING LONG BUSES з номерами шасі №LKLR1DS987B082636, № LKLR1DS947 B082634 ТОВ Київ-Експрес-1 , а 13.04.2010 року продав цьому ж товариству ще автобус марки KING LONG BUSES з номером шасі № LKLR1DS997В082628.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року зобов'язано ТОВ ФК Хайгер Лізинг повернути ОСОБА_3 п'ять вищезазначених автобусів марки KING LONG BUSES .

Вказаним рішенням встановлено, що п'ять вищезазначених автобусів марки KING LONG BUSES були внесені до статутного фонду ТОВ ФК Хайгер Лізінг .( а с.10-12)

За поданням державного виконавця Святошинським УП ГУНП в м. Києві 22.05.2015 року відкрито кримінальне провадження №12015100080004920, за обставин ухилення ТОВ ФК Хайгер Лізинг від виконання рішення суду.

В рамках кримінального провадження в грудні 2016 року три автобуси з номерами шасі № LKLR1DS947B082634, № LKLR1DS997В082628, № LKLR1DS977В082627 були виявлені та передані ОСОБА_3

Як пояснив представник позивача, у липні 2017 року йому було повернуто інші два автобуси, з номерами шасі № LKLR1DS917B082624, № LKLR1DS987В082636.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно незаконності рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ Київ-Експрес , тому у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України, рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребуванням майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки положення глави 83 ЦК України застосовуються до повернення виконаного за недійсним правочином, із ст.1214 ЦК України випливає, що особа, яка набула майно на підставі недійсного правочину, зобов'язана повернути це майно, як тільки вона дізналася про те, що її володіння не має правової підстави. Якщо ж особа цей обов'язок не виконала, із зазначеного моменту обчислюється строк, за який відшкодовується отриманні від майна доходи.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

ОСОБА_7, дружина позивача, звертаючись до суду з позовом про визнання біржових угод недійсними (а.с.6), вказала, що її чоловік надав довіреності з правом користуватися та розпоряджатися автобусами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без її відому. Згодом вона та позивач дізнались про відчуження рухомого майна. 28.10.2011 року біржові угоди визнані судом недійсними, оскільки для їх укладення не була отримана згода ОСОБА_7Ф як співвласника майна позивача..

Як встановлено рішенням Апеляційного суду м.Києва від 18.03.2014 року, два спірні автобуси 25.05.2010 року були передані ОСОБА_2, який 07.05.2011 року вніс дані автобуси до статутного капіталу ТОВ ФК Хайгер Лізінг .

Зазначеним рішенням суду не встановлено протиправного збереження майна саме відповідачем ОСОБА_2, та зобов'язано ТОВ ФК Хайгер Лізінг передати спірні автобуси позивачу.

Отже, позивач ОСОБА_3 не обґрунтував належним чином протиправність дій ОСОБА_2 під час укладання біржових угод, які були дійсними на час внесення автобусів до статутного капіталу ТОВ ФК Хайгер Лізінг .

Колегія суддів погоджується з твердженнями апеляційної скарги, що позивачем не надано належних доказів, того що збитки, понесені позивачем, завдані йому саме ОСОБА_2

Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 669 300,00 грн. у відшкодування збитків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 800,00 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2.

В цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2) місце проживання: АДРЕСА_2) судовий збір в сумі 8 800,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді