Ухвала

від 26.02.2018 по справі 757/736/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку офісних приміщень №№ 216, 219, 222, 237 у будівлі бізнес центру «Іллічівська перлина» за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 14-А, а саме на: печатки підприємств ПП «Альфа-Марік», ТОВ «Меркурій», ООО «Меркурій-С», ТОВ «Ісіда Шиппінг», ПП «Феліче» та грошові кошти в сумі 29550 доларів США, з забороною відчуження, володіння та використання цього майна.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено відповідності його критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що вилучені грошові кошти є власністю ОСОБА_5 , які належать йому на праві приватної власності, не були отриманні злочинним шляхом і не мають ніякого відношення до кримінального провадження № 42017000000000941 та доказового значення. Також, апелянт зазначає, що прокурором було пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна

Апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копію постановленого судом рішення ним було отримано 22 січня 2018 року, у зв`язку з чим, просить визнати причину пропуску строку поважною.

Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомлені про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а копію постановленого судом рішення останній отримав 22 січня 2018 року, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про поважність причин пропуску строку та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши наданій їй матеріали вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, управлінням з розслідування ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000941 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що причетні до вказаного кримінального провадження особи здійснюють свою діяльність в офісному приміщенні за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 14-А.

17 серпня 2017 року, на підстав ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року проведено обшук приміщення офісів № 216, 219, 222, 237 у будівлі бізнес центру «Іллічівська перлина», що знаходиться за вище вказаною адресою.

В ході проведення обшуку було виявлено та вилученого печатки підприємств ПП «Альфа-Марік», ТОВ «Меркурій», ООО «Меркурій-С», ТОВ «Ісіда Шиппінг», ПП «Феліче» та грошові кошти в сумі 29550 доларів США.

Постановою старшого слідчого в ОВС шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 21 серпня 2017 року вилучене майно визнано речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вилучене в ході обшуку майно є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, а тому відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення тих обставин, що вилучене майно може бути використано як доказ в рамках кримінального провадження № 42017000000000941 є безпідставними, оскілки спростовуються наданими суду матеріалами.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_5 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, що на думку апелянта виключає можливість накладення арешту на майно, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Також, є безпідставними і посилання апелянта на порушення прокурором вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо строку на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку офісних приміщень №№ 216, 219, 222, 237 у будівлі бізнес центру «Іллічівська перлина» за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 14-А, а саме на: печатки підприємств ПП «Альфа-Марік», ТОВ «Меркурій», ООО «Меркурій-С», ТОВ «Ісіда Шиппінг», ПП «Феліче» та грошові кошти в сумі 29550 доларів США, з забороною відчуження, володіння та використання цього майна, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/983/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1