Рішення

від 28.02.2018 по справі 819/2274/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2274/17

28 лютого 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представник позивача ОСОБА_1

представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису № 76 від 21.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 14.11.2017 по 21.11.2017 працівником Управління Держпраці у Тернопільській області проведено планову перевірку ПАТ "Галіція Дистилері" щодо об'єкта Бучацького водозабору підземних вод, що експлуатується ПАТ "Галіція Дистилері" з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини. За результатами перевірки складено акт від 21.11.2017 № 76, у якому встановлено низку порушень законодавства про надра та охорону праці. На підставі акта перевірки відповідач виніс припис від 21.11.2017 № 76 щодо усунення виявлених порушень. Виданий відповідачем зазначений припис позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

В направленні від 08.11.2017 № 360 визначені питання щодо проведення планової перевірки ПАТ "Галіція Дистилері", зокрема з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Водночас, в акті перевірки та в приписі зазначені інші питання, з яких була проведена перевірка ПАТ "Галіція Дистилері", а саме: з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини.

Позивач вважає, що відповідач не мав права здійснювати перевірку з питань ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини, оскільки відповідач не видавав ані наказу, ані направлення на здійснення такої перевірки. Водночас, на думку позивача, перевірка щодо ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини могла бути здійснена тільки з дотриманням порядку здійснення державного гірничого нагляду, встановленого Положенням про порядок здійснення державного гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.1995 № 134, тобто у формі комплексного обстеження, а не планової перевірки.

Щодо встановлених відповідачем порушень статей 24, 51, 53 Кодексу України про надра, позивачем зазначено, що відповідно до статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Враховуючи те, що позивач не виробляє фасовану питну воду, то в межах наданих позивачу в оренду земельних ділянок за адресами: м. Бучач, вул. Галицька, 157А, кадастровий номер 6121210100:02:004:1609 та м. Бучач, вул. Бариська 8а, кадастровий номер 6121210100:02:003:0263, останній має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для всіх потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Водночас, зазначено, що дозволений обсяг видобування підземних вод згідно з дозволом на спеціальне водокористування № УКР-3115 "А"/ТЕР становить 14,84 м 3 /добу, згідно з дозволом на спеціальне водокористування № УКР-3343 "А"/ТЕР - 9,84 м 3 /добу. Таким чином, загальний дозволений обсяг видобування підземних вод для позивача становить 24,68 м 3 /добу, 6,67 тис. м 3 /рік.

У звіті про використання води за 2016 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданого позивачем до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, зазначено, що позивачем фактично забрано за рік 1,4 тис. м 3 води, при цьому щомісячно позивач забирав не більше 0,2 тис. м 3 води, що дорівнює 200 м 3 , а тому позивач вважає, що він на законних підставах видобуває підземні води без спеціальних дозволів та гірничого відводу. Внаслідок чого, у позивача відсутній обов'язок щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр, а також немає права на геологічне вивчення надр, оскільки позивач не отримував і не повинен був отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до статті 23 Кодексу України про надра. Позивач здійснює спеціальне водокористування згідно статті 49 Водного кодексу України.

Також, позивач звернув увагу суду на те, що він не здійснює розробку родовищ корисних копалин, не переробляє мінеральну сировину і не має права на розробку родовищ корисних копалин, оскільки позивач не отримував і не повинен був отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Водночас, зазначено, що безпідставною є також вимога відповідача про те, що підприємству потрібно отримати дозвіл на роботи підвищеної небезпеки щодо експлуатації свердловин під час розробки родовищ корисних копалин, оскільки позивач не здійснює геологічне вивчення та розробку родовищ корисних копалин, і не має права на здійснення геологічного вивчення та розробки родовищ корисних копалин, а здійснює спеціальне водокористування згідно статті 49 Водного кодексу України. Таким чином, підприємство не здійснює робіт підвищеної небезпеки згідно з Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107 (далі - Перелік № 1107), внаслідок чого не потрібно отримувати дозвіл на роботи підвищеної небезпеки.

Також, позивач зазначив, що не можна брати до уваги роз'яснення, яке викладене в листі Держгірпромнагляд України від 01.03.2013 № 2046/0/3.1 - 06/6/13 про те, що суб'єкту господарювання необхідно отримати дозвіл під час "видобування підземних вод каптажем" у тому числі із джерел (самовиливом) у разі розробки і геологічного вивчення родовищ підземних вод, на який посилається відповідач у відзиві, оскільки зазначений лист не є нормативно - правовим актом, а лише носить роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинен містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або носить міжвідомчий характер.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 23.01.2018 № 36, просив позов задовольнити. відмітив, що на час розгляду справи судом, позивачем вжито заходи на усунення ряду порушень виявлених в ході перевірки відповідачем, а саме: на підприємстві розроблено щорічний план відбору води з родовища підземних вод; розроблено технологічну схему розробки родовищ прісних підземних вод; проведено звітність по обліку руху запасів корисних копалин за 2016 р. (форма 7-гр підземні води).

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що оскаржені дії відповідача щодо видання на підставі акта перевірки 21.11.2017 № 76 оскарженого припису, здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву від 09.01.2018 № 084/01-05-12.1/18, та додатковому поясненні, просили у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 17 пункту 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний гірничий нагляд з питань: правильності розробки родовищ корисних копалин у частині їх безпечної експлуатації; додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час дослідно-промислової розробки та експлуатації родовищ корисних копалин; додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини; правильності та своєчасності проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних із користуванням надрами.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання Державної служби з питань праці" №1021-р від 30.09.2015 року на Державну службу з питань праці покладено функцій і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Абзацом третім статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно зі частинами першою та другою статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як слідує з матеріалів справи, що з 14.11.2017 по 21.11.2017 головним державним інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області Деревенським С.О. згідно наказу № 595 від 08.11.2017 та на підставі направлення № 360 від 08.11.2017 проведено планову комплексну перевірку ПАТ "Галіція Дистилері" щодо об'єкта Бучацького водозабору підземних вод, що експлуатується ПАТ "Галіція Дистилері" з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки Перевірка проводилась в присутності директора ПАТ "Галіція Дистилері" ОСОБА_4

З огляду на викладене, аргументи позивача про відсутність у відповідача повноважень та підстав на проведення перевірки "ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини" не заслуговують на увагу, оскільки відповідач наділений повноваженнями здійснювати комплексу перевірку з даних питань згідно Закону № 877-V, Положення № 96 та розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання Державної служби з питань праці" №1021-р від 30.09.2015 року, та такі відносяться до питань перевірки "дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки", з приводу яких і проводився відповідачем плановий захід. Слід також відмітити, що позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б свідчили, що позивачем було не допущено відповідача до перевірки, або в ході перевірки заперечувалось правомірність проведення відповідачем перевірки з питань дотримання вимог законодавства з охорони праці при веденні робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини.

Як підтверджено належними доказами у справі, результати перевірки оформлені Актом перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) № 76 від 21.11.2017, у якому зафіксовано низку виявлених в ході перевірки допущених позивачем порушень законодавства про надра та охорону праці, а саме:

- статті 24 Кодексу України про надра, а саме на ділянці надр не проведено роботи по геологічному вивченню надр;

- статті 21 Закону України "Про охорону праці" № 2694-XII від 14.10.1992 (далі - Закон № 2694-XII), пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107, а саме підприємством не отримано дозволу на роботи підвищеної небезпеки (експлуатація свердловин під час розробки родовищ корисних копалин);

- статті 51 Кодексу України про надра, а саме на підприємстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод;

- статті 51 Кодексу України про надра, а саме на підприємстві не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод;

- пункту 3 частини першої статті 53 Кодексу України про надра, а саме на підприємстві не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Не погодившись із висновками викладеними у зазначеному акті перевірки, позивач подав до Управління Держпраці у Тернопільській області заперечення до акта перевірки від 21.11.2017 № 76. Однак, відповідач листом від 08.12.2017 № 4057/01-05-6.2/17 повідомив позивача, що усі порушення зазначені в акті перевірки правомірні і відповідають вимогам законодавчих актів України, і згідно законодавства підлягають усуненню (арк. справи 15-16).

На підставі акта перевірки позивач відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V видав ПАТ "Галіція Дистилері" припис від 21.11.2017 № 76, яким вимагалося вжити заходів щодо усунення зазначених порушень (арк. справи 14).

Щодо встановлених порушень, суд зазначає, що стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-XII від 25.06.1991 визначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр, а також є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, статті 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра визначено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра слідує, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Зазначені висновки знайшли своє відображення і у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 01.04.2015 справа №3-32ГС15.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем у справі, що на підставі договорів оренди землі від 15.03.2016, 29.12.2016 (арк. справи 57-58, 66-67) останній орендує земельні ділянки за адресами: м. Бучач, вул. Галицька, 157А, кадастровий номер 6121210100:02:004:1609 та м. Бучач, вул. Бариська 8а, кадастровий номер 6121210100:02:003:0263.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно № 55433999 від 18.03.2016 (арк. справи 55-56) цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Бучач, вул. Галицька, 157А, кадастровий номер 6121210100:02:004:1609 є для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас, позивач є первинним водокористувачем відповідно до статті 42 Водного кодексу України, оскільки має власні водозабірні споруди - свердловини № 1, № 2, № 25(1), № 56(2), що підтверджується відповідними паспортами свердловин (арк. справи 17-46).

Позивач здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3115 "А"/ТЕР, виданого 17.06.2016 з терміном дії до 01.06.2021 (арк. справи 47-49) та дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3343 "А"/ТЕР, виданого 01.09.2015 з терміном дії до 12.06.2018 (арк. справи 50-52).

Відповідно до підпункту "а" пункту 5 дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3115 "А"/ТЕР ціллю водокористування є: господарсько - питне (побутове), виробниче водоспоживання, а також відведення зворотних вод, а пунктом 6 зазначеного дозволу визначено, що водокористування дозволяється при дотриманні слідуючих умов: ліміт забору свіжої води (підземних вод) не більше 14,84 м 3 /добу, 4,87 тис. м 3 /рік.

Відповідно до підпункту "а" пункту 5 дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3343 "А"/ТЕР ціллю водокористування є: господарсько - питне (побутове), технологічне та інше водоспоживання, а також відведення зворотних вод, а пунктом 6 зазначеного дозволу визначено, що водокористування дозволяється при дотриманні слідуючих умов: ліміт забору свіжої води (підземних вод) не більше 9,84 м 3 /добу, 1,80 тис. м 3 /рік.

Таким чином, загальний дозволений обсяг видобування підземних вод для позивача становить 24,68 м 3 /добу, 6,67 тис. м 3 /рік.

У звіті про використання води за 2016 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданого позивачем до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, зазначено, що позивачем фактично забрано за рік 1,4 тис. м 3 води, при цьому щомісячно позивач забирав не більше 0,2 тис. м 3 води, що дорівнює 200 м 3 (арк. справи 53-54).

Як слідує із дозволів на спеціальне водокористування № УКР-3115 "А"/ТЕР, № УКР-3343 "А"/ТЕР, - позивач здійснює спеціальне водокористування для таких цілей: господарсько - питне (побутове), виробниче водоспоживання, технологічне та інше водоспоживання, а також відведення зворотних вод.

Також, як слідує із звіту про використання води за 2016 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданого позивачем до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, що останнім використано воду, в тому числі на потреби "виробничі (технологічні)".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач використовує воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу та гірничого відводу.

Слід ще раз відмітити, що чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Таким чином, суб'єктам господарювання які здійснюють водокористування прісними підземними водами - які є природним ресурсом із подвійним правовим режимом, при використанні (видобуванні) підземних вод для виробничих потреб, слід дотримуватись вимог водного законодавства, і законодавства про надра.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зокрема зобов'язані забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр.

З огляду на що, суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що останній має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для всіх потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу і що це як наслідок виключає його обов'язок в тому числі щодо проведення робіт по геологогічному вивченню надр згідно ст. 24 Кодексу України про надра.

Також, відповідно до підпункту 1.5.4. пункту 1.5. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ України) при Комітеті України з питань геології та використання надр від 04.02.2000 № 23, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.02.2000 за № 109/4330 (далі - Інструкція № 23) водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Підпунктом 1.5.8. пункту 1.5. Інструкції № 23 визначено, що ділянка родовища підземних вод - просторово обмежена частина родовища підземних вод, у межах якої існують сприятливі умови для видобутку підземних вод окремим водозабором.

Водночас, розроблення родовищ корисних копалин - комплекс взаємопов'язаних процесів гірничого виробництва з вилучення корисних копалин (або корисних компонентів) з надр Землі.

Виділяють 4 основні способи розроблення родовищ корисних копалин:

- шахтний - за допомогою системи підземних гірничих виробок;

- кар'єрний або відкритий - за допомогою системи відкритих гірничих виробок,

- свердловинний - за допомогою системи експлуатаційних бурових свердловин;

- морський - пов'язаний з проведенням робіт нижче рівня моря.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Пунктом 10 додатку 2 Переліку № 1107 визначено, що до переліку видів робіт підвищеної небезпеки відноситься, зокрема і буріння, експлуатація та капітальний ремонт свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин.

У листі Держгірпромнагляд України від 01.03.2013 № 2046/0/3.1 - 06/6/13 зазначено, що у разі виконання пов'язаних з бурінням, експлуатацію та капітальним ремонтом свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин підприємству повинно одержати дозвіл на зазначені роботи. Під час "видобування підземних вод каптажем" у тому числі із джерел (самовиливом) у разі розробки і геологічного вивчення родовищ підземних вод суб'єкту господарювання також необхідно отримати дозвіл.

Водночас зазначено, що, коли роботодавець виконує роботи підвищеної небезпеки, які визначені в додатку 2 Переліку № 1107 суб'єкт господарювання має отримати дозвіл на їх виконання.

Як зазначалась раніше, суд не приймає до уваги аргументи позивача, що ним здійснюється лише водокористування згідно ст. 49 Водного кодексу України, і що останній має право здійснювати видобування підземних вод без спеціальних дозволів згідно ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра з наведених вище підстав, а отже не приймаються до уваги судом і твердження позивача про те, що зазначені аргументи спростовують факт здійснення ним розробки родовищ корисних копалин - видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності за допомогою системи експлуатаційних бурових свердловин №1 та №2.

Як встановлено в ході перевірки та не спростовано позивачем у справі, підприємством не отримано дозвіл на роботу підвищеної небезпеки (експлуатація свердловин під час розробки родовищ корисних копалин).

Враховуючи викладене, висновки відповідача про не дотримання позивачем вимог ст. 21 Закону України "Про охорону праці" та пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107, є правомірними.

Водночас, як зафіксовано в акті перевірки, а в подальшому відображено і в приписі, та в свою чергу визнано позивачем, на підприємстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод; не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод; не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Відповідно до статті 51 Кодексу України про надра, розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр. Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.

Відповідно до статті 53 Кодексу України про надра розробка родовищ рідких корисних копалин проводиться згідно із затвердженими відповідними проектами та планами робіт.

Також, статтею 53 Кодексу України про надра визначено, що при розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися подання до статистичних та інших державних органів встановлена законодавством звітність користувачів надр по формі звітності 7 - гр (підземні води) щорічно до Держгеонадр України.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок господарюючих суб'єктів при розробці родовищ корисних копалин розробляти щорічний план відбору води з родовища підземних води, розробляти технологічні схеми розробки родовища прісних підземних вод та проводити державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр).

Позивач, в свою чергу аргументуючи не правомірність оскаржуваного рішення відповідача, а саме щодо безпідставного застосування до нього зазначених вище вимог закону посилався на ті ж обставини, що і в обґрунтування не правомірності інших пунктів припису, а саме - не здійснення підприємством розробки корисних копалин, а здійснення лише спеціального водокористування згідно ст. 49 Водного Кодексу України.

Оскільки, як зазначалось вище, зазначені позивачем обставини не знайшли свого підтвердження і спростовані іншими доказами у справі, суд не приймає такі доводи позивача до уваги.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про правомірність припису відповідача і в частині вимог усунення порушень статтею 51, 53 Кодексу України про надра, а саме: на підприєстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод; не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод; не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржені дії відповідача щодо видання на підставі акта перевірки 21.11.2017 № 76 оскарженого припису, здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом № 2694-XII, Законом № 877-V та Кодексом України про надра, а тому позовні вимоги є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (48400, Тернопільська обл., м. Бучач, вул. Бариська, 8а, код ЄДРПОУ 31274359) до Управління Держпраці у Тернопільській області (46006, м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 7, код ЄДРПОУ 39777822) про визнання протиправним та скасування припису № 76 від 21.11.2017, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.