Постанова

від 28.08.2018 по справі 819/2274/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/2828/18 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, ухвалене суддею Мірінович У.А., 11:45:09 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 5 березня 2018 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

14.12.2017 року позивач - Приватне акціонерне товариство Галіція Дистилері звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 76 від 21.11.2017р.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати комплексу перевірку з даних питань згідно Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96, та розпорядження Кабінету Міністрів України Питання Державної служби з питань праці №1021-р від 30.09.201р., та такі відносяться до питань перевірки дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки , з приводу яких і проводився відповідачем плановий захід.

Чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу. Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб. Законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями водокористування для потреб галузей економіки та промислові потреби .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач використовує воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу та гірничого відводу.

Суб'єктам господарювання які здійснюють водокористування прісними підземними водами, які є природним ресурсом із подвійним правовим режимом, при використанні (видобуванні) підземних вод для виробничих потреб, слід дотримуватись вимог водного законодавства, і законодавства про надра.

Суд першої інстанції звертає увагу, що коли роботодавець виконує роботи підвищеної небезпеки, які визначені в додатку 2 Переліку Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, суб'єкт господарювання має отримати дозвіл на їх виконання.

Підприємством не отримано дозвіл на роботу підвищеної небезпеки (експлуатація свердловин під час розробки родовищ корисних копалин). Отже, висновки відповідача про не дотримання позивачем вимог ст. 21 Закону України Про охорону праці та пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107, є правомірними.

Водночас, на підприємстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод; не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод; не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Суд першої інстанції посилається на те, що чинним законодавством передбачено обов'язок господарюючих суб'єктів при розробці родовищ корисних копалин розробляти щорічний план відбору води з родовища підземних води, розробляти технологічні схеми розробки родовища прісних підземних вод та проводити державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність припису відповідача і в частині вимог усунення порушень статтею 51, 53 Кодексу України про надра, а саме: на пдприєстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод; не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод; не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його винесеним із неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, Приватне акціонерне товариство Галіція Дистилері оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем не дотримано форми здійснення заходів державного нагляду (контролю), що є порушенням ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Отжек, відповідач провів перевірку позивача з порушенням вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Відтак, результати такої перевірки не можуть бути використані для вчинення будь-який дій на їх підставі, в тому числі для видачі припису.

Апелянт стверджує, що ПрАТ Галіція Дистилері не здійснює геологічне вивчення та розробку родовищ корисних копалин, а використовує підземні води для господарсько-питних та виробничих потреб. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення позивачем геологічного вивчення та розробки родовищ корисних копалин.

Оскільки, ПрАТ Галіція Дистилері не веде геологічного вивчення та розробку родовищ корисних копалин, а тому вимоги ст. 21 Закону України Про охорону праці , п. 10 додатку 2 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ 26.10.2011р. № 1107, ст.ст. 51,53 Кодексу України про надра, на дії позивача щодо використання підземних вод не поширюється.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання правомірним пунктів 2,3,4,5 оскаржуваного припису.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 14.11.2017р. по 21.11.2017р. головним державним інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області Деревенським С.О., згідно наказу № 595 від 08.11.2017р. та на підставі направлення № 360 від 08.11.2017р., проведено планову комплексну перевірку ПрАТ Галіція Дистилері щодо об'єкта Бучацького водозабору підземних вод, що експлуатується ПАТ Галіція Дистилері з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини. Перевірка проводилась в присутності директора ПрАТ Галіція Дистилері Рудоквас В.М.

За результатами перевірки складено акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) №76 від 21.11.2017р., у якому зафіксовано низку виявлених в ході перевірки допущених позивачем порушень вимог законодавства, а саме:

- статті 24 Кодексу України про надра, а саме на ділянці надр не проведено роботи по геологічному вивченню надр;

- статті 21 Закону України Про охорону праці № 2694-ХІІ від 14.10.1992 (далі - Закон № 2694-ХІІ), пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107, а саме підприємством не отримано дозволу на роботи підвищеної небезпеки (експлуатація свердловин під час розробки родовищ корисних копалин)

- статті 51 Кодексу України про надра, а саме: на підприємстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод;

- статті 51 Кодексу України про надра, а саме: на підприємстві не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод;

- пункту 3 частини першої статті 53 Кодексу України про надра, а саме: на підприємстві не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Не погодившись із висновками викладеними у зазначеному акті перевірки, позивач подав до Управління Держпраці у Тернопільській області заперечення до вказаного акта перевірки. Однак, відповідач листом від 08.12.2017р. № 4057/01-05-6.2/17 повідомив позивача, що усі порушення зазначені в акті перевірки правомірні і відповідають вимогам законодавчих актів України, і згідно законодавства підлягають усуненню.

На підставі акта перевірки Управлінням Держпраці у Тернопільській області видано ПрАТ Галіція Дистилері припис від 21.11.2017 № 76, яким вимагалося вжити заходів щодо усунення зазначених порушень. Інформувати письмово про усунення кожного із зазначених в приписі порушень у тижневий строк після закінчення терміну усунення порушень.

Підпунктом 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) встановлено, що основними завданнями Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В силу підпункту 17 пункту 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний гірничий нагляд з питань: правильності розробки родовищ корисних копалин у частині їх безпечної експлуатації; додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час дослідно-промислової розробки та експлуатації родовищ корисних копалин; додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини; правильності та своєчасності проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних із користуванням надрами.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України Питання Державної служби з питань праці №1021-р від 30.09.2015 року на Державну службу з питань праці покладено функцій і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Абзацом третім статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007р. № 877-V (далі - Закон № 877- V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно зі частинами 1 та 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

З аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідача наділений повноваженнями здійснювати комплексу перевірку з даних питань згідно Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. № 96, та розпорядження Кабінету Міністрів України Питання Державної служби з питань праці №1021-р від 30.09.201р., та такі відносяться до питань перевірки дотримання вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки , з приводу яких і проводився відповідачем плановий захід.

В силу статті 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища № 1264-ХІІ від 25.06.1991р. використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр, а також є корисними копалинами загальнодержавного значення, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. № 827.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства.

Згідно положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, статті 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра визначено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Відтак, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття господарсько-побутові потреби .

Із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра видно, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та промислові потреби .

Встановлено, що на підставі договорів оренди землі від 15.03.2016р., 29.12.2016р. ПрАТ Галіція Дистилері орендує земельні ділянки за адресами: м. Бучач, вул. Галицька, 157А, кадастровий номер 6121210100:02:004:1609 та м. Бучач, вул. Бариська 8а, кадастровий номер 6121210100:02:003:0263.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно № 55433999 від 18.03.2016р. цільове призначення земельної ділянки за адресою: м. Бучач, вул. Галицька, 157А, кадастровий номер 6121210100:02:004:1609 є для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Водночас, позивач є первинним водокористувачем відповідно до статті 42 Водного кодексу України, оскільки має власні водозабірні споруди - свердловини № 1, № 2, № 25(1), № 56(2), що підтверджується відповідними паспортами свердловин.

ПрАТ Галіція Дистилері здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3115 А /ТЕР, виданого 17.06.2016 з терміном дії до 01.06.2021р. та дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3343 А /ТЕР, виданого 01.09.2015р. з терміном дії до 12.06.2018р.

Підпунктом а пункту 5 дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3115 А /ТЕР ціллю водокористування є: господарсько-питне (побутове), виробниче водоспоживання, а також відведення зворотних вод, а пунктом 6 зазначеного дозволу визначено, що водокористування дозволяється при дотриманні слідуючих умов: ліміт забору свіжої води (підземних вод) не більше 14,84 м3/добу, 4,87 тис. м3/рік.

Відповідно до підпункту а пункту 5 дозволу на спеціальне водокористування № УКР-3343 А /ТЕР ціллю водокористування є: господарсько-питне (побутове), технологічне та інше водоспоживання, а також відведення зворотних вод, а пунктом 6 зазначеного дозволу визначено, що водокористування дозволяється при дотриманні слідуючих умов: ліміт забору свіжої води (підземних вод) не більше 9,84 м3/добу, 1,80 тис. м3/рік.

Отже, загальний дозволений обсяг видобування підземних вод для позивача становить 24,68 м/добу, 6,67 тис. м/рік.

У звіті про використання води за 2016 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданого позивачем до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, зазначено, що позивачем фактично забрано за рік 1,4 тис. м3 води, при цьому щомісячно позивач забирав не більше 0,2 тис. м3 води, що дорівнює 200 м3.

Із дозволів на спеціальне водокористування № УКР-3115 А /ТЕР, № УКР-3343 А /ТЕР видно, що позивач здійснює спеціальне водокористування для таких цілей: господарсько-питне (побутове), виробниче водоспоживання, технологічне та інше водоспоживання, а також відведення зворотних вод.

Згідно звіту про використання води за 2016 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданого позивачем до Тернопільського обласного управління водних ресурсів, що останнім використано воду, в тому числі на потреби виробничі (технологічні) .

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач використовує воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу та гірничого відводу.

Отже, суб'єктам господарювання які здійснюють водокористування прісними підземними водами, які є природним ресурсом із подвійним правовим режимом, при використанні (видобуванні) підземних вод для виробничих потреб, слід дотримуватись вимог водного законодавства, і законодавства про надра.

Статтею 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр, зокрема, зобов'язані забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр.

Відповідно до підпункту 1.5.4. пункту 1.5. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ України) при Комітеті України з питань геології та використання надр від 04.02.2000р. № 23, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.02.2000р. за № 109/4330 (далі - Інструкція № 23) водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Підпунктом 1.5.8. пункту 1.5. Інструкції № 23 визначено, що ділянка родовища підземних вод - просторово обмежена частина родовища підземних вод, у межах якої існують сприятливі умови для видобутку підземних вод окремим водозабором.

Розроблення родовищ корисних копалин - комплекс взаємопов'язаних процесів гірничого виробництва з вилучення корисних копалин (або корисних компонентів) з надр Землі.

Виділяють 4 основні способи розроблення родовищ корисних копалин: шахтний - за допомогою системи підземних гірничих виробок; кар'єрний або відкритий - за допомогою системи відкритих гірничих виробок; свердловинний - за допомогою системи експлуатаційних бурових свердловин; морський - пов'язаний з проведенням робіт нижче рівня моря.

Згідно пункту 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011р. № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Відповідно до пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107 до переліку видів робіт підвищеної небезпеки відноситься, зокрема і буріння, експлуатація та капітальний ремонт свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин.

У листі Держгірпромнагляд України від 01.03.2013р. № 2046/0/3.1-06/6/13 зазначено, що у разі виконання пов'язаних з бурінням, експлуатацію та капітальним ремонтом свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин підприємству повинно одержати дозвіл на зазначені роботи. Під час видобування підземних вод каптажем у тому числі із джерел (самовпливом) у разі розробки і геологічного вивчення родовищ підземних вод суб'єкту господарювання також необхідно отримати дозвіл.

Водночас зазначено, що, коли роботодавець виконує роботи підвищеної небезпеки, які визначені в додатку 2 Переліку № 1107 суб'єкт господарювання має отримати дозвіл на їх виконання.

Відтак, судом першої інстанції підставно не прийнято до уваги покликання позивача, що ним здійснюється лише водокористування згідно ст. 49 Водного кодексу України, і що останній має право здійснювати видобування підземних вод без спеціальних дозволів згідно ч. 1 ст. 2.3 Кодексу України про надра з наведених вище підстав, а також те, що зазначені аргументи спростовують факт здійснення ним розробки родовищ корисних копалин - видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності за допомогою системи експлуатаційних бурових свердловин №1 та №2.

Встановлено та не спростовано позивачем у справі, підприємством не отримано дозвіл на роботу підвищеної небезпеки (експлуатація свердловин під час розробки родовищ корисних копалин).

Отже, висновки відповідача про не дотримання позивачем вимог ст. 21 Закону України Про охорону праці та пункту 10 додатку 2 Переліку № 1107, є правомірними.

Разом з тим, на підприємстві не розроблено щорічний (на 2017 рік) план відбору води з родовища підземних вод; не розроблена технологічна схема розробки родовища прісних підземних вод; не проведено державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр) за 2016 рік.

Згідно статті 51 Кодексу України про надра, розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр. Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.

Статтею 53 Кодексу України про надра встановлено, що при розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок господарюючих суб'єктів при розробці родовищ корисних копалин розробляти щорічний план відбору води з родовища підземних води, розробляти технологічні схеми розробки родовища прісних підземних вод та проводити державну звітність по обліку і руху запасів корисних копалин (форма 7 - гр).

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що Управління Держпраці у Тернопільській області видаючи оскаржуваний припис, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом №2694-ХІІ, Законом №877-V та Кодексом України про надра, а тому позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, в задоволенні яких судом першої інстанції правомірно відмовлено.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі №819/2274/17 за позовом Приватного акціонерного товариства Галіція Дистилері до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор В. З. Улицький Повне судове рішення складено 28.08.2018р.