Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/187/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/187/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ М31570412) в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 16, код ЄДРПОУ 35393340)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Інвест" (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 21, кабінет 12-1, код ЄДРПОУ 39656622)

про стягнення 63 314,83 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Бабаджанян М. Б.

Присутні учасники процесу:

Від позивача: Шевцова Т. М. (за довіреністю);

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 63 314,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань по поверненню сплачених позивачем коштів передплати за договором поставки № 589 від 16.11.2015, які виникли з огляду на невиконання відповідачем обумовлених в договорі зобов'язань по поставці товару. Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 63 314, 83 грн., з яких 40 004, 00 грн. основної заборгованості, 14 210, 10 грн. процентів за користування грошовими коштами, 9 100, 73 грн. пені. Також позивач просить покласти на відповідача сплачені позивачем судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 у справі № 910/187/18 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Інвест" про стягнення 63 314,83 грн. залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 24.01.2018 від Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 у справі № 910/187/18, в якій позивач усунув недоліки встановлені судом.

Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви Суд відкрив провадження у справі № 910/187/18, ухвалив здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом представників сторін, призначив судове засідання у справі на 27.02.2018 та встановив сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі, про що постановив відповідну ухвалу від 25.01.2018.

В судове засідання 27.02.2018 відповідач не прибув, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи (повідомлення про вручення відповідачеві ухвали суду 06.02.2018 року).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позиція відповідача суду не відома.

Представник позивача в судове засідання 27.02.2018 прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах сторін по суті справи, заслухавши пояснення позивача, Суд:

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВК - ІНВЕСТ , як постачальником та Публічним акціонерним товариством "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи", як покупцем було укладено договір поставки № 589 (далі - Договір) на суму 50 004,00 грн.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (далі - товари), а покупець - прийняти та оплатити товар. Перелік товарів викладено в специфікації № 1 до Договору).

Згідно положень Розділу IV Порядок здійснення оплати Договору, а саме: п. 4.2. Договору встановлено, що розрахунки здійснюються у вигляді попередньої оплати в розмірі 70 % від вартості товару та остаточного розрахунку в розмірі 30% від вартості товару.

Так, п. 4.2.1.Договору передбачено, що розмір попередньої оплати становить 35 002, 80 грн., в т.ч. ПДВ (20%): 5 883,80 грн. Попередня оплата здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту укладення Договору та надання рахунку.

Підпунктом 4.2.2. Договору передбачено, що розмір остаточного розрахунку становить 15 001, 20 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 2 500, 20 грн. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати поставки товару.

23 листопада 2015 року, відповідно до платіжного доручення №0000053828, ПАТ Укртранснафта сплачено на розрахунковий рахунок № 26004210350544 в АТ Прокредит Банк (МФО 320984) попередню оплату у розмірі 35 002, 80 грн.

25 листопада 2015 року, відповідно до платіжного доручення №0000055304, ПАТ Укртранснафта здійснено остаточний розрахунок за Договором та сплачено на розрахунковий рахунок № 26004210350544 в АТ Прокредит Банк (МФО 320984), грошові кошти в розмірі 15 001, 20 грн.

Отже, ПАТ Укртранснафта за Договором виконало свої зобов'язання в повному обсязі.

Строк поставки, відповідно до п. 5.4. Договору, 4 квартал 2015 року. Поставку товару відповідачем здійснено не було, тобто зобов'язання за Договором не виконані, і доказів іншого матеріали справи не містять.

За твердженням позивача, 09 вересня 2016 року на адресу відповідача було направлено лист щодо повернення перерахованих коштів на рахунок ПАТ Укртранснафта , проте відповідь на лист на адресу позивача не надходила. Доказів направлення відповідного листа позивачем до матеріалів позовної заяви додано не було.

Також, за твердженням позивача, 18 жовтня 2016 року ПАТ Укртранснафта було направлено претензію про погашення заборгованості (вих. № 92-20/1880), відповіді на яку позивачу не надходило. Доказів направлення відповідного листа позивачем до матеріалів позовної заяви додано не було.

Згідно платіжного доручення № 33_5В031/364 від 11 травня 2017 року, ТОВ ВК-Інвест здійснив часткове повернення грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн., при цьому в призначенні платежу зазначено наступне: Часткове повернення коштів за непоставлений товар згідно рах. №190 від 05.11.2015 у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 40 004, 00 грн. заборгованості по поверненню сплачених за Договором коштів, 14 210, 10 грн. процентів за користування грошовими коштами за період прострочення з 01.01.2016 по 01.12.2017, 9 100, 73 грн. пені за період прострочення з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договорами по поставці товару в строки обумовлені договором не виконав, не поставив товар (продукцію) на суму 50 004, 00 грн. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу листа щодо повернення перерахованих коштів по Договору, відповідно суд не може встановити дату отримання відповідачем відповідної вимоги. Однак часткове повернення відповідачем позивачу коштів, сплачених за Договором, свідчить про її фактичне отримання, однак без можливості суду за наявними матеріалами справи встановити точну дату отримання такої вимоги (як і точну дату направлення вимоги позивачем - позаяк позивач таких доказів до позову не надав).

Тобто відповідач був зобов'язаний повернути позивачу кошти передплати за Договором, але відповідний обов'язок виконаний відповідачем в повному обсязі не був. Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 40 004, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню передплати за Договором в сумі 40 004, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 40 004, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 14 210, 10 грн. процентів за користування грошовими коштами за період прострочення з 01.01.2016 по 01.12.2017, то відповідні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на нижчевикладене.

Статтею 536 ЦК України внормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Договір, укладений між сторонами не містить умов щодо встановлення розміру процентів за користування чужими коштами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору поставки не встановлено також законом або іншим актом цивільного законодавства, відтак у суду відсутні підстави для задоволення відповідних вимог.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору поставки і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Положення ч. 6 ст. 231 ГК України, на які посилається позивач не визначають розмір процентів за користування чужими грошима, ними визначений порядок встановлення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань. Такий розмір встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України (подвійній, потрійній, тощо).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 9 100, 73 грн. пені за період прострочення з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги позивача про стягнення пені, ґрунтуються на положеннях п. 7.2.1. Договору, відповідно до яких за несвоєчасну поставку та/або недопоставку товару, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі 0, 1 % від суми невиконаної частини зобов'язання за кожний день календарний день прострочення поставки, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В позовній заяві позивач стверджує, що лист щодо повернення перерахованих коштів був відправлений відповідачу 09.09.2016, і відповідне твердження відповідачем не спростоване. Період прострочення відповідача визначений позивачем з 01.01.2016 по 30.06.2016, тобто з врахуванням положень ст. 232 ГК України. Здійснений позивачем розрахунок пені визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 01.01.2016 по 30.06.2016 пеня в сумі 9 100, 73 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає передплата за непоставлений за Договором товар у розмірі 40 004, 00 грн. та пеня за порушення строків поставки в розмірі 9 100, 73 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ М31570412) в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 16, код ЄДРПОУ 35393340) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Інвест" (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 21, кабінет 12-1, код ЄДРПОУ 39656622) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ М31570412) в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 16, код ЄДРПОУ 35393340) 40 004 (сорок тисяч чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 9 100 (дев'ять тисяч сто) грн. 73 коп. пені та 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 90 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.03.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко