Рішення

від 23.02.2018 по справі 907/819/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/819/17

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом приватного підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород про стягнення заборгованості на загальну суму 19030 ,74 грн., включаючи основний борг на суму 16452,92 грн., інфляційні втрати - на суму 2074,76 грн. та 3% річних - на суму 503,06 грн.

представники сторін:

позивача - ОСОБА_1, директор, ОСОБА_2, представник за довіреністю;

відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів за період з травня 2016р. по лютий 2017р.., в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 16452,92 грн., що становило предмет позовних вимог у даній справі.

Провадження у даній справі після 15.12.17 здійснювалося за правилами Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), що діють після набрання чинності його в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, як справи загального позовного провадження.

До початку призначеного на 22.02.18 судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач подав суду заяву про відмову від частини позовних вимог у справі та наполягає на стягнення з відповідача суми 15002,00 грн. основного боргу за період з 01.06.2016 р. по 02.2017р., виключивши вимоги в цій частині за обслуговування 1 ліфту у жовтні 2016р. (на суму 1450, 92 грн.), 1736,70 грн. - інфляційних втрат та 412,32 грн. - 3% річних.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог ) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення; у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Заява позивача подана від його імені директором підприємства, який не є обмеженим у повноваженнях на вчинення такої дії, позивачу роз'яснено наслідки ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову, тому з огляду на наведені приписи процесуального закону провадження у справі в частині відмови позивача від позову належить закрити, предметом спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача 15002,00 грн. основного боргу, 1736,70 грн. - інфляційних витрат, 412,32 грн. - 3% річних.

Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечують проти позову, стверджують про те, зокрема, що акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів з боку відповідача підписані особою без зазначення прізвища та ініціалів, директор товариства не підписував цих актів та заперечує проти них, стверджує, що належне обслуговування ліфтів не здійснювалося, ліфти постійно ламалися, не працювали, тому директор відмовлявся їх підписувати. За таких обставин вважає, що акти прийомки виконаних робіт надані позивачем у справі не можуть вважатися належними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони - позивач як підрядник, а відповідач як замовник 01.05.16 уклали договір підряду № 70 на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів, за умовами якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання щодо організації та виконання робіт з повного технічного обслуговування ліфтів на об'єктах замовника відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною цього договору (два пасажирські ліфти з автоматичними дверима, з яких один - П-1000 на 13 зупинок, другий - П-630 на 13 зупинок).

Щомісячна оплата робіт, згідно п. 2.1 договору, визначена за погодженням сторін складає 2775,66 грн., в тому числі ПДВ - 462,61 грн. (договірна ціна вартості обслуговування по кожному із ліфтів визначена додатком до договору та становить : за обслуговування ліфта П-1000 - 1209,10 грн., П-630 - 1103,95 грн. без врахування ПДВ, всього - 2313,05 грн. та ПДВ - 462,61 грн.).

Підрядник за договором зобов'язався, зокрема, забезпечити безпечну та безперебійну роботу ліфтів, своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим атестованим персоналом, проводити технічний огляд ліфтів (п. 3.1).

Замовник за договором зобов'язався, зокрема, призначити наказом особу відповідальну за організацію експлуатації ліфтів з відповідною кваліфікацією та атестовану; підписувати акти простою ліфтів та акти приймання виконаних робіт (п. 3.2).

Пунктом 4 договору визначено, що у кінці поточного місяця (не пізніше 25-го числа) підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням вартості робіт; замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний строк повертає 1 примірник акту підряднику; замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи до 10 числа наступного місяця.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти прийомки виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів замовника - відповідача у справі - за період з травня 2016р. по лютий 2017р. на загальну суму 21952,92 грн., які згідно розрахунку боргу були оплачені відповідачем 26.05.17 частково - на суму 5500,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість 16452,92 грн.

Наведені обставини передували пред'явленню даного позову та слугували його підставою.

Спірні відносини сторін з огляду на їх предмет є правовідносинами підряду та регулюються умовами договору укладеного сторонами та відповідними приписами Цивільного кодексу України (ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Замовник, згідно ст. 849 ЦК України, має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Згідно ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором; за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Приписами ст. 853 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником. Так, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд, досліджуючи надані позивачем акти виконаних робіт за спірний період, констатує, що такі за своїм змістом свідчать про виконання позивачем щомісячних робіт з технічного обслуговування ліфтів відповідача на обумовлену договором суму та про прийняття відповідачем зазначених робіт у порядку передбаченому договором сторін шляхом підписання таких актів від імені замовника з прикладенням печатки останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд констатує про доведеність позивачем долученими до матеріалів справи актами прийомки виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів за період з травня 2016р. по лютий 2017р. на суму 14703,56 грн. , з урахуванням зупинення експлуатації ліфта П-1000 з 28.09.2016р., про що зазначено у наданому відповідачем паспорті ліфта в розділі 10 "Записи результатів технічного огляду".

Посилання відповідача на те, що зазначені акти не підписані від його імені директором, який відмовився їх підписувати через те, що ліфти не працювали, не може бути прийнято судом, оскільки договором не передбачено підписання актів саме директором товариства відповідача, а відмова від підписання актів через несправність ліфтів за відсутності складених відповідно до умов договору актів простою ліфтів не відповідає встановленим цим договором обов'язкам сторін.

За наведених обставин справи та виходячи з аналізу законодавства, що регулює підрядні правовідносини господарюючих суб'єктів, суд дійшов висновку, що позивач - підрядник за договором - виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідні послуги у спірному періоді відповідачеві, склавши відповідні акти та надавши їх для підпису відповідачеві , яким кореспондується обов'язок відповідача як замовника і за умовами договору і за змістом сат. 853 ЦК України прийняти роботу виконану підрядником і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Оскільки відповідач не заявив у встановленому порядку про недоліки роботи підрядника на протязі спірного періоду, частково оплатив виконані у спірному періоді роботи, то роботи підрядника за спірний період підлягають оплаті у порядку та в сумах встановлених договором, відтак - вимоги, що є предметом даного спору в частині основного боргу, є правомірними, такими, що ґрунтуються на умовах договору та закону. За наведеного не мають визначального значення у даній справі посилання відповідача на те, що акти від імені відповідача підписані особою, прізвище та ініціали якої не зазначені в актах.

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 14703,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В іншій частині вимог щодо основного боргу - на суму 298,44 грн., що становить пропорційно визначену частину оплати за два дні, належить відмовити за безпідставністю, оскільки встановлено, що ліфт П-1000 з 28.09.16 не працював, що не відображено у відповідному акті.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на встановлені обставини справи вимоги позивача в частині інфляційних втрат за період прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України на суму 1736,70 грн. відповідно до долученого розрахунку, в частині 3 % річних - на суму 401,87 грн. З урахуванням допущеної помилки в розрахунку 3 % річних - належить відмовити в цій частині позовних вимог на суму 10,45 грн.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 16842,13 грн.,

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 46, 73-79, 81, 86, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Інту4рист-Закарпаття" (88000 м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, буд. 5, ідентифікаційний код 39503275) на користь приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (88018 м. Ужгород, вул. Польова, 4, ідентифікаційний код 31833528) суму 16842,13 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сорок дві грн. 13 коп.), що включає 14703,56 грн. - основного боргу, 401,87 грн. - 3 % річних, 1736,70 грн. - інфляційних втрат, та у відшкодування судового збору 1415,99 грн.

2. Відмовити у позові в частині вимог по основному боргу на суму 298,44 грн. та 3 % річних на суму 10,45 грн.

3. У частині відмови позивача від позовних вимог - провадження у справі закрити.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.03. 2018 року.

Суддя Ушак І.Г.