Рішення
від 27.02.2018 по справі 910/23214/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/23214/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Громадської організації Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ"

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна

за участю представників:

від позивача: Котовський В.М. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" про розірвання договору купівлі-продажу №21-НБ-ЗД від 25.06.2004 та витребування у Громадської організації молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" об'єкту незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського, на земельній ділянці - 0,4 га та передання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом підписання акту приймання-передачі згідно з вимогами Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №32.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем договору від 25.06.2004 №21-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні.

Ухвалою суду від 27.12.2017 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

05.01.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву щодо усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/23214/17 та призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20421/17 до судового розгляду по суті на 22.02.2018.

19.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалою суду від 13.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.02.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність адресата, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 13.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) та Громадською організацією Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" (покупець) укладено договір №21-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського, на земельній ділянці - 0,4 га, питання відведення, купівлі або дострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 19.04.2002 №710 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 30.04.2002 №5-27-1/17, а покупець зобов'язався прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору.

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем підписаний акт прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок".

За умовами п. 5.1.4, п. 5.1.5 договору відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час забудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта; добудувати об'єкт протягом 5 років.

Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до даного договору здійснюються тільки у письмовій формі з наступним посвідченням змін та доповнень в органах нотаріату.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, а також повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

У разі невиконання однією із сторін умов договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду (п. 11.3 договору).

Заявляючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 29.09.2017 складено Акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва -"28-квартирний житловий будинок", згідно із яким умови договору щодо забезпечення вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища (п. 5.1.4.) та завершення будівництва об'єкта у встановленні договором строки. (п. 5.1.5) не виконані.

Оскільки відповідачем не виконано умови договору №21-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва, що продано на аукціоні від 25.06.2004 в частині забудови об'єкта незавершеного будівництва у встановленні строки та не дотримано вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, позивач заявляє вимоги про розірвання договору купівлі-продажу №21-НБ-ЗД від 25.06.2004 та витребування у відповідача об'єкту незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського, на земельній ділянці - 0,4 га та передання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом підписання акту приймання-передачі згідно із вимогами Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 32.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (далі - єдиний майновий комплекс підприємства); об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких це майно розташовано; акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності; об'єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи приватизації в межах своєї компетенції, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області в межах своє компетенції здійснено перевірку виконання відповідачем умов спірного договору, за результатами якої встановлено порушення відповідачем умов договору.

Згідно із актом поточної перевірки виконання умов договору від 29.09.2017 встановлено, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором № 21-НБ-ЗД від 25.06.2004 а саме: будівництво не завершено, об'єкт у строки визначені п. 5.1.5. договору недобудований; відповідачем не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта відповідно до п. 5.1.4. договору.

Відповідач на перевірку не з'явився та акту поточної перевірки не підписав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом вих. №14-10-4034 від 17.08.2017 щодо виконання умов договору та надання органу приватизації відповідних підтверджуючих документів. Однак, відповідач відповіді на лист позивача не надав, вимоги позивача не виконав.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 5.1.4, п. 5.1.5 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час забудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта та добудувати об'єкт протягом 5 років.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що строк завершення будівництва був сторонами продовжений понад строки, передбачені договором. Докази того, що відповідач закінчив будівництво об'єкту незавершеного будівництва на час вирішення судом даного спору також відсутні.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не завершив будівництва спірного об'єкта нерухомості у визначені договором строки та не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, а отже допустив порушення умов договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

У відповідності до положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Верховний Суд України у своїй правовій позиції щодо застосування положень статті 651 ЦК України зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-75цс13).

Недотримання відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору в частині завершення будівництва об'єкта у строки встановлені договором, а також охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, свідчить про неотримання позивачем очікуваного результату при укладенні договору, що є істотним порушення відповідачем його умов.

Наведена позиція узгоджується із вимовками Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі № 910/5716/17.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачено, що у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Положеннями п. 7.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені судом обставини, суду вважає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору в зв'язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Як зазначено судом вище, згідно із приписів статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі.

Повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця також передбачено умовами пункту 7.3 договору.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку. Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відносини, пов'язані з поверненням у державну власність об'єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об'єкта за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, врегульовані Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 18.01.2001.

У відповідності до п. 1 вказаного Порядку, об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу (далі - державний орган приватизації), для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

Враховуючи наведене приписи законодавства, враховуючи розірвання договору купівлі-продажу №21-НБ-ЗД від 25.06.2004 у судовому порядку, об'єкт незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського на земельній ділянці - 0,4 га підлягає поверненню позивачу.

Суд зазначає, що статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, а тому визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права.

При цьому, метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

З урахування вищенаведеного, аналізуючи зміст заявлених позивачем вимог, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про витребування у Громадської організації Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" об'єкту незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського, на земельній ділянці - 0,4 га та передання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області шляхом підписання акту приймання-передачі згідно із вимогами Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 32.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу №21-НБ-ЗД від 25.06.2004, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 15, ідентифікаційний код 19028107) та Громадською організацією Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" (03191, м. Київ, вулиця ЛЯТОШИНСЬКОГО, будинок 4А, квартира 164, ідентифікаційний код 24249483).

Витребувати у Громадської організації Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" (03191, м. Київ, вулиця ЛЯТОШИНСЬКОГО, будинок 4А, квартира 164, ідентифікаційний код 24249483) об'єкт незавершеного будівництва - "28-квартирний житловий будинок", який знаходиться за адресою: 09300, Київська обл., смт. Володарка, вул. Коцюбинського, на земельній ділянці - 0,4 га та передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 15, ідентифікаційний код 19028107) шляхом підписання акту приймання-передачі згідно з вимогами Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №32.

Стягнути з Громадської організації Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "НАДІЯ" (03191, м. Київ, вулиця ЛЯТОШИНСЬКОГО, будинок 4А, квартира 164, ідентифікаційний код 24249483) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 15, ідентифікаційний код 19028107) судовий збір у розмірі 4800,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 06.03.2018.

Суддя С.О. Турчин

Дата ухвалення рішення27.02.2018
Оприлюднено13.03.2018

Судовий реєстр по справі —910/23214/17

Ухвала від 02.11.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 24.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 06.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 06.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 19.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 08.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Рішення від 27.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 13.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 15.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 27.12.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні