Рішення

від 16.02.2018 по справі 910/18215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2018Справа № 910/18215/17 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЛІН Україна

про стягнення 36 456,84 грн.

Та за зустрічною позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЛІН УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

про стягнення 10 648, 75 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

від позивача (первісний позов) - не з?явився

від відповідача (первісний позов) - Климов О.Ю., представник

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЛІН УКРАЇНА" про стягнення 36 456,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18215/17 та призначено розгляд на 13.11.2017.

13.11.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 13.11.2017 представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Ухвалою суду від 13.11.2017 розгляд справи відкладено на 04.12.2017.

27.11.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі.

В судове засідання 04.12.2017 представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 04.12.2017 розгляд справи відкладено на 15.12.2017.

Ухвалою суду від 06.12.2017 прийнято до розгляду зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТЛІН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс".

В судове засіданні 15.12.2017 представник відповідача з?явився, надав усні пояснення та клопотання в якому просив суд не здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами.

Ухвалою від 15.12.2017 р., у зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", у справі призначено підготовче засідання на 22.01.2018 р.

15.01.2018 представники сторін не з'явилися

Ухвалою суду від 15.01.2018 відкладено підготовче засідання на 22.01.2018.

17.01.2018 відділом діловодства суду від представника позивача отримано відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив.

В судове засідання 22.01.2018 представник відповідача (первісний позов) з?явився, надав свої усні пояснення.

В судове засідання 22.01.2018 представник позивача (первісний позов) не з?явився.

В судовому засіданні 22.01.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2018.

В судове засідання 16.02.2018 представник позивача (за первісним позовом) не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання 16.02.2018 представник відповідача (за первісним позовом) з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.02.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача (за зустрічним позовом), дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю КОТЛІН Україна , як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАЙМЛОГІСТИК , як перевізником було укладено Договір-доручення №2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевізник зобов'язується від імені, за плату і за рахунок замовника, організовувати всі дії необхідні для перевезення вантажів, а замовник надавати до перевезення вантажів в обсягах і на умовах, зазначених у заявці, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Договору замовник направляє перевізникові заяву на перевезення вантажу із зазначенням наступних даних по кожному рейсу: адреси завантаження і розвантаження; контактні телефони відповідальних осіб при завантаженні, розвантаженні; пункт призначення; дата подачі автомобіля під завантаження; найменування вантажу; вага і об'єм вантажу; умови транспортування; порядок і форма оплати; сума фрахту за транспортні послуги; додаткові умови (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1.7 Договору замовник оплачує перевізнику вартість перевезення відповідно до ставки вказаної у транспортній заявці на перевезення вантажу.

Після закінчення перевезення перевізник обов'язково має надати замовнику оригінал рахунку, оригінал товарно-транспортної накладної з відмітками одержувача вантажу, оригінал акту виконаних робіт і податкові накладну, інакше товар не вважається доставленим (п.3.2.8 Договору).

Відповідно до 4 розділу, розмір і порядок оплати за перевезення вантажу визначається сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною Договору. Замовник здійснює оплату рахунків перевізника, що виставляються згідно цього Договору і заявки в порядку, обумовленому в Заявці і не пізніше термінів, обговорених у п. 3.1.7 даного договору.

20.07.2016 між позивачем та відповідачем було погоджено Договір-Заяву на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1 від 20.07.2016.

Відповідно до умов Заявки №1 від 20.07.2016 року перевезенню підлягає вантаж - гранула із дерева 6 мм на піддонах 21 т.; дата завантаження - 22.07.2016; адреса: Житомир (вул. Промислова), Україна; дата вивантаження - 26.07.2016; місце розвантаження - компанія C.S.S.C.srl , 50013, Italy, Campi Bisenzio (Firenze), Via Fratelli Cervi 68; № автомобіля/причепу - MAN BC8012BC/BC7120XX; вартість послуг 1500,00 Євро по курсу НБУ на день митного оформлення, 50% по митному оформленню, 50% по оригіналах документів.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0032692, яку було складено на виконання Заявки №1, вантаж було завантажено в Житомирі, Україна 22.07.2016 року та отримано вантажоодержувачем - C.S.S.C.srl , що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі вантаж отримано .

Відповідно до позовної заяви позивач (за первісним позовом) зазначив, що вантаж було одержано без яких застережень, перевезення здійснювалося автотранспортом з номерами ВС8012ВС/ВС7120ХХ.

Для оплати послуг з перевезення позивачем було виставлено Акт надання послуг №Z16-000306 від 01.08.2016 на суму 41235,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем (за первісним позовом) було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг в розмірі 10 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 30.08.2016.

16.02.2017 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію про сплату грошових коштів в розмірі 42635,00 грн. Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем не належним чином виконано взяті на себе зобов'язання, щодо сплати вартості наданих послуг в зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 31235,00 грн. Крім суми основної заборгованості позивач (за первісним позовом) також просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати в розмірі 4443,53 грн. та 3% в розмірі 778,31 грн.

Відповідач за первісним позовом просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку із пропуском позовної давності.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем за зустрічним позовом було порушено строки поставки вантажу передбачені умовами Договору.

Відповідно до п.3.2.2 Договору сторонами було погоджено, що у випадку запізнення автомобіля до місця розвантаження більш ніж на одну добу від терміну доставки зазначеного в заявці, перевізник зобов'язується оплачувати штрафні санкції в розмірі 100 Євро, якщо інше не зазначено в заявці, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ закожну добу, не враховуючи вихідні та святкові дні. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення відповідно до законодавства.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0032692, вантаж було вивезено за межі митної території України 27.07.2016, що підтверджується штемпелем Закарпатської митниці ДФС проставленим на товарно -транспортній накладній та листом Державної фіскальної служби України.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Приписами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею . 316 ГК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи позивач (за зустрічним позовом) надав відповідачеві послуги перевезення проте останній не оплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 31235,00 грн.

Позивач просить суд застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК ).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України .

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України ).

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Пунктом с ч. 1 ст. 32 Конвенції зазначено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду відповідач звернувся 19.10.2017, що підтверджується датою реєстраційного штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва № 18215/17 від 19.10.2017, що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності оскільки останнім днем звернення до суду було 16.10.2017.

Відносно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи , а саме Договору -заявки відповідач (за зустрічним позовом) мав доставити товар до 26.06.2016.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0032692, вантаж було вивезено за межі митної території України 27.07.2016, що підтверджується штемпелем Закарпатської митниці ДФС проставленим на товарно -транспортній накладній.

Враховуючи вище зазначене, можна дійти висновку, що перевезення вантажу через кордон України відбулося із запізненням в один день.

В листі Державної митної служби України № від 26.05.2008 р. N 16/1-848-ЕП зазначено, що відстань від міста Флоренція до митного кордону України становить 1272 км.

Пунктом 1 ст. 6 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) встановлено, що період керування між двома будь-якими періодами щоденного відпочинку або між щоденним періодом відпочинку й щотижневим періодом відпочинку, який далі називається щоденний період керування, не повинен перевищувати дев'ять годин. Він може бути збільшений двічі протягом будь-якого одного тижня до десяти годин.

Згідно п. 1 ст. 8 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) протягом кожних двадцяти чотирьох годин водій повинен мати період щоденного відпочинку тривалістю принаймні одинадцять послідовних годин, який може бути скорочений мінімум до дев'яти послідовних годин відпочинку не більше трьох разів протягом будь-якого одного тижня за умови, що до кінця наступного тижня, як компенсація, водію буде надано відпочинок еквівалентної тривалості.

Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 5450 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми , суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 198,75 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Відповідно до приписів ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи що позовні вимоги задоволено в повному обсязі суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення із відповідача витрат на послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача (за зустрічним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Таймлогістік (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54, кВ 1А, ідентифікаційний номер 40117509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Котлін Україна (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 231, ідентифікаційний номер 40445767) штрафні санкцій за прострочення доставки вантажу в розмірі 5450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн., 3% річних в розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 75 коп., витрат на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

4. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ).

Повне рішення складено 22.02.2018.

Суддя В.І. Мельник