Постанова

від 06.06.2018 по справі 910/18215/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа№ 910/18215/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 (повний текст рішення підписано - 22.02.2018)

у справі №910/18215/17 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна"

про стягнення 36 456,84 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс"

про стягнення 10 648,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (надалі - ТОВ "Таймлогістікс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (надалі - ТОВ "Котлін Україна", відповідач) 36 456,84 грн, з яких: 31 235 грн - заборгованість за Договором-доручення №2 від 14.07.2016 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та Договором-Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1 від 20.07.2016, 4 443,53 грн інфляційних втрат, 778,31 грн - три відсотки річних. Також позивач просив стягнути з відповідача 5 000 грн на правову допомогу та 1 600 грн судового збору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності. У заяві зазначив, що позивач звернувся до суду із цим позовом поза межами однорічного строку позовної давності, встановленого ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція), учасницею якої є Україна.

В подальшому ТОВ "Котлін Україна" звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Таймлогістікс" штрафних санкцій за прострочення доставки вантажу у розмірі 200 Євро (що за курсом НБУ еквівалентно 5 450 грн), 3% річних у розмірі 198,75 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. Судовий збір у розмірі 1600 грн просило покласти на іншу сторону.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі №910/18215/17 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Таймлогістікс" на користь ТОВ "Котлін Україна" штрафні санкції за прострочення доставки вантажу в розмірі 5 450 грн, 3% річних у розмірі 198,75 грн, витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Таймлогістікс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав оцінки письмовим доказам, долученим до справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного. Апелянт вважає, що, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд не врахував наступне:

- початок перебігу позовної давності, в порядку встановленому ч. 1 ст. 32 Конвенції, у даному випадку має обраховуватись не від дати Договору-доручення №2 від 14.07.2016, а від дати Договору-Заявки №1 від 20.07.2016, на підставі якого здійснювалось міжнародне перевезення;

- перебіг позовної давності, на підстав ч. 2 ст. 32 Конвенції, припинився, оскільки ТОВ "Таймлогістікс" 16.02.2017 зверталось до ТОВ "Котлін Україна" із претензіями про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді;

- до порушення провадження у справі №910/18215/17 позивач вже звертався до суду із аналогічними позовами до ТОВ "Котлін Україна", однак ці позови повертались судом без розгляду, тобто позивач не пропустив строк позовної давності;

- не надав жодної оцінки позовним вимогам про стягнення із відповідача сум інфляційних втрат і 3% річних, в задоволенні яких, однак було відмовлено.

Стосовно помилковості висновку суду про задоволення зустрічного позову в апеляційній скарзі зазначено, що:

- ТОВ "Котлін Україна" не довело належними доказами розмір своїх позовних вимог, оскільки з наданих ним документів не можна встановити, коли саме вантаж був доставлений до місця призначення і переданий отримувачу, а також не зазначено, за яким саме курсом гривні до іноземної валюти та на який саме день обраховувались штрафні санкції;

- суд не врахував вимог ч. 3 ст. 30 Конвенції та не надав оцінки обставинам пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" претензії №4 від 19.08.2017 про сплату штрафних санкцій, внаслідок чого безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог;

- ТОВ "Котлін Україна" не довів понесення ним витрат на правову допомогу, тому відсутні підстави для їх відшкодування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2018 справу №910/18215/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Таймлогістікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі №910/18215/17 залишено без руху.

Ухвалою від 19.04.2018, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі №910/18215/17; призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

08.05.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Котлін Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим і таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16.04.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Таймлогістікс" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/18213/17, в якому викладено протилежну оцінку суду обставинам аналогічним спору у справі №910/18215/17.

11.05.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло заперечення від ТОВ "Котлін Україна", який просить відмовити у задоволенні клопотання. Заявник, надавши копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/18213/17 не набрало законної сили, оскільки справа знаходиться на апеляційному перегляді.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання ТОВ "Таймлогістікс" від 16.04.2018 не підлягає задоволенню, оскільки , по-перше, рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/18213/17 в розумінні ст.ст. 73, 75 ГПК України, не є доказом у справі №910/18215/17, а по-друге, судове рішення у справі №910/18213/17 на момент прийняття цієї постанови не набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, докази у справі, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14.07.2016 між ТОВ "Котлін Україна", як замовником, і ТОВ "Таймлогістікс", як перевізником, було укладено Договір-доручення №2 на експедиційно-транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - Договір-доручення №2 від 14.07.2016, Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору перевізник зобов'язується від імені, за плату і за рахунок замовника, організовувати всі дії необхідні для перевезення вантажів, а замовник - надавати до перевезення вантажів в обсягах і на умовах, зазначених у Заявці, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Договору-доручення замовник направляє перевізникові Заявку на перевезення вантажу із зазначенням наступних даних по кожному рейсу: адреси завантаження і розвантаження; контактні телефони відповідальних осіб при завантаженні, розвантаженні; пункт призначення; дата подачі автомобіля під завантаження; найменування вантажу; вага і об'єм вантажу; умови транспортування; порядок і форма оплати; сума фрахту за транспортні послуги; додаткові умови (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1.7 Договору замовник оплачує перевізнику вартість перевезення відповідно до ставки вказаної у транспортній заявці на перевезення вантажу.

Після закінчення перевезення перевізник обов'язково має надати замовнику оригінал рахунку, оригінал товарно-транспортної накладної із відмітками одержувача вантажу, оригінал акту виконаних робіт і податкові накладну, інакше товар не вважається доставленим (п. 3.2.8 Договору).

Відповідно до 4 розділу, розмір і порядок оплати за перевезення вантажу визначається сторонами в Заявці, що є невід'ємною частиною Договору. Замовник здійснює оплату рахунків перевізника, що виставляються згідно цього Договору і Заявки в порядку, обумовленому в Заявці і не пізніше термінів, обговорених у п. 3.1.7 даного Договору (п. 4.2).

Відповідно до п. 3.2.2 Договору сторонами було погоджено, що у випадку запізнення автомобіля до місця розвантаження більш ніж на одну добу від терміну доставки зазначеного в Заявці, перевізник зобов'язується оплачувати штрафні санкції в розмірі 100 Євро, якщо інше не зазначено в Заявці, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ за кожну добу, не враховуючи вихідні та святкові дні. Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення відповідно до законодавства.

Пунктом 3.1.6 Договору було визначено обов'язок замовника робити повний розрахунок із перевізником відповідно до рахунків-фактур не пізніше 15 банківських днів , після отримання оригіналів документів від перевізника.

20.07.2016 між позивачем та відповідачем було погоджено Договір-Заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1 від 20.07.2016.

Відповідно до умов Договору-Заявки №1 від 20.07.2016 року перевезенню підлягає вантаж - гранула із дерева 6 мм на піддонах 21 т.; дата завантаження - 22.07.2016; адреса: Житомир (вул. Промислова), Україна; дата вивантаження - 26.07.2016; місце розвантаження - компанія "C.S.S.C.srl", 50013, Italy, Campi Bisenzio (Firenze), Via Fratelli Cervi 68; №автомобіля/причепу - MAN BC8012BC/BC7120XX; вартість послуг 1500,00 Євро по курсу НБУ на день митного оформлення, 50% по митному оформленню, 50% по оригіналах документів.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0032692, яку було складено на виконання Договору-Заявки №1, вантаж було завантажено в Житомирі, Україна 22.07.2016 року та отримано вантажоодержувачем - "C.S.S.C.srl", що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі "вантаж отримано". Втім, зі штемпелю Закарпатської митниці ДФС, проставленого на цій товарно-транспортній накладній, та листа Державної фіскальної служби України вбачається, що вантаж було вивезено за межі митної території України 27.07.2016.

Як видно з матеріалів справи, та не заперечується учасниками апеляційного провадження перевезення ТОВ "Таймлогістікс" здійснювало автомобілем НОМЕР_1, який використовував на підставі договору суборенди транспортного засобу №4/1 від 01.02.2016 (а.с. 32-33).

Для оплати послуг з перевезення позивачем було виставлено Акт надання послуг №Z16-000306 від 01.08.2016 на суму 41 235 грн.

ТОВ "Котлін Україна" було сплачено лише 10 000 грн, тобто частину вартості наданих послуг, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 30.08.2016.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ТОВ "Таймлогістікс" надало ТОВ "Котлін Україна" послуги перевезення, проте відповідач не оплатив їх вартість у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 31 235,00 грн.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, замовником (ТОВ "Котлін Україна") було надіслано перевізнику претензію №4 від 19.08.2016, в якій повідомляло, що внаслідок порушення строків доставки вантажу, яка здійснювалась, зокрема, за Договором-Заявкою №1 від 20.07.2016, останній відповідно до п. 3.2. Договору-доручення, зобов'язаний виплатити замовнику штраф у розмірі 100 Євро за кожну добу затримки доставки вантажу.

16.02.2017 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу претензію. ТОВ "Таймлогістікс" вимагало у ТОВ "Котлін Україна" у строк до 01.03.2017 сплатити заборгованість за послуги перевезення. Розмір заборгованості згідно з актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2016 по 14.02.2017 складає 42 635 грн (до складу якої включено також заборгованість за перевезення згідно Договору-Заявки №1 від 20.07.2016).

ТОВ "Котлін Україна" заборгованість не сплатило, внаслідок чого ТОВ "Таймлогістікс" звернулось із позовом до господарського суду. У первісному позові, крім суми основної заборгованості у розмірі 31 235 грн, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 443,53 грн та 3% у розмірі 778,31 грн, розраховані ним за період з 01.10.2017 по 31.07.2017.

Відповідач вимоги позивача не визнав та зазначив, що ТОВ "Таймлогістікс", по-перше, - пропустив однорічний строк позовної давності для звернення із відповідним позовом (встановлений ч. 1 ст. 32 Конвенції), а по-друге, - має сплати штраф, оскільки доставив вантаж до місця призначення із порушенням строків, передбачених у Договорі-Заявці №1 від 20.07.2016.

У зустрічному позові, посилаючись на міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №0032692 (в якій міститься відмітка про перетин автомобілем кордону України лише 27.07.2016), лист Державної митної служби України №16/1-848-ЕП від 26.05.2008 (в якому зазначено, що відстань від міста Флоренція до митного кордону України становить 1 272 км) та, враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), ТОВ "Котлін Україна" розрахував, що ватаж був доставлений до місця призначення із дводенним запізненням. Тобто розмір штрафу, який має сплатити ТОВ "Таймлогістікс", складає 5 450 грн. Оскільки претензію №4 від 19.08.2016 ТОВ "Таймлогістікс" залишив без задоволення, на підставі ст. 625 ЦК України ТОВ "Котлін Україна" у зустрічній позовній заяві просить стягнути з боржника ще й 3% річних за період з 13.09.2016 по 30.11.2017.

Ні у відзиви на первісний позов, ні у заяві про застосування позовної давності та зустрічному позові ТОВ "Котлін Україна" не заперечує розмір вартості наданих послуг, а також факт настання обставин, передбачених п.п. 3.1.7, 4.2 Договору-доручення №2 (отримання від перевізника оригіналів документів перевезення), а обґрунтовує свої заперечення порушенням строків доставки вантажу та пропущенням позовної давності. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача у своїх запереченнях на міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №0032692 підтверджує отримання ним оригіналів документів перевезення. Також ТОВ "Котлін Україна" щодо частково оплатило 30.08.2016 вартість наданих послуг (10 000 грн). Залишок заборгованості становить 31 235 грн.

Проаналізувавши положення ст.ст. 908, 909, 926 ЦК України ст. 316 ГК України, ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що між сторонам виникли правовідносини з перевезення вантажу, які здійснюються автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Встановивши, що ТОВ "Котлін Україна" оплатило вартість послуг ТОВ "Таймлогістікс" з перевезення вантажу лише частково, місцевий господарський суд погодився з доводами ТОВ "Котлін Україна" та зазначив, що до первісних позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність в один рік, встановлена у ч. 1 ст. 32 Конвенції. Суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності починається з 15.10.2016 (з першого дня по закінченню тримісячного терміну з дня укладення Договору-доручення №2 від 14.07.2016) та закінчується 16.10.2017 (оскільки 15.10.2017 - це неділя). ТОВ "Таймлогістікс", згідно штампу вхідної кореспонденції до міського господарського суду звернулося 19.10.2017, тому суд першої інстанції не задовольнив первісний позов з підстав пропуску строків позовної давності.

Водночас, посилаючись на ст.ст. 530, 610, 611 ЦК України та погодившись з доводами та розрахунками ТОВ "Котлін Україна" про те, що доставка вантажу відбулося із запізненням у два дні, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог та задовольнив їх повністю.

Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується зважаючи, на такі підстави.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509, ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Приписами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пункти відправлення і відвантаження вантажу у даному випадку знаходяться в різних країнах (Україна - Італія), тому до спірних правовідносин, як правильно зазначив суд першої інстанції, підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Частиною 1 ст. 32 Конвенції передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 259, ч. 2 ст. 260 цього ж Кодексу встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, однак не може за домовленістю сторін бути скорочена, як і не може бути за домовленістю сторін змінений порядок її обчислення.

Висновок суду першої інстанції про обрахування позовної давності від дати укладення Договору-доручення №2 від 14.07.2016 зроблений без урахування вимог ст.ст. 259, 260 ЦК України. Суд не надав оцінки тій обставині, що перевезення здійснюються на умовах, зазначених у Заявках на кожен рейс, які є невід'ємною частиною Договору (п.п. 2.1., 2.2. Договору), і здійснення оплати, відповідно до п. 4.2 Договору, відбувається не пізніше строків, обумовлених у кожній такій Заявці.

Тобто Заявки є підставою для здійснення кожного наступного перевезення протягом дії основного Договору, і, як наслідок, окремою підставою для оплати наданих послуг з цього перевезення. Таким чином, у разі обчислення початку перебігу позовної давності від дати укладення Договору-доручення строк позовної давності за кожним наступним Договором-Заявкою буде зменшуватись, що є неприпустимим в розумінні ст.ст. 259, 260 ЦК України, а також порушує право на судовий захист прав як перевізника, так і замовника.

Зважаючи на викладене, початок перебігу позовної давності слід обраховувати за кожним Договором-Заявкою окремо - у спірних правовідносинах по закінченню тримісячного терміну з дня укладання Договору-Заяви (Заявки) №1 від 20.07.2016.

Водночас, частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 17.05.2017 у справі №911/151/16 Верховний Суд України, вирішуючи питання застосування строків позовної давності щодо вимог перевізника про стягнення із замовника вартості автомобільного перевезення вантажу у міжнародному сполученні, вказав, що до цих правовідносин підлягають застосуванню положення Конвенції. При цьому, застосовуючи ч. 1 ст. 32 вказаного нормативного акту суд має з'ясувати, чи є допущене невиконання зобов'язання навмисним правопорушенням (встановити наявність вини у формі умислу).

Встановлення вказаних обставин безпосередньо впливає на те, яку саме позовну давність (в один чи три роки) слід застосовувати до певних правовідносин.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Порушення позивачем строків доставки вантажу не звільняє замовника від обов'язку оплатити послуги перевізника.

Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Договором-доручення №2 від 14.07.2016, як і Договором-Заявкою на перевезення вантажу №1 від 20.07.2016 не передбачено відкладальної обставини щодо відстрочення чи не виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг перевезення до моменту відшкодування перевізником штрафних санкцій за порушення строків доставки вантажу.

Звернення ТОВ "Котлін Україна" до ТОВ "Таймлогістікс" з листом вимогою надати пояснення щодо порушення строків доставки вантажу та підписання Актів про виконані послуги з урахуванням сум призначених штрафів замість виконання претензії від 16.02.2017 про сплату наданих послуг доводить допущення відповідачем навмисного невиконання зобов'язання щодо оплати здійсненого перевезення.

З викладеного вбачається, що до вимог ТОВ "Таймлогістікс" підлягає застосуванню трирічна позовна давність. Тобто висновок місцевого господарського суду, що оскільки первісний позов поданий після спливу позовної давності, а тому не підлягає задоволенню, є таким, що прийнятий внаслідок неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Неправильне застосування норм матеріального права полягає, зокрема, у неправильному тлумаченні ч. 1 ст. 32 Конвенції та незастосуванні ч. 2 ст. 259, ч. 2 ст. 260 ЦК України (тоді як до спірних правовідносин зазначені норми права підлягають застосуванню).

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, яким первісний позов про стягнення 31 235 грн основного боргу слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Умовами оплати, згідно з Договором-Заявкою №1 від 20.04.2016 передбачено, що вартість перевезення складає 1 500 Євро у гривні по курсу НБУ на день митного оформлення, а не на день платежу. Тобто грошова вимога за вказаним правочином підлягає як пред'явленню так і виконанню лише у національній валюті - гривні.

ТОВ "Котлін Україна" не спростувало отримання ним пред'явленого для оплати акту надання послуг №Z16-000306 від 01.08.2016 на суму 41 235 грн та не навело підстав його непідписання. Тому прострочення спірного зобов'язання суд апеляційної інстанції обраховує з 23.08.2016, тобто по закінченню 15 банківських днів після передачі перевізником оригіналів документів перевезення (п. 3.1.6 Договору-доручення).

Проте, враховуючи те, що позивач у позові просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.10.2016 по 31.07.2017, а ч. 2 ст. 237 ГПК України містить заборону суду у рішенні виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги у межах заявлених позовних вимог. Проте, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунку позивача, дійшов висновку, що задоволенню підлягає первісний позов у частині стягнення з ТОВ "Котлін Україна" 31 235,00 грн заборгованості, а також 4 439,34 грн інфляційних нарахувань та 778,00 грн трьох відсотків річних. У решті задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат і річних слід відмовити.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції не врахував ч. 3 ст. 30 Конвенції, якою передбачено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

ТОВ "Котлін Україна" стверджує, що доставка вантажу до місця призначення відбулась із дводенною затримкою, тобто 28.07.2016 (26.07.2016+2 дні). Таким чином, відповідну письмову заяву перевізнику ТОВ "Котлін Україна" мав зробити до 18.08.2016 включно.

На підтвердження звернення до ТОВ "Таймлогістікс" із відповідною вимогою ТОВ "Котлін Україна" надало суду копію претензії №4 від 19.08.2016 (а.с. 108). Проте апеляційний господарський суд не визнає вказаний документ належним доказом на підтвердження правомірності зустрічних позовних вимог, оскільки з відбитку поштового штемпеля на описі поштового відправлення (а.с. 150) вбачається, що відправлена ця претензія була лише 06.09.2016.

З викладеного вбачається, що зустрічні позовні вимоги, як основна, так і похідні від неї (інфляційні втрати, 3% річних) задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскаржуване рішення в цій частині також прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні норми права, яка має бути застосована до спірних правовідносин (ч. 3 ст. 30 Конвенції). А це є підставою для застосування ч. 1 ст. 277 ГПК України та скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Судом апеляційної інстанції в порядку пп. г) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України встановлено, що відповідач за первісним позовом допустив порушення майнових прав позивача як кредитора за надані послуги по перевезенню, внаслідок чого право останнього підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме допустив неправильне тлумачення ч. 1 ст. 32 Конвенції, не врахував та не застосував ч. 2 ст. 259, ч. 2 ст. 260 ЦК України та ч. 3 ст. 30 Конвенції, не дослідив всіх доказів у справі. Внаслідок таких дій суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про пропуск первісним позивачем строку позовної давності та відмову у задоволенні первісних позовних вимог, а також про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій за порушення строків перевезення (задовольнивши зустрічний позов).

З викладеного вбачається, що оскаржуване рішення місцевим господарським судом прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, з використанням повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на викладене судові витрати у цій справі підлягають розподілу.

Судові витрати, відповідно до ст. 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ст. 129 ГПК); інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, судові витрати підлягають новому перерозподілу.

У зв'язку з тим, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, судове рішення в частині стягнення з ТОВ "Таймлогістікс" на користь ТОВ "Котлін Україна" судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката (яка заявлялась у тій же сумі, 5 000 грн, що і позивачем за первісним позовом), також підлягає скасуванню. Вказані судові витрати суд апеляційної інстанції покладає повністю на позивача за зустрічним позовом.

Судові витрати, понесені у звязку із розглядом первісного позову у суді першої інстанції, розподілити наступним чином з урахуванням ст.ст. 126, 129 ГПК України.

Судовий збір по первісному позову - на сторони пропорційно задоволених вимог.

ТОВ "Таймлогістікс" на підтвердження своїх вимог про відшкодування за рахунок ТОВ "Котлін Україна" витрат на професійну правничу допомогу надав суду: копії договору про надання правової допомоги адвокатом Мацюк Г.Р. щодо надання юридичних послуг по захисту законних прав та інтересів ТОВ "Таймлогістікс" у судових справах стосовно спорів з ТОВ "Котлін Україна", додатку 1 до договору від 01.03.2017 - Замовлення та Змін і доповнень до вказаного замовлення, укладеного 09.11.2017, відповідно до яких адвокат Мацюк Г.Р. надає ТОВ "Таймлогістікс" правову допомогу у справах №910/18215/17 та №910/18213/13. Загальна вартість таких послуг складає 10 000 грн, зокрема 5 000 грн у цій справі. Також ТОВ "Таймлогістікс" надало копію акту про виконані роботи від 22.11.2017, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №518, видане на ім'я Мацюк Ганни Романівни 03.10.2014, виписку з особового рахунку від 20.03.2017 про сплату ТОВ "Таймлогістікс" 10 000 грн за надання адвокатських послуг за договором від 01.03.2017.

З наданих ТОВ "Таймлогістікс" доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Котлін Україна" має відшкодувати первісному позивачу наведені судові витрати (на правничу допомогу адвоката) пропорційно задоволених вимог у розумінні ст. 126 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню із прийняттям нового - про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог із новим перерозподілом судових витрат.

Судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на сторони пропорційно задоволенню апеляційних вимог.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст.ст. 2, 126, 129, 269, п. 10 ст. 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі №910/18215/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 у справі №910/18215/17 скасувати з ухваленням нового рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 231, ідентифікаційний номер 40445767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54/1А, ідентифікаційний номер 40117509) 31 235 (тридцять одну тисячу двісті тридцять п'ять) грн основної заборгованості, 4 439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн 34 коп. інфляційних нарахувань, 778 (сімсот сімдесят вісім) грн трьох відсотків річних.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом первісного позову у суді першої інстанції, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 231, ідентифікаційний номер 40445767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54/1А, ідентифікаційний номер 40117509) 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 80 коп. судового збору за розгляд судом першої інстанції первісного позову та 4 999 (чотири дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 83 коп. витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката при розгляді первісного позову.

В решті судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом первісного позову у суді першої інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54/1А, ідентифікаційний номер 40117509).

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом зустрічного позову у суді першої інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 231, ідентифікаційний номер 40445767).

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволенню апеляційних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлін Україна" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 231, ідентифікаційний номер 40445767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54/1А, ідентифікаційний номер 40117509) 4 799 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн 41 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В решті судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймлогістікс" (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Городецька, 54/1А, ідентифікаційний номер 40117509).

4. У задоволенні решти апеляційних вимог - відмовити.

5. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи №910/18215/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк