Постанова

від 28.02.2018 по справі 910/16902/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р. Справа№ 910/16902/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Драчова М.С. довіреність № 25 від 29.12.2017;

від відповідача: Архіпов О.О. довіреність від 11.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (повне рішення складено 13.12.2017)

у справі №910/16902/17 (головуючий суддя Лиськов М.О.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг"

про стягнення 144 663,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 144 663,82 грн., у тому числі: 127306,13 грн. плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, 3475,70 грн. три проценти річних та 13881,99 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/16902/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" на користь Публічного акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" плату за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 127 306 грн, 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1909 грн 59 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач зловживав своїм правом, не проводив перевірок щодо отримання відповідачем Умов та затягував направлення відповідачу вимоги про усунення порушень; відповідальність за дане порушення не передбачена умовами укладеного між сторонами договору; позивач повинен був нараховувати плату кожний місяць; є підстави для зменшення відповідальності відповідача на 50% у зв'язку із зловживанням позивачем своїм правом; позивачем пропущено строк позовної давності.

11.01.2018 матеріали справи №910/16902/17 надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.01.2018 від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 призначено розгляд справи на 28.02.2018.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що нарахування позивачем здійснювались правомірно, відповідач факт порушення та розмір плати визнав і просив розстрочити її сплату.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.10.2006 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг", як абонентом, було укладено договір № 06988/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва (далі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у каналізацію міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65, які втратили чинність у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила № 190).

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей Договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про його припинення.

Відповідно до пункту 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних показаннями лічильників води та /або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно п. 3.3.11 Договору абонент зобов'язується своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що у разі порушення абонентом п.п.1.1, 1.5 цього договору, плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання.

За доводами позивача, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, відповідач у період з 01.10.2013 по 31.08.2016 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод з об'єкта, розташованого за адресою:м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд 3, у зв'язку з чим Відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 127 306,13 грн.

21.09.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-попередження від 21.09.2016 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-06/017-08-2016 від 21.09.2016, який було отримано останнім 10.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02217 05459939.

Листом за вих.№13/10 від 21.10.2016 відповідач повідомив позивачу про розгляд листа-попередження від 21.09.2016, визнав наявну заборгованість в сумі 127 306,13. грн та просив позивача розстрочити виплату зазначеної заборгованості на 1 рік. Також вказав, що зобов'язується негайно почати процедуру отримання умов на скид стічних вод у міську каналізацію.

Позивач листом від 27.10.2016 № 2613/15 повідомив відповідача про погодження розстрочення сплати заборгованості рівними частинами на 12 місяців з жовтня 2016 року.

Однак, відповідач вказану заборгованість в обумовлений строк не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 127 306,13 грн. суд визнав їх доведеними та обґрунтованими. Щодо вимог про стягнення 3475,70 грн. три проценти річних та 13881,99 грн. інфляційних, то вони визнані судом першої інстанції безпідставними.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №06988/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, який за правовою природою є господарським договором надання послуг.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є чинним і обов'язковим для сторін.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил приймання № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил приймання № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за N 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Пунктом 1.5 Договору сторони також погодили, що Абонент забезпечує наявність та своєчасне продовження Дозволу на скид стічних вод згідно з вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснювався скид стічних вод без Умов на скид, внаслідок чого було порушено п.8.1 Правил №1879.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач у період з 01.10.2013 по 31.08.2016 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод з об'єкта, розташованого за адресою:м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд 3, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 127 306,13 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-попередження від 21.09.2016 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-06/017-08-2016 від 21.09.2016, який було отримано останнім 10.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02217 05459939.

Відповідач, у відповідь на зазначений лист позивача, листом за вих.№13/10 від 21.10.2016 визнав наявну заборгованість в сумі 127 306,13 грн та просив позивача розстрочити виплату зазначеної заборгованості на 1 рік.

Розглянувши звернення позивач Листом від 27.10.2016 № 2613/15 повідомив Відповідача про погодження розстрочення оплати заборгованості рівними частинами на 12 місяців з жовтня 2016.

Отже, з наведених доказів місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у позивача виникло право на відшкодування плати за скид стічних вод відповідачем без отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд 3, за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 127306,13 грн.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів наявності у відповідача відповідних Умов водоканалу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у період з 01.10.2013 по 31.08.2016, а також доказів оплати виставленого позивачем рахунку № 15/ВУ-Ф-06/017-08-2016 від 21.09.2016.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що у разі порушення абонентом п.п.1.1, 1.5 цього договору, плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п'ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення постачальника про донарахування абоненту 127 306,13 грн. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку із встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016, позивач має право на застосування до Відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком суду складає 127 306,13 грн.

Доводи відповідача про те, що позивач зловживав своїм правом, не проводив перевірок щодо отримання відповідачем Умов та затягував направлення відповідачу вимоги про усунення порушень, відхиляються колегією суддів, оскільки, відповідно до Правил №1879, обов'язок отримання зазначених Умов покладається саме на абонента, а тому відсутні підстави для зменшення розміру санкцій.

Також у суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення плати за скид води без Умов, яка на думку відповідача є неустойкою (штрафом).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що донарахування абоненту п'ятикратної вартості послуг з водовідведення без Умов на скид не є неустойкою, а є оперативно-господарською санкцією, тому підстав для застосування спеціальних (скорочених) строків відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України немає.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г (3-269гс16)).

Як було зазначено вище, матеріали справи містять лист відповідача від 21.10.2016, у яких відповідач визнав розмір заборгованості та просив її розстрочити на період одного року і позивач у листі від 27.10.2016 погодив розстрочення на 12 місяців рівними частинами по 10608,85 грн., починаючи з жовтня 2016 року, отже перебіг позовної давності переривався у зв'язку із визнанням відповідачем свого боргу.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність позивачем не пропущена, а тому вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 127 306,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 881,99 грн. інфляційних втрат та 3 475,70 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення за період з 21.10.2016 по 20.09.2017, то суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки сплата суми оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо стягнення оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, який викладений, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2016 у справі №910/5837/16 та від 02.08.2017 у справі №910/18995/16.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/16902/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/16902/17 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16902/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.03.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді М.Г. Чорногуз

А.І. Мартюк