Рішення

від 14.02.2018 по справі 911/3616/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3616/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/3616/17

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Броварcький заводобудівельний комбінат , м. Бровари

про стягнення 4 553,21 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат Житлово-комунальне господарство (відповідач) про стягнення 4 553,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17 від 27.12.2013, в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, у зв'язку з чим позивач звертається із вимогами про стягнення з відповідача 858,72 грн. пені, 165,31 грн. 3 % річних та 3 529,18 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.12.2017 порушено провадження у справі № 911/3616/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2018.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 10.01.2018 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 31.01.2018.

Ухвалою суду від 31.01.2018, на підставі клопотання позивача від 10.01.2018, здійснено заміну первісного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат Житлово-комунальне господарство на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат .

Ухвалою суду від 31.01.2018 підготовче засідання у справі № 911/3616/17 було закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 14.02.2018.

Під час розгляду справи відповідачем через канцелярію суду були надані відзив на позов (вх. № 511/18 від 11.01.2018) та заперечення (вх. № 1514/18 від 24.01.2018), в яких відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Так, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на повну оплату отриманого природного газу, що в силу Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не породжує відповідальності у вигляді нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Поряд з цим, відповідач вказував на неправомірне нарахування інфляційних втрат.

Разом з тим, 10.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 380/18 від 10.01.2018), в якій позивач стверджує про правомірність заявлених позовних вимог і, що згаданим Законом визначено коло осіб та певний порядок списання заборгованості, зокрема, включення такого боржника до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері житлово-комунального господарства. Проте, як стверджує позивач, на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не сформований Кабінетом Міністрів України, а відтак відповідач не включений до реєстру, а списання заборгованості є неправомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2013 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, продавець) та житлово-комунальним господарством товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат (відповідач, покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах визначених договором. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (редакція Додаткової угоди № 2 від 30.04.2014 до договору).

Пунктами 2.1, 2.1.1, 2.1.2 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 340,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, визначених у таблиці. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу від узгодженого сторонами планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Умовами п.п. 3.3, 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаного та скріпленим печаткою або надати мотивувальну відмову від його підписанні. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Умовами розділу 5 договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014, ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, з урахуванням податку на додану вартість, становить 1 309,20 грн.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Так, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе за умовами договору зобов'язання передавши відповідачу, в період: січень-квітень 2014, жовтень-грудень 2014 природний газ, на загальну суму 288 276,70 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 54 039,85 грн., від 28.02.2014 на суму 54 064,72 грн., від 31.03.2014 на суму 38 345,16 грн., від 31.04.2014 на суму 7 613,00 грн., від 31.10.2014 на суму 9 415,77 грн., від 30.11.2014 на суму 42 508,42 грн., від 31.12.2014 на суму 82 289,78 грн.

Однак, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором, оплату отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі не проводив, що призвело до прострочення платежів та є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Як слідує з наданих позивачем пояснень, бухгалтерської виписки операцій за Договором купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17, під час виконання умов договору відповідачем сплачувалась вартість отриманого природного газу з порушенням передбачених договором строків оплати газу.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 років.

З урахуванням сум та строків прострочення сплати платежів за договором, позивач нарахував відповідачу 858,72 грн. пені за період прострочення по кожному платежу з наступного дня за днем настання термінів оплати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки відповідачем не своєчасно виконувались умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 165,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 529,18 грн.

Заявлені позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17 від 27.12.2013, що полягає у порушенні передбачених договором строків оплати вартості газу.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , за яким неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності Закону. Як стверджу відповідач, заборгованість за договором повністю погашена відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (набрав чинності 30.11.2016) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Абзацами 4 та 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов до висновку, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.(частини 1-2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.

Таким чином, для списання неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, товариство з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Вказана обставина виключає можливість застосування положень Закону щодо списання неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо правомірного звернення позивача із вимогами про стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем свого обов'язку щодо здійснення розрахунків за природний газ, на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17 від 27.12.2013.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що розрахунок пені, наявний в матеріалах справи арифметично вірним, суд прийшов до висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 858,72 грн. пені.

Разом з тим, судом здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок 3 % річних є обґрунтованим, а отже вимога позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 165,31 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем не за повний календарний місяць та в свою чергу не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 529,18 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код ЄДРПОУ 33212226) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 72 грн. пені, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 31 коп. 3 % річних та 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 05.03.2018

Суддя О.О. Христенко