Постанова

від 07.06.2018 по справі 911/3616/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа№ 911/3616/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"

на рішення господарського суду Київської області від 14.02.2018 (повний текст складено 05.03.2018)

у справі №911/3616/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"

про стягнення 4553, 21 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" про стягнення 4 553, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17 від 27.12.2013 року, в частині своєчасної оплати отриманого природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 року здійснено заміну первісного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" Житлово-комунальне господарство на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат".

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2018 року у справі №911/3616/17 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 858, 72 грн. пені, 165, 31 грн. 3% річних та 359, 84 грн. судового збору. В іншій частині відмолено.

Задовольняючи вимоги позивача частково, суд виходив з того, що відповідач провів остаточні розрахунки за Договором купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17 від 27.12.2013 року з порушенням погоджених сторонами строків, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати пені на підставі пункту 7.2. договору, інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем не за повний календарний місяць та в свою чергу не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, тому в частині стягнення з відповідача 3 529, 18 грн. інфляційних втрат судом першої інстанції відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" 23.03.2018 року подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд неправильно визначився із характером спірних правовідносин та не застосував Закон, який підлягає застосуванню, зокрема ч. 3, ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року у справі №911/3616/17 залишено без руху апеляційну скаргу з підстав неподання до суду доказів надсилання копії скарги іншим сторонам у справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" 10.04.2018 року подано до Київського апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків з доказами які підтверджують надсилання копії скарги іншим сторонам у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року у справі №911/3616/17 відкрито апеляційне провадження та запропоновано позивачу до 30.04.2018 року надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 року розгляд справи призначено на 07.06.2018 року.

В судове засідання 07.06.2018 року представники сторін не з`явились, про час та дату судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справ, що 27.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та житлово-комунальним господарством товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (відповідач, покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 1525/14-ТЕ-17. (далі договір; а.с. 14-19).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (редакція Додаткової угоди № 2 від 30.04.2014 року до договору, а.с. 21).

Як встановлено п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 340,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, визначених у таблиці.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаного та скріпленим печаткою або надати мотивувальну відмову від його підписанні. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

Пунктом 5.2. договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 року, а.с. 20) встановлено, що ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить, з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, з урахуванням податку на додану вартість, становить 1 309, 20 грн.

Також договором передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе за умовами договору зобов'язання передавши відповідачу, в період: січень-квітень 2014 року, жовтень-грудень 2014 року природний газ, на загальну суму 288 276, 70 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 54 039, 85 грн. (а.с. 22), від 28.02.2014 року на суму 54 064,72 грн. (а.с. 23), від 31.03.2014 року на суму 38 345, 16 грн. (а.с. 24), від 31.04.2014 року на суму 7 613, 00 грн. (а.с. 25), від 31.10.2014 року на суму 9 415, 77 грн. (а.с. 26), від 30.11.2014 року на суму 42 508, 42 грн. (а.с. 27), від 31.12.2014 року на суму 82 289, 78 грн. (а.с. 28).

Оскільки відповідачем свої зобов'язання з оплати поставленого протягом спірного періоду природного газу виконано з порушенням передбаченого п. 6.1 договору строку, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ Броварського заводобудівельного комбінату про стягнення з останнього 858, 72 грн. пені, 165, 31 грн. 3% річних та 3 529, 18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (далі- Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства. Зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню, згідно з Законом; обсяг не відшкодованої, станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018 року по справі №927/1152/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач погасив заборгованість перед позивачем за природний газ до набрання чинності відповідним Законом - ще у січні 2015 року. Таким чином, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч.3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ Броварського заводобудівельного комбінату про стягнення з останнього 858, 72 грн. пені, 165, 31 грн. 3% річних та 3 529, 18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 року у справі №911/3616/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 року у справі №911/3616/17 скасувати та прийняти нове рішення яким:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код ЄДРПОУ 33212226) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста гривень) 00 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3616/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Я. Дикунська