Рішення

від 28.02.2018 по справі 922/2/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р.Справа № 922/2/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Колективного підприємства "Ізюмсантехмонтаж", м. Ізюм до Ізюмської міської ради, м. Ізюм про визнання права власності за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, директор

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Ізюмсантехмонтаж" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Ізюмської міської ради (відповідач) згідно якої просить суд визнати за Колективним підприємством "Ізюмсантехмонтаж" право власності на нежитлові будівлі виробничої бази, у тому числі адміністративну будівлю літ. "Б" площею 130,9 кв.м., гараж літ. "В" площею 63,0 кв.м., склад літ. "Н" площею 128,4 кв.м., котельню літ. "Д" площею 8,5 кв.м., прохідну літ. "Е" площею 8,7 кв.м., навіси літ. "К" та літ. "Л", вбиральню літ. "З" площею 1,1 кв.м., оглядові ями під літ. "М" та літ. "Ж", вигрібну яму під літ. "Г", паркан № 1, ворота №2 та №3, що розташовані за адресою: вулиця Ентузіастів, 30-А, місто Ізюм Харківської області, за набувальною давністю.

Позовну заяву мотивовано тим, що починаючи з 1997 року КП "Ізюмсантехмонтаж" добросовісно, відкрито і безперервно володіє та користується нежитловими будівлями виробничої бази, яка розташована за адресою: вулиця Ентузіастів, 30-А, місто Ізюм Харківської області. Також, позивач зазначає, що правовстановлюючих документів він не має, у реєстрі речових прав зазначена нежитлова будівля не зареєстрована.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 23.01.2018 о 12:00.

23 січня 2018 року господарським судом Харківської області було відкладено підготовче засідання на 05.02.2018 о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2/18 до судового розгляду по суті на 19.02.2018 о 11:00.

19 лютого 2018 року господарським судом Харківської області було відкладено розгляд справи по суті на 28.02.2018 о 11:30.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2018 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 28.02.2018 не направив, засобами електронної пошти відповідач надав до суду заяву (вх.№ 481 від 26.02.2018), в якій просив суд провести судовий розгляд призначений на 28.02.2018 о 11:30 без участі представника відповідача та вказував, що позивач проти задоволення позовної заяви не заперечує.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що 01 вересня 1997 року Закритим акціонерним товариством "Харківське спеціалізоване управління № 541" (скорочена назва ЗАТ "ХСУ № 541") прийнято рішення на засіданні правління ЗАТ "ХСУ № 541" (протокол № 10 від 01.09.1997) про реорганізацію Ізюмської дільниці № 7 ЗАТ "ХСУ № 541" шляхом виділу її з ЗАТ "ХСУ № 541" для створення на її базі самостійного підприємства КП "Ізюмсантехмонтаж".

18 листопада 1997 року за розподільчим балансом ЗАТ "ХСУ № 541" та "Ізюмсантехмонтаж" передано основні засоби на загальну суму 14665 грн., що підтверджується наказом начальника ЗАТ "ХСУ № 541" від 18.11,1997 за № 393-к та актом передачі активів та пасивів розподільчого балансу ЗАТ "ХСУ № 541" і КП "Ізюмсантехмонтаж", станом на 01.11.1997, згідно з наказом № 347к від 01.10.1997 та рішенням конференції акціонерів від 05.09.1997.

19 листопада 1997 року рішенням загальних зборів засновників КП Ізюмсантехмонтаж", оформленим протоколом № 1 від 19.11.1997, було, зокрема, створено в м. Ізюм колективне підприємство "Ізюмсантехмонтаж" та затверджено статут колективного підприємства "Ізюмсантехмонтаж".

Згідно розпорядження Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 903 від 25.11.1997 було зареєстровано статут колективного підприємства "Ізюмсантехмонтаж".

Позивач зазначає, що у складі основних засобів вартістю 14665 грн., що передавались ЗАТ "ХСУ № 541" у власність колективного підприємства "Ізюмсантехмонтаж" була передана у тому числі виробнича база Ізюмської дільниці № 7 ЗАТ "ХСУ № 541", яка розташована за адресою вул. Ентузіастів, 30-А, м. Ізюм Харківської області. Вказаний об'єкт нерухомого майна передано у власність КП "Ізюмсантехмонтаж" за актом приймання-передачі від 18.11.1997 та актом передачі активів та пасивів розподільчого балансу ЗАТ "ХСУ № 541" від 18.11.1997.

Позивач стверджує, що з моменту створення КП "Ізюмсантехмонтаж" на балансі підприємства обліковується спірне нерухоме майно. На базі вказаного нерухомого майна КП "Ізюмсантехмонтаж" з моменту створення здійснює власну господарську діяльність та має зареєстроване місцезнаходження.

Отже, позивач заявляє, що з листопада 1997 року КП "Ізюмсантехмонтаж" добросовісно заволоділо та по цей час безперервно та відкрито володіє та користується вищенаведеними нежитловими будівлями виробничої бази, що розташовані за адресою вул. Ентузіастів, 30-А, м. Ізюм Харківської області.

Як вважає позивач, спірне нерухоме майно перебувало у власності ЗАТ "ХСУ № 541", яке у 1997 році передало вказане нерухоме майно до власності КП "Ізюмсантехмонтаж". Тобто, позивач виходив з того, що саме ЗАТ "ХСУ № 541" було фактичним власником цього нерухомого майна до моменту передачі у листопаді 1997 року.

КП "Ізюмсантехмонтаж" звернулось до відповідача з листом від 09.06.2017 р., в якому просило надати дозвіл на розробку документації із землеустрою з метою оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою, яка розташована за адресою: вул. Ентузіастів, 30-А, м. Ізюм Харківської області, але згідно відповіді Ізюмської міської ради КП "Ізюмсантехмонтаж" необхідно було надати підтверджуючи документи щодо право власності на будівлі, які розташовані на земельній ділянці.

З метою підтвердження права власності на нерухоме майно КП "Ізюмсантехмонтаж" звернулось до державного реєстратора з приводу внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на виробничу базу, яка знаходиться за адресою: вул. Ентузіастів, 30-А, м. Ізюм Харківської області.

Проте, КП "Ізюмсантехмонтаж" отримало відмову (рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 37029397 від 12.09.2017 р.), так як на підприємстві відсутні наступні документи - оригінал правовстановлюючих документів на об'єкт щодо права власності ЗАТ "ХСУ № 541", а також розподільний баланс, затверджений відповідним органом ЗАТ "ХСУ № 541, який прийняв рішення про виділ з нього нової юридичної особи.

Позивач зазначає, що подання КП "Ізюмсантехмонтаж" вищенаведених документів 1997 року є неможливим, так як ЗАТ "ХСУ № 541" є припиненим, а документи є відсутніми. Отримати вказані документи на теперішній час не має можливості, так як юридична особа ЗАТ "ХСУ № 541" припинена 15 грудня 2014 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Будь-яких дані в державному архіві відсутні (відповідь Державного архіву Харківської області від 25.10.2017 р. № 01-29/Т-2389).

Комунальним підприємством "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації" на запит КП "Ізюмсантехмонтаж" видана довідка про те, що станом на 31.12.2012 р., реєстрація прав власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Ізюм, вул. Ентузіастів, 30-А - відсутня.

Оскільки право власності КП "Ізюмсантехмонтаж" на спірне нерухоме майно не визнається, що обмежує позивача у реалізації його прав щодо вказаного майна, останній, посилаючись на добросовісне, відкрите і безперервне володіння та користування спірним нерухомим майном, просить суд визнати право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за набувальною власністю.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому, необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України до обставин, які мають значення для даної справи та які підлягають встановленню відносяться: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку, згідно зі статтями 73, 76-79 ГПК України, а також встановивши обставини справи, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав, встановлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, виходячи з наступного.

Так, позивач зазначає, що у складі основних засобів вартістю 14665 грн., що передавались ЗАТ "ХСУ № 541" у власність новоствореного виділеного підприємства позивача, була передана у тому числі виробнича база Ізюмської дільниці № 7 ЗАТ "ХСУ № 541", яка розташована за адресою вул. Ентузіастів, 30-А, м. Ізюм Харківської області.

Тобто, позивач виходить з того, що спірне нерухоме майно належало на законних підставах ЗАТ "ХСУ № 541".

В той же час, жодного доказу того, що саме ЗАТ "ХСУ № 541" (щодо якого у 2014 році проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи) було власником спірного нерухомого майна, позивачем не надано.

Крім того, в акті приймання-передачі від 18.11.1997 зазначено, що основні засоби вартістю 14665 грн., відповідно до додатку № 1, передаються КП "Ізюмсантехмонтаж", втім жодного посилання на передачу саме спірного нерухомого майна, вказаний акт не містить. Відсутній в матеріалах справи і додаток № 1 до акту приймання-передачі від 18.11.1997, в якому мали бути перелічені основні засоби вартістю 14665 грн., які передавались позивачу по справі.

Отже, позивачем не підтверджено факту того, що спірне нерухоме майно належало на законних підставах ЗАТ "ХСУ № 541", та факту передачі вказаного майна від ЗАТ "ХСУ № 541" до позивача.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, чи був спірний об'єкт побудований з дотриманням норм чинного на момент будівництва законодавства та чи введено його в експлуатацію. Наданий позивачем технічний паспорт на спірне нерухоме майно, станом 21.08.2013 року, також, не підтверджує факту введення цього майна в експлуатацію.

Отже, позивачем не доведено, що спірний нерухомий об'єкт не є самочинним будівництвом. Це є істотною обставиною, оскільки з огляду на положення статті 376 ЦК право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, у звязку з тим, що цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Щодо посилань позивача на укладені договори з АК "Харківобленерго" та Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством, суд зазначає, що існування цих договорів не підтверджує факт набуття позивачем права на спірне майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 355 від 20.04.1999 було припинено право користування позивача частиною земельної ділянки площею 683,39 кв.м., яка розташована за адресою: вулиця Ентузіастів, 30-А, місто Ізюм Харківської області, та оформлено право користування позивачем частиною земельної ділянки площею 1140,95 кв.м., розташованої за вищевказаною адресою.

При цьому, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити на якій саме частині земельної ділянки знаходиться спірне нерухоме майно. Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо користувача або власника земельної ділянки площею 683,39 кв.м., яка розташована за адресою: вулиця Ентузіастів, 30-А, місто Ізюм Харківської області, станом на момент розгляду справи. Отже, суд припускає, що у разі визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, судом можуть бути порушені права іншої особи, яка користується частиною земельної ділянки площею 683,39 кв.м.

За таких обставин, визнання права власності на майно за набувальною давністю з урахуванням тільки визнання позову відповідачем є невірним, оскільки рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (стаття 236 ГПК України).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних умов, з якими закон пов'язує можливість визнання за володільцем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 45, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 06.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_3