Постанова

від 27.02.2018 по справі 826/17720/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17720/14 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року (повний текст постанови складено 31 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСБ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСБ", звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 №0007932202 та №0007942202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги товариства ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року рішення судів усіх інстанцій скасовано, а матеріли справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, в зазначеній ухвалі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, суди попередніх інстанцій здійснюючи оцінку наслідкам відображених позивачем в податковому обліку господарських операцій виходили із порушень позивачем вимог цивільного законодавства, без фактичного дослідження руху активу у процесі здійснення господарської операції.

При новому розгляді справи суд першої інстанції мав з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

За наслідками нового розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Торговий дім "Скандинавія" та ТОВ "Інсайт-Ін".

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує на реальність господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якого є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КСБ" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім "Скандинавія" та ТОВ "Інсайт-Ін" за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 17.10.2014 №5882/26-56-22-02-08/31752004, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103 681,00 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на загальну суму 103 681,00 грн. (у т.ч. за ІV квартал 2012 року на суму 103 681,00 грн.);

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 98 744,00 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2012 року - 58 404,00 грн., листопад 2012 року - 31 050,00 грн., грудень 2012 року - 9 290,00 грн.

04.11.2014 відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0007932202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 103 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 920,00 грн.;

- № 0007942202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 98 744,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 686,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, а тому ТОВ "КСБ" правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" та ТОВ "Інсайт-Ін" та формування витрат.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що господарські операції за договорами, укладеними з ТОВ "Торговий дім "Скандинавія" та ТОВ "Інсайт-Ін" є нереальними та не підтверджуються документально.

Крім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу висновків щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами вказує на матеріали досудового слідства кримінального провадження № 32014100100000030 від 28.02.2014, згідно якого, особа на ім'я якої зареєстроване ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" та особа на ім'я якого зареєстроване ТОВ "Інсайт-Ін", ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мають.

Таким чином, для вирішення справи по суті суд першої інстанції мав з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період, який перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ "Торговий дім "Скандинавія" та ТОВ "Інсайт-Ін".

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Скандинавія" (Постачальник) укладено договір поставки №7/1-12 від 01.11.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися у відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами.

Строк поставки: протягом 3-х робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження реального виконання вказаних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії рахунків-фактур від 01.11.2012 №31 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №4 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №112 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №115 на суму 19 067,22 грн., від 21.11.2012 №121 на суму 17 717,22 грн.; видаткових накладних від 01.11.2012 №7 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №20 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №79 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №88 на суму 19 067,22 грн., №153 від 21.11.2012 на суму 17 717,22 грн.; податкових накладних від 01.11.2012 №7 на суму 18 566,58 грн., від 02.11.2012 №20 на суму 7 544,70 грн., від 12.11.2012 №79 на суму 23 107,32 грн., від 15.11.2012 №88 на суму 19 067,22 грн., від 21.11.2012 №153 на суму 17 717,22 грн.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Інсайт-Ін" (Постачальник) укладено ряд договорів:

- №9/11-12 від 01.11.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами. Строк поставки: протягом 3-х робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

- №33 від 01.10.2012, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором. Найменування, кількість та ціна товару за одиницю та позиціями, а також загальна вартість партії товару, поставка якого буде відбуватися в відповідності з умовами даного Договору, погоджуються сторонами та зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами. Специфікація вважається погодженою після її підписання сторонами. Строк поставки: протягом 3-х робочих банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником або підписання сторонами Специфікацій. Датою поставки вважається дата передачі товару на склад Покупця Постачальником у відповідності до відвантажувальних накладних (п.п. 2.1 та 2.2 даного Договору).

На підтвердження реального виконання вказаних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначених договорів позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок за зазначеними вище зобов'язаннями та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Скандинавія", ТОВ "Інсайт-Ін".

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД.

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

В той же час, відповідач посилається на матеріали досудового слідства кримінального провадження № 32014100100000030 від 28.02.2014, згідно якого, особа на ім'я якої зареєстроване ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" та особа на ім'я якого зареєстроване ТОВ "Інсайт-Ін", ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мають.

Так, перевірка позивача проведена на підставі постанови про призначення документальної перевірки старшого слідчого 1 відділу КР СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Беляка В.П. від 20.05.2014 в рамках досудового кримінального провадження № 32014100100000030 від 28.02.2014 відносно громадянки Суха О.І., громадянки Тарадайко С.М. та громадянина Нечитайлова С.П., які організували схему незаконної діяльності деяких суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ "Віртуал Консалтинг" (код ЄДРПОУ 38317372), ТОВ "Норт бізнес альянс" (код ЄДРПОУ 38448182), ТОВ "Інвест-стратегія" (код ЄДРПОУ 38482841), ТОВ "Бізнес тайм ЛТД" (код ЄДРПОУ 38887386), ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" (код ЄДРПОУ 38214411), ТОВ "Нельсон інтерхолд" (код ЄДРПОУ 37514437), ТОВ "Профіт пласс" (код ЄДРПОУ 36387364), ТОВ "Кіліс" (код ЄДРПОУ 33545812), ТОВ "Маркет-інвест" (код ЄДРПОУ 37813549), ТОВ "Інсайт-Ін" (код ЄДРПОУ 37316599), ТОВ "Стронг Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 38353726), ТОВ "Мон Краф" (код ЄДРПОУ 38393469).

В межах проведення оперативно-розшукових заходів вказаного кримінального провадження був допитаний в якості свідка директор та засновник ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" Патерило О.Г., який показав, що жодної участі в реєстрації даного підприємства в органах державної влади він не приймав, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" він не мав. Жодних документів фінансово-господарської діяльності не складав, не підписував та не нікого на це не уповноважував.

Також, допитаний в якості свідка директор ТОВ "Інсайт-Ін" Шерстюк О.В. показав, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інсайт-Ін" він не має, участі в редакції даного підприємства в органах державної влади він не приймав, жодних реєстраційних, статутних документів, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інсайт-Ін" він не складав, не підписував, нікого на це не уповноважував.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що посадові особи контрагентів заперечують свою причетність до ведення господарської діяльності у заснованих ними же господарських товариствах, податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підписані директорами вказаних товариств документи не можна брати до уваги у формуванні собівартості витрат та податкового кредиту, оскільки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також податковими накладними або подібними документами.

Так, відповідачем надано копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 по справі №761/31117/14-к, згідно якого, зокрема, громадянку Суху О.І., громадянку Тарадайко С.М. та громадянина Нечитайлова С.П. визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, і призначено їм покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

Суд кваліфікував дії обвинувачених - Сухої О.І., Тарадайко С.М. та Нечитайлова С.П. за ст.28 ч.3, ст.205 ч.2 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення ними і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме ТОВ "Віртуал Консалтинг" (код ЄДРПОУ 38317372), ТОВ "Бізнес тайм ЛТД" (код ЄДРПОУ 38887386), ТОВ "Норт бізнес альянс" (код ЄДРПОУ 38448182), ТОВ "Інвест-стратегія" (код ЄДРПОУ 38482841), ТОВ "Вега-Сервіс Про" (код ЄДРПОУ 38393673), ТОВ "Ноллос" (код ЄДРПОУ 38513387), ТОВ "Меридіан Інтернешенл" (код ЄДРПОУ 38216340), ТОВ "Селіст Групп" (код ЄДРПОУ 38857016), ТОВ "Броуд Інвест" (код ЄДРПОУ 38857702) з метою прикриття незаконної діяльності, і вчинене повторно у складі організованої групи.

Разом з тим, зі змісту вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2014 за обвинуваченням Сухої О.І., Тарадайко С.М. та Нечитайлова С.П., вбачається, що останній не містить жодних відомостей про правовідносини ТОВ "КСБ" з підприємствами, зазначеними у вироку, а також не надавалась оцінка фінансового-господарським відносинам між позивачем та його контрагентами ТОВ "Торговий Дім "Скандинавія" і ТОВ "Інсайт-Ін", посадові особи ні позивача, ні його контрагентів не проходять по вказаному кримінальному провадженні в якості свідків, жодних посилань у даному вироку на це на має.

Наразі, відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або його контрагентів за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Посилання податкового органу на окремі недоліки, що містять окремі документи не свідчать про нереальність господарських операцій позивача.

Відтак, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 березня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.